Постановление БП-ВС о праве исключительно Минобороны передавать объекты социнфрастуктуры находящихся на балансе ВЧ

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 902/219/16

Провадження N 12-72гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідачаКібенкоО.Р.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,

та представників учасників справи:

Міністерства оборони України - Побігай М.О.,

Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області - Молчанова М.К.,

Державної фіскальної служби України - Молчанова М.К.,

розглянула у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій областіта Державної фіскальної служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2017 року, ухвалене суддею Сташківим Р.Б.,

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.,

у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Міністерства оборони України,

Квартирно-експлуатаційного відділу міста Вінниці

до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації,

Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області,

Державної фіскальної служби України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вінницького обласного військового комісаріату,

про визнання недійсними розпоряджень, скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У березні 2016 року Міністерство оборони України (далі - МО України) та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Вінниці (далі - КЕВ м. Вінниці) звернулись до Господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) до Мурованокуриловецької районної державної адміністрації (далі - Мурованокуриловецької РДА), Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вінницького обласного військового комісаріату, про:

- визнання недійсними розпоряджень Мурованокуриловецької РДА від 14 листопада 2006 року N 376 "Про утворення комісії для прийняття до сфери управління ДПА України частини приміщення філії Барсько - Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату" та від 24 січня 2007 року N 15 "Про передачу до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення";

- визнання за МО Україниправа власності на адміністративну будівлю N 1 площею 617 кв. м, розташовану по вул. Соборній 115 у селищі Муровані - Курилівці Вінницької області;

- скасування свідоцтва N 23719061 від 02 липня 2014 року про право власності на нерухоме майно загальною площею 226,8 кв. м розташоване за адресою: Вінницька обл., Мурованокуриловецький район, смт Муровані Курилівці, вул. Леніна,115.

2. Господарський суд Вінницької області ухвалою від 21 червня 2016 року замінив Могилів-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на правонаступника - Жмеринську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області. Ухвалою цього ж суду від 21 вересня 2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство доходів і зборів України.

3. Господарський суд Вінницької області ухвалою від 18 січня 2017 року виключив Міністерство доходів і зборів України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у цій справі та залучив це Міністерство відповідачем-3. Цей же суд ухвалою від 18 січня 2017 року направив справу N 902/219/16 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

4. На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що оформлення 02 липня 2014 року спірних нежитлових приміщень як власність Міністерства доходів і зборів України відбулось з порушенням Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 29 серпня 2002 року N 1282, оскільки це майно є військовим, рішення МО України як центрального органу управління Збройних Сил України, що здійснює управління військовим майном, про вилучення майна з оперативного управління Барсько-Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату (далі - Барсько-Мурованокуриловецького ОРВК) не приймалось. У зв'язку з чим позивачі вважають, що усі наступні рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі приміщення до сфери управління ДПА України з віднесенням його на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції (далі - Барської міжрайонної ДПІ) та, відповідно, утворення комісії для прийняття цього приміщення до сфери управління ДПА України є незаконними.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

5. У 1959 році за рішенням виконкому Мур-Куриловецької районної Ради депутатів трудящих Вінницької області Української РСР відбувся обмін будинками, що належать райвійськкомату і дитячому садку, внаслідок чого приміщення райвійськкомату передано дитячому садку, а садок, в свою чергу, передав військомату приміщення за адресою: вул. Леніна, 54 в сел. Мур - Курилівці та земельну ділянку площею 0,24 га (протокол N 7 від 14 березня 1959 року). В подальшому рішенням виконкому Мурованокуриловецької районної ради депутатів трудящих N 61 від 03 березня 1967 року райвійськкомату передано гараж та кладову, в яких у минулому розміщувалась їдальня відділення "Сільгосптехніки", для розміщення і роботи райвійськкомату.

6. Таким чином у Збройних Сил України (райвійськкомату) виникло право користування спірним нерухомим майном, розташованим за адресою: вул. Леніна,54 та земельною ділянкою площею 0,24 га.

7. В інвентарній картці обліку основних засобів в бюджетних установах N 2791, затвердженій начальником КЕВ у м. Вінниці 16 лютого 2016 року, відображено, що на балансі КЕВ м. Вінниці перебуває та в експлуатацію Барсько-Мурованокуриловецького ОРВК передана адміністративна будівля N 1, розташована по вул. Соборній 115, в селищі Муровані Курилівці Вінницької області, інвентарний номер 10301867.

8. Зі змісту державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ N 015120 вбачається, що ця адміністративна будівля N 1 відповідно до інвентаризаційної картки входить до складу військового містечка N 123, розташована на земельній ділянці земель оборони кадастровий N 0522855100020020040, право користування якою має Барсько-Мурованокуриловецький ОРВК та використовується для розміщення цього комісаріату, тобто є військовим майном.

9. Вказане військове майно - частина адміністративної будівлі N 1 площею 263,2 кв. м розпорядженнями Мурованокуриловецької РДА Вінницької області вилучена у 2006 - 2007 роках з користування МО України в особі КЕВ м. Вінниці і Барсько-Мурованокуриловецького ОРВК та передана до сфери управління Барської міжрайонної ДПІ для розміщення Мурованокуриловецького відділення Барської міжрайонної ДПІ (на даний час - Міністерство доходів і зборів України).

10. 14 листопада 2006 року Мурованокуриловецькою РДА видано розпорядження N 376 "Про утворення комісії для прийняття до сфери державної власності в управління частини приміщення Барсько-Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату", пунктом 2 якого доручено комісії до 17 листопада 2006 року здійснити прийом-передачу частини приміщення Барсько-Мурованокуриловецького ОРВК.

11. 26 грудня 2006 року складено акт приймання - передачі на баланс Мурованокуриловецької РДА та в подальшому в управління ДПА України і на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення, підписаний від імені КЕВ міста Вінниці військовим комісаром Барсько - Мурованокуриловецького ОРВК - ОСОБА_8, який не мав відповідних повноважень.

12. 24 січня 2007 року цією ж РДА видано розпорядження N 15 "Про передачу до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної державної податкової інспекції приміщення", пунктами 1.1 і 1.2 якого вирішено зняти з балансового обліку приміщення, розташоване за адресою: вул. Леніна (Соборна), 115, смт Муровані-Курилівці, Вінницької області, 9 кімнат площею 155,58 кв. м та коридор площею 54,9 кв. м (разом 210,48 кв. м), та передати безоплатно до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної ДПІ для розміщення Мурованокуриловецького відділення Барської міжрайонної ДПІ.

13. 02 липня 2017 року Реєстраційною службою Мурованокуриловецького районного управління юстиції Вінницької області на підставі розпорядження Мурованокуриловецької РДА N 15 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, суб'єкт управління власністю - держава в особі Міністерства доходів і зборів, балансоутримувач - Могилів-Подільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області (довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно N 24789911).

14. Також суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядженням N 15

від 24 січня 2007 року Мурованокуриловецькою РДА передано до сфери державної власності в управління ДПА України кімнати площею 155,58 кв. м та коридор площею 54,9 кв. м, а разом - 210,48 кв. м, тоді як на підставі цієї реєстраційної дії видано свідоцтво про вибуття з військового майна приміщень більшою площею 226,8 кв. м, при цьому доказів, згідно яких відбулась реєстрація права на різницю площ між розпорядженням РДА та фактично зареєстрованих - 16,32 кв. м, матеріали справи не містять.

15. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, вказав, що Вінницький обласний військовий комісаріат не мав права та повноважень надавати згоду на вилучення майна з військового містечка та передачу його в управління Мурованокуриловецькою РДА, оскільки таке рішення мало право приймати та проводити відповідне вилучення виключно МО України. Суди зазначили, що оспорювані розпорядження Мурованокуриловецької РДА винесені з перевищенням повноважень, всупереч Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", оскільки Мурованокуриловецька РДА розпорядилася військовим майном без відповідного на це права за відсутності рішення власника в особі МО України і законних підстав приймати такі розпорядження. Свідоцтво про право державної власності N 23719061 від 02 липня 2014 року на нерухоме майно загальною площею 226,8 кв. м, розташоване за адресою Вінницька область, Мурованокуриловецький район, смт Муровані Курилівці, вул. Леніна, 115, за Міністерством доходів і зборів України також є незаконним, оскільки видано на підставі незаконного розпорядження РДА.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2017 року, позов задоволено частково; визнано за МО України право оперативного управління державним майном - адміністративною будівлею N 1 площею 617 кв. м, розташованою на вул. Соборній, 115 у сел. Муровані Курилівці Вінницької обл.; скасовано свідоцтво N 23719061 від 02 липня 2014 року про право власності на нерухоме майно загальною площею 226,8 кв. м, розташоване за адресою: Вінницька обл., Мурованокуриловецький район, смт Муровані Курилівці, вул. Леніна,115; визнані недійсними розпорядження Мурованокуриловецької РДА від 14 листопада 2006 року N 376 "Про утворення комісії для прийняття до сфери управління ДПА України частини приміщення філії Барсько-Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату" та від 24 січня 2007 року N 15 "Про передачу до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення"; в іншій частині позову відмовлено.

17. Судові рішення мотивовані посиланням на статті 16, 317, 387, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21 вересня 1999 року N 1075-XIV (далі - Закон N 1075-XIV), Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1282 (далі - Порядок N 1282), з урахуванням яких суди, встановивши той факт, що спірне приміщення перебуває в державній власності та до моменту передачі на баланс Мурованокуриловецької РДА і в подальшому в управління ДПА України і на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення перебувало в оперативному управлінні МОУ Країни в особі КЕВ м. Вінниці, дійшли висновку про те, що ними безпідставно набуто право користування спірним нерухомим майном, оскільки приміщення передано на підставі акта приймання-передачі від 26 грудня 2006 року, підписаного військовим комісаром Барсько - Мурованокуриловецького ОРВК - ОСОБА_8, який не мав відповідних повноважень, та без згоди МО України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. Жмеринська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державна фіскальна служба України у касаційній скарзі просять скасувати рішення господарських судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Скаржники вказали на порушення місцевим і апеляційним господарськими судами правил підвідомчості цього спору господарським судам, встановлених статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважають, що спірні розпорядження видані органом місцевого самоврядування, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано державним реєстратором, які є суб'єктами владних повноважень, тому, в силу пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішення такого спору належить до компетенції адміністративних судів.

20. Крім того, скаржники, пославшись на приписи статей 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", зауважили на тому, що факт надходження майна до Збройних Сил України не тягне за собою набуття спеціального статусу цим майном, оскільки такий статус набувається з прийняттям відповідним органом військового управління або посадовою особою рішення про закріплення майна за військовою частиною, а правовим засобом закріплення є відповідні рішення. Заперечують набуття спірним майном статусу військового майна шляхом його закріплення за військовою частиною Збройних Сил України на праві оперативного управління. Також послались на відсутність доказів проведення інвентаризації зазначеного майна з метою виявлення обставин нестачі військового майна, що передбачено Положенням про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженим постановою КМУ N 748 від 03 травня 2000 року. Вказали на безпідставність позовних вимог, зважаючи на наявність розпорядження Мурованокуриловецької РДА N 7 від 18 січня 2007 року (із змінами, внесеними розпорядженням N 103 від 13 березня 2007 року) "Про прийняття до сфери державної власності в управління частини приміщення філії Барсько - Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату", яке не скасовано, не визнано у судовому порядку недійсним, і було підставою для видання оспорюваного розпорядження Мурованокуриловецької РДА від 24 січня 2007 року N 15 "Про передачу до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення".

Доводи інших учасників справи

21. У поясненнях на касаційну скаргу МО України просить залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій, вказуючи на те, що факт перебування вищезазначеної адміністративної будівлі N 1 на балансі КЕВ м. Вінниці підтверджено рішенням господарського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2014 року у справі N 902/678/14, і не потребує повторного доведення. Згода МО України на вилучення спірного майна відсутня, а особа, яка

26 грудня 2006 року підписала акт приймання - передачі спірного майна на баланс райдержадміністрації (військовий комісар Барсько - Мурованокуриловецького ОРВК - ОСОБА_8), не мала відповідних повноважень, внаслідок чого майно незаконно вибуло з військового управління.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

(І) Щодо визначення юрисдикції

22. Ухвалою від 16 лютого 2018 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження та призначила справу до розгляду. У цій же ухвалі здійснено заміну Міністерства доходів і зборів України його правонаступником - Державною фіскальною службою України.

23. Ухвалою від 20 березня 2018 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до приписів частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

24. Стаття 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

26. За правилами частини першої статті 17 цього ж Кодексу у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

27. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАСУкраїни).

28. Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

29. Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

30. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

31. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

32. Статтею 392 цього ж Кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

33. Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

34. Спір у даній справі виник між юридичними особами з приводу неправомірного, на їх думку, набуття один одним права власності на нежитлові приміщення згідно зі свідоцтвами про таке право, виданими на підставі рішень органу місцевого самоврядування.

35. Тобто оскаржувані ненормативні акти суб'єкта владних повноважень вичерпали свою дію у зв'язку з їх реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірні приміщення не могло здійснюватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на нежитлові приміщення тій чи іншій особі.

36. Механізм визнання права власності на той чи інший об'єкт за певним суб'єктом визначений ЦК України.

37. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.

38. У цій справі за захистом свого цивільного права (як убачається із суті спору) до органу місцевого самоврядування звернулися юридичні особи - МО України та КЕВ у м. Вінниці.

39. Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), чинного на час постановлення оскаржуваних судових рішень, передбачалось, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

40. Чинною редакцією ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4).

41. Згідно з правилами, закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України у чинній редакції, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

42. У справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності передання майна до сфери управління ДПА України з віднесенням його на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції, яке, як стверджують позивачі, є військовим, а тому не могло бути передано до сфери управління іншого органу, уповноваженого управляти державним майном без згоди МО України.

43. Такий спір має не публічний, а приватноправовий характер, оскільки стосується спору щодо підстав набуття права власності на майно, яке на думку позивачів, є військовим.

44. Відтак, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

(II) Щодо законності оспорюваних розпоряджень

45. Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

46. За приписами статей 316, 317, 392 цього ж Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

47. Здійснення власником свого права власності передусім полягає в безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

48. Відповідно до статей 170, 329 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

49. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; Об'єднаний оперативний штаб Збройних Сил України як орган управління міжвидовими та міжвідомчими угрупованнями військ (сил); види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України; окремий рід військ - Високомобільні десантні війська Збройних Сил України; окремий рід сил - Сили спеціальних операцій Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

50. Частиною 1 статті 1 Закону N 1075-XIV передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини); до військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

51. Відповідно до статті 3 Закону N 1075-XIV військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

52. Згідно зі статтею 4 Закону N 1075-XIV військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

53. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 406/2011, Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності.

54. Відповідно до пунктів 2.1, 2.4 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року N 448 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 вересня 2013 року за N 1590/24122, квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне КЕУ ЗС України); територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин. Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин проводиться за схемами: Головне КЕУ ЗС України - КЕУ - КЕВ (КЕЧ)) - військові частини; Головне КЕУ ЗС України - види Збройних Сил України - військові частини (згідно з рішенням Міністра оборони України). КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

55. Таким чином, судами вірно зазначено, що КЕВ м. Вінниці є органом, на балансі якого перебуває військове майно та на який покладено відомчий контроль за його використанням.

56. Порядком N 1282 визначено процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

57. Об'єктами передачі згідно з цим Порядком є: 1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; 2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); 3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно; 4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів (пункт 21 Порядку N 1282).

58. Відповідно до імперативних приписів пункту 4 Порядку N 1282 передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 21 цього Порядку; 2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 21 цього Порядку.

59. Згідно з пунктом 10 Порядку N 1282 військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

60. Отже, за змістом пунктів 21, 4, 10 Порядку N 1282 передача військового об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням МО України.

61. Зважаючи на відсутність у матеріалах справи та ненадання сторонами у справі рішення МО України про передачу на баланс Мурованокуриловецької РДА та в подальшому в управління ДПА України і на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність такої передачі лише на підставі акта приймання - передачі від 26 грудня 2006 року, підписаного військовим комісаром Барсько - Мурованокуриловецького ОРВК - ОСОБА_8, який не мав відповідних повноважень, внаслідок чого майно незаконно вибуло з військового управління.

62. КЕВ м. Вінниці обґрунтовує позов передусім порушенням своїх прав як балансоутримувача спірного приміщення до моменту його незаконної передачі у володіння та користування Мурованокуриловецької РДА за актом приймання - передачі.

63. При цьому, Велика Палата Верховного Суду враховує встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини про те, що приміщення, яке є предметом спору, перебуває у державній власності і має статус військового майна та до моменту передачі Мурованокуриловецькій РДА перебувало в оперативному управлінні МО України в особі КЕВ м. Вінниці, тоді як відповідно до частини 3 статті 137 ГК України право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

64. При вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій також встановлено, що перебування спірного майна у власності держави Україна не заперечується учасниками справи, в той час як спір фактично існує про те, який орган уповноважений від імені держави управляти цим майном.

65. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини перебування спірного майна у державній власності в оперативному управлінні МО України в особі КЕВ м. Вінниці до моменту його передачі на баланс Мурованокуриловецької РДА та в подальшому в управління ДПА України і на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції з порушенням імперативних приписів пункту 4 Порядку N 1282, Велика Палата Верховного Суду вважає позовні вимоги обґрунтованими.

66. З цих же підстав не заслуговують на увагу безпідставні заперечення скаржників про те, що факт надходження майна до Збройних Сил України не тягне за собою набуття спеціального статусу цим майном.

67. Факт перебування спірного майна у віданні МО України в особі КЕВ м. Вінниці та обставини набуття спірного майна Збройними Силами України підтверджено рішенням виконкому Мур-Куриловецької районної Ради депутатів трудящих Вінницької області Української РСР від 14 березня 1959 року (протокол N 7) про обмін будинками, що належали райвійськкомату і дитячому садку, та рішенням виконкому Мурованокуриловецької районної ради депутатів трудящих N 61 від 03 березня 1967 року.

68. Відповідно до статті 6 Закону N 1075-XIV відчуження військового майна здійснюється МО України через уповноважені КМУ підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає КМУ за поданням МО України. Порядок відчуження військового майна визначається КМУ.

69. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що спірне майно має статус військового майна і закріплене за МО України, оскільки рішення уповноваженого органу про його передачу до власності територіальної громади відсутнє.

70. Посилання скаржників на розпорядження Мурованокуриловецької РДА N 7 від 18 січня 2007 року (із змінами, внесеними розпорядженням N 103 від 13 березня 2007 року) "Про прийняття до сфери державної власності в управління частини приміщення філії Барсько - Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату" як на підставу набуття територіальною громадою права власності не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

71. Згідно з цим розпорядженням Мурованокуриловецької РДА N 7 від 18 січня 2007 року спірні приміщення прийнято на баланс цієї РДА на підставі статей 6, 15, 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", пункту 4 статті 43 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", двосторонніх домовленостей з Вінницьким обласним військовим комісаріатом (лист-погодження від 12 жовтня 2006 року N Ф767) та акта приймання - передачі. Акт приймання - передачі до сфери управління Мурованокуриловецькою РДА частини приміщення філії Барсько - Мурованокуриловецького ОРВК підписаний комісією, утвореною відповідно до розпорядження Голови цієї РДА від 14 листопада 2006 року N 376 "Про утворення комісії для прийняття до сфери державної власності в управління частини приміщення Барсько - Мурованокуриловецького ОРВК". З боку комісаріату цей акт підписано військовим комісаром - ОСОБА_8. Водночас позивачі стверджують про відсутність повноважень у цієї особи на передачу спірного майна на баланс РДА.

72. Оцінка незаконності вибуття зі складу військового нерухомого майна та передачу його сфери державної власності в особі Міністерства доходів і зборів України здійснена судами попередніх інстанцій, якими встановлено відсутність повноважень у особи, яка надала згоду та передала військове майно. При цьому, судами досліджено докази, з яких вбачається, що згода на передачу військового майна надана та передача здійснена Вінницьким обласним військовим комісаріатом в особі військового комісара - ОСОБА_8, тоді як зазначено вище, відповідно до статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передача військового майна, до якого належать приміщення військового комісаріату, здійснюються у спеціально визначеному КМУ порядку, про який зазначено вище.

73. З огляду на те, що Вінницький обласний військовий комісаріат не мав прав та повноважень надавати згоду на вилучення майна військового містечка і передачу його в управління Мурованокуриловецькою РДА, що належить до повноважень МО України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставну передачу спірного майна Міністерству доходів і зборів України.

74. Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку

75. Визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб полягає у позбавленні у судовому порядку або в іншому порядку, визначеному законом, юридичної сили винесеного рішення, вчиненої дії і зобов'язання вказаних суб'єктів владних правовідносин вчинити певну дію для захисту порушеного цивільного права чи законного інтересу.

76. З огляду на те, що розпорядження Мурованокуриловецької РДА від 14 листопада 2006 року N 376 "Про утворення комісії для прийняття до сфери управління ДПА України частини приміщення філії Барсько-Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату" та від 24 січня 2007 року N 15 "Про передачу до сфери державної власності в управління ДПА України на баланс Барської міжрайонної податкової інспекції приміщення" видані з перевищенням повноважень та усупереч Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", оскільки ними порушено право власності держави в особі МО України, оскільки Мурованокуриловецька РДА розпорядилась військовим майном без відповідного на це права за відсутності рішення власника в особі МО України, тому розпорядження Мурованокуриловецької РДА про передачу майна іншій особі підставно визнано судами попередніх інстанцій недійсними.

77. За вказаних обставин доводи касаційної скарги з посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не скасовано розпорядження Мурованокуриловецької РДА N 7 від 18 січня 2007 року (із змінами, внесеними розпорядженням N 103 від 13 березня 2007 року) "Про прийняття до сфери державної власності в управління частини приміщення філії Барсько - Мурованокуриловецького об'єднаного районного військового комісаріату" та на відсутність доказів проведення інвентаризації зазначеного майна з метою виявлення обставин нестачі військового майна, що передбачено Положенням про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, затвердженим постановою КМУ N 748 від 03 травня 2000 року, не спростовують вищенаведених обставин та законних висновків судів попередніх інстанцій про те, що право оперативного управління спірним майном належить МО України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Щодо суті касаційної скарги

78. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

79. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

80. Оскільки місцевим й апеляційним господарськими судами повно і всебічно досліджено фактичні обставини справи та правильно застосовано законодавство під час розгляду справи, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

81. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

82. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

83. Рішення щодо передачі об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, приймаються МО України.

84. Спори щодоправомірності передання військового майна до сфери управління іншого органу мають приватноправовий характер, оскільки стосуються підстав набуття права власності на майно, та підлягають вирішенню в судах господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2017 року у справі N 902/219/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.Р. Кібенко

Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С.В. Бакуліна Л.І. Рогач

В.В. Британчук І.В. Саприкіна

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

Н.П. Лященко О.Г. Яновська

Лобойко Л.М.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что решение о передаче объектов социальной и инженерной инфраструктуры, находящихся в оперативном управлении воинских частей и передаются не в составе имущественных комплексов органам, уполномоченным управлять государственным имуществом, самоуправляющимся учреждениям и организациям и в коммунальную собственность территориальных громад сел, поселков, городов или в их совместную собственность, принимаются МО Украины.

[babaika]

3 часа назад, ANTIRAID сказал:

Большая палата указала, что решение о передаче объектов социальной и инженерной инфраструктуры, находящихся в оперативном управлении воинских частей и передаются не в составе имущественных комплексов органам, уполномоченным управлять государственным имуществом, самоуправляющимся учреждениям и организациям и в коммунальную собственность территориальных громад сел, поселков, городов или в их совместную собственность, принимаются МО Украины.

Так они же в оперативном управлении остаются, соответственно у МО Украины и должна голова болеть....