batyshka

и чего нашли?

kin_mk отвечаю на Ваши вопросы: 1. до 2011 года приватизированное имущество является личной собственность супругов 2. на передачу в ипотеку личного имущества согласие другого супруга не требуется 3. согласно практики ВСУ общая совместная собственность наступает только на имущество возникшее в порядке улучшения. так как у вас квартира и новой собственности не возникло, супруга имеет право требовать компенсации 4. развод никаким образом не повлияет на действительность договора ипотеки

а что говорит юр.фирма представлявшая интересы истца в этом деле? Антирейд- Ростислав, ятак понял Вы общаетесь с ними, уточните информацию

вы ошиблись, у Коломойского все отлично в ВХСУ )) а примером могут служить следующие решения: ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2011 р. № 30/311-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого –судді Плюшка І.А. суддів : Самусенко С.С., Саранюка В.І. –доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" на постанову від Дніпропетровського апеляційного господарського суду 25.01.2011 р. у справі № 30/311-10 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" до 1. Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про визнання недійсним договору поруки за участю представників сторін від позивача не з'явився від відповідача 1 від відповідача 2 Труфанова О.С. не з'явився ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010 р. у справі № 30/311-10 ( суддя Н.М. Євстигнеєва) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп", визнано недійсним договір поруки від 01.04.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (відповідач-2), стягнуто з ПАТ КБ Приватбанк на користь ТОВ "Тісані груп" 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" на користь ТОВ "Тісані груп" 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого-судді Білецької Л.М., суддів Тищик І.В., Верхогляд Т.А.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що сторонами договору поруки від 01.04.2010 р. є поручитель та кредитор (відповідачі у справі), тоді як за наслідками правового аналізу положень статей 520 та 553 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що однією із сторін договору поруки має бути боржник, оскільки такий договір нібито створює для нього обов'язок перед поручителем здійснити відшкодування на користь останнього у випадку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. При цьому, відповідно до ст. 511 зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора. З огляду на зазначене, укладення оспорюваного договору за відсутності волевиявлення на це боржника (позивача у справі), стало підставою для визнання його недійсним відповідно до п. 3 ст. 203 та п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Постанова апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичні обставини справи, внаслідок чого вони дістали неправильну юридичну оцінку –з порушенням норм матеріального права. Зокрема, відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що укладення договору поруки не має наслідком переведення боргу на поручителя, а є способом покладення на поручителя солідарної відповідальності за невиконання боржником основного зобов'язання. На підставі аналізу статей 511, 520, 553 та статті 556 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір поруки укладений із додержанням всіх вимог статті 203 ЦК України, права позивача внаслідок укладення даного договору порушені не були, що і стало підставою для скасування рішення місцевого господарського суду як такого, що прийняте внаслідок порушення норм матеріального права та прийняття рішення про відмову в позові. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. з підстав порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 09.11.2010 р. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Судами встановлено, що 15 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (на даний час –ПАТ "Приватбанк") в особі директора Горлівської філії закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" (комітент) був укладений договір комісії №0805/4547/impa про відкриття акредитиву, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок комітента відкрити на користь PETRONCINI IMPIANTI SPA, VIA DEL FANTINO 2/A, 44047 S.AGOSTINO (FE), ITALY далі по тексту –(бенефіціар) безвідкличного документарного акредитиву (далі по тексту - акредитив), а також доручити UniCredit, Italy (далі по тексту –підтверджуючий банк), добавити своє безвідкличне підтвердження до акредитиву. Акредитив відкривається відповідно до заяви на відкриття акредитиву №0805/5457/IMPA від 15.05.2008 року, підписаного з боку комітента, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.1.3 зазначеного договору комітент також доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання, від свого імені і за рахунок комітента укласти угоду з підтверджуючим банком про надання відстрочки у погашенні комісіонером його заборгованості перед підтверджуючим банком, яка може виникнути при проведенні таким підтверджуючим банком платежу по акредитиву на користь бенефіціара. Загальний строк відстрочки у погашенні заборгованості має складати 3 (три) роки від дати проведення підтверджуючим банком платежу за акредитивом, періодичність погашення заборгованості –рівними частинами кожні 6 місяців. Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.5.1 договору). Відповідно до п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.01.2009 року) зобов'язання комітента за цим договором забезпечуються всіма основними і оборотними коштами комітента, а також заставою майнових прав, заставою житлової нерухомості, відступленням права вимоги згідно з договором відступлення права вимоги (цесії) та договорами поруки: договір поруки № 1 від 15.05.2008 року, договір поруки № 2 від 15.05.2008 року, договір поруки № 3 від 15.05.2008 року, договір поруки № 4 від 15.05.2008 року, договір поруки № 5 від 15.05.2008 року, договір поруки № 6 від 15.05.2008 року, договір поруки № 1 від 26.09.2008 року, договір поруки № 7 від 28.01.2009 року, договір поруки № 8 від 28.01.2009 року. 1 квітня 2010 р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (поручитель) був укладений договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Тіссані груп" всії своїх обовязків зза договором комісії про відкриття акредитиву №0805/4547/impa від 15.05.2008 р. Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України). До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України). Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою. За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про те, що внаслідок укладення оспорюваного договору поруки на позивача було покладено обов'язки щодо поручителя є таким, що ґрунтується на невірному тлумаченні судом статей 203, 553 та 556 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим, доводи касаційної скарги в цій частині не можна визнати обґрунтованими. Неправильним слід вважати і застосування місцем господарським судом до спірних правовідносин статті 520 Цивільного кодексу України, якою врегульовано заміну божника у зобов'язанні (переведення боргу). Так, відповідно до ч. 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а згідно з п. 3 ч. статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Отже, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні. Враховуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про те, що однією із сторін договору поруки має бути боржник і що такий договір повинен укладатися за наявності волевиявлення останнього суперечить статтям 512, 553, 556 Цивільного кодексу України. Невірне тлумачення судом зазначених норм призвело до безпідставного визнання договору поруки від 01.04.2010 р. недійсним відповідно до п. 3 статті 203 та п. 1 статті 215 Цивільного кодексу України. Щодо посилань скаржника на його неповідомлення як боржника про укладення договору поруки слід зазначити наступне. Зі змісту статей 555 та 557 Цивільного кодексу України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором. Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені. Помилковими слід визнати і доводи заявника касаційної скарги про те, що підставою для визнання недійсним договору поруки від 01.04.2010 р. є його укладення через тривалий час після укладення договору комісії від 12.11.2009 р., оскільки така дія нормами Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок укладення договорів цього виду, не заборонена. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання (статті 548 Цивільного кодексу України). Тобто, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно. Необґрунтованими є посилання в касаційній скарзі на те, що оспорюваний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків правочину, а фактично був укладений відповідачами з метою розгляду спору по кредитному договору між позивачем та відповідачем 1 в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, оскільки відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено обставини справи в їх сукупності та правильно застосовано норми матеріального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів Вищого господарського суду не вбачає. За таких обставин касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у даній справі - без змін. Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. у справі № 30/311-10 залишити без змін. Головуючий - суддя І.А. Плюшко Судді С.С. Самусенко В.І. Саранюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11062257 У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2010 року м. Київ Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Патрюк М.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 6 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов кредитної угоди, визнання недійсним договору поруки, в с т а н о в и в : 23 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитною угодою і договором про видачу траншу у зв’язку з положеннями ст. 1056? ЦК України та про визнання недійсними абзаців «а» та «в» п.2.3.3. кредитної угоди щодо права банка вимагати від позивальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за угодою у повному обсязі шляхом направлення повідомлення та в односторонньому порядку розірвати договір. 23 липня 2009 року ОСОБА_2 також звернувся до суду із позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання недійсним договору поруки від 12 січня 2009 року №467, що укладений між ТОВ “Українське фінансове агентство “Верус” та ЗАТ КБ “ПриватБанк” на виконання договірних зобов’язань за кредитною угодою між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ “ПриватБанк” від 7 серпня 2007 року, посилаючись на те, що він не надав згоди на укладення такого договору поруки. Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 липня 2009 року вказані позовні вимоги було об’єднано в одне провадження. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 6 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання недійсними п. 2.3.1, абзаців “а” та “в” п.2.3.3 кредитної угоди від 7 серпня 2007 року та договору поруки №467 від 12 січня 2009 року скасоване, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовлено. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін. У касаційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк” ставиться питання про скасування судових рішень із ухваленням нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Із оскаржуваного судового рішення, доданих до нього матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись пунктом 5 частиною 3 статті 328 ЦПК України у х в а л и в : У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов кредитної угоди, визнання недійсним договору поруки відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України М.В. Патрюк http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10528694

у меня в производстве есть дело о признании испол. надписи (про звернення стягнення на предмет іпотеки) не подлежащей к исполнению. так вот одним из оснований иска указана ст. 47 Конституции. посмотрим что скажет суд. правда там и так хватает оснований ))

когда уже ВССУ рассмотрит этот затянувшийся вопрос? уже бы точку поставили и забыли

зачем шептаться? вы и нас информируйте

возможно признать недействительным договор залога. есть судебная практика, в том числе и на этом сайте

мне бы очень хотелось получить текст ухвалы ВСУ и подать на НБУ иск (какой? наверное о распространении неправдивой информации.... или какой подавать когда чиновник врет? ) за эту фразу

опечатка или не опечатка, но по общему смыслу ее нельзя трактовать однозначно. или это "двойная процентная [учетная] ставка" НБУ или это "двойная процентная ставка" по кредиту или это неопределенная процентная ставка, фактически неустановленная пеня. хочу подвести к последнему, а именно: договором установлена пеня в виде неопределенной процентной ставки, трактование которой является неоднозначным и Банк использует ее на свое собственное усмотрение. поэтому данное положение на основании ст........ является недействительным.

этому заочному решению первой инстанции больше года! поройтесь лучше и узнайте о результатах обжалования.

прошу мнения! в КД есть такой пункт: 3. Позичальник зобов"язується 3.8. За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитами, сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки від суми простроченого платежу. "сума простроченого платежу" - это предельно ясно. "подвійна процентна ставка" - что это? в КД пункт 1.3. есть понятие "процентна ставка за кредитом" и больше определений нет.

не знаю было это решение тут или нет http://document.org.ua/pro-stjagnennja-zab...m-doc45959.html

есть такая практика, сижу вот и потею http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12477912 договор 2008 года, редакция статьи 13 ЗУ ???? года, интересно порвали ли это решение в апеляции? ))

ну так и это только первая инстанция. подождем через полгода решение апелляции.

тище тише давайте по существу

все верно, истец требовал "припинення договору поруки", а нужно было "припинення зобов"язання за договором поруки"

наверное агенство ОБС

она не одна подписывала решение ))

отчет о проведенной акции можно?

как это не передал? а определение от 11.02 на основании чего всу выносил? http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...ost&p=26289 и вообще, дела в вссу быть не должно, оно после пересмотра в кассации возвращается в суд первой инстанции. в вссу есть только заявление о пересмотре и копии прилагаемых документов.

9 марта..... ну с, подождем

подыму тему - есть продолжение данного дела? (апелляция, кассация) или аналогичное мнение судов высших инстанций? нашел еще одно решение первой инстанции РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.06.2009 року Кіровський районний суд міста Кіровограда у складі: головуючого при секретарі розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором кредиту. Просить стягнути кредитну заборгованість в розмірі 47201, 23 доларів США та 2 274 грн. 12 коп., судові витрати. В суді вимоги підтримав. ОСОБА_1 і його представник первісний позов визнали, подали зустрічну позовну заяву згідно якої просять розірвати кредитний договір № 03-10238108-Ф від 09.04.2008 року, укладений між сторонами та припинити нарахування відсотків з часу розірвання договору. З»ясовані наступні факти і відповідні їм правовідносини: - Сторони по справі 09.04.2008 року уклали кредитний договір за № 03- 10238108-Ф, згідно якого відповідач отримав 45 000,00 доларів США строком з 9 квітня 2008 року по 8 квітня 2038 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 13,0% річних. Для придбання житла. • Факт отриманні відповідачем коштів в сумі 45 000 доларів США підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 13-14). • Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. • В порушення умов кредитного договору, відповідач від взятих на себе зобов’язань відмовився в односторонньому порядку, в наслідок чого утворилася заборгованість за договором кредиту, яка станом на 27.05.2009 року становить 47201, 23 доларів США та 2274, 12 гривень та складається з наступного: 43375,00 доларів США – заборгованості за кредитом, 409,06 доларів США – заборгованості за процентами, 744,99 доларів США – простроченої заборгованості за кредитом, 2672,18 доларів США – простроченої заборгованості за процентами, 1763 грн. 42 коп. - пені за простроченими процентами, 510 грн. 70 коп. пені за простроченим кредитом, що підтверджується розрахунком (а.с. 66). • Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язань є неприпустимою. За таких обставин первісний позов обґрунтований і підлягає задоволенню. • Також обґрунтовані доводи ОСОБА_1 і його представника так-як Банк і позичальник не досягли згоди по зміні умов кредиту та приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, крім того Банк з свого боку ініціював звернення з позовом до суду, чим фактично в односторонньому порядку змінив умови кредитного договору і стягує кошти одночасно і одноразово, у в зв’язку з чим кредитний договір підлягає розірванню, а зобов’язання, що виникли згідно договору – припиняються. • Суд дійшов до такого висновку зважаючи на наступні обставини : • У ОСОБА_1 істотно зменшилась сума прибутку від здійснення підприємницької діяльності, після укладення кредитного договору у нього з»явились утриманці : малолітня дитина, вагітна дружина, що документально підтверджено довідками про дохід , склад сім»ї, та з жіночої консультації. Крім того одночасно підвищився курс долара США (валюти платежу по договору) по відношенню до національної грошової одиниці і знизилась вартість придбаного жилого приміщення , що обумовлено незалежними від сторін зовнішньо-економічними факторами , на які ОСОБА_1 не розраховував при укладенні договору і не міг передбачити їх настання . В момент укладання договору сторони не знали і не могли передбачити що така зміна настане , і що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зміна перерахованих істотних умов та зменшення ціни придбаного житла і підвищення грошового еквіваленту оцінки цього майна порушує співвідношення майнових інтересів Андрєєва по відношенню до того , на що він розраховував при укладенні договору.(ч.2ст.652 ЦК України.) • Згідно ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються. Суд вирішив спір в межах заявлених вимог і на виконання положень ч.3 ст. 652 ЦК України дійшов висновку що у разі розірвання договору необхідно виходити з необхідності справедливого розподілу понесених сторонами витрат у зв»язку з виконанням цього договору. Так, на користь банку підлягає стягненню вся сума кредиту та коштів за користування кредитом-до припинення договірних зобов»язань. • Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зустрічних вимог в частині розірвання кредитного договору № 03-10238108-Ф від 09.04.08 року, припинення нарахування відсотків за користування коштами.. • Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_1 1730 грн. судових витрат, понесених позивачем при подачі позову до суду, так-як він недотримався договірних зобов’язань. • Керуючись ст.ст.525,526 , 652,653, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 212-218 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ : Позов Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 47201,23 доларів США, 2274,12 гривень заборгованості за кредитним договором № 03-10238108-Ф від 9 квітня 2008 року та 1730 гривень судових витрат. Зустрічний позов ОСОБА_1 – задовольнити. Розірвати кредитний договір № 03-10238108-Ф від 9 квітня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 . Припинити нарахування відсотків за користування кредитом з моменту розірвання договору № 03-10238108-Ф, укладеного 9 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 . Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів та апеляційної скарги в наступні 20 днів.

по сути - а что с того момента Декрет Кабмина изменился? или статус Закона утратил? а вот письма НБУ в которых регулятор изменил свое мнение на противоположное является именно мнением.

так может этот подсистемщик и решит вопрос для всех? раз и навсегда