alexburko
-
Число публикаций
3549 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
30
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы alexburko
-
-
"з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України».
Рисуйте "вимогу"...
-
А право на досрочное взыскание всего кредита куда девалось?...
-
Стаття 559. Припинення поруки
4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язанняне пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
1. В той момент, коли наступила прострочка за платежами по кредитному договору, у банку виникло право вимагати повернення всього кредиту достроково. Звідси й шість місяців на вимогу до поручителя.
2. Проаналізуйте рішення суду про звернення стягнення на предмет застави і оцініть ситуацію з точки зору неприпустимості подвійного стягнення. Кредитор вирішив захистити своє порушене право шляхом звернення стягнення на предмет застави, а не стягнення коштів (що не позбавляло б його права застави). Тобто, він вважав, що вартості застави буде достатньо для задоволення своїх вимог. Погугліть нормативку, шукати ніколи. Практика була досить поширена, я вигравав подібні справи.
-
Можна.
1. З 2013-го року кредит на прострочці... Частина 4 ст.559 ЦК, - Ваша.
2. Якщо банк задоволив свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави, то він втратив право на додаткові вимоги.
Пишіть заперечення на позов.
-
Не согласен в корне. Номер счета, - существенное условие договора счета. Не указан счет, - договор незаключен. Иначе я Вам запросто присвою какой-нибудь текущий счет какого-либо заемщика с внушительным использованным кредитным лимитом, почему нет?...
-
2
-
-
Вы немного путаете...
Давайте послушаем, что говорят старцы из ВСУ. Это выдержка из 9-го пленума:
Поява терміна «правочин» не виключає вживання терміна — «угода» у значенні домовленості між щонайменше двома сторонами. Перший із них є більш широким і включає в себе терміни «договір» (згідно зі ст. 11 ЦК), «угода», «домовленість». Щоб запобігти неоднаковому застосуванню норм про правочини у практиці судів, слід зазначити, що договір та угода є тотожними поняттями, тому дво- і багатосторонні правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.
У судовій практиці виникають проблеми із розумінням та визначенням односторонніх правочинів. Вважаємо, що до них можна віднести: видачу та скасування довіреності; прийняття чи збереження зробленої речі; повідомлення одним співвласником інших співвласників про продаж своєї частки у спільній власності; пропозицію про продаж майна; публічну обіцянку винагороди за віднайдення загубленої речі; складення, зміну та скасування заповіту; прийняття спадщини і відмову від неї тощо.
Необхідно проаналізувати використання терміна «недійсність» у цивільному законодавстві, оскільки у суддів та учасників процесу виникають певні труднощі в його розумінні. Зокрема, у ЦК цей термін застосовується до: визнання прав інтелектуальної власності недійсними (статті 469, 479, 499); недійсності заборони відступлення права грошової вимоги (ст. 1080); визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (ст. 1301); недійсності права вимоги (статті 197, 519); недійсності зобов’язання (статті 198, 548, 565); недійсності акта (ст. 882); недійсності чека (ст. 1102) тощо.
Це становище невиправдано розширює поняття «недійсність», підстави його застосування та правові наслідки. Зокрема, некоректним є застосування цього терміна до нормативно-правових актів — у цьому випадку може йтися про їх нечинність або неправомірність (незаконність, протиправність), а також до документів, якими оформлюється, підтверджується право, оскільки право не може бути недійсним — воно або є, або ні.
Відповідно, за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами. Вбачається, що до таких документів слід відносити, наприклад, рішення органів державної влади; свідоцтва (про право власності на житло, про право на спадщину, про придбання майна з публічних торгів, державний акт на земельну ділянку, ордер тощо); рішення, записи про реєстрацію (реєстрація домоволодіння, актів громадянського стану); протоколи загальних зборів господарських товариств, рішення загальних зборів громадських об’єднань, розпорядження про реєстрацію за місцем проживання фізичної особи та багато інших документів (акт приймання-передачі, товарний чек).
-
1
-
-
Устный договор банковского счета есть недействительный, поскольку законодательством предусмотрена письменная форма такого договора. Если есть фактическое выполнение сторонами договора банковского счета, следовательно есть устная форма. Вот Вам и недействительность.
-
Банковский счет, - это сделка (правочин)?....
-
...Вот так и свершается в мире то, что должно свершиться!
Помнится, руководители тернопольского отделения АТ "Финансы и Кредит" в ответ на мои доводы о том, что этот банк утонет в той яме, которую так усердно копает другим (вопрос времени) с высокой башни и через губу уверяли меня, что вечны, всесильны и непотопляемы...Приятно сознавать, что хорошо приложился к этому "грустному празднику"...
-
1
-
-
Да, они, спасибо.
-
У кого есть письменные Дозвола с додатками Универсалбанка и читабельные Сведбанка, - поделитесь, плиз!
-
100%. Или придется отписываться от темы из-за спам-засорения почтового ящика.
-
В кредитных делах правовое значение имеет факт выполнения консенсуального (ст.1054 ГКУ) кредитного договора, то есть возникли ли между сторонами правоотношения по договору ссуды (ст.1046 ГКУ).
Подтверждением возникновения правоотношений по договору ссуды есть надлежащие и допустимые доказательства, подтверждающие проведение хозяйственной (банковской в данном случае) операции. Учитывая положения ч.2 ст.59 ГПК и ст.9 ЗУ "О бухучете", такими доказательствами являются исключительно первичные документы.
Специальное законодательство в сфере банковского дела четко указывает, какие именно первичные документы являются исключительными надлежащими и допустимыми доказательствами факта проведения таких операций: в случае с наличными, - это Заявление на выдачу наличных, при безналичном кредитовании, - мемориальный (валютный) ордер. Все.
О чем дискуссия?...
-
2
-
-
Нанять профильного юриста, который, ознакомившись с делом, скажет что делать.
Не зная ситуации и не видев решения суда и всех документов дела, никто здесь не подскажет Вам конкретных действий.
-
-
А как сам ущерб доказать?
Та тривиально, - стоимость адвоката, судебных сборов, моральный ущерб (справки от врача и т.п.)...
-
Нуу, пошел флуд...
В каждом отдельном случае надо применять конкретные меры (как всегда, впрочем). Параллельно писать жалобу в Минюст и лишать козла лицензии. К тому же, по закону, нотариус отвечает за причиненный им третьим лицам ущерб всем своим имуществом.
-
2
-
-
Возможно и так. Как вариант, при наличии предварительного отказа ГРС, ставить ГРС ответчиком и добавлять в исковые требования "зобовязати вчинити певні дії".
-
Позов про визнання недійсним (документа, подтверждающего право собственности) та скасування права власності. Где-то так, именно такой иск я пока не пробовал, не было оказии.
-
Отредактировал, посмотрите еще раз.
-
Срабатывает то, что я указал. Имеется такая практика.
В ходатайстве об обеспечении иска:
...Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.117, 118 КАС України, -
ПРОШУ:
Постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якій заборонити Реєстраційній службі Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області (м.Тернопіль, вул.Київська, 3А, код ЄДРПОУ 37977726) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме...
в самом иске:
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.17, 18, 105, 106 КАС України, -
ПРОШУ:
1. Прийняти адміністративний позов до розгляду.
2. Зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень, - Реєстраційну службу Тернопільського міського управління юстиції, ЄДРПОУ 37977726, утриматися від вчинення дій по реєстрації права власності на нерухоме майно за будь-якими третіми особами та ПАТ «Банк», а саме
Речь идет о превентивных мерах.
Если зарегистровали "уже", то что мешает подать иск об отмене государственной регистрации и отмене права собственности нового владельца, ссылаясь на мораторий?
-
Підскажіть будь ласка, чи потрібно слачувати судовий збір, якщо визнаєш кредтиний договір недійсним та просиш застосувати двусторонню реституцію
Не потрібно, якщо позов подається споживачем.
-
Было бы замечательно, но думаю в случае ипотеки это не сработает, тупо сошлются на ст.23 ЗУ "Про ипотеку" и все.
-
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-А» (далі - Товариство) до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Реєстраційна служба), третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Банк), про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду із позовом до Реєстраційної служби, у якому просило скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С) загальною площею 18 405 кв. метрів, розташованого за адресою: м. Київ, вулиця Миколи Амосова (Протасів Яр), будинок 12 (далі - будівля), за Банком та зобов'язати відповідача внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) відповідний запис про реєстрацію права власності на будівлю за позивачем на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року, 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року, 14:12:31).
На обґрунтування позову послалося на те, що воно є власником будівлі, що підтверджується: свідоцтвом про право власності від 24 лютого 2010 року серії САС № 922050, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); витягами з Державного реєстру прав та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманих Товариством 16 січня 2013 року за результатами перереєстрації ним відповідно до нової редакції (від 1 січня 2013 року) Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) права власності та інших речових прав (обтяжень) на майно в Державному реєстрі прав.
При цьому позивач зазначив, що відповідач не мав права приймати будь-які рішення про реєстрацію (перереєстрацію) об'єкта нерухомості на користь третіх осіб з огляду на: обтяження цього майна іпотечним договором від 17 лютого 2012 року Товариства з публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) «Фінексбанк»; арешт цього майна на підставі постанови про заборону на відчуження нерухомого майна, виданого 17 серпня 2012 року слідчим Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГСУ МВС).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 7 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, погодився з їх висновком, що власником будівлі з 14 листопада 2012 року є Банк, оскільки право власності на спірний об'єкт нерухомості визнано за останнім в судовому порядку (справа № 5011-66/7999-2012 за позовом Банку до приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Ен Ес Ай Констракшн» (далі - СП), Товариства, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ПАТ «Фінексбанк», про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нерухоме майно; рішення набрало законної сили 14 листопада 2012 року), що дало Банку право на звернення до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості та, відповідно, на отримання позитивного рішення Реєстраційної служби про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 5 квітня 2013 року № 1409814.
Крім того, в судовому порядку визнано недійсним договір іпотеки від 17 лютого 2012 року Товариства з ПАТ «Фінексбанк» (справа № 5011-33/8037-2012 за позовом Банку до Товариства, ПАТ «Фінексбанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, СП, про визнання договору іпотеки недійсним; рішення набрало законної сили 29 жовтня 2012 року), який був підставою обтяження об'єкта нерухомості.
Щодо обтяження об'єкта нерухомості забороною його відчуження згідно з постановою слідчого ГСУ МВС від 17 серпня 2012 року, то така заборона не поширюється на Банк, при цьому зазначена заборона була накладена слідчим саме в інтересах Банку як іпотекодержателя майна, на яке накладено заборону відчуження.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV, у якій просить скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2013 року та прийняти нове судове рішення - про задоволення позовних вимог. На обґрунтування заяви додало копії рішень Вищого адміністративного суду України [ухвали від 27 серпня 2013 року та 16 квітня 2014 року (№№ К/9991/61705/12, К/800/58204/13 відповідно)], які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що за наявності обтяження спірного об'єкта (будівлі) забороною його відчуження згідно з постановою слідчого ГСУ МВС від 17 червня 2012 року Реєстраційна служба правомірно здійснила реєстрацію права власності на нерухоме майно (будівлю) за Банком, оскільки зазначена заборона не поширюється на останнього і накладена слідчим в інтересах Банку як іпотекодержателя майна, на яке накладено заборону відчуження.
Натомість у справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2014 року (№ К/800/58204/13) в якій додано до заяви, цей суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, дійшов протилежного висновку, а саме про протиправність рішення комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос» за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Єдиний реєстр заборон) стосовно вказаного приміщення зареєстровано обтяження у формі арешту, який накладений на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу наведених рішень суду касаційної інстанції вважає, що цей суд неоднаково, при цьому у справі, що розглядається, -неправильно, застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Преамбулою Закону 1952-IV передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Зазначений Закон згідно зі статтею 1 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За частиною тринадцятою статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 22 червня 2011 року № 703 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 7, 10 Порядку).
Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 5 статті 24 Закону № 1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Пунктом 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI передбачено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірну будівлю за Банком було прийнято 5 квітня 2013 року - у момент, коли в Єдиному реєстрі заборон були наявні записи про заборону відчуження вказаного вище нерухомого майна на підставі постанови слідчого ГСУ МВС від 17 серпня 2012 року.
Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, заяву Товариства слід задовольнити частково: ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТ-А» задовольнити частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийМ.Б. Гусак О.В. Кривенда П.В. Панталієнко І.Л. Самсін
Теперь о схеме защиты.
1. Создать спор с госрегслужбой: написать письмо, где просить воздержаться от регистрации в связи с мораторием, получить закономерный отказ.
2. Подать иск в админсуд проти госрегслужбы с требованием воздержаться от совершения определенных действий, а именно, - от регистрации права собственности на основании ст.ст.36,37, 38 ЗУ "Про ипотеку". В качестве обеспечения иска запретить госрегслужбе регистрацию (см. КАСУ).
3. Копии определения и решения занести в госрегслужбу.
Все.
На практике срабатывает.
-
1
-
Решение Червонозаводского райсуда о признании недействительным договора банковского счета с Укрсиббанком
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
Тут вопрос не в действительности счета 2625, а в правомерности действий банка относительно зачисления средств клиента на указанный счет. Куда клиент предполагал зачислить средства, какое назначение платежа? Отсюда и отталкивайтесь.