Постановление БП-ВС о размере взыскания за несвоевременный возврат удерживаемых средств банком

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/1238/17

Провадження N 12-83гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л.І.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С.П.,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2017 року (суддя Чинчин О.В.) у справі N 910/1238/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (далі - ПАТ "Міський комерційний банк") до ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 52260,50 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. ПАТ "Міський комерційний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 52260,50 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 02 травня 2016 року припинив дію договір про міжбанківський депозит N 02/V/ПБ, укладений 22 жовтня 2007 року Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Міський комерційний банк"), (Вкладник); а заборгованість за цим договором у розмірі 18572,95 доларів США, що еквівалентно 460842,29 грн. стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року у справі N 910/15208/16.

1.3. Зважаючи на припинення строку дії договору, починаючи з 05 травня 2016 року відповідач безпідставно зберігає грошові кошти у розмірі 18572,95 долара США, що належать ПАТ "Міський комерційний банк", які до теперішнього часу не повернуті. Таким чином, з відповідача слід стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами за відповідний період на підставі статей 536, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у розмірі згідно з наданим позивачем розрахунком.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року, позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПАТ "Міський комерційний банк" проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 52260,50 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що обставини справи щодо наявної заборгованості відповідача та моменту її виникнення, безпідставного утримання коштів відповідачем з 02 травня 2016 року встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року у справі N 910/15208/16.

2.3. Враховуючи характер спірних правовідносин сторін, що обумовлений припиненням дії укладеного сторонами договору про міжбанківський депозит N 02/V/ПБ від 22 жовтня 2007 року, приписи статті 1214 ЦК України, які передбачають нарахування плати за користування безпідставно одержаними, збереженими грішми та відсутність у статі 536 ЦК України розміру належних до сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, суди дійшли висновку про можливість застосування у цих правовідносинах по аналогії закону положень статті 1048 ЦК України для визначення розміру належних до стягнення процентів, вказавши, що в цьому випадку подібність спірних правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

2.4. Суди також посилались на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі N 14/130 та у постановах Вищого господарського суду України від 10 червня 2008 року у справі N 22/249, від 09 квітня 2013 року у справі N 5011-70/10168-2012.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

3.1. У серпні 2017 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2017 року у справі N 910/1238/17 Господарського суду міста Києва, в якій просить судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач послався на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1046-1048, 1070, 1212, 1214 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 42, 43, 79, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. Відповідач зазначав, що суди на порушення засад рівності та змагальності судового процесу не взяли до уваги доводи та докази, подані ПАТ АБ "Укргазбанк", зокрема докази сплати 06 січня 2017 року позивачу коштів, стягнутих за рішенням суду, а обставини справи щодо спірних правовідносин, які суди вважали встановленими, є недоведеними.

3.4. Суди помилково застосували до спірних правовідносин положення статей 1212, 1214 ЦК України за відсутності умов "абсолютно" безпідставного зберігання відповідачем коштів позивача та не взяли до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02 березня 2016 року у справі N 6-2861цс15.

3.5. Висновки господарських судів попередніх інстанцій є взаємно суперечливими, а застосовані ними за аналогією положення частини першої статті 1048 ЦК України регулюють правовідносини за договірними зобов'язаннями і не застосовуються до правовідносин з безпідставно одержаними, збереженими коштами.

3.6. Суди не з'ясували розмір процентів, що звичайно сплачувався банком за вкладом на вимогу, залишивши поза увагою, що відсоткова ставка за міжбанківськими вкладами, що виступали гарантійним покриттям вкладників (банків), як то мало місце в правовідносинах, що склались між сторонами у справі, становила 0,1 % річних, а отже, дійшли помилкового висновку про обґрунтованість розміру процентів за іншою ставкою.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2018 року справу разом із касаційною скаргою а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2017 року у справі N 910/1238/17 Господарського суду міста Києва передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.2. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що справа про стягнення процентів за позадоговірне користування коштами банківською установою містить виключну правову проблему через різність попередніх правових позицій Верховного Суду України з приводу застосування норм матеріального права при визначенні розміру відсотків за позадоговірне користування банківською установою грошовим вкладом (справа N 6-544цс16 Верховного Суду України, де вказано про застосування частини п'ятої статті 1061 ЦК України, та справа N 6-2861цс15, де у подібних правовідносинах зазначено про помилковість застосування частини першої статті 1058, статті 1061 ЦК України, неврахування судами попередніх інстанцій вимог статті 1070 ЦК України).

4.3. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року прийнято до розгляду справу N 910/1238/17 (провадження N 12-83гс18) та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. 22 жовтня 2007 року Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк") (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-Банк" (правонаступником прав якого є ПАТ "Міський комерційний банк") (вкладник) уклали договір про міжбанківський депозит N 02/V/ПБ, відповідно до умов якого вкладник розміщує у банку грошові кошти в розмірі 15000,00 доларів США у якості суми гарантійного покриття для забезпечення розрахунків вкладника з платіжною системою Visa через банк у термін, вказаний банком у письмовому повідомленні, та за реквізитами, зазначеними у пункті 2.1. договору.

5.2. Для розміщення суми депозиту ПАТ АК "Укргазбанк" відкриває для вкладника рахунок N 160240125100 (пункт 1.4 договору).

5.3. Відповідно до пунктів 1.3., 1.8., 4.1. договору про міжбанківський депозит відповідач приймає депозит на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені договором доручення N 01/V/ПБ від 22 жовтня 2007 року та договором про встановлення кореспондентських відносин N 03/V/ПБ від 22 жовтня 2007 року; сума депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення депозиту. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну залучення суми депозиту, встановленого пунктом 1.3. цього договору.

5.4. Додатковою угодою N 15 від 03 червня 2014 року до договору про міжбанківський депозит N 02/V/ПБ від 22 жовтня 2007 року сторони дійшли згоди, що загальний розмір суми депозиту після повернення частини суми депозиту складає 20853 доларів США.

5.5. Рішенням Господарського міста Києва від 28 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року у справі N 910/15208/16, стягнуто з ПАТ АБ "Укргазбанк" на користь ПАТ "Міський комерційний банк" заборгованість у розмірі 18572,95 доларів США, що еквівалентно 460842, 29 грн. та судовий збір у розмірі 6912, 63 грн.

5.6. У рішенні суду зазначено, що договір про міжбанківський депозит припинив свою дію з 02 травня 2016 року, підстав утримання відповідачем коштів у сумі 18572,95 доларів США немає, а відповідно ці кошти підлягають поверненню.

5.7. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2016 року 20 грудня 2016 року видано наказ про примусове виконання рішення суду.

5.8. Суди встановили, що грошові кошти у розмірі 18572,95 долара США надійшли на рахунок позивача 10 січня 2017 року.

5.9. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що, зважаючи на умови договору та закінчення 02 травня 2016 року терміну залучення депозиту, з 05 травня 2016 року по 10 січня 2017 року відповідач безпідставно зберігав грошові кошти у розмірі 18572,95 долара США, що належать ПАТ "Міський комерційний банк".

5.10. Позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами за загальний період з 05 травня 2016 року по 09 січня 2017 року у розмірі 52260,50 грн на підставі статей 536, 1048, 1214 ЦК України.

6. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

6.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

6.2. На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на положення статті 1212 ЦК України, за змістом яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

6.3. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6.4. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

6.5. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

6.6. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

6.7. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

6.8. Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

6.9. Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших підставах її повернення (частина перша статті 1060 ЦК України).

6.10. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

6.11. Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

6.12. Частиною першою статті 1067 цього Кодексу визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

6.13. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час, а залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (частини перша та третя статті 1071 ЦК України).

6.14. Суди у справі N 910/15208/16 встановили і сторони не заперечують, що вони уклали договір міжбанківського депозиту, а позивач на виконання умов договору розмістив 20853 доларів США грошових коштів у якості суми гарантійного покриття для забезпечення розрахунків вкладника з платіжною системою Visa на відкритому відповідачем для цього рахунку. Дію договору припинено з 02 травня 2016 року, а відповідач одержані ним кошти після припинення дії договору у зв'язку зі здійсненням процедури ліквідації позивача як банківської установи всупереч умовам договору в повному обсязі не повернув.

6.15. Отже, підставою для повернення банком коштів є договір міжбанківського депозиту та правовідносини сторін у цьому спорі, які регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень глави 83 ЦК України.

6.16. Приписами частин першої та четвертої статті 1061, статті 1070 ЦК України визначено умови щодо сплати банком процентів на суму вкладу та процентів за користування коштами, що знаходяться на рахунку в банку, під час дії укладеного сторонами договору.

6.17. У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення з відповідача процентів за користування переданими йому позивачем за договором міжбанківського депозиту коштами, які відповідач не повернув після припинення дії договору. Розраховуючи розмір належної до стягнення суми, позивач просив застосувати за аналогією закону до спірних правовідносин статтю 1048 ЦК України.

6.18. Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

6.19. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

6.20. Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

6.21. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Тобто положеннями цієї законодавчої норми врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

6.22. Однак позов у цій справі подано саме у зв'язку з неправомірним, незаконним користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору депозиту і невиконання відповідачем обов'язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

6.23. Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

6.24. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

6.25. Отже, висновки судів про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина перша статті 1048 ЦК України застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

6.26. Помилкове застосування до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України не вплинуло на обґрунтований, в цілому, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з банку процентів за користування грошовими коштами за період, що минув після припинення дії договору до дати надходження коштів на рахунок позивача.

6.27. Тому відповідно до предмета та підстав поданого позову про стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами враховуючи встановлені судами обставини справи щодо моменту виникнення та обсягу грошового зобов'язання відповідача, періоду прострочення є підстави для задоволення позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих згідно з положеннями частини другої статті 625 ЦК України. Проценти підлягають до стягнення виходячи з суми простроченого грошового зобов'язання (460842,29 грн. за період, заявлений позивачем, тобто з 05 травня 2016 року по 10 січня 2017 року (250 днів), що складає 9469,36 грн (сума заборгованості х 3 х кількість днів прострочки ч365ч100).

6.28. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).

7.2. За змістом пункту 3 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

7.3. За частинами першою, третьою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

7.4. Отже, рішення та постанову судів попередніх інстанцій слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача 9469,36 грн. а в решті позовних вимог відмовити.

7.5. Згідно з частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають такому розподілу.

7.6. На відповідача покладаються судові витрати за подання позовної заяви з урахуванням пропорційності задоволених вимог у розмірі 289,6 грн (18,1 % від 1600 грн), що підлягають стягненню на користь позивача.

7.7. На позивача покладаються судові витрати, що підлягали сплаті за подання апеляційної та касаційної скарг з урахуванням пропорційності задоволених вимог у розмірі 3013,92 грн (81,9 % від 3680 грн), що підлягають стягненню на користь відповідача.

7.8. Відповідно до частини одинадцятої статті 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

7.9. З урахуванням вказаних положень, з метою уникнення подвійного стягнення сум судових витрат, на позивача покладаються судові витрати у розмірі 2724,32 грн (3013,92 - 289,60), які підлягають стягненню на користь відповідача.

Керуючись частинами першою, одинадцятою статті 129, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 311, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 травня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 01 березня 2017 року у справі N 910/1238/17 скасувати.

3. Позов Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 34353904) проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9469 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 36 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 34353904) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) 3013 (три тисячі тринадцять) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Повний текст постанови складено 20 червня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Очередное решение ставящее под сомнение компетенцию судей Большой палаты. Решение принято, с входящим уже в правило, изменением на стадии кассации основанием иска, без даже ходатайства стороны спора и самостоятельным расчетом суммы.

Большая палата указала, что расчет суммы в споре о взыскании процентов по депозитному договору за неправомерное пользование чужими денежными средствами учитывая установленные судами обстоятельства дела относительно момента возникновения и объема денежного обязательства ответчика, необходимо производить в соответствии с положениями части второй статьи 625 ГК Украины, а не в соответствии со статьей 1048 ГК Украины, как это считали суды низших инстанций.

Статьей 1048 ГК Украины урегулирован правоотношения по уплате процентов за правомерное пользование чужими денежными средствами, когда должник получает возможность законно не платить кредитору долг в течение определенного времени.

[0720]

абсолютно безграмотное решение, повторяющее апрельскую чухню Данишевской 

действительно, 1048 здесь неприменима, и 1212-1214 тоже неприменимы, в этом суд прав

это обычное нарушение договорного обязательства (невозврат вклада), поэтому должны быть применены совместно как 625 (3% годовых + инфляция), так и проценты за пользование (536 как общая, 1061, 1070, 1073 как специальные)

то есть требовать и взыскивать нужно было как 3% годовых (без инфляции, потому что обязательство валютное), так и депозитный процент по ставке договора, и то и другое вместе

в защиту суда стоит отметить, что истец тоже безграмотный, и не сумел написать нормалтьный иск (впрочем, чего еще ждать от уповноваженной жопы фонду грабування)