Постановление ВС-КХС о прекращении обязательств по кредиту в ликвидируемом банке путем зачета встречных однородных требований

[ANTIRAID]

Державний герб України

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15361/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьміної О.М.

за участю представників : ПАТ "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" - адвоката Абросімова С.С., ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" - адвоката Волкодава І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017

у справі № 910/15361/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин"

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

про визнання зобов'язання припиненим,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "ДІАМАНТБАНК" про визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" з повернення кредитного траншу в розмірі 1 900 000 грн. за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017, укладеного між сторонами.

Позов обґрунтовано тим, що відносини сторін врегульовані кредитним договором №048 від 18.04.2017 за умовами, якого банк з 18.04.2017 по 17.05.2017 включно відкриває позичальнику - ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" "відновлювальну" кредитну лінію у розмірі 1 900 000грн., ці кошти позичальник зобов'язується повернути 17.05.2017 з урахуванням процентів за користування кредитом у розмірі 15,1%, на забезпечення якого укладено між ними і договір застави на майновий вклад (депозит) від 18.04.2017, також між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (банк) та ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017 на суму -2 000 000 грн., за яким банк зобов'язується повернути вкладнику цю суму вкладу з відсотками 18.05.2017, таким чином коли у сторін настав строк зобов'язання виконання за цими договорами та посилаючись на наявність підстав для припинення зобов'язань, шляхом зарахування зустрічним однорідних вимог, на підставі ст. 601 ЦК України та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/15361/17 (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено. Визнано припиненими зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" перед ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з повернення кредитного траншу в розмірі 1 900 000 грн. за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017, укладеного між ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" та ПАТ "ДІАМАНТБАНК". 

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 у справі № 910/15361/17 (судді : Алданова С.О., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ "ДІАМАНТБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК" Тімоніна О.О. просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/15361/17 скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити. 

Не погоджуюсь з прийнятими судовими рішеннями щодо задоволення позову щодо визнання припиненими зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" перед ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з повернення кредитного траншу в розмірі 1 900 000 грн. за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017, скаржник посилається на порушення судом вимог п. 26.4. ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", за якою у разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг, оскільки кредитний договір не містить такої умови, як надання банку права на списання коштів клієнта з іншого його рахунку, тоді як зазначена умова у договорі застави майнових прав на вклад, укладеного між цим ж сторонами, щодо права банку на звернення стягнення на депозит позивача не можна вважати, на думку відповідача, достатньою підставою для ініціювання переказу в порядку договірного списанні згідно вимог законодавства.

У відзиві ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки суди задовольняючи позовні вимоги правомірно керувались Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 14.03.2018 для розгляду вказаної касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження і розгляд справи призначено на 24.05.2018 о 09 год. 45 хв.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийняті нового рішення про відмову в позові відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Задовольняючи позов та припиняючи зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" перед ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з повернення кредитного траншу за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017 у сумі 1 900 000 грн., суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (банк) та ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017, за умовами якого вкладник розміщує банківський вклад на вкладному (депозитному) рахунку у банку № 2610537012651.021.170, відкритому вкладнику згідно генерального договору банківського вкладу (депозиту) № 12-02-03-000021 від 03.02.2012, сума вкладу - 2 000 000 грн., нарахування відсотків за вкладом становить 13.6 %, строк вкладу - 51 день, з 28.03.2017 по 17.05.2017 включно.

Пунктами 1.2.1, 2.1, 2.1.3, 2,4, зазначеного договору передбачено, що дата повернення вкладу 18.05.2017, банк зобов'язаний повернути вкладнику суму вкладу в порядку та на умовах, встановлених цим договором, здійснити примусове списання коштів, у випадках передбачених чинним законодавством України, вкладник має право : на отримання суми вкладу та нарахованих процентів в порядку та на умовах, встановлених цим договором, на повернення вкладу після спливу строку вкладу в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (в т.ч. нормативно-правовими актами Національного банку України). 

В подальшому, між сторонами укладено договір кредитної лінії №048 від 18.04.2017, за яким ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (кредитодавець) зобов'язується з 18.04.2017 по 17.05.2017 включно відкрити ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (позичальник) відновлювальну" кредитну лінію у розмірі 1 900 000 грн., кредитні кошти надаються позичальнику в межах відкритої згідно цього договору кредитної лінії зі сплатою позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 15,1% процентів річних, в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором позичальник в день укладання цього договору забезпечує надання кредитодавцю в заставу визначене нижче майно, а також забезпечує надання кредитодавцю поруки відповідно до викладеного нижче: позичальник в день укладення цього договору надає в заставу кредитодавцю майнові права на суму 2 000 000 грн., що випливають з договору банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" № 12-02-03-000021.170 від 28.03.2017, укладеного між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та позичальником, які (майнові права) полягають у праві вимагати від кредитодавця повернення грошових коштів в сумі 2 000 000 грн., розміщених позичальником у кредитодавця терміном до 17 травня 2017 року включно; порука відсутня (п.2.1).

За змістом додаткової угоди №1 від 18.04.2017 до договору кредитної лінії №048 від 18.04.2017 передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 900 000 грн., в межах кредитної лінії, відкритої згідно кредитного договору, кредитодавцю кредитний транш в 1 900 000 грн.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами обох інстанцій, 18.04.2017 між ПАТ "ДІАМАНТБАНК" (заставодержатель) та ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав на вклад (депозит) №048/1, відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язання заставодавця за кредитним договором передає заставодержателю в заставу належні йому на момент укладення цього договору майнові права вимоги за договором банківського вкладу, що укладений між заставодавцем та боржником (відповідачем), предметом застави за цим договором є належні заставодавцю майнові права вимоги за договором банківського вкладу.

За п.2.2. цього договору встановлено, що за згодою сторін вартість майнових прав, що належать заставодавцю за договором банківського вкладу та виступають предметом застави за цим договором, складає - 2 000 000 грн., при цьому своїм підписом на договорі застави заставодавець надає доручення заставодержателю самостійно здійснювати договірне списання коштів у рахунок погашення забезпечених заставою вимог (їх частини) заставодержателя, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку №2610537012651.021.170 в ПАТ "ДІАМАНТБАНК", МФО 320854.

Згідно п. 2.8 договору, заставодавець доручає заставодержателю без отримання окремих платіжних документів та заяв здійснити від імені заставодавця купівлю/обмін/продаж списанних коштів з метою отримання необхідної валюти за визначеним заставодержателем курсом іноземної валюти, що діятиме на дату здійснення цієї операції. Всі витрати, пов'язані з проведенням валютно-обмінних операцій (у тому числі курсові різниці), покладаються на заставодавця. Списання грошових коштів у рахунок погашення забезпечених заставою вимог (їх частини) проводиться заставодержателем без додаткових погоджень із заставодавцем з урахуванням наступних умов; обставини за яких заставодержатель має право здійснити договірне списання коштів: заставодавець не виконав зобов'язання (повністю або частково) у визначені кредитним договором строки та (або) заставодавець порушив будь - які обов'язки чи запевнення (гарантії) за цим договором та предмета застави; реквізити рахунка платника, з якого має здійснюватися договірне списання - вкладний (депозитний) рахунок № 2610537012651.021.170. в ПАТ "ДІАМАНТБАНК", МФО 320854.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 №264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "ДІАМАНТБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким було розпочато процедуру виведення ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації.

Листом №42/698 від 17.05.2017 позивач направив на адресу відповідача, у зв'язку із настанням строку виконання зобов'язання з повернення кредиту за кредитним договором, платіжне доручення №6 від 17.05.2017, яке банком виконано не було.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ДІАМАНТБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого була розпочата процедура ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" за період з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Листом від 29.06.2017 ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" просив ПАТ "ДІАМАНТБАНК" здійснити погашення кредитної заборгованості за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017 коштами, які надані в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме: коштами згідно договору банківського вкладу(депозиту) №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017 у сумі 2 000 000 грн., на що відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для заліку зустрічних однорідних вимог до моменту настання обставин, передбачених ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно листа листа №316/01л від 19.07.2017.

За таких обставин, коли строк виконання за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017 настав 17.05.2017, а за договором банківського вкладу (депозиту) "Терміновий" №12-02-03-000021.170 від 28.03.2017 настав -18.05.2017, грошові зобов'язання за зазначеними договорами є зустрічними однорідними вимогами, при цьому за договором кредитної лінії заміна застави не здійснювалась, грошові кошти за договором банківського вкладу перебувають на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з ринку, що підтверджується належними доказами, договірне списання коштів з депозитного рахунку позивача передбачено п. 2.8. договору застави майнових прав на вклад (депозит) №048/1 від 18.04.2017, який є дійсним, позивачем направлено відповідачу заяву про зарахування зустрічних вимог, враховуючи лист, оскільки чинним законодавством не встановлено вимог щодо форми та змісту заяви, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо припинення зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" перед ПАТ "ДІАМАНТБАНК" з повернення кредитного траншу в розмірі 1 900 000 грн. за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017 на підставі ст.601 ЦК України та ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.

Стаття 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає предмет та мету цього Закону, за якою визначено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема, забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

При цьому у зазначеній статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлені цим пунктом (8), не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: 1) за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; 2) кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання припиненим зобов'язання ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" з повернення кредитного траншу в розмірі 1 900 000 грн. за договором кредитної лінії №048 від 18.04.2017, оскільки наявні всі необхідні умови, передбачені п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін по кредитному договору та договору банківського вкладу (депозиту) та для припинення взаємних грошових зобов'язань сторін шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/15361/17 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,- -

ПО СТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ПАТ "Діамантбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна О.О. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/15361/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Білоус В.В.
Жуков С.В.
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/74570926

[ANTIRAID]

Это наше решение. Поражает с каким упорством ФГВФЛ сопротивляется исполнению прямых норм законодательства и нарушает возложенные на него обязанности.

ВС-КХС согласился с решениями предыдущих инстанций прекративших обязательства по кредитному договору в связи с зачетом встречных однородных требований по депозитному договору размещенному в этом же банке и служившем обеспечением исполнения полученного кредита.

Суд указал, что в статье 46 Закона Украины "О системе гарантирования вкладов физических лиц" предусмотрено, что ограничения, установленные настоящим пунктом (8), не распространяются на обязательства банка по зачету встречных однородных требований, кроме ограничений, прямо предусмотренных законом, в случае , если должник банка одновременно является кредитором этого банка и денежные средства направляются на погашение обязательств по кредиту этого должника перед этим банком по кредитным договорам и / или по эмитированным этим должником долговыми ценными бумагами, исключительно с учетом того, что: 1) по кредитному договору не производится замены залога, а именно не происходило изменения любого из предметов залога на предмет залога, которым выступают имущественные права на получение средств должника, которые размещены на соответствующих счетах в неплатежеспособных банках, в течение одного года, предшествующего дате начала процедуры вывода Фондом банка с рынка; 2) средства находились на текущих и / или депозитных счетах такого должника на дату начала процедуры вывода Фондом банка с рынка и договорное списание с этих счетов предусмотрено условиями договоров, заключенных между должником и банком.