doroshal

Ну ...хотя бы для того ,чтоб создать геморой банкирам или колехторам.... Делить ипотечное имущество можно ,семейный кодекс не запрещает ,практика ВСУ тоже говорит о том ,что супруги могут поделить все что нажито :,квартиру ,машину , любовников и даже долги... Раздел имущества ипотечного между супругами (а причем они могут даже не разводится!!!) никак не нарушает права банка. Один из супругов ,который за решение суда станет собственником 1/2 квартиры становится ипотекодателем ...но ...представьте картинку : суд выносит решение : звернути стягнення на ипотечную квартиру Иванова . (Банк же не знает ,что он уже не собственник всей квартиры и суд не знает) Банкир с радостью бежит в виконавчу службу с виконавчим листом .... а там ...опачки ,оказываеся иванов не собственник всей квартиры ,а только 1/2 . Тогда ДВС обращается в суд КАК нам исполнять решение? А суд говорит , забирайте 1/2 квартиры ,ведь на 1/2 супруги банк не заявлял... конечно потом банкиры могут подать позов и к жене на 1/2 ....но это еще время .да и 1/2 квартиры легче выкупить на торгах... а с домами вообще сказка. поделил дом по полам ,сделал из него 2 квартиры №1 и №2 ввел в эксплуатацию. Дом в ипотеке ,квартиры не ... бабах продал ...чешите пуп ... Ну это так вам схематично с чувством юмора вам набросал схемку создания гемороя банкирам.... О вы еще не знаете как создается договор заставы рухомого майна : У меня по договору заставы рухомого майна друг моего клиента получил в заставу из его квартиры : входные двери ,окна , батареи отопления ,унитаз ,ванну ,умывальник ... Представте купил чел на торгах квартиру моего клиента а тут его товарищ приходит и говорит у меня в заставе окна ...вибачте заберу у вас окна в ноавогоднюю ночь разом з унитазом... Создавайте непревлекательность квартиры и гемор банкирам ...

Юрист где то прав.... Вступайте в войну с кей-колект . Доказывайте ,что они никто и звать их никак . Не бойтесь проиграть дело. Все равно вы выиграете,так как затянутое время работает на вас но не на коллектора. Делайте что то с ипотекой . Прописывайте детей,делите квартиру между супругами , меняйте площадь (это так тоже для подстраховки потянуть время...) . Деритесь в суде ,если сволочи подадут позов про стягнення заборгованости за каждую цифру в их расчетах ,требуйте всю бухгалтерию от них (кассовые ордера,мемориальные ордера , вплоть до главной книги ) пусть тащут в суд ,доказывают ,что вы должны (хрен докажут у них нет бух.документов !!! Банки все скушали на этапе продажи долга колехторам ,так как укрывали доходы от налогооблажения ) Пусть тащут в суд оригиналы договоров факторинга , всех додатков к нему .Подчеркиваю оригиналы!!! При хорошей защите ,скорее всего коллекторы сдохнут ... чем заберут у вас имущество. А там как бог даст.... Янукович отмерял себе долгое царство ... Крым еще вчера был наш ,теперь их... Поживем увидим ... Как в притче про цыгана : Поймали цыгана за воровство ,царь хотел его в тюрьму отправить.но тот взмолился ,говорит Царь -батюшка отпусти меня на год на волю,я кобылу за этот год научу говорить по нашему ...тот отпустил его на год. Люди идут говоря цыгану : Ты что дурак ,как кобылу научить говорить?! А тот в ответ : А кто знает ,что за год может случиться : Может царь помре ,а может кобыла сдохнет ... Мне в прошлом году оказывали в судах ,когда я говорил ,что факторинг не распростроняется на физ особ.,а теперь уже проклюнулась практика ВССУ (я размещал тут ) когда они указывают на это... Поживешь подольше ,узнаешь побольше... Но никопейки этим гадам (Кей -Колект) нефиг их кормить ,тогда сдохнут быстрей !!!. Вот иду завтра в суд с Кей -колект . Справа слушается с 2009 года .Еще Укрсиббанк подавал.... К рассмотрению по сути еще не приступали .... Находимся с стадиии клопотань. Завтра заявлю про экспертизу .... Еще на год затяну...

ну вот имеется неоднозначная практика ВССУ . Надо идти в ВСУ.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Писаної Т.О.,Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, до якої в порядку, передбаченому ст. 329 ЦПК України приєдналася ОСОБА_7, в с т а н о в и л а: У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, як боржника та іпотекодавця, ОСОБА_7, як поручителя, про стягнення в солідарному порядку з останніх на свою користь 65 992,88 доларів США (еквівалентно 527 481 грн 09 коп.) заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 березня 2006 року між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ УкрСиббанк). Позовні вимоги обґрунтувало тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» набуло права вимоги щодо боржників публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в тому числі відповідачів у справі, відповідно до договору факторингу від 12 грудня 2011 року, договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, акта прийому-передачі права вимоги від 12 грудня 2011 року. Відповідачами у справі порушено умови кредитного договору щодо порядку та строків повернення кредиту, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, яку в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати. Дані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 65 992, 88 доларів США кредитної заборгованості, що еквівалентно 527 481 грн 09 коп., а також 3 441 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, в порядку передбаченому ст. 329 ЦПК України до вказаної вище касаційної скарги приєдналася ОСОБА_7, яка підтримала вимоги касаційної скарги ОСОБА_6 Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту. Згідно з кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_6 кредит на загальну суму 50 тис. доларів США терміном з 30 березня 2006 року до 29 березня 2013 року зі сплатою 13 % річних. Кредитні зобов'язання позичальника забезпечено іпотекою - квартирою АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_6, згідно укладеного 30 березня 2006 року між останнім та банком іпотечного договору. Також, між ОСОБА_7 та банком було укладено договір поруки від 30 березня 2006 року, згідно з яким, ОСОБА_7, як поручитель, зобов'язалась відповідати перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 21 січня 2013 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає сплаті, складає 65 992,88 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 33 776,86 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом - 32 226,02 доларів США. Станом на дату розрахунку в еквіваленті на гривню за курсом Національного Банку України вказана заборгованість складає 527 481 грн 09 коп. Також районним судом встановлено, що відповідно до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, договору права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, акту приймання-передачі права вимоги від 12 грудня 2011 року, до товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» перейшли права вимоги щодо боржників ПАТ «УкрСиббанк». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 536,543, 553, 554, 610, 612, 1050, 1056 ЦК України, з врахуванням доведеності факту неналежного невиконання боржником та поручителем кредитних зобов'язань, районний суд дійшов до висновків, що кредитна заборгованість в розмірі наведеному позивачем має бути стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_6 (боржника) та ОСОБА_7 (поручителя) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», яке в даному випадку набуло відповідного права вимоги. З такими висновками погодився і апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку. Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційним судом вимоги вказаної вище норми процесуального права не дотримано та ухвалено у справі передчасне судове рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Наявна в матеріалах справи вимога-повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до відповідачів (а. с. 28) про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її дострокового погашення в стислі терміни не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові та поручителеві доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За таких обставин, апеляційний суд мав перевірити законність висновків районного суду про наявність права вимоги позивача до відповідачів у справі на повернення кредитної заборгованості. Крім того, вказана обставина має значення для правильного вирішення даного спору, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом є відмінності. Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу. Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Згідно з п. 13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання. Так, відповідно до п. п. 1.2 розпорядження № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. В порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідачів у справі). Районним судом було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув, недоліки допущені судом першої інстанції не виправив, та передчасно рішення районного суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишив без змін. За таких обставин, оскаржувані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України. Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої в порядку, передбаченому ст. 329 ЦПК України приєдналася ОСОБА_7, задовольнити частково. Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Колодійчук Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова Т.О. Писана І.М. Фаловська

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Писаної Т.О.,Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, до якої в порядку, передбаченому ст. 329 ЦПК України приєдналася ОСОБА_7, в с т а н о в и л а: У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, як боржника та іпотекодавця, ОСОБА_7, як поручителя, про стягнення в солідарному порядку з останніх на свою користь 65 992,88 доларів США (еквівалентно 527 481 грн 09 коп.) заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 березня 2006 року між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ УкрСиббанк). Позовні вимоги обґрунтувало тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» набуло права вимоги щодо боржників публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в тому числі відповідачів у справі, відповідно до договору факторингу від 12 грудня 2011 року, договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, акта прийому-передачі права вимоги від 12 грудня 2011 року. Відповідачами у справі порушено умови кредитного договору щодо порядку та строків повернення кредиту, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, яку в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати. Дані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 65 992, 88 доларів США кредитної заборгованості, що еквівалентно 527 481 грн 09 коп., а також 3 441 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, в порядку передбаченому ст. 329 ЦПК України до вказаної вище касаційної скарги приєдналася ОСОБА_7, яка підтримала вимоги касаційної скарги ОСОБА_6 Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту. Згідно з кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_6 кредит на загальну суму 50 тис. доларів США терміном з 30 березня 2006 року до 29 березня 2013 року зі сплатою 13 % річних. Кредитні зобов'язання позичальника забезпечено іпотекою - квартирою АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_6, згідно укладеного 30 березня 2006 року між останнім та банком іпотечного договору. Також, між ОСОБА_7 та банком було укладено договір поруки від 30 березня 2006 року, згідно з яким, ОСОБА_7, як поручитель, зобов'язалась відповідати перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 21 січня 2013 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає сплаті, складає 65 992,88 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 33 776,86 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом - 32 226,02 доларів США. Станом на дату розрахунку в еквіваленті на гривню за курсом Національного Банку України вказана заборгованість складає 527 481 грн 09 коп. Також районним судом встановлено, що відповідно до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, договору права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, акту приймання-передачі права вимоги від 12 грудня 2011 року, до товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» перейшли права вимоги щодо боржників ПАТ «УкрСиббанк». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 536,543, 553, 554, 610, 612, 1050, 1056 ЦК України, з врахуванням доведеності факту неналежного невиконання боржником та поручителем кредитних зобов'язань, районний суд дійшов до висновків, що кредитна заборгованість в розмірі наведеному позивачем має бути стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_6 (боржника) та ОСОБА_7 (поручителя) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», яке в даному випадку набуло відповідного права вимоги. З такими висновками погодився і апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку. Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційним судом вимоги вказаної вище норми процесуального права не дотримано та ухвалено у справі передчасне судове рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін. Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Наявна в матеріалах справи вимога-повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до відповідачів (а. с. 28) про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її дострокового погашення в стислі терміни не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові та поручителеві доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За таких обставин, апеляційний суд мав перевірити законність висновків районного суду про наявність права вимоги позивача до відповідачів у справі на повернення кредитної заборгованості. Крім того, вказана обставина має значення для правильного вирішення даного спору, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом є відмінності. Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України). Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу. Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Згідно з п. 13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання. Так, відповідно до п. п. 1.2 розпорядження № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. В порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідачів у справі). Районним судом було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув, недоліки допущені судом першої інстанції не виправив, та передчасно рішення районного суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишив без змін. За таких обставин, оскаржувані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України. Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої в порядку, передбаченому ст. 329 ЦПК України приєдналася ОСОБА_7, задовольнити частково. Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Колодійчук Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова Т.О. Писана І.М. Фаловська Еще одна классная ухвала вссу

Что то случилось в датском королевстве...ВССУ порадовал...

Ухвала іменем україни 13 серпня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О., суддів: Амеліна В.І., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року, в с т а н о в и л а: У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 було укладено договір № 11006279000 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 150 000 дол. США зі сплатою 11,8 % річних за користування та терміном повернення до 26 травня 2027 року. 12 грудня 2011 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого право вимоги за зобовʼязаннями, які виникли у ОСОБА_3 за кредитним договором № 11006279000, АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект». Посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконувала обовʼязки за кредитним договором № 11006279000, у звʼязку із чим станом на 4 грудня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 176 539,65 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України із співвідношенням за 1 дол. США - 7,993 грн становить 1 411 081 грн 42 коп., з яких: кредитна заборгованість у розмірі 127 417,86 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України із співвідношенням за 1 дол. США - 7,993 грн, становить 1 018 450 грн 95 коп., заборгованість по процентам у розмірі 49 121,79 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України із співвідношенням за 1 дол. США - 7,993 грн, становить 392 630 грн 47 коп. Тому позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилась за неналежне виконання умов кредитного договору. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість в розмірі 1 414 300 грн 42 коп. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року залишено без змін. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка зобовʼязання за кредитним договором не виконує, та, ураховуючи відступлення права вимоги за договором факторингу, право вимоги за зобовʼязанням ОСОБА_3 належить ТОВ «Кей-Колект». Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов᾽язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов᾽язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Наявне в матеріалах справи повідомлення банку про відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором (а. с. 56) не містить інформації про укладення між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу та даних про отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора, а тому висновок судів про те, що боржника про заміну кредитора в зобов'язанні було повідомлено належним чином, є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Вказана обставина має значення для вирішення справи, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом є відмінності. Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України). Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу. Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Згідно з п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання. У порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції не перевірив наявність у фактора прав на придбання права відступної вимоги до фізичних осіб не суб'єктів господарювання та не звернув уваги на те, чи укладено між позивачем та банком відповідний договір факторингу, чи дотримані вимоги закону при укладенні цього договору. Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на вказані порушення уваги не звернув, в порушення ст. 303 ЦПК України залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді:В.І. Амелін О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік

Державний герб України Ухвала іменем україни 13 серпня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Гвоздика П.О., суддів: Амеліна В.І., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року, в с т а н о в и л а: У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 26 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_3 було укладено договір № 11006279000 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 150 000 дол. США зі сплатою 11,8 % річних за користування та терміном повернення до 26 травня 2027 року. 12 грудня 2011 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого право вимоги за зобов?язаннями, які виникли у ОСОБА_3 за кредитним договором № 11006279000, АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект». Посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконувала обов?язки за кредитним договором № 11006279000, у зв?язку із чим станом на 4 грудня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 176 539,65 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України із співвідношенням за 1 дол. США - 7,993 грн становить 1 411 081 грн 42 коп., з яких: кредитна заборгованість у розмірі 127 417,86 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України із співвідношенням за 1 дол. США - 7,993 грн, становить 1 018 450 грн 95 коп., заборгованість по процентам у розмірі 49 121,79 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України із співвідношенням за 1 дол. США - 7,993 грн, становить 392 630 грн 47 коп. Тому позивач просив стягнути заборгованість, яка утворилась за неналежне виконання умов кредитного договору. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість в розмірі 1 414 300 грн 42 коп. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року залишено без змін. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка зобов?язання за кредитним договором не виконує, та, ураховуючи відступлення права вимоги за договором факторингу, право вимоги за зобов?язанням ОСОБА_3 належить ТОВ «Кей-Колект». Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом. Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Наявне в матеріалах справи повідомлення банку про відступлення прав вимоги заборгованості за кредитним договором (а. с. 56) не містить інформації про укладення між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» договору факторингу та даних про отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора, а тому висновок судів про те, що боржника про заміну кредитора в зобов'язанні було повідомлено належним чином, є передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону. Вказана обставина має значення для вирішення справи, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом є відмінності. Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України). Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу. Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг). Згідно з п. 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070/2011, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання. У порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції не перевірив наявність у фактора прав на придбання права відступної вимоги до фізичних осіб не суб'єктів господарювання та не звернув уваги на те, чи укладено між позивачем та банком відповідний договір факторингу, чи дотримані вимоги закону при укладенні цього договору. Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на вказані порушення уваги не звернув, в порушення ст. 303 ЦПК України залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді:В.І. Амелін О.І. Євтушенко Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40219576

Да ,я подал вот такой иск ,но еще не слушалось : ДО н-ского РАЙОННОГО СУДУ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ПОЗИВАЧ : Іванова Іпн: Чернівецька обл.,м.К.вул.Н. В особі представника: Дорошенко Олександра Олександровича М.Чернівці, Поштова ад Вул. Конт.тел.0505862..... ВІДПОВІДАЧ-1 : Приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Чорней Віта Володимирівна 01125,м.Киїів, вул..Софіївська 20/21А Конт.тел.(044) 278-08-69 ВІДПОВІДАЧ 2 : Товариство з обмеженою відповідальності «Кредитні ініціативи» 07400,Київська обл..,м.Бровари , Б-р Незалежності ,14 Немайновий позов ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання незаконною нотаріальної дії , скасування запису щодо обтяження нерухомого майна 29.03.2007 року між мною –Івановою ,надалі по тексту –Позивачем ,та Акціонерним комерційним Промислово-інвестиційним банком ,надалі по тексту- Банком , було укладено кредитний договір №7 від 29.03.2007 року ,згідно якого Банк зобов’язався надати мені кредитні кошти в сумі 36 000 дол.США ,що еквівалентно було на той момент сумі 181 800 грн. по курсу НБУ до 1 дол.США.. В якості забезпечення зобов’язання між Позивачем та Банком було укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя від 29.03.2007 року згідно якого (п.1.2) Позивач надала в іпотеку нерухоме майно-нежиле приміщення ,вбудоване ,що розташоване за адресою : Чернівецька обл., м.К, вул..Леніна ,8 ,реєстраційний номер нерухомого майна №123123123,що розташоване на неприватизованій земельній ділянці ,та складається з нежилих приміщень : кабінет 1-33 площею 20,7 кв.м,роздягальня 1-34 площею 10,7 кв.м,комора 1-35 площею 1,9 кв.м,частина вестибюлю 1-37 площею 26,897 кв.м.,загальною площею 60,27 кв.м. Даний іпотечний договір був посвідчений .....2007року приватним нотаріусом К. районного нотаріального округу О. С.В. та зареєстрований в реєстрі № 1112 ,та накладено заборону відчуження на вищезазначене нерухоме майно до припинення чи розірвання договору ,що зареєстровано в реєстрі № 1150.(копія договору іпотеки додається). В результаті невиконання зобов’язання за кредитним договором ,Банк звернувся до К .районного суду Чернівецької області з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 30 479 ,52 дол.США та 1 549 ,51 грн ,який рішенням суду від 21.12.2011року був задоволений. На підставі вищезазначеного рішення суду та виконавчого листа від.... .12.2011 року ,заяви стягувача -Банка 29.03.2012року ВДВС К районного управління юстиції виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження. 15.05.2012року також ВДВС К. районного управління юстиції виніс Постанову про розшук майна боржника Вході виконавчого провадження (ВП№31881274) іпотечне майно ,що зазначено вище ,виставлялось на прилюдні торги ,які повторно не відбулися в результаті відсутності попиту . Відповідач 1,як стягувач відмовився залишити дане майно за собою ,в результаті чого 18.12.2012 року ВДВС К. РУЮ була винесена Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві. та іншою Постановою було закрито виконавче провадження. В моєму випадку , іпотеко держатель не скористався правом ,передбаченим ч.1 ст49 З-ну України «Про іпотеку» і за результатами третіх прилюдних торгів та відмовився залишити собі майно в рахунок погашення боргу. В травні 2014 року я звернулась з заявою до Банка про зняття обтяження з іпотечного майна. Проте ,12.06.2014 року отримала від Банка відповідь про те ,що між останнім та ТОВ «Кредитні ініціативи» (Відповідач2) був укладений договір відступлення ,за умовами якого Банк відступив право вимоги за укладеним кредитним договором право вимоги в тому числі і право вимоги за іпотечним договором від 29.03.2007року. Більше того , посилаючись на договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до Приватного нотаріуса Київського МНО Чорней Віти Володимирівни (Відповідача1),для того ,щоб зареєструвати в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження ,щодо майна Позивача ,яке знаходиться в м.К,Чернівецької області 01.12.2013 року (16:15:46год.) Відповідач 1 зареєструвала в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно іпотеко держателем замість Банку -ТОВ «Кредитні ініціативи» (див копію Витягу з реєстру). Вважаю , що Відповідач 1 незаконно здійснила запис в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно ,зареєструвавши Іпотекодержателем ТОВ «Кредитні ініціативи» з наступних підстав: Як видно з Витягу з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідач 1 зареєструвала 01.12.2013року о 16.15 год замість попереднього Іпотекодержателя -Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку поточним Іпотекодержателем ТОВ «Кредитні ініціативи» згідно договору про передачу прав за договорами забезпечення ,серія та номер :1423 ,виданий 17.12.2012року (видавник Приватний нотаріус Київського МНО Кирик О.А.). Але ,на мою думку , Відповідач 1 по даній позовній заяві не мала право здійснювати нотаріальні дії з наступного : Так ,статтею 44 Закону України « Про нотаріат» визначено ,що під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів доходів і зборів, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Також Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначено випадки ,коли нотаріус відмовляється від здійснення нотаріальних дій : Глава 5. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, перевірка повноважень представника юридичної особи 1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, що підтверджується інформацією відповідних державних реєстрів та документами, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Вчиняючи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис нотаріус не перевірила обсягу цивільної правоздатності та дієздатності Відповідача 2 ,чи дійсно Відповідач 2 набув прав вимоги та є Іпотекодержателем саме за іпотечниим договором Позивача. Відповідно до інформації Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що міститься на її офіційному інтернет-сайті http://www.dfp.gov.ua/, Відповідач 2 є фінансовою установою. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг». Тобто Законом прямо встановлено, що фінансові установи, до числа яких належить і Відповідач мають право надавати виключно фінансові послуги, а займатися будь-якими іншими видами господарської діяльності, окрім надання фінансових послуг, вони не мають права. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", закони України з питань регулювання діяльності господарських товариств та юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Таким чином, Договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року кредитного портфелю, у відповідності до якого складено було Договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012р, може бути законним виключно у разі відповідності його, в т.ч., і до норм законодавства, яке регулює фінансові послуги в Україні. Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір повинен містити найменування фінансової операції. …Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Відмінності між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги) полягає у наступному. Цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Цесією є безпосередній правовий результат угоди про передачу права вимоги. Отже, виходячи з вищевикладеного, відступлення права вимоги (цесія) це угода (правочин) в наслідок якої відбувається заміна особи на активній стороні зобов’язання із збереженням всіх інших елементів зобов’язального правовідношення. Цесія – це наступництво цесіонарія в праві цедента. Натомість значення фінансування під відступлення грошової вимоги полягає в тому, що клієнт не чекаючи настання строку платежу свого боржника, отримує ці кошти від фінансового агента. Тим самим клієнту надається можливість використати отримані кошти на свої потреби, виграючи в часі. Зацікавленість фінансового агента в даному договорі проявляється в тому, що він фінансує клієнта, отримуючи за це винагороду. Під факторингом, як правило, розуміється продаж недокументованої, тобто не закріпленої в цінному папері, дебіторської заборгованості з метою фінансування чи іншої мети. Широке визначення, дане в ч. 1 ст. 1073 ЦК України, охоплює широке коло договорів, які опосередковують перехід права вимоги. Визначення договору фінансування під уступку права грошової вимоги сформульовано так, щоб воно охоплювало достатньо широке коло відносин, пов’язаних з даним видом фінансових угод. Критерієм для їх об'єднання можна визначити мету отримання фінансування. Передача права вимоги в рамках договору фінансування носить допоміжний характер, а передача відповідної суми грошей –основний. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10.07.2007 у справі 26/347-06-6531, в якій зазначено, що договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі її у розпорядження визначеної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану останнім фінансову послугу. Таким чином ,виходячи з вищенаведеного, Даний договір відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року ,який був укладений між ПАТ «АК Промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» містить всі ознаки договору факторингу. Разом з укладеним договором факторингу Банк , нібито ,відступив Відповідачу 2 і право вимоги по договорам забезпечення ,які були укладені між Позичальником та Банком ,проте ,таке відступлення прав вимоги по договорам забезпечення є незаконним та суперечить чинному законодавству України. Так,частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Предметом договору фінансування під відступлення грошової вимоги може бути: передача грошової вимоги фактору в обмін на надання клієнту грошових коштів; відступлення клієнтом фактору своєї грошової вимоги, як способу забезпечення виконання зобов'язання, що є у клієнта перед фактором (наприклад кредитний договір). Грошова вимога - це вимога клієнта до боржника на підставі будь-якого договору, за яким боржник повинен виплатити клієнту певну грошову суму. Відповідно ж до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05 червня 2003 року (зі змінами) іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом Таким чином, вимоги клієнта до боржника, пов'язані з отриманням від боржника будь-яких робіт, послуг або інших благ в натуральній формі, не можуть бути предметом відступлення за договором факторингу. Таку думку висловив і апеляційний суд Дніпропетровської області в рішенні від 09.04.2014 року (копія рішення додається) От же ,виходячи з вищенаведеного ,договір відступлення прав вимоги за договорами забезпечення на який послався Відповідач 2 ,а Відповідач 1 здійснила запис - є нікчемним правочином,який не створює юридичних наслідків ,а відповідно Іпотекодержателем лишився саме Банк ,на що нотаріус ,маючи юридичну освіту не звернула уваги. Крім того , пунктом 5.1.1. Договору Факторингу було передбачено : у зв’язку із передачею Кредитором Новому кредитору прав вимоги за іпотечними договорами та договорами застави укладеними у письмовій формі з нотаріальним посвідченням на підставі окремих договорів про передачу прав вимоги за договорами забезпечення ,що укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються у дату укладення Договору. От же ,договором відступлення прав вимоги ,що був укладений між Банком та Відповідачем 2 було передбачено ,що внесення змін до договорів іпотеки відносно зміни нового кредитора повинно бути в день укладення Договору відступлення прав вимоги ,тобто 17.12.2012року. Але такого не було здійснено. Також , нотаріус (відповідач 1) не звернула увагу ,що пунктом 5.2 Договору факторингу .який був укладений між Банком та відповідачем 2 було узгоджено внесення змін до державних реєстрів здійснюються у наступному порядку : Первісний кредитор ,зобов’язується в строк по 17.01.13 року (включно) але не пізніше ніж через 11 робочих днів ,після набрання чинності встановленої на рівні закону форми повідомлень про зміну іпотеко держателя надати приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кирик О.А. належним чином оформлені повідомлення про внесення змін до Державного реєстру іпотек з метою реєстрації Нового Кредитора в якості іпотеко держателя за Договором забезпечення . Всупереч ,договірної домовленості , зміни до 17.01.13р. внесені не були. Відповідач 1 , що внесла запис не звернула увагу на це ,відповідно незаконно здійснила запис в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважаю ,що суд ,виходячи з вищенаведеного , може визнати незаконною нотаріальну дію .яку здійснила Відповідач 1 ,та скасувати в Єдиному Державному реєстру речових прав на нерухоме майно. У відповідності до ст.114 ЦПК України ,де зазначено ,що позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини; позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини ,звертаюсь до КіцмансьК районного суду Чернівецької області саме за місцезнаходженням іпотечного майна. Керуючись ,Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат» , ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, ст..3,16, 1077,1078 ЦК України , стст.3, 10, 114 ЦПК України ПРОШУ СУД : 1)прийняти та розглянути цей позов ,відкрити провадження. 2) визнати незаконним запис(індексний номер 8529218 від 01.12.13р) в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ,який був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. 01.12.13року стосовно заміни Іпотекодержателя Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на нового іпотеко держателя ТОВ «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором ,що був укладений між Івановою . та Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк від .03.2007 року стосовно обтяження нерухомого майна ,що знаходиться за адресою :Чернівецька обл., м.КК., вул..Леніна ,10 ,реєстраційний номер нерухомого майна №123123123що розташоване на неприватизованій земельній ділянці ,та складається з нежилих приміщень : кабінет 1-33 площею 20,7 кв.м,роздягальня 1-34 площею 10,7 кв.м,комора 1-35 площею 1,9 кв.м,частина вестибюлю 1-37 площею 26,897 кв.м.,загальною площею 60,27 кв.м. 3) зобов’язати Відповідачів : Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. та ТОВ «Кредитні ініціативи» скасувати запис (індексний номер 8529218 від 01.12.13р) в Єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ,який був внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорней В.В. 01.12.13року стосовно заміни Іпотекодержателя Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на нового іпотеко держателя ТОВ «Кредитні ініціативи» за іпотечним договором ,що був укладений між Івановою та Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк від 29.03.2007 року стосовно обтяження нерухомого майна ,що знаходиться за адресою :Чернівецька обл., м.К вул..Незалежності ,8 ,реєстраційний номер нерухомого майна №17375552,що розташоване на неприватизованій земельній ділянці ,та складається з нежилих приміщень : кабінет 1-33 площею 20,7 кв.м,роздягальня 1-34 площею 10,7 кв.м,комора 1-35 площею 1,9 кв.м,частина вестибюлю 1-37 площею 26,897 кв.м.,загальною площею 60,27 кв.м. 4) судові витрати покласти на Відповідачів солідарно. Додаток: 1)копія з витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 2)копія договору відступлення прав вимоги 3)копія договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами 4)копія договору іпотеки 5)копія довіреності на Дорошенко О.О. 6)квитанції про сплату судового збору Складено в 4-х прим: 1-до суду 2-Відповідачу 1 3-Відповідачу 2 4-Позивачу «____» липня 2014 року ________________Дорошенко О.О. Від імені Іванової за довірен.

Хрен его знает. Отказать Банку .... но нормами ЦПКУ не передбачено відмови на підставі Закону "Про мораторій" Закрить справу по ст.205 ЦПК тоже не возможно.... У меня судья зупинив провадження ....хотя єто тоже не предусмотрено нормами ЦПК. А ВССУ И ВСУ молчат

А кто может подсказать ,что делать с " Мораторием.." одни судьи останавливают провадження по справи до прийняття Закону ,що регулює кредитні правовідносини , другие отказівают в зверненні стягнення на предмет іпотеки. ВССУ молчит. Практика ...никакая. Что делать ?

Подавайте на перегляд заочного решения в суд ,который его вынес. Причем как можно скорее. У вас мало времени. Решение незаконное ,есть шанс его скасувати , Но если будете молчать ,то квартиру заберут за єтим заочним рішенням. Сопротивляйтесь. Нельзя беспредел оставлять. Найдите юриста ,но при этом почитайте форум. Хотите вам сброшу образцы заявлений на перегляд заочного решения (правда по Надрам нет ,а вот по Прихвату есть) мой адрес почты : [email protected]. Чем смогу помогу. Общими усилиями у вас что то получится. Обратите внимание , что суд не имел право віносить такое решение : продать банку от своего имени ... должен был вынести :от вашего имени.

скидываю вам свои труды ,когда то писал,может это вам поможет. Эффекта больше было от жалобы в прокуратуру . Результат для вас на выходе скорее всего будет нулевым .но у судьи потрясут карманы эти организации. Еще слышал про люстрационный комитет ,но туда еще не обращался ,т.е.не знаю. Вот вам мои труды : ДО ВИЩОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ КОМІСІЇ СУДДІВ УКРАЇНИ 01032, вул. Жилянська, 120 А, м.Київ ЗАЯВНИК: Дорошенко Олександр Олександрович Адреса реєстрації : м.Чернівці, Вул.. Поштова адреса: 58029,м.Чернівці, В Конт.тел. СКАРГА щодо неправомірної поведінки судді 1.Інфомація про суддю: Іванова Марія Миколаївна 2.Працює : суддя Н-ского районного суду Чернівецької області 3.Статус заявника: представник Позивача за доруч. (копія додається) по цивільній справі №2404/936/2012 за позовом Петренко О.М. до Бабая В.Г., Кіцманської міської Ради , відділу ДВС Кіцманського РУЮ Чернівецької області про зобов’язання надати рівноцінне жиле приміщення. 4. Я , Дорошенко Олександр Олександрович ,вважаю що відносно судді Н-сго районного суду Чернівецької області ІвановоїМ.М. існують всі підстави до притягнення вищезазначеного судді до дисциплінарної відповідальності . Відповідно до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» існують істотні порушення суддею норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані зокрема: ¨ з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом; - порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, ¨ систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя; ¨ розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні; 5.В чому полягають такі підстави: Позивачем по справі №2404/936/2012 -Петренко.,інтереси якої я представляв в суді за довіреністю, 7 червня 2012року поштою отримано Ухвалу Н-ского районного суду Чернівецької області від 1 .06.2012року ,що була винесена суддею Івановою М.М.по справі за позовом Петренко . до ПП Бабая Кіцманської міської Ради Чернівецької області, ВДВС Кіцманського РУЮ Чернівецької області про зобов’язання надати рівноцінне жиле приміщення ,про залишення позовної заяви без руху. Розглянувши Ухвалу я вважав , що дана Ухвала судді Н-ського. була винесена незаконною з порушенням процесуальних норм з наступних підстав: Так ,20 .04.2012 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області мною була подана позовна заява до ПП Бабая О.М.,Кіцманської міської Ради Чернівецької області,ВДВС Кіцманського районного управління юстиції Чернівецької області про зобов’язання надати рівноцінне жиле приміщення. В результаті автоматизованої системи розподілу дана справа була розподілена для розгляду судді Кіцманського районного суду Чернівецької області М. . Отримавши дану справу,ознайомившись з матеріалами справи ,23.04 2012 року суддя заявляє самовідвід. Дана справа ,була перерозподілена Судді У. ,але й цей суддя 26.04.2012року заявляє самовідвід. Після третього перерозподілу ,дана справа попадає судді Кіцманського районного суду Б яка тут же заявляє самовідвід. Далі справа була перерозподілена останньому судді Кіцманського районного суду Чернівецької області О.,яка ще не заявляла самовідводу. Ознайомившись з матеріалами справи суддя виносить 7 травня 2012року Ухвалу про відкриття провадження та призначає судове засідання на 17 травня 2012року. Причому в Ухвалі суду про відкриття провадження по цій справі зазначено таке(копія надається): Суд встановив :…»Підстав для відмови у відкритті провадження і призначення справи до попереднього судового засідання по даній справі немає,тому її слід призначити до попереднього розгляду.» Відповідно до ст..122 ч.1 суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви ,поданої і оформленої в порядку ,встановленому цим Кодексом. Таким чином ,Ухвалою суду було встановлено,що позовна заява подана з дотриманням норм ст..119 ЦПК України в порядку ,встановленим ЦПК України та відкрито провадження. ДАНА УХВАЛА СУДУ ПРО ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПО СПРАВІ ЗА ПОЗОВОМ Петренко НЕ БУЛА СКАСОВАНА . 17 травня 2012року на попередньому судовому засіданні суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області заявила про самовідвід. Та у зв’язку з тим ,що в Кіцманському районному суді Чернівецької області не можливо було утворити новий склад суду ,справа Ухвалою суду від 17 травня 2012року була передана до наближеного територіально суду ,а саме Н=ського районного суду Чернівецької області. Відповідно до ст..116 ЦПК України ч.1 п.3 суд передає справу на розгляд іншому суду ,якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи. А відповідно доч.2 ст..117 ЦПК України справа .передана з одного суду до іншого в порядку .встановленому ст..116 цього Кодексу ,повинна бути прийнята до провадження судом ,якому вона надіслана. Нормами ЦПК України не передбачено залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження по справі та проведення попереднього судового засідання по даній справі за цією позовною заявою ,навіть після передання справи до іншого суду. Але суддя Угиновська Л.Я таки залишила без руху справу,заявляючи ,що Кіцманський районний суд нібито відкрив провадження по справі незаконно ,з порушенням норм процесуального права ,а тому вона вирішила виправити помилку Кіцманського суду який нібито не побачив ,що позовні вимоги Позивачки є майновим спором а тому недоплачено судовий збір. Виникає питання , як могла суддя Н-ського районного суду Чернівецької області Іванова винести Ухвалу про залишення позовної заяви без руху після відкриття за цією позовною заявою провадження !? Причому в самій Ухвалі від 1.06.2012року суддя зазначає ,що 7.05.2012 року суддею Кіцманського районного суду відкрито провадження по справі за цією позовною заявою !!! Не може бути залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження по ній. А тим більше позовні вимоги даної справи є немайновими ,про що потім зазначив ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ. Мені було не зрозуміло як виконувати дану Ухвалу про залишення позовної заяви без руху (хоча мій юридичний стаж 20 років ) ,коли вже існувала та не була ніким не скасована ухвала про відкриття провадження . Даною Ухвалою було дано 5 днів на виправлення недоліків. Не розуміючи ,як виконувати таку Ухвалу я направив на адресу н-ського районного суду скаргу ,щодо неправомірності такої Ухвали. Раптово, суддя Іванова призначає попереднє судове засідання на 21.06.2012року , та викликає мене в суд повісткою. Саме цікаве те, що відповідно до норм ЦПК України , якщо суддя суду першої інстанції і винесла таку Ухвалу ,як залишення позову без руху ,то після невиконання б мною умов визначених в ухвалі вона повинна була б залишити справу без розгляду ,а не призначати попереднє судове засідання. З,явившись в судове засідання 26.06.2012року перші слова ,які я почув від судді Іванової були такі: « Я ваші позов ніколи не задовольню !» Що є абсолютно не етичним з боку судді ,заявляти таке до початку розгляду справи ,причому при свідках : Т. В.Д., таЕ.В. ,які є також представниками Петренко та які можуть підтвердити при необхідності це . Почавши слухання по справі ,суддя припиняє судове засідання та заявляє нам (представникам Позивача,Відповідачам ) ,що позовну заяву залишає без розгляду на підставі ст207 ч1п8 ,оскільки не виконано Ухвалу суду про залишення справи без руху та несплачений судовий збір. 26 .06.2012року суддею Івановоюбула винесена Ухвала про залишення справи без розгляду. Мною була подана апеляційна скарга на Ухвали судді . Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12.09.2012року було змінено ухвалу суду першої інстанції шляхом заміни в мотивувальній частині речення : «Позовна вимога позивачки є вимогою майнового характеру і повинна оплачуватися за відповідними ставками судового збору при поданні заяви до суду» новим реченням такого змісту: «Неоплачені судовим збором за ставкою для заяв немайнового характеру (по 107 ,30грн кожна) позовні вимоги до Кіцманської міської ради ,ВДВС Кіцманського РУЮ та Бабая про заборону вчиняти дії по виселенню позивачки ,знесенню жилого будинку№ по вул..Леніна в м.Кіцмань ,по використанню земельної ділянки і здійсненню будівельних робіт» В решті Ухвалу було залишено без змін. Тоді мною була подана касаційна скарга ,яку ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ задовольнив в повному обсязі ,зазначивши ,що висновки судів не відповідають вимогам процесуального закону й матеріалам справи ,та скасував Ухвалу ,визнавши її незаконною. ВССУ зазначив ,що як вбачається з матеріалів справи ,заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру та пов’язані між собою ,тому судовий збір за подання вказаної заяви сплачується за ставкою ,встановленою для позовної заяви немайнового характеру ,тобто у розмірі 107,30 грн,що відповідає вимогам ст..6 Закону України «Про судовий збір». Крім того,не відповідає вимогам процесуального законодавства висновок судів обох інстанцій про неподання позивачем доказів на підтвердження обставин ,зазначених у позовній заяві . Так ,з матеріалів справи вбачається ,що до вказаної позовної заяви Петренко. додано копії рішень міської ради ,виконавчого комітету ,а також інших листів та актів ,на підставі яких суди мали перевірити під час розгляду справи по суті наявність чи відсутність зазначених у заяві позивача фактів . Крім того,відповідно до вимог ст..137 ЦПК України суд не позбавлений права витребувати докази ,які містять певну інформацію щодо підтвердження обставин ,які мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином ,у місцевого суду ,з висновком якого частково погодився і апеляційний суд ,не було підстав залишати позовну заяву без розгляду. От же ,ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив ,що у судді Іванової. не було підстав залишити позовну заяву без розгляду. В результаті таких незаконних дій судді , ми були позбавлені права на справедливий та своєчасний розгляд справи судом у продовж розумного строку ,що забороняє ст..6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини» ,ст..55 Конституції України. З даним позовом моя довірителька –Петренко. звернулась до суду в квітні 2012року. В березні 2013року було призначено засідання по цій справі на якому нами було заявлено відвід судді ,який Іванова не задовольнила та винесла Ухвалу про відмову в задоволенні нашої заяви про відвід судді. Але ,раптово ,одночасно винесла другу Ухвалу ,якою взяла самовідвід по цій справі. На сьогоднішній день справа призначена до розгляду іншим суддею Н-ського районного суду Чернівецької обл. ,але станом на 7 травня 2013 року ще справа не розглядалась. Вбачаю такі дії судді ,її вчинки не відповідають етиці поведінки судді . На мою думку ,суддя абсолютно не обізнана з нормами матеріального та процесуального права. Суддя не вміє правильно та грамотно застосовувати ці норми ,або в іншому випадку ,навпаки , суддя обізнана але свідомо йде на службовий злочин і виносить заздалегідь незаконну Ухвалу. Причому ,обридло те ,що такі дії покривають судді апеляційного суду (судді Апеляційного суду Чернівецької області: З.К.І.,Л. І.Н.,О О.О.) Виходячи з вищенаведеного , ПРОШУ ВККСУ : 1)прийняти та розглянути цю скаргу 2)притягнути суддю Н=ського районного суду Чернівецької області Іванову до дисциплінарної відповідальності . 3)повідомити мене про наслідки розгляду даної скарги на мою поштову адресу: 58029,м.Чернівці,вул........... Всі відомості, подані у цій заяві є правдивими, і я обізнаний з тим, що у випадку поширення мною неправдивої інформації я можу бути притягнутим до встановленої законом відповідальності _________________________Дорошенко О.О. Додаток: 1)копія довіреності Петренко. на Дорошенко О.О. 2)копія Ухвали ВССУ від 30.01.2013року. 3)копія Ухвали про залишення позовної заяви без руху від 01.06.2012року. 4)копія Ухвали про відкриття провадження у справі від 07.05.2012року «____» травня 2013року __________________Дорошенко О.О.

Ну ,это так в шутку... Я ничего против письма не имею. Я высказал свое мнение. Конечно , возможно Петя прочитает это письмо и даже сам лично ответит Ростиславу на все поставленные вопросы. Правда там очень много ...Коли? По -моему лучше это письмо направить к гадалке ...или к Путлеру,посколько только он знает ,когда Россия перестанет к нам засылать террорисов.

Ростислав , во время восхождения на престол Порошенко заявил ,что через неделю АТО закончится , и будет мир в стране . А еще через неделю Крым будет наш. Прошло 2 недели. АТО не прекратилось. Война набирает новые обороты. Крым не наш. Сегодня заявили в наших новостях о перекрытии 258 км. участка границы. Но терористы продолжают прибывать и сбивать самолеты Вопросы которые вы задаете не имеют ответа. Например : Коли будуть припинені дипломатичні відносини з державою що експортує тероризм в Україну, а саме Російською Федерацією? Как можна порвать дипотношения , когда 80 % предприятий Украины работают с Рашей ,когда тысячи ,если не миллионы наших граждан находятся там на заработках.... У зв’язку з цим прошу повідомити про розроблений Вами мирний план врегулювання цієї ситуації і повернення анексованої території України. Плана нет и не было . Вернуть Крым -это блеф или пиар наших политиков. • Коли припиниться призначення на посади осіб що раніше проходили службу в ФСБ Росії? Ашо вы не знаете как у нас в Одессе назначают на посады ... Порошенко и его к. тоже ,что Кучман и К , Ющ и к. Янек. и к. Чем он лучше попередников ? Кто больше заплатил ,тот и имеет. • Коли керівництвом Антитерористичної операції та охороною державного кордону займуться професіонали, а не весільні генерали нездатні керувати армією що призводить до загибелі сотень українців? Профессионалов в армии не осталось как и армии. О чем вы речь ведете ? Где их взять. Возглавьте вы АТО. • Коли буде пред'явлений позов і введені економічні санкції до підприємств, організацій і установ які належать Російській Федерації та перебувають на території України? Кто этот позов будет писать ? У нас не только армии нет . юристов тоже нет. • Навіщо домовлятись з терористичною державою Російська Федерація стосовно ціни на газ, якщо в судовому порядку визнано незаконність підписаних Тимошенко Ю.В. газових угод, Російською Федерацією не дотримані так звані Харківські угоди, Україні з боку Російської Федерації нанесена шкода яка в сотні разів перевищує вартість спожитого газу Україною,та вартість газу, яку Україна ще буде споживати найближчі 100 років навіть за цією незаконною ціною? А переговоры с Россией -пустая трата времени . Тут либо покупать газ у России по той цене по какой она скажет ( Россия продавец -монополист) или искать альтернативу .... Не обижайтесь ,пожалуйста но вопросы ваши бесполезные. Зато в конце очень классно звучит: Слава Україні! З повагою, Громадянин України, адвокат, Голова ГО "Правова держава" Р.Ю. КРАВЕЦЬ Президент Украины Порошенко П. ,как то блекнет на вашем фоне. Я вас очень уважаю ,Ростислав , но по-моему это письмо вам необходимо больше для пиара ,чем для той цели какую оно преследует . Давайте и я с вами попиарюсь допишите пожалуйста : и Громадянин України , нехилый юрист с 20 летним стажем ,выигравший однажды суд у Приватбанка (это самое главное!!!) Александр Дорошенко с Черновцов..... ну так для пиара....

У меня тоже судья отморозился . впервые просил суд рассматривать дело(Банк подал на взыскание ипотеки) . Показывал Закон про мораторий. Не заявлял никаких клопотаний . Банк не пришел. Судья увиливал и очень хотел перенести ...или вообще убежать из зала суда .или залезть под стол. Удерживал как мог ... но таки сволочь перенес на август... нашел предлог. Вобщем судьи не знают что делать. Заняли выжидательную позицию. Банку отказать нельзя выполнить. (поставь где надо запятую).

Полностью согласен. Никакого криминала здесь нет . А экспертизы уже все это было. Помогает . Но не все судьи берут во внимание. В данном случае по ОТП банку ,то это описка. Расчет в иностранной валюте. Как то не итересно эту тему продолжать...

Ну в суде юрист банка скажет ,что єто опечатка , судья с удовольствием в это поверит... и крыть нечем. Мы это уже проходили. А вообще то я про графики уже эту тему поднимал в теме своей "Реальная схема ..." почитайте. Там много полезного почерпнете про графики и про обман в них и практика ....

У меня почти типичная история ,но считаю актуальная на сегодня. Понимаю ,что бегу за последним вагоном уходящего поезда ,но пытаюсь хоть как то помочь человеку. Хочу признать недействительным договор купли-продажи квартиры .История коротко такая : Приватбанк в 2010 году получил типичное решение суда : звернути стягнення на іпотечне майно ....яке належить гром. Тютчеву на підставі власності ...шляхом надання права Приветбанку укладати від імені Тютчева договора купівлі продажу з іншою особою ... Правда на той час ,суд не вказав за якою ціною може продати майно Приватбанк. В цьому році Приватбанк продав майно Тютчева адвокату Тютчева ,який представляв його інтереси на той час в суді за копійки . А тепер звернувся до нього з позовом про стягнення боргу . Я намагаюсь визнати недійсним договір купівлі-продажу таким чином (розміщую свій позов ) та хочу знати вашу думку (одна голова хорошо а две лучше : ДО УкРАЇНСЬКОГО невідомого суду м. Баден - Бандерштадт ПОЗИВАЧ : Тютчев Михайло Михайлович М.Баден -Бандерштадт Конт.тел. Відповідач : Публічне акціонерне товариство « Приватбанк» 49094,м.Дніпропетровськ ,вул..Наб.Перемоги,50 Третя особа 1: Приватний нотаріус Бандерштадського міського Нотаріального округу Прохвостова Віталіна Григорівна м.Ьаден -Бандерштадт Третя особа 2 : Путін Володимир Володимирович Іпн. М.Бандерштадт Ціна позову : 233 925 грн (ціна позову визначена з суми продажу квартири) Судовий збір : 2 339,25 грн. ПОЗОВНА ЗАЯВА про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. 28 січня 2014року приватний нотаріус Бандерівського міського нотаріального округу посвідчив та зареєстрував договір купівлі- продажу нерухомого майна ,що належало мені –ТютчевуМ.М. на підставі права власності, а саме - однокімнатної квартири за №50 ,загальною площею 47,40 кв.м ,у тому числі житловою площею 20,70 кв.м.,що знаходиться в м. Баден -Бандерштадт , по вул.Шухевича ,2а.(копія договору купівлі-продажу додається). Продаж квартири від мого імені здійснив представник Відповідача –Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» на підставі рішення ...... районного суду м. Бандерштадт від 26 .03.2010року та ухвали Апеляційного суду Бандерівської області від 02.06.2010 року (справа № ) . Вищезазначену квартиру придбав за 233 925 грн. гром. ОмеПутін В.В. Вважаю ,що даний договір купівлі-продажу суд може визнати недійсним з наступних підстав: В договорі купівлі-продажу ,який оспорюється , зазначено ,що ПАТ КБ «Приватбанк» в особі представника Корнило Ірини Вікторівни ,яка діє від імені ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі довіреності №4412-Н .на підставі рішення районного суду м. Бандерштадт від 26 .03.2010року та ухвали Апеляційного суду Бандерівської області від 02.06.2010 року (справа №) ,від імені Тютчева Михайла Михайловича уклав договір купівлі –продажу квартири №50 по вул..шухевича 2-а з громадянином Путіним В.В. ,який сплатив за квартиру ціну 233 925 грн. В рішенні Згідно рішення районного суду м.Бандерштадт від 26.03.2010року ,на підставі якого нотаріус здійснив оформлення договору купівлі-продажу в результативній частині рішення було зазначено таке : суд –вирішив : Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Приватбанк» до Тютчева про звернення стягнення задовольнити . В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14.02. 2008 року № CVRSGK00000000 в розмірі 44 000 дол.США ,що у перерахунку по курсу НБУ ,станом на 26.06.2009року становить 356 132,65 грн,звернути стягнення на предмет іпотеки ,за договором іпотеки від 15.02.2008року № CVRSGK000000 на квартиру №50 загальною площею 47,4 кв.м.,розташованої у будинку №2-а по вул..Гшухевича ,м.Бандерштадт ,належну на праві приватної власності Тютчеву ,шляхом її продажу ПАТКБ «Приватбанком»,із укладенням від імені Тютчева ,06.04.1979 р.н ,мешканця м.Бандерштад ,вул..Москальскя ,буд 1б кВ.6 іпн.:....договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою –покупцем ,з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності і наданням банку повноважень ,необхідних для здійснення продажу. Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). Причому ,хоч і Постанова Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ була винесена в 2012року (тобто після винесення рішення в 2010 році) ,проте Закон України «Про іпотеку» ,на який послався Пленум ВССУ діяв на момент винесення рішення у 2010році. В порушення вищевикладених вимог закону суд у 2010 році , задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, в резолютивній частині рішення не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Також суд не надав ніяких повноважень та вказівок за якою ціною від імені Продавця (Тютчева) банк може продати квартиру . За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК). Правове регулювання договору купівлі-продажу здійснюється Главою 54 ЦК України, ГК України, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими актами цивільного законодавства. Мета договору: перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві. Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний та відплатний. Сторонами договору є продавець і покупець. Істотною умовою договору є умова про предмет, яким може бути: 1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; 2) майнові права (наприклад зафіксовані у цінних паперах); 3) право вимоги, яке не має особистого характеру (застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом). До істотних умов цього договору традиційно відносять умову про ціну. От же ,істотна умова договору –ціна повинна бути узгоджена між продавцем и покупцем,якщо в такому випадку суд не зазначив ціну за якою має бути реалізована квартира ПАТ КБ «Приватбанк» від імені Тютчева А оскільки є Тютчев. є власником квартири (як товару) ,то ПАТ КБ «Приватбанк» в такому випадку ,якщо він діяв від імені Продавця ,повинен був узгодити ціну реалізації квартири . Проте ,ПАТ КБ «Приватбанк» реалізував квартиру на власний розсуд від імені Позивача ,не узгодивши з останнім ,як власником квартири ,ціну ,за якою може бути здійснено продаж ,чим порушив права Позивача. 2 Крім того , ухвалюючи вище зазначене рішення ,Бандерштадський районний суд фактично надав ПАТКБ «Приватбанк» довіреність на дії від імені Тютчева . Вважаю ,що нотаріус не мав право приймати та оформлювати договір купівлі-продажу саме за рішенням суду (довіреність за рішенням суду) від ПАТ КБ «Приватбанк» ,оскільки жодним нормативним актом не передбачено ,що нотаріус може брати до уваги не довіреність а саме рішення суду ,яке дозволяє одній особі вчиняти дії з майном іншої особи від її імені. Так ,статтею 44 Закону України « Про нотаріат» визначено ,що Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів доходів і зборів, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням; 9) в інших випадках, передбачених цим Законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону. Також Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначено випадки ,коли нотаріус відмовляється від здійснення нотаріальних дій : Глава 5. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, перевірка повноважень представника юридичної особи 1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на підставі установчих документів, що підтверджується інформацією відповідних державних реєстрів та документами, що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Чинним законодавством України не передбачено представництво за рішенням суду . Крім того ,Банкам відповідно до Закону заборонена така діяльність ,як представництво особи та здійснення (укладання ) договорів куплі-продажу (торгівельна діяльність) Так стаття 48. Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначає обмеження щодо діяльності банків : Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Також невідомо ,чи мала довіреність від ПАТ КБ «Приватбанк» Корнило І.В. (яка підписала від імені Банку та Тютчева договір купівлі-продажу) на укладення саме договору купівлі-продажу та розпорядження майном ,власником якого є Тютчев На мою думку ,такої довіреності дана особа не мала. 3 Крім того , в п.8 договору купівлі-продажу ,що оспорюється було зазначено таке : «Представник Позивача повідомляє ,що Тютчев на момент придбання вказаної вище квартири і на момент оформлення та підписання цього договору у зареєстрованому шлюбі не перебуває ,ні з ким не проживає однією сім,єю без укладення шлюбу». Виникає питання ,як міг представник ПАТ КБ «Приватбанку» завіряти за мене ,що я не перебуваю у шлюбі ,або ні з ким не проживаю однією сім,єю без укладення шлюбу ? Позивач таких повноважень ПАТ КБ «Приватбанк» не давав .Суд також. Проте я дійсно проживаю однією сім,єю з жінкою без укладення шлюбу та в мене на момент подання цього позову народилась дитина. Пунктом 4.6. Наказу Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» визначено : При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності. Проте , такої заяви я ,як відчужувач майна не надав ,а ,відповідно ,нотаріус не мав право в такому випадку вчиняти даний правочин. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову застосовують норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішують справи. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК). Правове регулювання договору купівлі-продажу здійснюється Главою 54 ЦК України, ГК України, Законом України "Про захист прав споживачів" та іншими актами цивільного законодавства. Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, за якою договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актамцивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Вважаю , що суд на підставі ст..203 ,215 ЦК України може визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири з наступного (ВИСНОВОК) : 1) В порушення вищевикладених вимог закону суд у 2010 році , задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, в резолютивній частині рішення не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Також суд не надав ніякиї повноважень та вказівок за якою ціною від імені Продавця (Тютчев.) банк може продати квартиру . А оскільки є Тютчевв . є власником квартири (як товару) ,то ПАТ КБ «Приватбанк» в такому випадку ,якщо він діяв від імені Продавця ,повинен був узгодити ціну реалізації квартири . Проте ,ПАТ КБ «Приватбанк» реалізував квартиру на власний розсуд від імені Позивача ,не узгодивши з останнім ,як власником квартири ,ціну ,за якою може бути здійснено продаж ,чим порушив права Позивача. 2)Чинним законодавством України не передбачено представництво за рішенням суду . Нотаріальна дія від імені іншої особи представником може вчинятись тільки на підставі довіреності. Крім того , Банкам відповідно до Закону заборонена така діяльність ,як представництво особи та здійснення (укладання ) договорів куплі-продажу (торгівельна діяльність) 3) невідомо ,чи мала довіреність від ПАТ КБ «Приватбанк» Корнило І.В. (яка підписала від імені Банку та Тютчева . договір купівлі-продажу) на укладення саме договору купівлі-продажу та розпорядження майном ,власником якого є Тютчев та саме від імені Тимтютчева 4) При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Позивач ,як відчужувач майна не надав такої заяви та ,також не мав такої заяви представник за рішенням суду –ПАТ КБ «Приватбанк» від Позивача ,а ,відповідно ,нотаріус не мав право в такому випадку вчиняти даний правочин. ПОЗОВ ПОДАЄТЬСЯ ДО РАЙОННОГО СУДУ М.Бандерштадт ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ НЕРУХОМОГО МАЙНА ,ЩО ТЕРИТОРІАЛЬНО Є ПІДСУДНИМ САМЕ ЦЬОМУ СУДУ, Виходячи з вищенаведеного , керуючись ст..48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ,ст..39 З-ну України «Про іпотеку» , ст..ст.43,44 Закону України «Про нотаріат», Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012року (Зарєстр. В МЮУ 22.02.2012р за №282/20595) «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст..ст.3,6,16,203,204,215,626,627,628,655 ЦК України ,ст..ст.3,10 ,215 ЦПК України , ПРОШУ СУД : 1)прийняти та розглянути позовну заяву ,відкрити провадження. 2)витребувати у приватного нотаріуса Бандерівського міського нотаріального округу Прохвостової. документи ,які надавались ПАТ КБ «Приватбанк» для вчинення та посвідчення договору купівлі-продажу квартири №50 по вул.Шухевича ,2а м.Бандерштадт від 28.01.2014 року. 3)визнати незаконними дії Відповідача –ПАТКБ «Приватбанк» ,щодо звернення до нотаріуса для укладення від імені Позивача –Тютчев М.М. договору купівлі-продажу квартири без достатніх та законних підстав та повноважень на такі дії. 4)визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №50 ,загальною площею 47,40 кв.м,житловою 20,70 кв.м,що знаходиться в місті м.Б Бандерштадтпо вул..Шухевича ,2а від 28.01.2014року ,який посвідчений приватним нотаріусом Бандерівського міського нотаріального округу Прохвостовою та за реєстр. в реєстрі за №255. 5)судові витрати покласти на Відповідача. Додаток : 1)копія договору купівлі-продажу 2)копі 3)копія Ухвали апеляцій 4)квитанції про сплату судового збору. 5)заява про забезпечення позову Складено в 5 прим. 1-до суду 2-відповідачу 3-третій особі-1 4-третій особі-2 5-Позивачу

Этот Пономарев наделал кучу выконавчих написив .пять его виконавчих написив за прошлый год скасував в суде(признал виконавчи написи нотариуса такими ,что не пидлягають виконанню) Буду писать на него гада. Сволочь еще та !!! люстрировать гада или кастрировать ,а лучше то и другое.

Оно есть в едином реэстре судових ришень. Пардон , не умею ссылки делать , ну необразованный .... извините

Чем интересно решение ,которое я разместил выше ,так это тем ,что судья не принял рассчеты от ТОВ "Вектор плюс" задолженности,подписанные представителем Векторят ,поскольку доверенностью не передбачено. Классненько...

20.03.2014 Справа № 363/4574/13-ц Р І Ш Е Н НН Я Іменем України 20 березня 2014 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої-судді Скарлат О.І. при секретарі Грабовській А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, В С Т А Н О В И В: У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 01 червня 2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2706/0607/88-185, згідно якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 100000,00 доларів США. В забезпечення виконання кредитного договору № 2706/0607/88-185, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 01 червня 2007 року було укладено договір іпотеки № 2706/0607/88-185-Z-1, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100010360011, загальна площа 0,1000 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку .розташована за адресою: АДРЕСА_3. 28.11.2012 року банк відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до договору факторингу № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до відповідача за зобов'язаннями по кредитному договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року та іпотечному договору № 2706/0607/88-185-Z-1 від 01.06.2007 року. Однак позичальник умови договору не виконала, суму заборгованості та проценти за користування кредитом на користь банку не повернула. На підставі викладеного позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, яка складає 594268.92 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100010360011, загальна площа 0,1000 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташована за адресою: АДРЕСА_3, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій та стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача судовий збір у розмірі 3441,00 грн. У судовому засіданні представник позивача Нестерець О.В позовні вимоги підтримав з викладених підстав в заяві та просить їх задовольнити. Відповідач та її представник ОСОБА_4 проти позову заперечили та пояснили, що кредитний договір № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року був укладений між відповідачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» правонаступником якого в подальшому виступило ВАТ «Сведбанк», щодо інших реорганізацій вказаної юридичної особи, а також були вони універсальним або частковим, що до речі впливає на права і обов'язки правонаступника, відповідача не повідомляли. Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу про те, що за вказаним договором факторингу № 15 від 28.11.2012 року дійсно відбулося відступлення права вимоги щодо відповідача із зазначенням суми боргу, яка підлягає відступленню. Відповідач особисто приїздила до місцезнаходження позивача, але жодної відповіді щодо прав відступлення за зобов'язаннями по кредитному договору № 2706/0607/88/185 не отримала. Також відповідачем надсилалися на юридичну адресу позивача рекомендовані листи від 28 січня 2013 року та від 21 листопада 2013 року про повідомлення відповідача про можливість подальшого погашення позивачем кредитного договору за умови повідомлення позивачем відповідача у письмовій формі про усі обставини відступлення права вимоги за кредитним договором № 2706/0607/88/185 від 01.06.2007 року укладеним з ПАТ «Омега банк» правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», а також за умови надання доказів того, що грошова вимога була відступлена клієнтом фактору, як це передбачено в силу положень ст.ст. 517 та 1082 ЦК України. Відповідач зверталась письмово безпосередньо до Голови правління ПАТ «Омега банк», але жодної письмової відповіді на поставленні питання не отримала. Оскільки жодної відповіді на вищезазначені повідомлення відповідач так і не отримала, а тому не мала жодних правових підстав для виконання обов'язків щодо сплати по кредитному договору новому кредиторові. Відповідно до іпотечного договору № 2706/0607/88-185-Z-1 від 01.06.2007 року, яким передбачено тільки один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідачем 02 січня 2014 року було отримано повідомлення про задоволення вимог позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке відбулося 27.12.2013 року. Таким чином, позивач порушив вимоги іпотечного договору та діючого законодавства. На підставі викладеного відповідач та його представник просять відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку громадян. Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 01 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС_Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2706/0607/88-185, згідно якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 100000,00 доларів США. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляд кредитної лінії, що не поновлюється у розмірі 100000,00 доларів США, на строк з 01 червня 2007 року по 01 червня 2017 року та на умовах. Передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається тільки після підписання іпотечного договору та договору поруки, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв'язку із порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання. Відповідно до п.2.1. кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом. Відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_3. Відповідно до п. 2.3. кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, при непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором. Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися в суд. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки і при недостатності суми, що виручена від реалізації предмета іпотеки, для повного задоволення своїх вимог, банк має право одержати суму, якої бракує для повного задоволення своїх вимог, за рахунок іншого майна позичальника відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно додатку № 2, що є невід»ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених п 3.8., 3.9. та 5.14 даного договору. Відповідно до п.3.2 кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Кількість днів у році приймається 360.Сума нарахованих процентів і пені за визначений період є тільки цілим округленим числом, без десяткових знаків. Позичальник уповноважує банк самостійно округляти суму нарахованих відсотків і пені. Округлення процентів і пені відбувається в такий спосіб: до 44 центів - округлення до 0 доларів, понад 44 центів - до 1 долара. В забезпечення виконання кредитного договору № 2706/0607/88-185, між Акціонерним комерційним банком «ТАС «Комерцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 01 червня 2007 року було укладено договір іпотеки № 2706/0607/88-185-Z-1, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку, кадастровий номер 3221810100010360011, загальна площа 0,1000 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку .розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 582434, виданого 04 квітня 2007 року Вишгородським міським відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 17049 від 13.11.2006 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею. Договорів оренди землі за № 3477. За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 858 500,00 грн. 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15. Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступив права вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників та права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим Законом. Ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України « Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотеко держателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Статтею 41 ЗУ « Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог цього ж кодексу. Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Таким чином, основним зобов'язанням є кредитний договір № 2706/0606/88-185 від 01.06.2007 року, що був укладений між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого в подальшому виступило ВАТ «СВедбанк», а похідним від кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року є іпотечний договір № 2706/0607/88-185-Z-1 від 01.06.2007 року, що був укладений в забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року. Як вбачається із матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу про те, що за вказаним договором факторингу № 15 від 28.11.2012 року дійсно відбулося відступлення права вимоги щодо ОСОБА_2 із зазначенням суми боргу, яка підлягає відступленню. Відповідно до п. 2.1. договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року, клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорах. Укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржника та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становиться ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. Позивачем не надано реєстр заборгованості боржників, підписаного обома сторонами із якого не можна встановити, що за вказаним договором дійсно відбулося відступлення права вимоги щодо боржника із зазначенням суми боргу, яка підлягає відступленню на підставі кредитного договору № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, що був укладений між ОСОБА_2 та АКБ «ТАС-Комерцбанк». Надані позивачем копії документів, а саме реєстр заборгованостей боржників № 1-Б від 28.11.2012 року, копії витягу з додатку № 1 не мають підпису сторін, що уповноваженні на підписання вказаних документів. Згідно п. 5.27 Національного стандарту України, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «згідно з оригіналом»; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію; її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії. Підтвердження належності та допустимості поданих позивачем фотокопій, шляхом подання оригіналів цих документів, судом не встановлено. Належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ст.. 58 ЦПК України. Допустимими є докази, що передбачають використання чітко визначених законом доказів для встановлення певних обставин справи або забороняють використання певних доказів. Відповідно до ч. 3 ст. 58 та ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином ні витяг з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б від 28.11.2012 року, ні витяг з додатку № 1 не є належним та допустимими доказами, оскільки не містять відомості про обставини, які мають значення для справи та на підставі яких суд може встановити наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Позивачем також надана довідка розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 2706/0607/88-185 від 01.06.2007 року, яка підписана представником ТОВ «ФК «Вектор плюс», який відповідно до наявності в матеріалах справи довіреності не мав повноваження на такі дії. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності. що і вбачається із наявній в матеріалах справи довіреності. Оскільки договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та клієнтом (банком) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його боржників за договорами по сплаті заборгованості за надані послуги тим самим фінансуючи діяльність клієнта. Як вбачається із матеріалів справи відповідач неодноразово надсилала на юридичну адресу позивача рекомендовані листи від 28 січня 2013 року та від 21 листопада 2013 року про повідомлення відповідача про можливість подальшого погашення позивачем кредитного договору за умови повідомлення позивачем відповідача у письмовій формі про усі обставини відступлення права вимоги за кредитним договором № 2706/0607/88/185 від 01.06.2007 року укладеним з ПАТ «Омега банк» правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», а також за умови надання доказів того, що грошова вимога була відступлена клієнтом фактору, як це передбачено в силу положень ст.ст. 517 та 1082 ЦК України. Відповідач зверталась письмово безпосередньо до Голови правління ПАТ «Омега банк», але жодної письмової відповіді на поставленні питання не отримала. Оскільки жодної відповіді на вищезазначені повідомлення відповідач так і не отримала, а тому не мала жодних правових підстав для виконання обов'язків щодо сплати по кредитному договору новому кредиторові. Згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Відповідно до ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Крім того, відповідно до п. 10 договору іпотеки № 2706/0607/88-185-Z-1 від 01 червня 2007 року, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту. Проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках. Передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (як основного боргу, так і процентів за ним). При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим Договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього Договору тридцяти денний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправленні Іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення , або дата, зазначена на такому листі, що отриманий Іпотекодавцем особисто у Іпотекодержателя. (а.с. 11-12). В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач ОСОБА_2 отримала досудову вимогу від позивача від 28.10.2013 року . Крім того вказана досудова вимога була надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_2, в той час як відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1, та позивачу про це було відомо, оскільки в матеріалах позову міститься копія паспорта відповідача з вказаною адресою її реєстрації. Наданий позивачем список згрупованих поштових листів не підтверджує того, що відповідач належним чином у відповідності до умов Договору іпотеки отримала вказану досудовому вимогу. За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та не доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу позову, а тому не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, оскільки позовна заява позивача не підлягає задоволенню у повній мірі, вимоги про стягнення з відповідача витрати судового збору не підлягають задоволенню. Керуючись статтями 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, В И Р І Ш И В: У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя

А мне местечко ? Аш обидно ! Клянусь накопать на каждого судью.... (шутка)

Да ,решение интересное ,но устоит ли оно в апеляции ,а главное в ВССУ если ело попадет Луспенику.