ВАСИЛЬ

Настав час проводити роз'яснюючу роботу, що МИ, є ГРОМАДЯНАМИ своєї держави, а не фізичними особами і що МИ можем впливати на процеси в своїй державі, коли всі зрозуміють значення ст. 143 Конституції України. Необхідно щоб кожна родина мала Конституію України так як і Біблію. Та навчитися використовувати Конституцію України для себе, для родини, для громади.

ІНТЕРЕСНО ЧИ БУДУТЬ ВРАХОВАНІ ПОПЕРЕДНІ УХВАЛИ ВСУ В ТОМУ ЧИСЛІ І УХВАЛИ ВСУ ВІД 15.12.2010 року?

В ч.3 ст. 358 ЦПК чітко зазначено: "копії різних за змістом судових рішень...", а Закон потрібно виконувати, але як та який орган, крім нотаріуса буде завіряти витяги з реєстру та інтернету. Де затверджений або зазначений порядок? Рішення скачані з реєстру не будуть вважатись "КОПІЄЮ", так є чітке визначення "КОПІЇ".

А як додавати "КОПІЇ РІЗНИХ ЗА ЗМІСТОМ СУДОВИХ РІШЕНЬ". Де ці "КОПІЇ" потрібно брати- яке має значення в цьому випадку "СЛОВО КОПІЯ", а не витяг з реєстру. Витяг з реєстру судових рішень та з інтернету не є копія рішення.

У мене в рішенні суддя окрему Ухвалу у відмові не виносила, я повторив в апеляції клопотання про експертизу, про витребування первинних документів та задоволення позовних вимог, але і апеляція відмовила винісше окрему УХВАЛУ (КОРУПЦІЯ), де і що доказувати якщо "вітер дме з одної СТОРОНИ, а ВССУ не бере до розгляду??

ЯКЩО ЧЕСНО НЕ ЗРОЗУМІВ ПОСТАВЛЕНОГО ВАМИ ПИТАННЯ, ЩО ВАМ НЕ ЗРОЗУМІЛО ІЗ ТОГО ЩО Я ЗАПРОПОНУВАВ ?

У мене аналогічна, ситуація але і апеляційний суд відмовив щодо застосування п.6 ст.301 ЦПК, а ВССУ не взяв до розгляду по ст.328 ЦПК. тепер залишається тільки у ВСУ через неодакове застосування, але чи допустить знову ж таки ВССУ.

У мене аналогічна, ситуація але і апеляційний суд відмовив щодо застосування п.6 ст.301 ЦПК, а ВССУ не взяв до розгляду по ст.328 ЦПК. епер залишається тільки у ВСУ через неодакове застосування але чи допустить знову ж таки ВССУ.

КРІМ ЦЬОГО РОЗГЯНУТИ І РІШЕННЯ ВССУ. _______________777.doc

КРІМ ЦЬОГО РОЗГЯНУТИ І РІШЕННЯ ВССУ.

Я ДУМАЮ НЕОБХІДНО БУЛО Б І ОСЬ ЦЮ ПОСТАНОВУ ЗАСТОСУВАТИ!!! __________________________________7.doc

Війну з ПриватБанком програно, теж техдокуметація була оформлена на один день раніше, чим кредитно-заставний договір, відсутність належного документа про реєстрацію застави, відсутність повідомлення про Дефолт-та доказу про вручення поштового повідомлення, пеня була нарахована в доларах, був штраф і пеня-суперечить ст.61 Конституції, комісія теж в доларах- суперечить Постанові НБУ і листу за 2012 ріік, прочерк в пункті кредитно-заставного договору щодо поточного рахунку, але ні перша судова інстанція ні ВССУ- на неоднакове застосування ЗАКОНІВ УКРАЇННИ, уваги не звертають, хоча були прикадені як доказ 4-рішення ВССУ і 1-рішення ВСУ. Тепер на протязі місяця необхідно подати на неоднакове застосування ЗАКОНІВ УКРАЇНИ, а чи допустить ВССУ - ЦЕ ПИТАННЯ!

Найдіть в реєстрі рішення Мелітопольського суду: http://reyestr.court.gov.ua/Review/29475133 або http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...amp;#entry69969 в рішенні є обгрунтування. Удачі

Вам необхідно звернутись у ДВС про повернення виконавчого листа ЗАЯВА У провадженні Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції (державний виконавець Харченко К.Г.) перебуває виконавче провадження № 2/2314/1495/12 по примусовому виконанню виконавчого листа виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси від 30.11. 2012 р. про що мені стало відомо тільки 25.01.2013 року при ознайомленні з виконавчою справою. Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України передбачено: «… Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.» В зв’язку з цим хотів звернути Вашу увагу на той факт, що мною 23.11. 2012 року, від Придніпровського районного суду була отримана копія рішення від 15.10. 2012 року по справі №2314/2328/2012 і тільки 20.01. 2013 року мною також отримано лист-повідомлення про направлення моєї апеляційної скарги по справі №2314/2328/2012 від 15.10.2012 р. за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Собко Олександра Юрійовича про стягнення заборгованості, згідно з яким «Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» були задоволені, а мною після отримання рішення від Придніпровського районного суду м. Черкаси 30.11. 2012 року була здана в канцелярію суду апеляційна скарга, з відміткою про її отримання. Отже, в апеляційному суді Черкаської області буде розглядається скарга на рішення, що не набрало законної сили. Крім цього необхідно було б також звернути увагу на статтю 223 ЦПК України, Набрання рішенням суду законної сили, частина перша якої передбачає : «1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Враховуючи обставини, викладені вище, виконавче провадження ведеться на підставі виконавчого документа, який не підлягає виконанню і має бути скасований. Згідно ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 48, 50 Закону України “Про виконавче провадження”, ПРОШУ: Повернути виконавчий лист виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси №__________ виданий 30. 11. 2012 року до Придніпровського районного суду. Зняти арешт накладений на майно боржника, а саме арешт накладений на майно ___________ Про повернення виконавчого документу та зняття арешту винести постанову, яку направити у тому числі за адресою місця реєстрації ___________18000, м. Черкаси, пров._____________ Додаток: 1. Ксерокопія листа Придніпровського районного суду про направлення Апеляційної скарги ________________ для розгляду в апеляційному суді Черкаської області. 2. Ксерокопія конверта Придніпровського районного суду. 3. Ксерокопія довідки з поштамту. 4. Ксерокопія супровідного листа про направлення рішення суду від 15.10.2012 р. для ознайомлення. 5. Ксерокопія конверта Придніпровського районного суду. 6. Ксерокопія першого листа апеляційної скарги _______________________ з відміткою канцелярії суду про її отримання. “_____”_______2013 року ________

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 16 січня 2013 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Філдес Україна" про захист прав споживача, встановив: У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Філдес Україна" (далі - ЗАТ "Філдес Україна") про захист прав споживача. Зазначав, що 23 квітня 2007 року між ним та ЗАТ "Філдес Україна" було укладено контракт про надання послуг з адміністрування системи, яка умовно називається "CAR CREDIT" ("КАР КРЕДИТ"), з метою придбання легкового автомобіля марки Daewoo, модель Lanos TF69Y1-45, вартістю 47335 грн. (далі - Контракт). Згідно з додатковою угодою про визнання права на автомобіль від 5 лютого 2009 року (далі - Додаткова угода) до Контракту ЗАТ "Філдес Україна" визнало за ним право на отримання зазначеного транспортного засобу. На виконання своїх зобов'язань за Контрактом він сплатив 44674 грн. 36 коп. вартості автомобіля, але автомобіль не отримав. Посилаючись на те, що Контракт не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки містить несправедливі умови договору щодо встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця: виконавець має право в односторонньому порядку змінювати характеристики автомобіля, визначати вартість товару на момент його поставки споживачу, збільшувати вартість товару без надання споживачу права розірвати договір у разі збільшення вартості порівняно з тією, що була погоджена сторонами на момент укладення договору, і вимогам ст. 19 указаного Закону, якими заборонена нечесна підприємницька практика, що вводить споживача в оману, зокрема така, як утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, а також вимогам ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", за якою здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, яку ЗАТ "Філдес Україна" не одержало, просив визнати Контракт і Додаткову угоду недійсними на підставі ст. ст. 203, 215, 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 1 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 жовтня 2011 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2012 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року; цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Філдес Україна" про захист прав споживача допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. За змістом ст. 360 4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним. Судами встановлено, що 23 квітня 2007 року між ЗАТ "Філдес Україна" та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено Контракт НОМЕР_1 з ідентифікатором до нього, предметом якого є надання особі послуги з адміністрування системи, яка умовно називається "CAR CREDIT" ("КАР КРЕДИТ"), з метою придбання автомобіля марки Daewoo, модель Lanos TF69Y1-45, у групі. За умовами укладеного Контракту клієнт системи сплачує: вступний внесок у розмірі 1704 грн. 06 коп.; щомісячний чистий внесок (частина вартості автомобіля, за рахунок якого здійснюється його придбання) - 1,19 %; щомісячні адміністративні витрати (плата за послуги з формування груп клієнтів системи та за здійснення організаційних дій з визнання автомобіля) - 0,3 %; щомісячний страховий внесок - 0,065 %; асигнаційний збір (платіж, що підлягає сплаті в момент визнання за ним автомобіля) - 4 %. 5 лютого 2009 року між ЗАТ "Філдес Україна" та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Контракту, за якою ЗАТ "Філдес Україна" визнало за ОСОБА_1 право на отримання транспортного засобу, базова вартість якого на момент отримання ОСОБА_1 асигнації становила 54441 грн. На виконання умов Контракту ОСОБА_1 сплатив 44674 грн. 36 коп. За змістом Контракту виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що: клієнт сплачує передбачені Контрактом кошти, а ЗАТ "Філдес Україна" формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля (ст. ст. 3, 5 Контракту); клієнт одержує автомобіль відповідно до принципів асигнації (визнання) автомобіля, передбачених Контрактом (ст. 7 Контракту); визнання автомобіля здійснює ЗАТ "Філдес Україна" на власний розсуд; право на купівлю автомобіля мають не всі учасники системи, а тільки ті, які володіють на останній день місяця, що передує акту асигнації, найбільшою кількістю балів (ст. 9 Контракту), тобто, які зробили найбільшу кількість внесків; Контракт не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля та не передбачає будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості; у разі відмови клієнта від Контракту внесок йому повертається після ліквідації групи за вирахуванням 10 % штрафу за односторонню відмову від Контракту, який не може бути менший ніж два чистих внески, нарахованих на підставі ціни товару, що є дійсною на день повернення, при цьому поверненню не підлягають вступний внесок, адміністративні витрати, страховий внесок (ст. 15 Контракту). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що підписання ОСОБА_1 Контракту свідчить про досягнення між сторонами згоди щодо усіх його умов та що позивачем не доведено, що умови Контракту є несправедливими; крім того, такий вид діяльності, як адміністрування придбання в групах, не визначений на законодавчому рівні як фінансова послуга, а відносини щодо надання таких послуг законодавчо не врегульовані. Разом із тим у іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин, суд касаційної інстанції в ухвалі від 11 липня 2012 року дійшов висновку про те, що умови спірного контракту про надання послуг є несправедливими та непрозорими й спрямовані на введення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації пірамідальної схеми, що згідно з положеннями ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" є нечесною підприємницькою практикою. Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року, яка надана ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ЗАТ "Філдес Україна" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи "КАР КРЕДИТ", суд касаційної інстанції помилково погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний договір - це досягнута між сторонами угода, яка не порушує прав ОСОБА_1, а діяльність ЗАТ "Філдес Україна" з реалізації системи "КАР КРЕДИТ" не є такою, що вводить споживача в оману. Ураховуючи викладене, ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360 3, ч. 1 ст. 360 4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила: Заяву ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України. Головуючий: А. Г. Ярема Судді: В. І. Гуменюк Н. П. Лященко Л. І. Охрімчук М. В. Патрюк Я. М. Романюк Ю. Л. Сенін * * * Правова позиція Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. ____________ ПОСТАНОВА (Судові прецеденти, Постанова, Верховний Суд|Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, від 16.01.2013, № 6-161цс12, Верховний Суд

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ЛИСТ від 16.07.2007 р. N 40-110/2429-7199 Члену громадської Колегії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Новікову С. Л. Шановний Сергію Львовичу! Розглянувши Ваш лист від 04.06.2007 N 17/4 щодо питань, пов'язаних із застосуванням окремих норм Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 (далі - Правила N 168), повідомляємо наступне. Щодо відповідальності банку у разі невиконання вимог Правил N 168. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369. Щодо письмового підтвердження споживача про ознайомлення з інформацією про умови кредитування. Відповідно до пункту 2.5 Правил N 168 банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. Крім того, банки зобов'язані (згідно з пунктом 2.4 Правил N 168) отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною формою. Щодо наведення переліку можливих послуг, що можуть бути віднесені до супутніх послуг, які зазначені у пункті 3.4 Правил N 168. При визначенні переліку супутніх послуг банки мають керуватися положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (відповідно до яких об'єктом зобов'язання є дії однієї сторони на користь другої), а також вимогами пункту 17 статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 5 статті 1 розділу I та статті 4 розділу II Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". У зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Відсутність або невизначеність (недостатня визначеність) зазначених елементів зобов'язання може бути підставою для оспорювання (або невизнання) факту виникнення зобов'язальних відносин. У разі декларування банком у договорі зі споживачем будь-якої послуги, споживач має право не тільки знати в деталях предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості, відповідно до умов договору. З урахуванням вищезазначеного до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов'язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо. Однак, враховуючи те, що згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" банки розміщують залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, привести у листі повний перелік можливих послуг, що встановлюються банками як супутні, не вбачається можливим. Щодо переліку можливих подій, які не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Відповідно до пункту 3.5 Правил N 168 банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку) або тощо. Таким чином, пунктом 3.5 Правил N 168 визначено, що банк має право змінювати процентну ставку за кредитом з дотриманням строку повідомлення споживача в сім днів, згідно з статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", виключно на чітко визначених підставах, визначених у договорі кредитування між банком та споживачем, або у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів і ніяким чином не залежать від волі банку. При цьому, в законодавчих актах не передбачено переліку таких подій. Щодо способу інформування споживача про методику, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Банк інформує споживача про методику, яка використовується ним для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, відповідно до порядку, передбаченого внутрішньобанківськими положеннями про проведення кредитних операції. Виконавчий директор - директор Дирекції з банківського регулювання та нагляду О. І. Кірєєв ЛИСТ (Лист, Національний банк, від 16.07.2007, № 40-110/2429-7199 "Щодо застосування окремих норм Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту") wrd1116819755____________________________________.doc

Підписуюсь під Вашими СЛОВАМИ !!!!

необхідно було б написати Конституційне звернення