izmailka

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у разі - неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. мне кажется, что ключевое слово здесь судочинство. для приостановки дело должно рассматриваться в суде.

чем, а ничем(( апелляционный суд одесской обл. особо и не тратил время на рассмотрение, оставил решение первой инстанции в силе. получается банк может принести бумажку, типа распечатку по счету на которой написано что деньги платили и все, срок прерван. а как там было на самом деле? кто проверит что там в этом привате? пока жду решения, а там посмотрим, писать кассацию или нет. заемщики не все хотят идти до конца, опускают руки после апелляции.

вот и я думаю, что прервать ИД можно только совершив действие по оплате, а если его заемщик не совершал, то и ИД не прерывал. я вот думаю, что банк обязан присылать раз в месяц (год) выписку по карточному счету для сверки и если заемщик ее не оспорил, то согласился. но ведь Банк ничего не присылал. завтра апелляция, попробуем побороться. если нет то кассация .достал этот приват!!!!! Почему нельзя Банки люстрировать?))))

какие квитанции если взнос через терминал? что по карточным проплатам может быть бесспорным доказательством оплаты?

4.4.1. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (Постановление, Пленум Высшего хозяйственного суда Украины, от 29.05.2013, № 10 "О некоторых вопросах практики применения исковой давности в решении хозяйственных споров") © ООО "Информационно-аналитический центр "ЛИГА", ООО "ЛИГА ЗАКОН", 2013 ситуация следующая, приват по карточному кредиту (2007 год) подал иск в октябре 2013. суд первой инстанции удовлетворил иск привата, хотя последний раз заемщик платил в 2009, но приват подал в суд выписку по карточному счету в которой указывает, что в 2011 году было несколько проплат-взносов с описанием назначения транзакции - Самооблуживание 200071 перевод кредитная часть + указан адрес отделения банка. но !!! заемщик ничего не вносил. как доказать что предоставленная выписка сделана банком, подписана банком и в интересах банка, и что заемщик ничего не вносил на карточку???

введите в поисковик реестра номер дела № 500/7863/13-ц, и высветится что 01.04.2014 вступило в законную силу

набрало законної сили - http://reyestr.court.gov.ua/Page/2

Мне знакомо это постановление. Плата за резервирование при кредите в в виде кредитной линии хоть как то понятна, а вот плата при выдаче всей суммы за что? Что резервируется? И для чего?

ПЛАТА ЗА РЕЗЕРВИРОВАНИЕ плата (комиссионные), взимаемая банком за неиспользованную заемщиком часть предоставленного ему кредита. Так сказано в большом бух. словаре. В чем вопрос? А вот в чем. Плата за неиспользованную часть кредита - это подходит к тем случаям когда кредитная линия. А когда кредитные деньги выданы единоразово и всей суммой, то получается что неиспользуемой части кредита нет. За какое такое резервирование взымается плата тогда? Где еще, кроме бух. словаря можно найти расшифровку самого понятия плата за резервирование?

а почему в течении 7 дней? в Законе о ЗПП написано что в течении 30 дней, а если ипотека то 60 дней

а как же мораторий? там написано что мораторий и на отчуждение ипотечного жилья и запрет на переуступку долга. как они продадут?

Министр Кабинета министров Остап Семерак отметил, что Международный валютный фонд обеспокоен возможностью принятия законопроекта о переводе валютных кредитов в гривну. Об этом он сказал на заседании Согласительного совета, передает корреспондент УНН. Чиновник отметил, что в случае принятия указанного документа Украина не получит второй транш кредита МВФ. "Правительство выражает предостережение относительно принятия этого закона. Миссия МВФ выражает обеспокоенность его принятием и если он будет принят, это сделает невозможным получение Украиной второго транша кредита", - сказал Семерак. http://bin.ua/top/157155-v-kabmine-otmetili-chto-ukraina-ne-poluchit.html

"На поточний момент це залишається тільки пропозицією, яке ще не затверджено Урядом України. Набуття чинності відбудеться 01.05.2014 (джерело zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0182500-14). Варто звернути увагу, що ПриватБанк працює згідно законодавства України і буде виконувати всі вимоги Національного Банку України. З повагою, ПриватБанк." http://minfin.com.ua/company/privatbank/review/27136/

Может Банки прислушаются к умным людям? Ростислав Кравец и вовсе рекомендует банкам для урегулирования ситуации перевести долларовые кредиты в гривню по курсу 6,0 грн., а евровые по - 7,0 грн., поделив таким образом риски с заемщиками, а также снизить процентные ставки по кредитам.http://finance.liga.net/banks/2014/3/3/articles/37594.htm

Уповноваженим банкам з метою уникнення валютних ризиків ужити заходів щодо зміни валюти виконання зобов’язань за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту. http://gkb.org.ua/po...-vid-31-03-2014 вот интересно, какие это меры по изменению валюты выполнения Банки могут применить?

Вот появилась информация и вакуум какой то вокруг нее, куча вопросов))) как и по какому курсу? с какого момента?)))

"Национальный банк Украины рекомендовал уполномоченным банкам с 1 мая принять меры по изменению валюты исполнения обязательств по кредитам, предоставленным в иностранной валюте, на гривну, сообщила в пятницу, 4 апреля пресс-служба НБУ" http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2014/04/04/322992

Да мое!))

Державний герб України Справа № 500/7863/13-ц Провадження № 2/500/588/14 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі: головуючий - суддя Швець В.М., при секретарі Гончаренко М.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1., представника відповідача Анікєєва А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача та визнання недійсним пункту договору, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» в особі філії ОДЕСЬКЕ РУ ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», в якому просив визнати несправедливим положення пункту 6.1 Кредитного договору № М-89/08 від 16 липня 2008 року та недійсним п. 6.1. кредитного договору № М-89/08 від 16 липня 2008 року, укладеного між ним та акціонерним АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ». Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 липня 2008 року між ВАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», правонаступником якого є ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно якого він отримав кредит в сумі 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень для споживчих потреб, зі строком користування кредитом до 08 січня 2010 року та процентною ставкою за користування кредитними коштами, що становить 26 % річних. Відповідно до пункту 6.1. кредитного договору передбачено стягнення пені у розмірі 1 % за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Вказував, що умови пункту 6.1. Кредитного договору щодо пені у розмірі 1% за кожен день прострочення виконання зобов'язання за споживчим кредитом, що становить 360% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» і тому на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України повинні бути визнані недійсними. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову ОСОБА_3 заперечував. Свої заперечення мотивував тим , що відповідно до законодавства України наявність неустойки за своєю правовою природою свідчить про забезпечення виконання зобов'язання, та в договорі визначено розмір неустойки. Просив суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів. З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи 16 липня 2008 року між ВАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» був укладений кредитний договір № М-89/08. Відповідно до п. 2.1 якого ОСОБА_3 мав отримати кредит в сумі 12 000,00 гривень на споживчі потреби, строком до 08 січня 2010 року з відсотковою ставкою 26% річних. Позичальник, відповідно до п. п. 3.2., 4.3. кредитного договору, зобов'язався здійснювати повернення отриманого кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом, не пізніше строку, визначеного п. 3.2. кредитного договору, тобто до 08 січня 2010 року. Згідно з п. 6.1. кредитного договору за просрочку повернення Кредитних ресурсів та/або уплати відсотків Позичальник сплачує Банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами за весь час фактичного користування Кредитними ресурсами. Згідно з чч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Оскільки, відповідно до умов кредитного договору № М-89/08 від 16 липня 2008 року, що укладений між сторонами, Банк надав кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України "Про захист прав споживачів". Крім того, необхідність застосування цього Закону України до споживчого кредитування звернуто увагу у Рішенні Конституційного Суду України N 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг). У цьому Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Споживачу, як правило, об'єктивно Бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, що нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу).Отже, для споживача існує ризик помилково або навіть внаслідок введення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги . Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", на яку відповідач посилається, обґрунтовуючи свої вимоги за позовом, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Наявність неустойки за своєю правовою природою свідчить про забезпечення виконання зобов'язання проте, це не означає, що Закон України "Про захист прав споживачів" не повинен застосовуватись до цих правовідносин. Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним. Даний висновок повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11 вересня 2013 року № 6-52цс13. Відповідно до ч.1 статті 215. ЦЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. З урахування наведеного, суд дійшов висновку про те, що пункт 6.1. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі 1,00 % за кожен день прострочення виконання зобов'язання за споживчим кредитом, що становить 360 % від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника - ОСОБА_3, як споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов'язань за спірним договором. і тому на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України повинен бути визнан недійсними. Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. За висновками суду, позивачем обрано спосіб захисту, який відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України. На підставі викладеного позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню. З огляду на наведене, керуючись ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" , ст. ст. 203, 215, 217, 526, 611, 625, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11,57, 60,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги ОСОБА_3 про порушення прав споживачів, про визнання недійсним пункту кредитного договору задовольнити. Визнати, що оспорений пункт 6.1 кредитного договору № М-89/08 укладеного між ВАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ОСОБА_3 від 16 липня 2008 року є несправедливим. Визнати недійсним пункт 6.1 кредитного договору № М-89/08 укладеного між ВАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ОСОБА_3 від 16 липня 2008 року. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення. Суддя В. М. Швець http://reyestr.court.gov.ua/Review/37644189

Наприкінці колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити слідуюче. В юридичному плані спір у даній справі не є складним. Проте, з незрозумілої з точки зору здорового глузду позиції касаційної інстанції, яка кожного разу вигадує нові причини для скасування правильних рішень судів попередніх інстанцій, справа розглядається судами майже два роки, що не сприяє зміцненню авторитету судової влади та зростанню довіри до судових органів, які протягом останнього часу впали до такого рівня, що далі вже нікуди. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13305249

Вы можете дать ссылку на эти определения?

Сорри за вопрос, а что было 1.11.2010?

СН не исполнен. Его отменили мы. Но узнали о нем только когда Банк в суд иск подал. Мы заявили о сроках ИД. Тут и выяснилось про СН.

Договорились, завтра для Нас поищу в Вердиктуме, вроде программа не глючит и поиск там намного легче!)

Так искать для Вас еще судебную практику по теме ?))