Постановление БП-ВС о возможности взыскания средств даже в случае некачественного предоставления услуг ЖКХ и хозяйственной юрисдикции споров при использовании помещения в предпринимательских целях

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа N 904/7183/17

Провадження N 12-153гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л.І.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Седенко Марини Анатоліївни (далі - ФОП Седенко М.А.) на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року у справі N 904/7183/17 (судді: Чимбар Л.О. - головуючий, Іванов О.Г., Березкіна О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" (далі - ТОВ "Сітісервіс-КР") до ФОП Седенко М.А. про стягнення 33260,59 грн. і

УСТАНОВИЛА

1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень

1.1. 10 липня 2017 року ТОВ "Сітісервіс-КР" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Седенко М.А. про стягнення 33260,59 грн заборгованості.

1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором N 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в частині здійснення розрахунків за отримані послуги за період з 1 червня 2016 року по 1 червня 2017 року та обґрунтовано приписами статей 193, 198, 199, 217-219 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 19, 20, 26, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

1.3. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказала, що договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій було розірвано з 01 червня 2016 року за ініціативою споживача відповідно до положень частини шостої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань щодо надання послуг з обслуговування території та утримання будинку, відповідач послугами позивача не користується та своєчасно оплачує надані йому комунальні послуги, а отже підстави для нарахування та стягнення вартості комунальних послуг відсутні. Також відповідач вказував на те, що позивач, подаючи позовну заяву до суду, не дотримав правил підвідомчості, оскільки на момент подачі договір між відповідачем та позивачем розірвано, а власником приміщення, щодо якого виник спір з надання послуг позивачем, є фізична особа.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року у справі N 904/7183/17 (суддя Петренко І.В.) в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

2.2. Суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за період з січня 2016 року по червень 2017 року, розрахованої позивачем на підставі договору після його припинення.

2.3. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року у справі N 904/7183/17 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

2.4. Суд апеляційної інстанції вказав про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за період з січня 2016 року по червень 2017 року, розрахованої позивачем на підставі договору після його припинення, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг у повному обсязі.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

3.1. У січні 2018 року ФОП Седенко М.А. подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просила постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. У касаційній скарзі ФОП Седенко М.А. посилається на те, що апеляційний господарський суд при ухваленні постанови не взяв до уваги вимоги статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Відповідач зазначив, що на момент подання позовної заяви договір, укладений сторонами у цій справі, був розірваний і після його розірвання відповідач повинен був отримувати від позивача житлово-комунальні послуги як фізична особа, а отже, спір у цій справі не підлягає розгляду за правилами ГПК України.

3.3. Також відповідач вказав, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки місцевого господарського суду про припинення договору з позивачем, прийняв рішення про задоволення позовних вимог за відсутності у матеріалах справи доказів здійснення позивачем діяльності та надання позивачем відповідачу послуг, наведених у позовній заяві.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року справу N 904/7183/17 за позовом ТОВ "Сітісервіс-КР" до ФОП Седенко М.А. про стягнення 33260,59 грн за касаційною скаргою ФОП Седенко М.А. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України.

4.2. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2018 року прийнято до розгляду справу N 904/7183/17 (провадження N 12-153гс18) та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 04 липня 2018 року.

5. Позиція учасників справи

5.1. Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, посилаючись, зокрема, на належне виконання своїх зобов'язань з надання комунальних послуг, а також на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі N 6-59цс13.

6. Фактичні обставини, встановлені судами

6.1. 18 листопада 2013 року позивач як управитель та Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради як замовник уклали договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Центрально-Міському районі, предметом якого є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

6.2. Докази розірвання або зміни строку дії договору не надано, отже, суд визнав договір діючим.

6.3. Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 14 грудня 2011 року за N 418 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення Центрально-Міського району м. Кривого Рогу" установлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зокрема в будинку N 1 по вулиці Українська.

6.4. Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 27 грудня 2011 року N 435 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у місті Кривому Розі" установлено періодичність та строки виконання робіт на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порядок проведення перерахунків за ненадані або надані не в повному обсязі послуги для всіх категорій споживачів.

6.5. Рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 квітня 2017 року N 176 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню міста Кривого Рогу товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" установлено тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню міста Кривого Рогу товариством з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" зокрема в будинку N 1 по вулиці Українська.

6.6. Відповідач є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення N 1/194 по вулиці Українська, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 23 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. та зареєстрованого у реєстрі за N 794.

6.7. 30 вересня 2014 року позивач та ФОП Седенко М.А. уклали договір N 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території у житловому будинку N 1 по вулиці Українська у місті Кривому Розі, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором. Виконавець, за пунктом 1.2 договору, надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

6.8. Розмір тарифу на послуги, які виконавець щомісячно надає споживачу, встановлено рішеннями Криворізької міської ради за N 418 від 14 грудня 2011 року (Додаток N 1) та N 435 від 27 грудня 2011 року (Додаток N 2), з урахуванням перерахунку зазначеного тарифу, як для приміщення першого поверху з окремим входом, згідно з постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01 червня 2011 року, з розрахунку на 1 кв. м приміщення споживача N 194 загальна площа якого становить 1217,2 кв. м (пункт 1.3 договору).

6.9. Листом від 2 листопада 2015 року відповідач повідомив позивача про те, що 28 жовтня 2015 року в магазині "Лада-2" за адресою вул. Українська, 1/194 виникла аварійна ситуація, внаслідок якої каналізаційними стоками залита значна частина підвального приміщення, яке є складом промислового товару. Відповідальний працівник відповідача телефонував позивачу та неодноразово викликав слюсаря. Позивач аварію не усунув, слюсар в магазин не приходив, нічого не перевіряв. Весь ремонт відповідач виконав за власний кошт без участі представників позивача. У зв'язку з викладеним відповідач просила договір від 30 вересня 2014 року розірвати.

6.10. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення з Седенко М.А. заборгованості з оплати послуг з утримання будинку за період з січня 2016 року по червень 2017 року, розрахованої позивачем після припинення договору за період з 1 січня 2016 року по 1 червня 2017 року у відповідності до нарядів-завдань та актів виконаних робіт.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

Щодо юрисдикції спору

7.1. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

7.2. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

7.3. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

7.4. За змістом статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з цим позовом) до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

7.5. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

7.6. Відповідно до частини першої статті 12 цього кодексу господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

7.7. Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

7.8. Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

7.9. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

7.10. За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

7.11. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

7.12. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

7.13. Статтею 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи; цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті.

7.14. Всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (стаття 26 ЦК України).

7.15. З аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

7.16. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа -підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

7.17. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Седенко М.А. з 19 серпня 1998 року зареєстрована як фізична особа-підприємець; видами її діяльності відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

7.18. Матеріалами справи встановлено, що нежитлове приміщення за адресою вул. Українська, 1/194, щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем для розміщення магазину "Лада-2", тобто з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.

7.19. Уклавши з позивачем - виконавцем комунальної послуги договір N 3009/02-14 про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, відповідач здійснила документальне оформлення відносин з надання їй житлово-комунальних послуг внаслідок здійснення нею господарської діяльності як суб'єктом господарювання у нежитловому приміщенні за адресою вул. Українська, 1/194.

7.20. Припинення дії договору про надання комунальних послуг не змінює та не припиняє використання відповідачем належного їй на праві власності нежитлового приміщення у сфері господарювання, а використання належного їй на праві власності нерухомого майна у сфері господарювання відповідає змісту права власника самостійно розпоряджатися та користуватися своїм майном.

7.21. Враховуючи наведене, а також положення статей 1, 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення з цим позовом), щодо підвідомчості спорів за участі суб'єктів підприємницької діяльності господарським судам, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів порушення судом правил суб'єктної підсудності.

Щодо суті позовних вимог

7.22. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

7.23. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

7.24. Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

7.25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

7.26. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

7.27. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.

7.28. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі N 6-2951цс15.

7.29. Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено поділ житлово-комунальних послуг залежно від порядку затвердження цін/тарифів. Затвердження цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органу місцевого самоврядування; за статтею 32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, а розмір плати розраховується, виходячи з розміру встановлених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

7.30. Як встановив суд апеляційної інстанції, у період з 01 червня 2016 року по 01 червня 2017 року позивач надавав послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою вул. Українська, 1 у м. Кривий Ріг, що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами-завданнями та актами виконаних робіт; розрахунок належних до стягнення платежів здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі нежитлового приміщення за тарифами, встановленими Виконавчим комітетом Криворізької міської ради; цей розрахунок перевірено судом.

7.31. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга цієї статті).

7.33. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та містять посилання на обставини, що не були предметом дослідження, а відтак до уваги не приймаються з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

8.1. За частиною першою статті 309 ГПК України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Враховуючи викладене постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

8.3. Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ФОП Седенко М.А. без задоволення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Седенко Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2017 року у справі N 904/7183/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.І. Рогач Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Это решение демонстрирует катастрофу не только уже в административной юрисдикции, но и в хозяйственной. Самим решением фактически узаконено взыскание средств за некачественно предоставленные услуги или не предоставленные услуги ЖКХ полностью. Чем думали судьи, которые подписывали этот позор, не понятно.

Во-первых, суд указал, что прекращение действия договора о предоставлении коммунальных услуг не изменяет и не прекращает использование ответчиком принадлежащего ему на праве собственности (как просто физическому лицу, не ФЛП) нежилого помещения в сфере хозяйствования, а использование принадлежащего ему на праве собственности недвижимого имущества в сфере хозяйствования соответствует содержанию права собственника самостоятельно распоряжаться и пользоваться своим имуществом. Таким образом спор подведомствен хозяйственной юрисдикции, что является абсурдом и будет иметь крайне негативные последствия для всей правоприменительной практики.

Во-вторых, суд указал, что потребители обязаны оплатить жилищно-коммунальные услуги, если они фактически пользовались ими. Отсутствие письменно оформленного договора с истцом не лишает ответчика обязанности оплачивать оказанные ему услуги. Однако кроме установленных тарифов и непонятно с между кем подписанных актов выполненных работ, доказательств предоставления услуг нет. Таким образом суд узаконил взыскание чего угодно, даже за то, что не предоставлялось конечному потребителю.

[Лев]

Явно тянет на ст. 375 УКУ (совсем мертвую, к сожалению)