Постановление БП-ВС о исчислении срока исковой давности с момента ДТП и порядке определения окончания срока исковой давности

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/2603/17

Провадження N 12-134гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача КібенкоО.Р.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2017 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року,

у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"

до Військової частини А3674

про стягнення 27 676,77 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У лютому 2017 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" (далі - ПрАТ "АСК "Інго Україна" або позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в сумі 27 676,77 грн.

2. 03 квітня 2017 року ухвалою Господарського суду міста Києва замінено первісного відповідача у справі належним - Військовою частиною А3674 (далі - В/ч А3674 або відповідач).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 02 липня 2013 року між ПрАТ "АСК "Інго Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - ТОВ "ОТП Лізинг", сторахувальник) укладено договір страхування N 250569780.13. Згідно цього договору застраховано майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом згідно додатку N 1, в тому числі і Skoda, д.р.н. НОМЕР_1 (N кузова НОМЕР_2) (далі - автомобіль Skoda). Строк дії договору з 03 липня 2013 року до 02 липня 2014 року включно.

4. 14 лютого 2014 року в місті Сімферополі по вулиці Гагаріна, відбулась ДТП за участю транспортного засобу УАЗ д.р.н. НОМЕР_3 (далі - транспортний засіб УАЗ), під керуванням ОСОБА_5 та автомобілю Skoda, д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, що належить ТОВ "ОТП Лізинг".

5. Відповідно до Довідки N 9350196 про ДТП вона сталась внаслідок управління ОСОБА_5 несправним транспортним засобом.

6. У Звіті про результати огляду місця ДТП також вказано, що пошкодження автомобілю Skoda, д.р.н. НОМЕР_1, були завдані внаслідок управління ОСОБА_5 несправним транспортним засобом.

7. У своїх поясненнях, наданих Державтоінспекції ГУВС МВС України в АР Крим, водій транспортного засобу УАЗ, д.р.н. НОМЕР_3, ОСОБА_5 також підтверджує, що технічні несправності автомобілю, яким він керував, призвели до виїзду транспортного засобу на смугу зустрічного руху та, відповідно, пошкодження автомобілю Skoda, д.р.н. НОМЕР_1.

8. В результаті ДТП автомобіль Skoda отримав механічні пошкодження та його власнику, страхувальнику позивача, заподіяно матеріальну шкоду. Згідно Звіту N 504-03-14 від 24 березня 2014 року суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи - підприємця Дубогрій Д.М. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Skoda в результаті його пошкодження в ДТП, з урахування коефіцієнта фізичного зносу, становить 23 208,24 грн.

9. Відповідно до рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" N САСТ-345192 від 27 лютого 2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda становить 27 676,77 грн.

10. У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача (страховика) з заявою про виплату страхового відшкодування, позивачем визнано вищезазначену ДТП страховим випадком, про що складено страховий акт N 113461 від 30 квітня 2014 року, та визначено суму, яка підлягає відшкодуванню, - 27 676,77 грн.

11. 30 травня 2014 року позивачем (страховиком) здійснено перерахування СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля, страхового відшкодування на суму 27 676,77 грн. що підтверджується платіжним дорученням N 4744 від 30 травня 2014 року.

12. На момент виникнення ДТП транспортний засіб УАЗ (водій якого внаслідок управління несправним транспортним засобом завдав пошкоджень автомобілю Skoda) належав В/ч А3674, що підпорядкована Міністерству оборони України. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України N 34/14 від 02 червня 2014 року В/ч А3674 А3674 є юридичною особою.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з відсутності судового рішення, яким встановлена вина у заподіянні шкоди автомобілю Skoda, внаслідок саме неправомірних дій ОСОБА_5, що керував автомобілем УАЗ.

14. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року вказане рішення залишено без змін, проте апеляційний господарський суд зазначив, що наявні у справі докази свідчать про те, що ДТП сталася внаслідок управління ОСОБА_5 несправним транспортним засобом, який належить В/ч А3674.

15. За висновком суду апеляційної інстанції відсутність у матеріалах цієї справи судового рішення, яким вищеназваний громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння ДТП, не може бути достатньою підставою для відмови в позові. В силу приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи у суді першої інстанції, таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не є єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

16. Крім того, суд апеляційної інстанції за заявою відповідача застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, виходячи з того, що обчислення трирічного строку позовної давності для позивача має здійснюватись від дати ДТП, тобто з 14 лютого 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У серпні 2017 року ПрАТ "АСК "Інго Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка ухвалою від 24 жовтня 2017 року повернута скаржнику на підставі пункту 1 частини першої статті 1113 ГПК України в редакції, чинній на момент звернення, внаслідок відсутності доказів на підтвердження наявності статусу адвоката у особи, якою її підписано від імені ПрАТ "АСК "Інго Україна".

18. У листопаді 2017 року ПрАТ "АСК "Інго Україна" повторно звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

Рух касаційної скарги

19. 15 лютого 2018 року справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 31 та підпункту 6 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

20. 26 березня 2018 року ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрито касаційне провадження, справа призначена до розгляду.

21. 14 травня 2018 року ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі приписів підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень ГПК України справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвала мотивована необхідністю під час вирішення цього спору відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятих постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі N 6-112цс13, від 17 лютого 2016 року у справі N 6-2471цс15, від 18 травня 2016 року у справі N 6-2809цс15.

22. У наведених постановах Верховний Суд України вказав, що під час вирішення спору про стягнення коштів на користь страхової компанії, що виплатила страхове відшкодування за договором добровільного страхування, і до якої на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги, позовна давність має обраховуватися з моменту настання страхового випадку - з моменту ДТП, а не з моменту виплати такою компанією страхового відшкодування.

23. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку на тій підставі, що за договором майнового страхування цивільне право у страхової компанії виникає лише після виплати страхового відшкодування, а тому обраховування позовної давності із моменту ДТП обмежує права такої особи на захист. Права страхової компанії слід вважати порушеними після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, а не з моменту ДТП.

24. Відповідно до частини четвертої статті 8 та статті 301 ГПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, ця справа розглянута Великою Палатою Верховного Суду без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Касаційна скарга мотивована тим, що 15 лютого 2017 року позивач вчасно, дотримуючись положень статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), звернувся до суду з даним позовом, і ним не пропущено позовну давність, яка, на його думку, обраховується з моменту ДТП, що сталося 14 лютого 2014 року.

26. Скаржник також посилається на положення статті 253 цього ж Кодексу, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок - відповідно позовна давність сплинула 15 лютого 2017 року.

Доводи інших учасників справи

27. У відзиві на касаційну скаргу В/ч А3674 просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що надані позивачем матеріали містять розбіжності та суттєві недоліки і не містять належних і допустимих доказів, що підтверджують неправомірність поведінки ОСОБА_5 у ДТП.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Розглядаючи правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо необхідності відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у раніше прийнятих ним постановах від 25 грудня 2013 року у справі N 6-112цс13, від 17 лютого 2016 року у справі N 6-2471цс15, від 18 травня 2016 року у справі N 6-2809цс15, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

29. Як зазначено вище, Верховний Суд України у наведених постановах дійшов висновку, що позовна давність у спорах про стягнення коштів з особи, винної у скоєнні ДТП, на користь страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", має обраховуватись з моменту ДТП, а не з моменту виплати страхового відшкодування.

30. Такі ж висновки викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції у справі. Мотивуючи своє рішення, суд виходить з того, що виплата страховиком страхового відшкодування потерпілій в ДТП особі в порядку статі 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є підставою для переходу права вимоги від страхувальника до страховика, що є суброгацією. При суброгації нове зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, - відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. В той час як у випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

31. При цьому за висновком суду апеляційної інстанції регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації встановлено особливий правовий режим. Оскільки згідно частини першої статті 262 ЦК України заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, відповідно при суброгації, де також відбувається заміна сторони (кредитора) - строк позовної давності починає обчислюватись з моменту виникнення страхового випадку, як і для потерпілого (первісного кредитора). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2018 року N 910/8982/17.

32. Велика Палата Верховного Суду підтримує цю правову позицію суду апеляційної інстанції та не вважає за необхідне відступити від аналогічних висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі N 6-112цс13, від 17 лютого 2016 року у справі N 6-2471цс15, від 18 травня 2016 року у справі N 6-2809цс15, виходячи з наступного.

33. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

34. Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

35. У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

36. З урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов'язань:

- деліктне зобов'язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та

- договірне зобов'язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).

37. При цьому слід відрізняти поняття зобов'язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов'язків, які мають сторони такого зобов'язання.

38. Так, згідно пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

39. Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

40. Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

41. На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.

42. Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

43. При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

44. Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

45. Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

46. Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.

47. В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

48. При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

49. При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.

50. У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

51. Виходячи з наведеного, помилковим є застосування до суброгації у страхових відносинах положень частини шостої статті 261 ЦК України, згідно якої за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

52. Адже, наведена вище норма розрахована на відносини, коли одне зобов'язання (основне) припиняється виконанням обов'язку боржника третьою особою, і у такої особи виникає право регресу вже за новим регресним зобов'язанням. Відповідно за новим регресним зобов'язанням позовна давність починає спивати заново.

53. Обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції, згідно яких до спірних відносин під час обчислення позовної давності мають застосовуватись положення статті 262 ЦК України. Згідно цієї норми заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов'язання не припиняється, змінюється лише одна і сторін такого зобов'язання - кредитор.

54. Також Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем пропущено позовну давність.

55. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

56. Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

57. За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

58. Як встановлено судом апеляційної інстанції, у даній справі днем настання події (днем вчинення ДТП) є 14 лютого 2014 року. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 15 лютого 2014 року і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі позовна давність спливає у число та місяць останнього третього року - 14 лютого 2017 року.

59. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПрАТ "АСК "Інго Україна" звернулось до суду з позовом 15 лютого 2017 року згідно відбитку штампу органу поштового зв'язку на конверті, тобто після спливу позовної давності.

60. Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

61. Відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.

62. Враховуючи, що позов у даній справі подано із спливом позовної давності та, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не наведено жодної причини поважності пропуску відповідного строку, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено у позові у зв'язку із спливом позовної давності.

Висновки по суті вимог касаційної скарги

63. Згідно із підпунктом 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги залишає рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. За результатами розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального та процесуального права обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення позивачем позовної давності на звернення до суду.

65. Згідно частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Рішення суду першої інстанції хоча в мотивувальній частині і не відповідає висновкам, яких дійшов суд апеляційної інстанції, водночас резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва є правильною по суті. Отже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції не призвели до прийняття неправильного судового рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

67. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що оскаржувані у цій справі рішення Господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду мають бути залишені без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Щодо судових витрат

68. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в разі відмови в позові покладаються на позивача.

69. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку із її розглядом, покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Висновок щодо застосування норм права

70. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки у деліктному зобов'язанні, що виникло внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заміна кредитора у деліктному зобов'язанні в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією, що не змінює порядку перебігу позовної давності.

71. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).Таким чином, якщо днем настання події є день вчинення ДТП, то загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг з дня, наступного за днем вчинення ДТП, і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29 травня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року у справі N 910/2603/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Князєв В.С.

Суддя-доповідач О.Р. Кібенко

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

Н.П. Лященко В.Ю. Уркевич

Яновська О.Г.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что в соответствии со статьей 993 ГК Украины и статьи 27 Закона Украины "О страховании" к страховщику, выплатившему страховое возмещение по договору имущественного страхования, в пределах фактических расходов переходит право требования, которое страхователь или иное лицо, получившее страховое возмещение, имело к лицу, ответственного за причиненный ущерб в деликтном обязательстве, возникшем в результате дорожно-транспортного происшествия. Замена кредитора в деликтном обязательстве в порядке статьи 993 ГК Украины и статьи 27 Закона Украины "О страховании" является суброгацией, и не меняет порядка течения исковой давности.

Согласно части первой статьи 261 ГК Украины течение исковой давности начинается со дня, когда лицо узнало или могло узнать о нарушении своего права или о лице, которое его нарушило. Согласно части первой статьи 260 ГК Украины исковая давность исчисляется по общим правилам определения сроков, установленным статьями 253 - 255 настоящего Кодекса. По предписаниям статьи 253 этого же Кодекса течение срока начинается со следующего дня после соответствующей календарной даты или наступления события, с которым связано его начало. При этом согласно части первой статьи 254 ГК Украины срок, определенный годами, истекает в соответствующие месяц и число последнего года срока. Для спорных отношений применяются общая исковая давность продолжительностью в три года (статьи 256, 257 ГК Украины) .Таким образом, если днем наступления события является день совершения ДТП, то общая исковая давность продолжительностью в три года начинает ход со дня, следующего за днем совершения ДТП и истекает в соответствующие число и месяц последнего года, то есть такие, которые соответствуют числу и месяцу наступления события.