VENERA

Хочу Вам предложить выдержку из своего судебного дела. Оно, правда, еще было пару лет назад. тогда нормативка была чуток иной. Но, возможно, что вопрос о нормативном регулировании особовых карточек не изменился... Потому что я тоже помню, как анализировала представленные суду карточки. Там ни полслова не было о форме, чем она утверждена. Я настоятельно просила ПФУ указать нормативный документ, которым утверждена форма карточки. Ничего мне не ответили, и ничего я сама не нашла. В результате я была вынуждена подать суду вот такие пояснения. Отмечу еще, что суд первой инстанции, не смотря на еще кучу железобетонных аргументов, был на стороне ПФУ. Об аргументах о карточке в решении - ни слова. Суд апелляционной инстанции решение первой отменил - в мою пользу. Но, к сожалению, о карточке тоже не заикнулся. Видать, счел такие аргументы убийственными для ПФУ. Отменяя решение, суд апелляционки ссылался на иные аргументы. V. Щодо невідповідності законодавству комп’ютерної програми та карток особового рахунку страхувальника-юридичної особи, на які посилається Відповідач. Відповідач посилається на картки особового рахунку страхувальника, які ведуться в електронному вигляді. Зі слів представника Відповідача картки особового рахунку страхувальника формуються спеціальною комп’ютерною програмою. Однак Відповідач не надав а ні суду, а ні Позивачу доказів того, що форму і відповідний зміст картки особового рахунку страхувальника юридичної особи затверджено відповідним нормативно-правовим актом. З наданих Відповідачем для ознайомлення матеріалів, на які Відповідач посилається як на картки особового рахунку страхувальника, не можливо достовірно встановити, що це документ встановленої форми, а не складений в довільній формі текст та роздрукований на принтері. Доказів існування певної комп’ютерної програми Відповідач не надав, її назва та автор не відомі. Також Відповідачем не було надано доказів правомірного створення, придбання та користування даною комп’ютерною програмою. Не можливо встановити, хто займався створенням такої програми, на підставі яких технічних і нормативних даних, які вимоги ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» даною програмою враховуються, чи було введено в експлуатацію комп’ютерну програму, чи випробовувалася ця програма, чи безпомилково та безперебійно працює комп’ютерна програма, чи є вона ліцензійною. Також не можливо встановити, чи вносилися зміни (чи здійснювалося оновлення) в комп’ютерну програму паралельно з внесенням змін в Закон. Так, наприклад, в п.2 ч. 9 ст. 106 Закону було внесено зміни Законом України від 22.02.2006 р. № 3456-IV. Тому редакція п.2 ч. 9 ст. 106 Закону, що діяла в січні-лютому 2010р., є чинною лише з 05.03.2009. Отже, й комп’ютерна програма мала б бути приведена у відповідність з нормою в новій редакції. Вважаємо, що це є досить суттєвим, оскільки Відповідач стверджує, що всі рішення про притягнення до відповідальності страхувальників приймаються виключно на підставі картки особового рахунку страхувальника, сформованої комп’ютерною програмою без врахування вимог ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції. Тобто у встановленні факту порушення Закону повністю відсутній «людський фактор», а є лише результат роботи комп’ютерної програми. Вище Позивач наводив нормативне обґрунтування помилковості і невідповідності нормам Закону перерозподілу сплачених коштів, здійснених у відношенні до Позивача. Виникає висновок, що картки особових рахунків страхувальника ведуться невірно, що дану комп’ютерну програму розроблено не у відповідності до вимог діючого законодавства з питань державного пенсійного страхування. Поняття «комп'ютерної програми» наведено в ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та ЗУ «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних», які є тотожними. Комп’ютерна програма – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах). Створення, придбання, використання комп’ютерних програм здійснюється згідно з загальними вимогами щодо підстав виникнення, здійснення, припинення права власності на майно та права інтелектуальної власності. Так, згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно зі ст. 329 ЦК України Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Вимоги до документарного оформлення таких угод встановлено різними нормативно-правовими актами України, зокрема: статтею 426 ЦК України передбачено умови використання об’єкта права інтелектуальної власності іншими особами (комп’ютерна програма є об’єктом права інтелектуальної власності в силу п.2 ч. 1 ст. 433 ЦК України). Частинами 3-4 ст. 427 ЦК України встановлено: Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності «…». Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону. Порядок укладання відповідних договорів на створення, закуповування спеціальних програмних продуктів органами державної влади передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 869, якою затверджено Загальні вимоги до програмних продуктів, які закуповуються або створюються на замовлення державних органів. Відповідно до даної постанови КМУ Загальні вимоги до програмних продуктів, які закуповуються або створюються на замовлення державних органів, у тому числі під час виконання завдань (проектів) Національної програми інформатизації, - це вимоги до процесів їх постачання, створення або технічної підтримки, які, зокрема, визначаються у договорі про закупівлю, створення або обслуговування таких програмних продуктів. Пунктом 3 Загальних вимог визначено: Тендерною документацією та договором про закупівлю програмного продукту повинне бути передбачено: забезпечення продавцем комплектності поставки програмного продукту, зазначеній у специфікації, яка додається до договору; «…». Специфікація на поставку програмного продукту, яка додається до договору, повинна передбачати наявність: «…»; програмної та експлуатаційної документації на програмний продукт; ліцензії або іншого документа, що підтверджує правомірність використання програмного продукту. Закупівля державним органом програмного продукту як об'єкта права інтелектуальної власності здійснюється з дотриманням вимог законодавства. Пунктом 4 Загальних вимог передбачено: Тендерною документацією та договором про створення програмного продукту повинне бути передбачено визначення: умов використання створеного програмного продукту як об'єкта права інтелектуальної власності; майнових прав державного органу на створений програмний продукт як на об'єкт права інтелектуальної власності; «…» До договору додається технічне завдання, яке складається з урахуванням вимог державних, галузевих і чинних в Україні міжнародних стандартів, норм та регламентів і містить перелік робіт, необхідних для створення програмного продукту. Відповідно до законодавства про державну мову в технічному завданні зазначаються вимоги щодо створення україномовних інтерфейсів. У технічному завданні передбачається, зокрема, виконання таких робіт: У договорі також зазначається, що за результатами виконаних робіт виконавець разом з програмним продуктом і комплектом технічної, експлуатаційної та програмної документації до нього передає державному органові звіт про його випробування. Жодним з перелічених вище документів Відповідач не підтвердив правомірність використання комп’ютерної програми, на яку посилався, не підтвердив взагалі факт існування такої програми та факт існування відповідного матеріально-технічного оснащення, придатного для використання комп’ютерної програми. Картки особового рахунку страхувальника юридичної особи ведуться Відповідачем в довільній формі, а тому не можуть бути належною підставою для нарахування фінансових санкцій, не можуть бути, навіть, інструментом (механізмом) для встановлення факту порушення Закону. Картки особового рахунку страхувальника юридичної особи є таким, що не доводять вчинення порушення Позивачем, за яке встановлена відповідальність, передбачена п.2 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Нет такого понятия, как "наказ действует" или "срок действия приказа". А есть срок, в течение которого взыскатель может предъявить ИД к исполнению. Законом предусмотрено, что это срок прерывается фактом предъявления к принудительному исполнению. А затем начинает течь заново. А проситьбанк будет согласно ст. 23 ЗУ "ПВП"

Когда исполнительн. документ предъявляют к исполнению, то считается, что срок для его предъявления (3 года по-старому, 1 год по-новому) прерывается. Если решение не будет полностью выполнено по этому исполнительному документу, а сам исполнительный возвращен взыскателю, то с момента возвращения срок для предъявления документа начинает исчисляться заново.Поэтому можно утверждать следующее: Да, если взыскатель никогда не допустит пропуск срока для предъявления исп. документа в исполнительную службу, то получается, подавать его он может бесконечно. Кстати, исполнитель, возвращая документ без исполнения, на его обратной стороне пишут срок, до которого необходимо подать в следующий раз. Большинство исполнителей указывают этот срок правильно.

Поддерживаю! С юридической стороны - все верно Вы говорите.

Законом установлено, что поручитель, исполнивший обязанность вместо должника, имеет право регрессного требования к должнику.Это означает, что все-все суммы, которые с Вас взыскиваются, Вы должны оформлять документально и обращаться к должнику за тем, чтобы он Вам эти деньги вернул до копеечки. Это же ваш друг (розственник, супруг), коль Вы за него поручились. Значит, у Вас с ним хорошие отношения. А если отношения испортились, то добровольно должник Вам деньги не возместит. Но вы не лишены права обратиться в суд. И тогда Вы с банком окажетесь по одну сторону баррикад.

Вот мой иск. Он очень большой. Если осилите - читайте, думайте, составляйте свой

Мой иск как раз о злоупотреблении правом на защиту. У Вас тут тонкая грань, которую нужно учитывать: банк воспользовался своим правом на защиту нарушенного Вами договора. Но он им злоупотребил, т.к. имел на руках Ваше письмо с несогласием.____________________________________.doc

У меня есть дело в производстве по взысканию морального вреда с кредитного союза. Для обоснования иска необходимо ДОКАЗАТЬ четыре составляющих: 1) Противоправное поведение. 2) Моральный вред 3) Вина (Поправка - для органа государственной власти - не требуется) 4) Причинно-следственная связь между виновным противоправным поведением и вредом. РАЗМЕР вреда истец может заявить какой ему вздумается. Но закон относит определение суммы вреда на усмотрение суда. Т.е. можно сколько угодно доказывать все 4 составляющие - доказать все. Но размер вреда доказать крайне сложно. И никакие методики могут не помочь. Потому что "Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості." ст.23 ЦКУ. Я уже через все это прошла, поэтому знаю, как сложно доказать каждую из 4 составляющих. Особенно - вред. Можете мне поверить - без экспертизы на слово суд не верит. Мы пригласили свидетелей - так они лишь завалили допрос свидетеля. А в Вашем случае с ГИС не подкопаться с противоправностью. Они действовали строго в рамках закона, открывая производство и взыскивая исп. сбор. Получается, выпадает первая (главная составляющая). Т.е. никто не отрицает Ваши моральные страдания и вред здоровью. Но они причинены в рамках закона вследствие законного поведения. Поэтому если надумаете писать иск, то подойти к нему с необходимым чувством, толком, расстановкой. Ни в коем случае не относитесь к иску о взыскании морального вреда так: "По поводу морального и материального, то обосновать это легко, а вот добиться справедливого решения это тяжело. " П.С. если понадобятся наброски - стучитесь

Из личного опыта своей семьи я придерживаюсь мнения, что все усилия нужно направить на борьбу против имеющегося решения о взыскании. Начните с решения: перепроверьте, правильно ли в нем указаны ФИО и идентификационные номера должников. В моем случае суд неверно указал идент. номер поручителя, что доставит немало дополн. проблем банку. А время - всего 1 год. Нужно успеть подать исполн. документ в исполнительную службу.Есть вероятность, что банк за 1 год так и не дойдет до исполнительной службы. Я бы обратилась в суд за получением рассрочки, но предварительно официально попросила бы ее у банка (мы ведь исходим из презумпции, что долг нужно вернуть - хотя бы эквивалент в гривнах на день получения кредита). Т.е. долг Вам возвращать нужно, но лучше рассроченными платежами. Рекомендую обращаться с иском о расторжении кредитного договора на основании обстоятельства взыскания долга. Выиграть его будет так же сложно, как и иск о недействительности из-за недействительного паспорта. Можно обратиться в банк с предложением о мировом соглашении. Так сделали мы. Предложили свои условия: долг по решению суда вернем с рассрочкой в 10 лет, а банк сейчас же расторгает с нами кредитный договор.

Хочу с Вами и с остальными участниками форума мозговать над вопросами. Найти на них ответы, и возможно - переубедиться в своем мнении. Автор темы считает кредитный договор оспоримым, коль намеревается его признать недействительным в суде. И никак ни ничтожным, и ни незаключенным (неукладеным). На какую статью ЦКУ нужно сослаться? Под какую статью подвести? Я, например, из статьи 203 ЦКУ и иже с ней не могу найти необходимую норму. Недействительность правочина возникает в тех случаях, когда действие сходно с правочином, но по своей сути не отвечает его характеристикам. Недействительность правочина предопределяется наличием дефектов его элементов: · дефекты (незаконность) содержания правомочия; · дефекты (несоблюдение) формы; · дефекты субъектного состава; · дефекты воли – несоответствие воли и волеизъявления. Какой дефект в данном случае у кредитного договора? Само по себе наличие того или иного основания для признания сделки недействительной еще не говорит о том, что сделка является недействительной. Сделки могут быть ничтожными и оспоримыми, и в отношении последних только решение суда сможет подтвердить факт недействительности договора. А может и не подтвердить (так было с валютными лицензиями). Многие неюристы спутали понятия "ничтожная" и "оспоримая" и очень негодовали на судебную систему... Но фактически суд не подтверждал факт, в совокупности с иными фактами, недействительности сделки. Что автор имеет: наличие свободной воли и волеизъявления на получение кредитных денег, паспорт, который сама предъявила в банке, затем у нотариуса, когда оформляла сделку по купле-продаже недвижимости или авто, на которую брала деньги в долг. Паспорт, который заемщица предъявляла суду в деле о взыскании долга... Паспорт, по которому заемщица живет уже почти 10 лет. Еще автор имеет целевое использование средств на покупку материальных благ, пользование приобретенным материальным благом по сей день и неоплата текущих и просроченных платежей... Подводя итог: кредитный договор НЕ ЯВЛЯЕТСЯ НИЧТОЖНЫМ, а ОСПОРИМЫМ. Т.е автору нужно оооочень постараться убедить суд в недействительности договора. Не исключено, что с учетом имеющимся набором фактов и обстоятельств это не удастся. Тем более, не заявляя одновременно требования о применении реституции. А о ней никто не заявляет!

jpp, Вы лучше скажите, как давно решение о взыскании вступило в силу? И какие действия банк предпринял? Исполнительная открыла производство? И были ли у Вас попытки признать недействительным КД по другим основаниям?

Мой пост № 8 нужно читать целиком. Он небольшой. А начинается он с обращения Вашего внимания на: "Вы в своих постах, сами того не понимая, утверждаете, что именно Вы ввели в заблуждение работников банка,.." А далее я предсказала развитие сценария при разыгрывании именно такой схемы и именно с такими акцентами, как Вы расставляете, а не обвинила Вас в мошенничестве.

Уважаемая jpp, не пойму, что такого я сказала, что вызвало столько эмоций.. Вам виднее. Вы обратились на публичный форум с идеей, ожидая обсуждения: разностороннего, а не однобокого. Так будьте готовы услышать не только ответы о том, что Ваш случай для Вас спасителен, но и мнения в провальности идеи. Похоже, Вы были неготовы к мнению о том, что в прокуратуре из этого ничего не выгорит. Но я вам со стороны преподнесла общее впечатление от Вашей задумки. Сделала я это исключительно ради того, чтобы Вы поняли, какими глазами на Вас посмотрят в прокуратуре, и как все попробуют обставить.Я пишу об этом, основываясь на личном опыте: моя свекровь мне скоро плешь проест, требуя от меня изобретения все новых и новых методов оспаривания кредитного договора. В основном, основанные они на обвинениях банка во всех тяжких: и то не сказал, и то не проверил, и об этом утаил, и на реструктуризацию не пошел... Однако, все это туфта до тех пор, пока тело кредита не отдано. В апелляции по делу о признании кредитного договора недействительным (ставка ФИДР) у судьи и заемщицы (моей свекрови, которую я представляла) был такой разговор прямо в заседании: Судья: - Сколько Вы взяли в кредит? Заемщица: - 50 000 дол. С: - Сколько вернули с процентами и пенями? З: - 11000 дол. С: - То есть 39000 дол. Вам банк подарил? Вы их не вернули? А за этот год, пока длится суд, Вы сколько оплатили банку? З: - Нисколько. Судьи саркастически улыбаются... С: - И Вы хотите здесь доказать, что банк - негодяй, Вас обманул, ввел Вас в заблуждение о размере процентов, неправильно Вас информировал?.. Да Вы уже три года, как пользуетесь его подарком и смеете утверждать, что Вы - пострадавшее лицо! С Вас банк уже взыскал сумму задолженности в судебном порядке? З: - Да, взыскал? С: - Сколько? З: Полмиллиона гривен. С: -Давно? З: - Полгода назад. С: - Сколько Вы выплатили банку за время после решения суда? З: - Нисколько. Судьи уже негодуют, они в ярости! С: - Вы же сами все для себя решили, мол, банк меня обманул, поэтому я кредит возвращать не буду!!! Чего же Вы еще от суда хотите?!?! Ну и так далее... Если Вы не поняли, к чему я клоню, так поясню: действиями работников банка, которые состоят в ненадлежащем осмотре Вашего паспорта, что повлекло заключение сделки и выдачу Вам кредита, лично я не усматриваю нанесение Вам лично материального ущерба. Вы же на сегодняшний день не возвратили банку полученную сумму. И не были лишены возможности вернуть деньги, как только Вам стало известно о беременности. Так и в моей семье: судьи нам сказали - нам выдали деньги, мы купили себе дом. В чем наш убыток и нарушение прав, если мы деньги взяли, дом купили, а долг не возвращаем?

Это, если не ошибаюсь, из комментария к кодексу нашла в интернет-пространстве.

Не так давно меня очень интересовала эта тема: начали рассматривать дело с нарушением подсудности... Ну, скажем, протупил суд... Принял с нарушением подсудности к производству... И стал рассматривать... Перечитав на эту тему, нашла мнения, комментарии, разъяснения, суть которых сводится к следующему. В гражданском судопроизводстве, в отличие от хозяйственного, суд может перенаправить дело в иной суд по подсудности на стадии принятия к производству до открытия производства по делу, или вернуть иск истцу. Но вот, коль уж принял к производству, то даже выяснив факт нарушения подсудности, суд не может перенаправить дело в иной суд по подсудности. Обусловлено это, кроме прочего, тем, что любой суд "гражданской" юрисдикции компетентен рассмотреть гражданский спор. И нет надобности, и нецелесообразно бросать уже начатое дело по разным судам. Тем более, что такая переброска навредит интересам истца, обратившегося за защитой нарушенного права. Но ключевым является момент: что любой суд обладает грамотными и высокопрофессиональными судьями, чтобы решить спор. Если суд рассмотрел спор в нарушение подсудности - это не влечет неправосудность решения.

Вы в своих постах, сами того не понимая, утверждаете, что именно Вы ввели в заблуждение работников банка, предъявив им недействительный паспорт, получили по недействительному паспорту большую сумму денег, теперь ее не возвращаете.jpp, Вы меня простите, но это правонарушение с Вашей стороны - мошеничество.

Задайте свои вопросы на форуме Лиги. Там есть спецраздел и компетентные юристы по этому вопросуВот ссылка http://forum.liga.net/Discussions.asp?forumid=39

В гражданском процессе разделяет закон двух лиц: лицо, предоставляющее юридическую помощь, и лицо-представитель стороны. Вы же всегда выступали представителем. А представителем может быть любое дееспособное лицо, даже без юр.образования

Я тут не соглашусь. Дом на не приватизированной земле отчуждать можно (обременения не трогаю), а вот без кадастрового номера - нельзя. Кадастр. № явл. существенным условием договора отчуждения. Получить кад. № можно не только на землю, которая принадлежит на праве собственности, но и пользователю на правах аренды и т.п. (т.е. землевласники і землекористувачі). Кадастровые номера выдаются по заявлению заинтересованного лица и оплате стоимости услуги. RALF является землепользователем.Но отсутствие у Вас, RALF, кад. № на землю свяжет руки исполнительной службе, банку, торговому предприятию, да и Вам тоже в потугах реализовать дом. Это именно ситуация моей семьи. Поэтому я знаю, что говорю. Вот уже полтора года как не может ОТП (теперь уже факторинг) продать дом, да уже почти и рукой на нас махнул...

RALF, земле, на котором расположен дом, присвоен ли кадастровый номер? Кому земля принадлежит? Тут могут возникнуть проблемы у банка, если нет кад.№, или, если земля принадлежит Вам, но в ипотеке у банка она не находится

Ой, не верится, что Вы бывали в судах! Глядя на Ваши вопросы, возникшие на этом форуме, - не верится. Вы же констатируете, что практика есть. Значит, она есть у Вас. Это Вы с нами поделитесь ею.

отсутствие обязательных условий в договоре не влечет недействительность, а влечет незаключенность договора. Т.е договор считается незаключенным (неукладеним). Смотрите Пленум ВСУИ че-то я в указанном законе не вижу среди обязательных условий номер счета

Я хочу Вам предложить для использования свою заяву, которую я подавала кассационному суду. Она, конечно, еще по старому Декрету написана, но, надеюсь, ход изложения Вы почерпнете отсюда. А нормы законодательства исправите. ЗАЯВА на виконання Ухвали суду від 29.06.2011 (супровідний лист від 05.07.2011 № 6-23990 ск 11) Звєрєвою Лілією Володимирівною та Звєрєвим Сергієм Ігоровичем, які звернулися до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ, керуючись статтями 323-352 ЦПК України, за захистом своїх цивільних прав, отримано Ухвалу від 29.06.2011 про залишення касаційної скарги без руху та надання строку для усунення недоліку скарги. Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржниками кошти державного мита внесено не в повному обсязі. Посилаючись на норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», судом вказано, що скаржники мали б сплатити державне мито в розмірі, обчисленому як 0,5% від суми позову, але не менше 25 грн. 50 коп. та не більше 850 грн. Проте такий висновок суду ґрунтується на нормах законодавства, які підлягають застосуванню при вирішенні майнового спору. Скаржники ж звернулися до суду для вирішення немайнового спору, а саме: про визнання пункту 3 Частини № 1 та пункту 1.4. Частини № 2 кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки недійсними. Вимоги щодо застосування реституції сторонами спору не заявлялися, оскільки нами не ставиться питання про визнання кредитного договору недійсним в цілому, а лише питання про встановлення в судовому порядку відповідності нормам законодавства двох пунктів основного договору і похідних від нього договорів. Також скаржниками не ставилися питання про відшукання майна за наслідками визнання спірних пунктів основного договору недійсними. Визначити ціну позову неможливо, оскільки заявлені позовні вимоги не підлягають оцінці. Про те, що спір має немайновий характер в обов’язковому порядку було вказано на першому аркуші касаційної скарги. Додатково скаржники спираються на вимоги пункту 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, згідно з яким «У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору». З огляду на вказану обставину і вимоги законодавства скаржниками державне мито обчислено, виходячи з сукупності вимог пункту «д» і пункту «з» частини 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», якими встановлено, що ставки державного мита із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, встановлюється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги. Ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) встановлюється в розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Станом на день оплати державного мита розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян становив 17,00 грн. Отже, 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян дорівнює 8,50 грн. а 50 відсотків від цієї обчисленої суми дорівнює 4,25 грн. Саме така сума: 4,25 грн., була сплачена скаржниками при зверненні до суду касаційної інстанції. Оригінал квитанції було надано суду разом з касаційною скаргою. Таким чином, при зверненні до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ Звєрєва Л.В. і Звєрєв С.І. сумлінно дотрималися вимог ч. 2 ст. 79, ст. 326 Цивільного процесуального кодексу України, обчислили розмір судового збору (державного мита) відповідно до ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито», а докази оплати держмита додали до касаційної скарги. Отже, підстав для доплати державного мита у скаржників немає. На підставі вищевикладеного, прошу Вищий спецiалiзований суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ, відповідно до приписів ст. 328 ЦПК України, відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2011 у справі № 2-1342/11 і ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17.05.2011 у справі № 22-2702/2011.

Ваше видение этой ситуации абсолютно во всем противоречит нормам законодательства. Из-за ошибочной трактовки правовых норм Вы движетесь не в том направлении

ок, сочиню на досуге