VENERA

Вот то, что я накопала по этой теме. У же описывала это в теме на форуме. В ч. 2 статьи 5 ЗУ "Об ипотеке" установлено: "Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору. Т.е. передать в ипотеку квартиру, на которую я не оформила еще право собственности, т.е. не принадлежащую мне, но вскоре станущей моею, квартиру, я имею право. А в ч. 4 ст. 18 ЗУ "Об ипотеке" установлено: "У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно." Т.е. договор ипотеки заключается сразу же после договора купли-продажи. И вот тут начинается самое интересное для меня. Последнее предложение процитированной нормы "Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору". Если я правильно понимаю, то запрет на отчуждение (обременение ипотекой) оформляется в установленном законом порядке. При этом кто был собственником на момент заключения ипотеки - роли не играет. А раз должен быть установленный порядок для обременения, значит мы его найдем.... Вот что нашла в ЗУ "О нотариате". Части 6,7 ст. 55 ЗУ "О нотариате" гласят: " Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість. Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя." Т.е. договор ипотеки-то я могу сегодня заключить, но обременить квартиру банк может лишь тогда, когда я на него право собственности оформлю! Разве не об этом говорится в частях 6 и 7 ст. 55 ЗУ "О нотариате"???? Значит что? Запрет на отчуждение, который выдан на несколько дней раньше, чем оформили в БТИ право собственности - не основан на законе?????

Уууууууууууу, У меня поменялся подход уже к написанию жалобы. Сначала начала блефовать, но канва излагаемых "фе" в адрес судьи Козловой (ух, и "название!") и ее бумагомарания не клеится! Надобно же доказать суду, что ФИДР - есть зло! А на счет того, что банк пойдет в суд за разъяснениями... да пусть идет! Мне просто очень хотелось вынудить апеляцию прослушать звукозапись судебного процесса, якобы, найти в нем доказательства принятого решения суда. Там у нас хохма!

Короче, я решила блефовать, и утверждать, что судья удовлетворила иск частично, признав кредитный договор недействительным. В связи с этим истцам не понятно, как можно было отказать в остальной части иска.

С одной стороны мне не хочется к этому решению получать никаких разъяснений и дополнительных решений. Пусть это банк парится, что в выигранном ими деле не хватает двух очень существенных слов!И не хочу, чтобы в решении появилось дополнение! Но я, блин, не знаю, как выкрутиться с обоснованием апелляции, и что просить суд. У меня 21-го марта апелляция по взысканию. Хотели к этому дню принести решение в нашу пользу. Не получилось. Но так ведь и банку нечем похвастаться!

Ау, практики, подскажите, пожалуйста!

Срочно! Всем здравствуйте! Проиграла по ФИДРу первую инстанцию. Только что получила решения. Срок подачи апелляции - суббота. Начала писать апелляцию, но у меня в решение вот что написано... Вернее, сначала напишу, что просили признать недействительными: 1) пункт такой-то часть такуюто кредитного договора. 2) договор поруки, 3) договор ипотеки. В решении судья в мотивировочной части растекается мыслию по древу, отказывая в иске полностью. Но вот в решении пишет: У позові Звєрєвой і Звєрєва до ПАТ ОТП Банк про визнання недійсним договору поруки та договору іпотеки - відмовити. А кредитный договор???? В преамбуле решения то же самое: о признании недействительными договора поручит. и договора ипотеки. Что с таким решением делать????? П.С. отказала на основаниях, полностью содранных с решений по повышению процентных ставок и неуказания сукупной стоимости кредита. Даже на декрет КМУ и ЗУ "Про Нацбанк Укр" ссылается :angry:

оплатите, а потом получите возобновление сроков исковой давности. Это акция для тех заемщиков, по которым прошляпили сроки обращения в суд. Так Вас вынуждают признать существование за Вами долга!!!!!!!!!!!

печатка в паспорте - Ваше доказательствоСвидетели понадобятся, если Вы будете через суд доказывать факт, что проживали в общежитии.

Ну, своими словами: человек имеет право свободно выбирать себе место для постоянного проживания. Но он также обязан уведомить государство о своем выборе. Т.е. как только человек оседает где-то на более чем неделю, он должен пойти и зарегистрировать свое место нахождение/проживание.Вот что я имела ввиду под определением: юридически правильно оформленное право проживать там, где человек изъявил желание.

ДЬОМІНА Ольга Олександрівна, согласно данным с сайта http://court.gov.ua/vscourt/c/, судьей по-прежнему числится. Что имелось в виду?

А вот с правовой точки зрения как будет выглядеть ситуация?:1) Обязательства поручительства прекратились в силу ч. 4 ст. 559 ГКУ. (но поручителю об этом не известно из-за его правовой безграммотности). 2) При решении спора в суде поручители все же соглашаются с иском - т.е., не смотря на прекратившееся обязательство, соглашаются добровльно нести солидарную ответственность с должником. 3) А затем, очухавшись, подают в суд на признание обязательств прекратившимися "задним числом", еще ого-го когда, до вынесения решения по делу о взыскании. Как мне кажется, убедить суд в том, что обязательства на дату рассмотрения того дела были прекращенными, будет крайне сложно. Но, допустим, суд убедим... Затем, подавая по нововыявленым, разве не свидетельствует признание иска о том, что ответчик сам добровольно согласился нести ответственность, не смотря на отсутствие у него уже такой обязанности?

Чтобы требовать от суда взыскания расходов на правовую помощь, равно как и других судебных расходов (мыто, ИТЗ, расходы представителя, экспертиза, явка свидетелей и проч...) необходимо подать соответствующее заявление в ходе процесса. К заявлению прикладываются все-все доказательства понесенных расходов. Этого должно быть достаточно, чтобы судья, при вынесении решения, решил вопрос о возмещении судебных расходов. Подавать встречный не нужно! Теперь касательно моего дела: я подала и еще подам все необходимые документы, чтобы с истца, в случае его проигрыша, взыскали расходы стороны, связанные с явкой ее представителя в суд. Но я хочу подать отдельный иск о взыскании вреда за необоснованные тяжбы, т.к. у нас не просто заблуждение истца на счет ответчика, а наглое подделывание документов!

Но вот, допустим, наше Запорожское решение в ВСУ не пересматривалось? По Волыни читала, но я, например, в иске упирала на незаконность выражения процентной ставки не вчетко выраженном размере, а плавающий. Сейчас, по-моему, идут как раз тем путем, что и я, а не "волынским"

В реестре СР есть лишь одно решение ВСУ, которое выпадает по критерию поиска FIDR. И это не то решение, которое может обрадовать заемщикаА у нас на сайте есть то решение, о котором говорите Вы, CrassuS?

Это речь о решении ВСУ, которое будет 9 марта? Или есть какое-то именно по ФИДРу?

У меня 10 марта первое заседание по ОТП и ФИДРу. Что подсказать?

CrassuS, если есть время, опищите, пожалуйста, свое тезисное мнение более подробно.

Вопрос. Пытался ли кто-то взыскать ущерб с истца за необоснованные исковые притязания? Я понимаю, что истец может заблуждаться, что я нарушаю его права и должна их восстановить. И поэтому он воспользовался правом, гарантированным КУ - на обращение в суд за защитой. И конечно я изучила статьи ЦК, посвященные вреду. Ничего подходящего нет. Ну как бороться с этими банками и КС, которые подделывают договора поручительства, или исправляют номера договоров и "шьют" долг? Ведь с этим надо что-то делать!!!!!!!! Этих подонков надо наказывать. А счет на взыскание с истца моих расходов на правовую помощь я предъявить не могу.

Приветствую всех. Снова хочу обратиться к моей теме. Т.к. заемщица все еще не прислала мне документы, но скоро я увижу подробности дела. Я сейчас обдумываю, что можно сделать в ситуации, когда решение по взысканию вступило в силу, обжаловать шансов неймоверно мало. Стоит ли подавать на признание договора недействительным? Договор был расторгнут решением суда вместе со взысканием. И еще, кто ка думает: когда в делах о взыскании поручители тупо не заявляют о приминении ст. ЦК о прекращении поручительства, может, даже иск признают, что можно теперь вычудить с этим всем? Ведь решение было принято на основании договора, обязательства по которым прекратиться успели к тому времени. Подавать на признание обязательств прекратившимися, а потом по нововыявленным? Есть ли перспективы?

Первое, что Вам надо сделать, это открыть судебное решение и прочитать резолютивною часть. Что именно суд постановил.Если там будет: "разорвать кредитный договор" и "взыскать сумму задолж.", то договор больше не действует. Проценты начисляют неправомерно. Если собираетесь выполнять решение суда, то по сколько бы Вы не платили, в любом случае сумма уже не будет уходить на погашение начисляемых после решения процентов, а будет уходить в погашение присужденного долга. все, что Вам в КС говорят, это их домыслы, которыми они хотят испортить Вам настроение. Против решения суда не попрешь. И еще - в КС нет программулины, которая бы сама распределяла поступившие от платежа средства на разные счета: на счет процентов, на счет пени, на счет долга. Запомните - Вы выполняете решение суда, и вся сумма уменьшает Ваш долг. Даже, если договор не расторгнут, а проценты продолжают начислять, все равно их взыскать КС сможет лишь по решению суда, потому как уплачеваемые Вами сейчас деньги - это уже иная песня. Это уже не договорыне обязательства, а выполнение решения суда. Поэтому они идут, при любых раскладах, на погашение имевшегося когда-то долга и присужденного судом к взысканию. Если Вы будете по частям выплачивать долг, то через какое-то время выплатите всю сумму ( это если договор расторгнут). И что бы потом КС не говорила, ей никогда не удастся доказать существование за Вами еще какого-то долга. Если, конечно, Вы будете ходить в суд и предъявите суду свои платежки. А если проигнорируете суд, то без Вас все, что хошь нарисуют. А еще Вам необходимо обратиться к судье с заявлением о рассрочке выполнения решения. Описать аргументы, по которым Вы не можете выплатить всю сумму сразу, но готовы погашать ее по 500 грн в месяц. Думаю, судья удовлетворит. Ну, а коль не удовлетворит., то все равно продолжайте платить по 500 грн, как и планировали. Даже если КС подат на исполнительную, то будету через исполнительную платить по 500 грн. и она не будет рыпаться с предложениями к взыскателю обратиться в суд для изменения способа выполнения решения (это для того, чтобы взыскатель мог обратить взыскание на имущество -дом, машину, яхту). А без этого взыскать такое имущество не получится. Максимум, что наложат арест на бытовую технику и мебель. Но не факт, что вынесут из дома, а оставят у Вас на хранении.

это был вопрос. Я специально этой темой не интересовалась, но мысли, которые возникают сразу же - это куда делись дегьги. Конечно, в Вашем случае хорошо, что деньги ни во что существенное/ощутимое не вложены - больше вариантов для маневра "не в интересах семьи".

Исполком не может этого знать. Он смотрит лишь в документ, а там написано: подвал. В том числе и на счет затопления и крыс. Один жилец утверждает, что подобного в помещении полно и мешает окружающим, а другой утверждает - там такого нет. В любом варианте исполком этого знать не может, пока не проверит. П.С. эти размышлизмы к корню вопроса не относятся. Вас все равно вызывают, скорее всего, по поводу земли.

Деньги выдавались не на покупку квартиры, а на иные нужды, и были фактически проедены (не важно, только ли мужем, или всей семьей)?

К сожалению, я тоже не вижу перспектив у Вашей защиты. Вот из практической аналитики статья юристов. Она тоже подтверждает правомерность невыгодного Вам решения. Кому належить «кредит» після розлучення? Черкашіна Юлія Старший юрист АФ «Паритет» Глозман Олександра Молодший юрист АФ «Паритет» Як правило, укладаючи шлюб, щасливе подружжя не замислюється над тим, що в майбутньому, можливо, доведеться ділити спільно нажите майно. Незважаючи на те що кількість шлюбних контрактів збільшується, судових спорів про поділ майна подружжя не меншає. Кредитний бум – нові проблеми Сьогодні одним з найактуальніших питань є поділ після розлучення майна, придбаного в кредит під час шлюбу. Це пояснюється тим, що за роки кредитного буму в Україні більша частина нерухомості, автомобілів і побутової техніки придбавалась у кредит – повністю або частково. Наприклад, спільне майно подружжя могло бути придбане: • в повному обсязі за рахунок банківського кредиту; • частково за рахунок кредиту, частково – за спільні кошти подружжя (наприклад, за накопичені подружжям спільні заощадження або гроші, подаровані на весілля, тощо); • частково за рахунок кредиту, частково – за рахунок грошових коштів, що належали одному з подружжя (зокрема, за накопичені до шлюбу, подаровані або успадковані кошти або за гроші, виручені від продажу майна, що належало одному з подружжя, тощо). Згідно з нормами ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу (далі- СКУ) якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини. Згідно зі ст. 70 СКУ в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Якщо ж майно придбане частково за рахунок отриманого подружжям кредиту, частково – за спільні кошти подружжя, а частково – за рахунок грошових коштів, належних одному з подружжя, то спільною сумісною власністю буде лише та частка майна, що придбана за рахунок кредиту, отриманого подружжям, та за спільні кошти подружжя. Інша ж частка майна, придбана за рахунок грошових коштів, що належали одному з подружжя, буде особистою приватною власністю того з подружжя, за чиї особисті кошти вона придбана. На підтвердження цього положеннями ч. 7 ст. 57 СКУ визначає: якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Ускладнена ситуація Але на практиці зустрічаються і складніші способи розрахунків подружжя за «кредитне» майно. Наприклад, подружжя придбало квартиру в кредит. Згодом воно розлучилось. За деякий час дружина за рахунок коштів, зароблених нею після розлучення, достроково сплатила залишок кредиту за квартиру в повному обсязі. Виникає питання: кому ж належить спірна квартира? І взагалі на якій підставі дружина після розлучення сплатила кредит? Відповідь дає ч. 1 ст. 68 СКУ, яка визначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Водночас згідно зі ст. 65 СКУ договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов’язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, адже розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов’язань за кредитом. Виходячи з норм ст. 57, 61, 70 СКУ спільною сумісною власністю чоловіка і дружини є виключно та частка квартири, кредит за яку був сплачений подружжям за час перебування у шлюбі. Натомість частка квартири, кредит за яку був сплачений дружиною після розлучення за рахунок її особистих коштів, є приватною власністю дружини і не підлягає розподілу між подружжям. Проте для поділу кредитного майна недостатньо визначення джерел його придбання. Слід враховувати й інші важливі чинники, від яких залежить спосіб поділу спільного майна подружжя. Зокрема, одним з найважливіших чинників, що впливають на поділ майна подружжя та розмір часток кожного з подружжя у спільному майні, є стан погашення кредиту. Якщо на дату поділу майна кредит повністю погашений, питань не виникає – спільне сумісне майно подружжя підлягає поділу між чоловіком та дружиною за загальним правилом рівності часток. Якщо ж станом на дату поділу майна кредит погашений частково, необхідно вирішити питання щодо подальшого погашення кредиту. Це пояснюється тим, що згідно зі ст. 65 СКУ при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Як зазначалося, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Законодавство не визначає поняття «в інтересах сім’ї». Однак якщо, наприклад, подружжя проживає в придбаній у кредит квартирі, то вважатиметься, що майно використане в інтересах сім’ї. Отже, в результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов’язання перед банком-кредитором несуть і чоловік, і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір. Залишок заборгованості за кредитом є ще одним чинником, який впливає на спосіб поділу спільного майна подружжя. Пункти 23–24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11 роз’яснюють, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї. Хто платить за кредит Більшість кредитів є забезпеченими, тому поряд з кредитним договором укладається також договір іпотеки нерухомості. Це означає, що до повного погашення кредиту квартира (або інша нерухомість) перебуватиме в заставі банку, і в разі неплатоспроможності боржника банк матиме право звернути стягнення на заставлену нерухомість для погашення заборгованості за кредитом. На цій підставі при вирішенні спору про право власності на будинок обов’язок виплатити заборгованість за позичкою за згодою позикодавця (у даному випадку – банку) може бути покладено на інших співвласників (у даному випадку – на іншого з подружжя). За відсутності такої згоди обов’язок виплати позички лежить на особі, яка її одержала. Суд має брати цю обставину до уваги, визначаючи частку кожного учасника спільної власності і вирішуючи питання про грошові розрахунки між сторонами. Позичальник до закінчення виплати одержаної позички не має права відчужувати збудований або капітально відремонтований за рахунок позички будинок без дозволу банку або підприємства (організації), що видали позичку (п. 14 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 25.05.1998 р. № 15). Це означає, що в разі поділу між подружжям квартири (будинку), кредит за яку виплачений частково, поділу підлягає лише та частина квартири, кредит за яку вже виплачений. Саме ця частина квартири і буде спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу. Решта кредиту підлягає подальшій виплаті. Тому, хто продовжуватиме сплачувати кредит, і належатиме право власності на решту квартири. Якщо банк дасть згоду на подальшу сплату кредиту колишнім подружжям у рівних частках, то і решта квартири після повного погашення кредиту належатиме колишнім чоловіку та дружині в рівних частках. Але слід мати на увазі, що на практиці банки вкрай рідко дають такі дозволи, оскільки для цього необхідно переукладати кредитний договір. Адже залишок кредиту необхідно розподілити між двома боржниками – колишніми чоловіком та дружиною. Для цього треба провести перевірку платоспроможності боржників, передбачену в банківській установі. Проте найболючішим питанням є забезпечення кредиту, адже при його видачі банк отримав в іпотеку всю квартиру, а тепер може отримати в іпотеку по половині квартири від кожного боржника. Для банка виникає проблема: як звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання одним з боржників своїх зобов’язань за кредитом? Якщо один із колишнього подружжя сумлінно виконуватиме свої кредитні зобов’язання, а інший не сплачуватиме кредит за свою половину квартири, банк матиме серйозні труднощі зі зверненням стягнення.

а мой совет: подавать документы всегда нужно исключительно через канцелярию, а если есть необходимость - то дублировать в заседании.Если есть желание не дать стороне подготовиться, то можно накануне подать, или за час-полчасика до заседания, но чтобы у меня всегда осталось доказательство наличия доков в деле. Я уже из опыта знаю, как ведутся журналы судебных заседаний, и как не записываются фонограммы заседаний. Потом можно себе локти сгрызть, потеряв возможность доказать, что аргументы были суду поданы.