VENERA

заемщица говорит, что найти его будет ей лично практически невозможно, связь с ними никогда не поддерживалась после приобретения дома в 2006 году дома. Они нам не родственники.Кроме того, там были несовершеннолетние, и от их имени действовали другие лица)

Подскажите, пожалуйста, есть шанс победить при таком раскладе:Заемщица (45 лет), ее мать (59 лет), и ее сын (25 лет) на момент покупки жилого дома в кредит продали перед этим совместную квартиру, чтобы купить этот дом. Но кредит давали лишь заемщице, поэтому она - единоличный собственник в титуле. Мы давно хотели обратиться с иском от матери к дочери-заемщице на признание права собственности на треть дома (его как раз чудесно можно отделить от целого, даже выход есть). Но нас тормозило то, что стоимость дома - 55 тыс. дол. и кредит на эту же сумму. Получается, что мать своих денег от продажи квартиры не докладывала при покупке, да и заемщица не известно куда их дела. Но подстегивает, что ответчик - заемщица, которая может признать иск. Сможет ли банк вступить третьим лицом с самостоятельными требованиями и заявлять о сроках давности? Или его суд вообще соответчиком привлечет? И удовлетворит ли суд признанный иск, не увидит ли в нем междусобойчик, явно направленный против банка?

Я вовсе не о приватизации уточнялась. Меня реприватизация не интересует. Лично в моей практике было несколько раз, когда не удавалось супругам разделить надвое квартиры по причине технической невозможности в квартире сделать два выхода. Что уж говорить об однокомнатной квартире! Она вообще неделима!!!! Так вот мой вопрос касался исключительно варианта топискартера. Разделить имущество на части и "сотворить" два и более отдельных объектов недвижимости.

А как быть с тем, что суды, в основном, отказывают в разделении квартиры на несколько отдельных объектов недвижимости, если отсутствует техническая возможность раздела? А это 99% случаев квартир, начиная от однокомнатных, и заканчивая всевозможными. С домами, в которых хоть 2 комнаты, чуть попроще.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України).Таким чином, у результаті придбання подружжям будинку в кредит боргові зобов’язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9524220

Особо дисскутировать некогда - так как в отпуске , но вот в процитировнной фразе Вы забыли упомянуть, что в Вашем примере обоюдное взаимное обязательство. Вы мне бочку меду, а я Вам 8 грн. Обязательствами являются не бочка, а мед (в бочке) и 8 гривен.

ЭТО ОЗНАЧАЕТ, ЧТО НОРМА СТАТЬИ О ВЫРАЖЕНИИ ЦЕНЫ В ОБЯЗАТЕЛЬСТВЕ, НЕ ЯВЛЯЕТСЯ ИМПЕРАТИВНОЙ, А ДИСПОЗИТИВНОЙ. ЕЮ ПРЕДОСТАВЛЕНО ПРАВО СТОРОНАМ САМОСТОЯТЕЛЬНО ВЫБРАТЬ ДЛЯ СЕБЯ УДОБНЫЙ ВАРИАНТ.И слаба Богу, что это так. Иначе, на равне с кредитными договорами полетели бы со свистом все договора предпринимательствующих субъектов, которые пытаются избежать негативного влияния инфляции путем установления эквивалента доллара

я работала в этой инспекции (областной уровень). НЕт у инспекции полномочий давать разъяснения законодательства по вопросам СВОБОДНЫХ (ДОГОВОРНЫХ) цен. Ее парафия - цены, которые регулируются на государственном уровне и фиксируются им же. Кроме того, постановление 1998 года, вы и сами прекрасно видите, не отвечает требованиям гражд. кодекса 2003 года (ЗАКОНА!) Пусть Инспкекция по контролю за ценами читает Гражданский кодекс: Статя524. Валюта зобов'язання 1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. 2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. А то застряли на уровне суровых 90-х и не втеме, что страна давно уже живет но новому Гражданскому кодексу.

Считаю, что если взять идеальную ситуацию, когда при повторном иске будут абсолютно идентичные основания и предмет иска, то требовать взыскания "Х" уже не имеют права, а только лишь "Н". Так как от требований по Х уже отказались. Но это не лишает права требовать на основании этого договора присуждения "Н".Не идеальная ситуация, это, на мой взгляд, когда, например, прежде требовал уплату "Х", называя ее просрочкой платежа, а в следующем иске, назвав все ту же сумму "Х" уже не просрочкой, а причиненными убытками, ссылаясь на иные статьи законов, требовать фактически ту же сумму.

приветствую всех. Помогите определиться в таких двух аопросах. 1. ВССУ вернул кассационную жалобу (взыскание банком) как необоснованную. Чеки об уплате судебных издержек тоже вернул. Как теперь вернуть из бюджета уплаченные средства? 2. Каковы размеры госпошлины за подачу зачвления в ВСУ на пересмотр решения? И где реквизиты взять для оплаты? Спасибо зараннее

В реестре на эту дату запрос ничегошеньки не выдал

Уже отменил. Вот статья из "Юридической практики"Банки дали отпор по-тихому Без лишнего шума ВССУ признал правомерность валютных кредитов Ирина Гончар «Юридическая практика» На фоне судебного рассмотрения Пе­черским районным судом г. Киева целого ряда уголовных дел в отношении политиков и чиновников практически незамеченной для широкой публики осталась участь решения (по иронии судьбы?) Печерского районного суда г. Киева по гражданскому делу от 14 мая 2010 года. А ведь год назад за то, чтобы это решение, как любят выражаться юристы, «устояло в высших инстанциях», молились многие граждане. Действительно, решение — не шутка. Напомним: им был признан недействительным кредитный договор, а вместе с ним и договор ипотеки (имущественного поручительства) на том основании, что основной договор был заключен в иностранной валюте, хотя на момент заключения (да и впоследствии тоже) ни кредитор, ни заемщик, будучи резидентами Украины, не имели индивидуальных лицензий на осуществление расчетов в валюте. Причем подчеркивалось, что такая лицензия нужна и заемщику, поскольку он возвращает долг в иностранной валюте, а значит, должен иметь разрешение на осуществление подобных операций. Поскольку таких индивидуальных лицензий не было ни у одного заемщика или банка, заемщики дружно сжали кулаки в надежде, что вот-вот будет найден выход из долговой зависимости. В решении суд указал, что законодательством Украины, действующим на момент заключения кредитного договора, не было предусмотрено, что непосредственно банковская лицензия дает право гражданам осуществлять валютные операции, в частности выполнять денежные обязательства по кредитному договору в иностранной валюте, в силу императивных положений статей 192 и 533 Гражданского кодекса Украины, а также подпункта «г» пункта 4 статьи 5 Декрета КМУ «О системе валютного регулирования и валютного контроля». Признавая недействительным договор ипотеки, суд сослался на предписания части 2 статьи 548 ГК Украины, которыми предусмотрено, что недействительное обязательство не подлежит обеспечению. Напомним, истцом по данному делу выступил имущественный поручитель (ипотекодатель), который подал иск и к банку, и к заемщику и просил суд признать недействительным договор ипотеки на том основании, что недействительным является первичный договор кредита. После того как решение Печерского районного суда г. Киева было оставлено без изменений определением Апелляционного суда г. Киева от 27 октября 2010 года, а затем и определением Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел (ВССУ) от 17 декабря 2010 года, количество заемщиков, готовящихся подать аналогичные иски, возросло. Однако 9 февраля 2011 года определением ВССУ были удовлетворены заявления ПАО «ОТП Банк», заемщика и НБУ о допуске к пересмотру определения ВССУ в связи с неодинаковым применением норм материального права, повлекшим принятие разных по содержанию судебных решений в подобных правоотношениях. Верховный Суд Украины (ВСУ) 21 марта с.г. отменил определение ВССУ от 17 декабря 2010 года и направил дело на новое кассационное рассмотрение, которое и завершилось принятием 6 июля с.г. окончательного постановления. Им решение Печерского районного суда г. Киева от 14 мая 2010 года и определение Апелляционного суда г. Киева от 27 октября 2010 года отменены, а в удовлетворении исковых требований отказано. Таким образом, ВССУ согласился, что основным законодательным актом, регулирующим спорные правоотношения, является Декрет, согласно предписаниям статьи 5 которого наличие письменного разрешения (генеральной лицензии) банка является достаточным правовым основанием для выдачи валютного кредита. И такая правовая позиция теперь должна стать определяющей для аналогичных споров. Именно на это обращает внимание Андрей Ковалевский, директор юридического департамента «VAB Банка», отмечая, что банковская система заинтересована не только в решении по конкретному гражданскому делу, но и в систематизации практики как в гражданском, так и в хозяйственном процессах. «Вопрос правомерности кредитования в иностранной валюте давно перестал быть проблемой юридической. Ряд экспертов видел в этом глобальное противостояние реального и финансового секторов экономики, усматривая в признании валютного кредитования незаконным интерес бизнеса, связанного с внешнеэкономической деятельностью. Подобная практика привела бы к устранению последствий девальвации гривны для заемщиков, которых бы обязали вернуть валютные кредиты в гривне, но по курсу на момент выдачи. Также признание валютных договоров недействительными повлекло бы прекращение обязательств заемщиков по уплате процентов за весь период кредитования», — говорит г-н Ковалевский Это, по мнению юриста, имело бы единственное последствие — крах банковской системы. В то же время не утихают дискуссии относительно несправедливости такого рода судебных решений по отношению к заемщикам. Многие юристы считают, что иностранная валюта, согласно предписаниям статьи 533 ГК Украины, может применяться только как объективный эквивалент суммы обязательства, который должен минимизировать инфляционный риск, а не как средство расчета. В то же время для проведения расчетов каждому субъекту, использующему иностранную валюту, нужно получить лицензию (как то предписано Декретом). С этим не согласен Андрей Ковалевский, подчеркивая, что никто из физических лиц не получает индивидуальную лицензию НБУ на размещение валютного депозита. А разве это не такая же операция с валютными средствами? «Софистикой являются и рассуждения о несоответствии института валютного кредитования общим нормам гражданского права, определяющим валюту исполнения обязательств. Тем более, часть 3 статьи 533 ГК допускает исключения из общего правила расчетов в гривне, отсылая к специальному законодательству. Размещение коммерческими банками валютных средств от своего имени, т.е. валютное кредитование — самостоятельный объект лицензирования, являющийся абсолютно законной банковской операцией на основании Декрета при условии получения генеральной лицензии. Пра­во на осуществление таких операций лимитировано в целях поддержания стабильности национальной валюты и предоставляется банкам, так как их деятельность максимально урегулирована и ограничена рядом экономических нормативов», — подчеркивает г‑н Ковалевский. Ответим, что 8 июля с.г. Верховный Совет принял Закон «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно регулирования правовых отношений между кредиторами и потребителями финансовых услуг», которым внес изменения также в Закон Украины «О защите прав потребителей», установив, что предоставление (получение) потребительских кредитов в иностранной валюте на территории Украины запрещено. Закон передан на подпись главе государства. -------------------------------------------------------------------------------- Осадок Практикообразующее решение Представители истца старший юрист Андрей Попов и управляющий партнер ЮК «Никитченко и Партнеры» Валерий Никитченко: — Нам еще не удалось получить полный текст решения, поэтому говорить об окончательных выводах рано. Однако уже сейчас можно сказать, что данное решение будет иметь силу практикообразующую, несмотря на то что отечественная судебная система не является прецедентной. Хотя стороны, заключившие договор, самостоятельно приняли соответствующие условия и положения путем подписания договора, однако в преддоговорных отношениях такая практика в некоторой мере нарушает принципы справедливости условий и равенства сторон. Кроме того, такая правовая позиция идет в разрез с положениями час­тей 1 и 3 статьи 533 Гражданского кодекса Украины, так как ими предусмот­рено, что единственным законным платежным средством для применения при проведении расчетов на территории Украины является денежная единица гривна и, соответственно, денежные обязательства в договоре следует предусматривать и выполнять в национальной валюте Украины, кроме случаев, предусмотренных законом. Закон требует получения лицензии, которой у заемщика нет. Фактически своим решением суд подтвердил правомерность предоставления банками Украины кредитов в иностранной валюте. Во многом благодаря усилиям самих же банков принятые решения сразу же получили широкую огласку, причем обществу активно навязывалось явно негативное восприятие ситуации. Решение Печерского райсуда банки предлагали считать предвестником неизбежного краха как потребительского кредитования в частности, так и всей банковской системы в целом. Отмена решений во многом стала возможной благодаря «политическим» решениям по поводу отношений между заемщиками и банками, так как формирование стабильной положительной практики признания недействительными кредитных договоров действительно может создать огромные проблемы для всей банковской системы в стране. -------------------------------------------------------------------------------- От первого лица Когда номер уже готовился к сдаче в печать, редакции удалось получить краткий комментарий относительно правовых последствий этого решения в спорах с заемщиками от председателя правления «ОТП Банка» Дмитрия Зинкова. «Я и сейчас отчетливо помню ужас, с которым в декабре 2010 года воспринял первое решение ВССУ по этому спору. Это относится не только к «ОТП Банку». Все банкиры с замиранием сердца ждали волны невыполнения кредитных обязательств по договорам, заключенным в валюте. А их количество исчисляется сотнями тысяч. Поэтому дело было под пристальным вниманием не только с нашей стороны, но и со стороны других банков, НБУ, международных финансовых организаций. Ведь масштаб финансовых последствий было сложно даже представить. Если бы решение Печерского суда осталось в силе, избранная истцом тактика дала бы основания не возвращать ни одного из валютных кредитов, ведь ключевой момент был в том, что для получения валютного кредита у заемщика должна быть индивидуальная лицензия. Действительно, не без помощи сильной правовой позиции НБУ как основного финансового регулятора на рынке, которую он постоянно доносил до суда (ВССУ, ВСУ затем снова ВССУ), мы в результате добились отмены такого непродуманного и невзвешенного решения. Что касается якобы несправедливости решения по отношению к заемщикам. Во-первых, они сознательно получали займы и добровольно соглашались на условия их возврата. Во-вторых, в большинстве случаев, когда заемщик требовал признания договора недействительным, отмены ипотечных договоров и снятия других мер обеспечения исполнения обязательства, он почему-то упускал просьбу восстановить первичное положение сторон, то есть применить реституцию. Если на самом деле договор заключен с нарушениями, которые влекут его недействительность, почему нет немедленного возврата полученных по нему средств? Это основы договорного права. Иначе это выглядит только как попытка не вернуть полученные средства, а это уже можно рассматривать и как мошенничество».

не отдавайте жену на растерзание, тем более, что она в теме не плавает, а Вы все за нее пишете, вчитываетесь, вдумываетесь. Пусть оформит доверенность хоть на работе, хоть в ЖЭКе, на крайний случай - у нотар., и пусть ее представляет непробиваемый эмоционально посторонний человек.

На первом юридическом форуме нашли? Это моёС тех пор уже есть вступившее в силу решение об отказе во взыскании с поручителей долга именно по этим основаниям.

с момента внесения в Єд гос реестр записи о прекращении ФОП.Пока ФОП в этом реестре числится как непрекращенный, его обязательства - действующие и актуальные.

лично мне предложенная редакция статьи нравится. Ею урегулировано наконец-то то, что доселе урегулировано не было.

люди, ну вот скажите, а что остается делать человеку, если ему срочно нужны деньги: гораздо в большей сумме, чем он зарабатывает? Где, откуда их брать? Нужды у всех разные. Кто-то с жиру бесится и тойоту кэмри себе покупает, а кому-то детей учить надо. Это что, повод всех заемщиков лохам называть? Жить-то приходится здесь и сейчас в сегодняшних реалиях.

Еще раз повторю вопрос: какая кредитная спилка у Вас? Т.к по ЗОКС "Довира", например, есть реальные наработки возражений, воплощенных в решении суда. И вообще, по договорам с КС очень жуткие санкции, но прописанные коряво + не указывают конкретные даты для погашения тела и процентов, а это тянет за собой факт, что договором санкции не урегулированы. Как результат - можете отбить все санкции, оставив лишь тело кредита, которое выплатить не составит труда. А по поручителям вообще есть хорошая практика, чтобы оставить их в покое. А, кстати, по кредитным дог. Кс всегда было оббяз. условие: нужно было прежде накопить на своем паевом счете около 25% от требующейся в кредит суммы. И эти деньги люди вносили, получая кредит. А договором было предусмотрено, что в случае просрочки, спилка оставляет за собой право погасить долг за счет этого внеска. В одном деле, которое я вела, апел. суд не уменьшил сумму долга на эту сумму: т.е. нам не удалось сыграть на этом. Но после решения мы написали в спилку письмо с указанием зачесть эти деньги в погашение кредита. Нам отписались, что это невозможно бла-бла-бла. Но зато для исполнительной у нас ессть аргумент, что кредитор наш сам отказался от выполнения суда, поэтому пусть идет в сад. А в другом деле мы подали запрос о насчитанных на эту сумму внеска процентах. Дальше собираемся пойти по пути выхода из членов КС и требованием выдать паевой взнос. Предчувствуем, что нам откажут его выдать, подадим в суд на взыскание с инфляцией и т.п. И будем добиваться зачета взаимных требований. А, и еще в третьем деле я представляю поручителей. Мы подали ходатайство о предоставлении спилкой устава, свидет. о гос.регистрации, лицензии на дату договора, доказательства полномочий руководителя спилкы и ее филиала, выдававшего кредит, и принимавшего в члены в один день и момент. Плюс я, как представитель, в заседания езжу в другой город. Я забомбила суд заявлениями о возмещении расходов стороны на явку в суд с доказательствами расходов. + ко всему в моих возражениях поручителя видно, что спилка не сможет поиметь ничего с поручителя, не выдержав напора, отказалась от исковых требований к поручителю. Полагаю, это для того, чтобы не тащить в суд те документы, которые мы затребовали, иначе всплывет вся их подноготная кухня. Так что Вы там не отмалчивайтесь, а давайте активнее бомбардируйте свой вопрос.

и еще по поручителям в сочетании с кредитными союзами: У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 жовтня 2009 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Гнатенка А.В., суддів: Барсукової В.М., Григор’євої Л.І., Косенка В.Й., Луспеника Д.Д., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за касаційною скаргою Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року, в с т а н о в и л а: У липні 2008 року Запорізька обласна кредитна спілка «Довіра» (далі – КС «Довіра») звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 5 лютого 2003 року згідно з кредитним договором ОСОБА_1 надали кредитні кошти в розмірі 2 800 грн. зі сплатою 4% щомісячно наперед від залишку суми неповернутого кредиту на строк до 5 серпня 2003 року. Взяті на себе зобов’язання ОСОБА_1 не виконала. 9 грудня 2005 року судовим наказом з неї стягнута заборгованість за договором та штрафні санкції за період з 5 лютого 2003 року до 27 жовтня 2005 року. У зв’язку з тим, що судовий наказ не був виконаний, за період з 10 листопада 2005 року до 11 липня 2008 року в неї виникла заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 2 176 грн., яку й просили з неї стягнути. Оскільки відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згідно з договором поруки поручилися перед кредитором за виконання ОСОБА_1 свого зобов’язання, то КС «Довіра» просила стягнути вказану суму солідарно зі всіх відповідачів та розірвати кредитний договір у зв’язку з істотним порушенням його умов. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір і на користь КС «Довіра» з ОСОБА_1 стягнуто 2 176 грн. заборгованості та судові витрати. У позові до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасовано й у позові до ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. У касаційній скарзі КС «Довіра» просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і ухвалити рішення про задоволення позову в повному обсязі. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом установлено, що 5 лютого 2003 року між кредитором, КС «Довіра», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, а з ОСОБА_2 і ОСОБА_3. – договір поруки. Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов’язань не виконала, 9 грудня 2005 року судом виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій за період з 5 лютого 2003 року до 27 жовтня 2005 року. У зв’язку з тим, що судовий наказ не виконано, КС «Довіра» нарахувала проценти за користування кредитом у розмірі 2 176 грн. за період з 10 листопада 2005 року до 11 липня 2008 року й звернулась до суду з указаним вище позовом. Задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором лише з боржника ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона порушила свої договірні зобов’язання, тому кредитний договір підлягає розірванню зі стягненням на користь КС «Довіра» нарахованих процентів за договором за термін після видачі судом судового наказу, який не був виконаний. Відмовляючи в позові до поручителів, суд послався на те, що позивач пред’явив до них позов зі спливом одного року від дня укладення договору поруки, що вказує на те, що договір поруки припинився (ч. 4 ст. 559 ЦК України). Апеляційний суд, ухвалюючи власне рішення, виходив із того, що судовим наказом від 9 грудня 2005 року вимоги КС «Довіра» були задоволені, на її користь із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором та штрафні санкції, а тому кредитний договір, договори поруки й правовідносини між сторонами фактично припинилися. Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки до нього суд дійшов із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Загальні умови виконання зобов’язання зазначені в ст. 526 цього Кодексу. Оскільки ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором не виконала й після видачі судового наказу заборгованість за кредитним договором КС «Довіра» не повернула, то кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами. Посилання апеляційного суду на те, що видачею судового наказу як різновиду судового рішення припиняються кредитні зобов’язання між сторонами, а кредитний договір фактично є припиненим не основані на законі, тому що зобов’язання припиняються не внаслідок ухвалення судового рішення, а в результаті належного виконання грошового зобов’язання. Таке грошове зобов’язання не було виконане належним чином. У зв’язку з викладеним висновок суду першої інстанції про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, а апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, його висновків не спростував, допустився помилок у застосуванні та правильному тлумаченні норм матеріального права. Колегія суддів Верховного Суду України погоджується з висновками судів про те, що КС «Довіра» пропустила строк пред’явлення вимоги до поручителів, оскільки він відповідає вимогам закону і в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов’язання перед Спілкою або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов’язань (п. 6) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно із цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено. У зв’язку з наведеним у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів судами правомірно відмовлено. Разом із тим суди помилково виходили з того, що порука припиняється, якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, оскільки такий строк у кредитному договорі чітко визначений – строк повернення кредиту встановлено до 5 серпня 2003 року (п. 1). Тому відмовити в позові слід було виходячи з того, що в договорі поруки не встановлено строку припинення поруки, а тому порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Неправильне застосування та тлумачення норми закону не призвело до неправильного вирішення спору, тому згідно із ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань. Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а: Касаційну скаргу Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 14 січня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 скасувати та в цій частині залишити без змін рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2008 року. В іншій частині судові рішення залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий А.В. Гнатенко Судді: В.М. Барсукова Л.І. Григор’єва В.Й. Косенко Д.Д. Луспеник

я встречала несколько судебных решений по КС, в которых в ходе рассмотрения было установлено, что на момент вчинення договора у КС не было лицензии на кредитование. Суд счел, что в таком случае КС не имеет права на получение процентов, а имеет право лишь на получение выданных средств (там заемщики не вернули даже тело кредита).Например, вот Справа № 2-483/11 Ряд стат звіту 26 Код суду 0707 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 02 лютого 2011 року м. Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі: головуючого-судді Морозова Н. Л. при секретарі Стегура Н. Р. за участю: представника позивача Махлинець М. В. відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки «Святий Мартин»до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно з боржників, в с т а н о в и в: Кредитна Спілка „Святий Мартин” звернулася в суд з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 суми заборгованості в розмірі 4 908,59 гривень за договором позики, виконання зобов’язань за яким, забезпечене договором поруки та судових витрат у справі. Позовні вимоги мотивує тим, що згідно договору кредиту № 1425-07 від 13.11.2007 року, укладеного між КС „Святий Мартин” та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 5 700,00 гривень зі сплатою 36,0 % річних. На забезпечення зобов’язань за даним договором, Кредитною спілкою „Святий Мартин” було укладено договір поруки від 13.11.2007 року з ОСОБА_4, згідно якого останній несе солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_2 умов договору кредиту. Внаслідок порушення ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за договором позики, виникла сума боргу в розмірі 4 908,59 гривень в т. ч. 2 94,13 заборгованість по кредиту та 1 960,46 грн. заборгованість по процентах, яку боржник сплатити в добровільному порядку ухиляється. В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, навівши вищевказані доводи, просить стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за договором позики, забезпеченого порукою та судові витрати. Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання з’явилися, позов визнав та повідомив, що його поручитель ОСОБА_4 є інвалідом і не може з’явитися в судове засідання, проти розгляду справи у його відсутності не заперечує. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступого висновку. Судом встановлено, що згідно договору кредиту № 1425-07 від 13.11.2007 року, укладеного між КС „Святий Мартин” та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 5 700,00 гривень зі сплатою 36,0 % річних. На забезпечення зобов’язань за даним договором, Кредитною спілкою „Святий Мартин” було укладено договір поруки від 13.11.2007 року з ОСОБА_4, згідно якого останній несе солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_2 умов договору кредиту. Внаслідок порушення ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за договором позики, виникла сума боргу в розмірі 4 908,59 гривень в т. ч. 2 94,13 заборгованість по кредиту та 1 960,46 грн. заборгованість по процентах, яку боржник сплатити в добровільному порядку ухиляється. Позивач по справі відповідно до ст. 3 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону. За правилами ст. 5 Закону "Про кредитні спілки", кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших Законів та виданих відповідно до них нормативно-правових актів. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", кредитні спілки належать до фінансових установ виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. Як визначено в ч. 1 ст. 1 Закону "Про кредитні спілки" кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом 3 ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Частиною 4 ст. 8 Закону "Про кредитні спілки" передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність щодо залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до Закону. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ч. 4 ст. 8 Закону "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов'язковому ліцензуванню. На підставі ч. 2 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Відповідно до норм матеріального права, що діяло під час укладення договору кредиту № 1425-07 від 13.11.2007 року, з ОСОБА_2, КС „Святий Мартин” повинна була мати необхідний обсяг цивільної дієздатності для видачі кредиту на зазначених у ньому умовах. Судом з’ясовано, що Кредитна спілка „Святий Мартин” на момент видачі кредиту ОСОБА_2 мала ліцензію, необхідну для діяльності кредитної спілки по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, що була дійсною з 20.06.2007 по 25.06.2007 роки. У договорі кредиту № 1425-07 від 13.11.2007 року, укладеного між сторонами, не зазначено за рахунок яких коштів (залучених коштів чи капіталу самої кредитної спілки була видана позика. Зі слів представника позивача, кредит ОСОБА_2 був виданий за рахунок внесків (вкладів) членів кредитної спілки, тобто залучення фінансових активів від фізичних осіб, що у відповідності до п. 4) ч. 1 ст. 34 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" –підлягає обов’язковому ліцензуванню. Таким чином, на час укладення договору кредиту № 1425-07 від 13.11.2007 року з ОСОБА_2, у позивача Кредитної спілки „Святий Мартин” не було ліцензії на надання таких фінансових послуг, а відтак умови договору позики в частині процентів за користування отриманими коштами не ґрунтуються на законі, встановлене судом вказує на незаконність надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит), а тому поверненню підлягає лише сума, отримана ОСОБА_2 в кредит. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі ОСОБА_2 порушено умови договору кредиту № 1425-07 від 13.11.2007 року, укладеного між ним та Кредитною спілкою „Святий Мартин” щодо повернення суми кредиту в розмірі 2 948,13 гривень. Відповідно до ст. 554 ЦК України –у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. За ст. ст. 11, 16, 509, 526, 610, 614 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. При цьому, недопустима одностороння відмова від виконання зобов'язань. У відповідності до ст 88 ЦПК України з відповідачів в користь позивача слід стягнути суму сплачених і документально підтверджених ним судових витрат: держмито в розмірі 30,64, грн. та суму оплати послуг на ІТЗ судового процесу в розмірі 72,07 гривень, пропорційно задоволеній сумі. Таким чином, вимоги позову підлягають до часткового задоволення. Керуючись ст. ст.10, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України та ст.ст.257, 509, 526, 554, 610, 625, 1046-1052 ЦК України, Законом України „Про кредитні спілки”, Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд - р і ш и в : Позов задоволити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 мешканця АДРЕСА_2 в користь Кредитної спілки «Святий Мартин», м. Мукачево, вул.. Недецеї, 27 код ЄДРПОУ 26031699, суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 2 948,13 гривень, забезпеченого порукою, суму сплаченого держмита в розмірі 30,64 грн. та суму сплачених послуг ІТЗ судового процесу в розмірі 72,07 гривень. У частині позову про стягнення процентів за договором кредиту відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Головуючий Морозова Н. Л.

как называется кредитное общество?

это так Ваш циннизм Вам подсказывает, или где-то в нормах законодательства закреплено? Т.к. на сайте ОТП БАНКА я этогоо ограничения не увидела для клиентов ОТП Факторинга. Полагаю, что это от того, что, хоть ОТП Фак и является рукотворящим предприятием одних и тех же лиц, что и Банк, но все же де-юре - совсем иное предприятие. Так вот, как стороны каждого конкретного договора договорятся, так и будет. И да, не по этим условиям, на которые Вы сослались

Приветствую всех. У меня такой процессуальный вопрос возник - на практике еще не сталкивалась с таким. В деле два ответчика: должник и поручитель. Представитель одного из них (поручителя) четырежды являлся в суд на расмотрение дела (из другого города ехал, на работе брал отпуск за свой счет). Все доказательства расходов преобщал к делу через канцелярию. Придя в суд в пятницу в назначенное время, узнаю от секретаря судьи, что судья на больничном, потом уйдет в отпуск, а продолжатся слушания дела с сентября. Но добавила, что в отношении ответчика, которого я представляю, истец отказался от исковых требований. Каковы мои дальнейшие действия? Требовать выдать Ухвалу о закрытии производства по этому ответчику? Больше всего мне нужен процессуальный документ о возмещении судебных расходов по ст. 89 ГПКУ. Как это на практике осуществляется? Мы в неизвестности, будет ли судья рассматривать вопрос возмещения издержек (морозится здорово), поэтому не хотим пропустить сроки для получения проц. документов и их возможного обжалования. П.С. Издержек у ответчика накаталось на полторы тысячи гривен. Практики, кто сталкивался с таким, опишите ситуацию, как нужно действовать и чего добиваться у суда.

у нас проблемы со способом защиты.А если пойти от обратного: мы уверены, что договор не заключался (е неукладеним). Можем ли мы потребовать от банка возврат незаконно полученного (ст. 1212 ГКУ) незаконное приобретение и сохранение имущества без достаточных правовых оснований? В иске в мотивировочной части доказываем неукладенисть.

как по мне, так Вы для себя еще в 2006 году все решили: забить на кредит. Почему вдруг Вас всколыхнуло письмо коллекторской компании сейчас?Для решения этого вопроса в судебном порядке, может быть, и поздно опомнились (все зависит от условия договора), а вот с финансовой точки зрения - любое лицо вправе требовать ей причитающееся даже спустя много лет. Другое дело, что принудительно правовыми методами не удастся вернуть .