Постановление БП-ВС о юрисдикции споров по взысканию за услуги ЖКХ с лица зарегистрированного ФЛП

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 916/2791/16

Провадження N 12-141гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Кібенко О.Р.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року, ухвалену колегією суддів у складі Ярош А.І., Лисенко В.А., Діброви В.С.,

у справі Господарського суду Одеської області

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домінік"

до Фізичної особи-підприємця Бакала Бориса Федоровича

про стягнення грошових коштів

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У жовтні 2016 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домінік" (далі - ОСББ "Домінік") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) про стягнення з Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича (далі - ФОП Бакал Б.Ф.) заборгованості у розмірі 22 680 грн основного боргу (щомісячний платіж - 567 грн), 7 804,09 грн інфляційних витрат та 3 % річних у сумі 1 122,11 грн за надані за договором про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року послуги по утриманню у період з 01 квітня 2014 року по 31 липня 2017 року нежитлового приміщення площею 189,5 кв. м у будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова у місті Одесі, власником якого є громадянин Бакал Борис Федорович.

2. У поданій до суду першої інстанції уточненій позовній заяві від 04 вересня 2017 року ОСББ "Домінік" змінило підстави позову та вказало на обов'язок відповідача сплачувати вартість цих послуг не на підставі вищевказаного договору, а на підставі положень статей 17, 20, 22, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і статті 360 ЦК України. Проте, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги з підстав, зазначених у первісному позові.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

3. 17 квітня 1996 року власниками квартир багатоквартирного будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі створено ОСББ "Домінік".

4. 24 лютого 1997 року на підставі договору купівлі-продажу Колективне підприємство "ВІТ - ОКС" продало, а громадянин Бакал Борис Федорович придбав у власність 2/100 частини житлового будинку - вбудоване приміщення нежитлового призначення із 3/100 частин, загальною площею 230,7 кв. м, розташоване у багатоквартирному будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова у м. Одесі, що становить 189,5 кв. м загальної площі.

5. 01 липня 2009 року між ОСББ "Домінік" та ФОП Бакалом Б.Ф. укладено договір, згідно з яким останній доручив ОСББ "Домінік" комунально-побутове обслуговування приміщень цокольного поверху в житловому будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі, площею 189,5 кв. м

6. ОСББ "Домінік" зазначило, що з липня 2009 року ФОП Бакал Б.Ф. своєчасно сплачував вартість наданих послуг, але починаючи з квітня 2014 року перестав сплачувати платежі у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01 липня 2017 року склала 22 680 грн.

7. ФОП Бакал Б.Ф. заперечив проти позову, посилаючись на те, що ним не укладалось з ОСББ "Домінік" договору про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року, що встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц, яким відмовлено у задоволенні позову Бакала Б.Ф. до ОСББ "Домінік" про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом N 4 від 29 квітня 2002 року, про визначення більшого розміру частки членського внеску власників нежитлових приміщень, ніж власників житлових квартир; про визнання недійсним рішення загальних зборів, оформленого протоколом N 15 від 21 травня 2009 року, про затвердження розрахунків (тарифів) за членськими внесками на цокольні (нежитлові) приміщення у розмірі три гривні з одного квадратного метра; про визнання недійсним рішення ОСББ "Домінік", оформленого протоколом N 21 від 12 червня 2014 року, про затвердження розрахунків (тарифи) за членськими внесками на нежитлові приміщення у розмірі п'ять гривень з одного квадратного метра; про стягнення суми переплати членського внеску (платежу) за період з 24 вересня 2011 року до 24 вересня 2014 року у розмірі 8 663 грн за утримання будинку та прибудинкової території.

8. ФОП Бакал Б.Ф. також вказав на безпідставність позовних вимог, посилаючись на відсутність договірних відносин з ОСББ "Домінік", оскільки висновком судово-почеркознавчої експертизи N 6008/01 від 13 червня 2017 року, проведеної у рамках розгляду цієї справи, встановлено, що на договорі про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року підпис від імені ФОП Бакал Б.Ф. виконаний не самим Бакалом Б.Ф., а іншою особою, що свідчить про те, що зазначений договір Бакалом Б.Ф. не підписувався. ФОП Бакал Б.Ф. також вказував на підвідомчість цього спору судам цивільної юрисдикції, оскільки власником приміщення, за яке заявлено позовні вимоги про стягнення комунальних послуг, є фізична особа - Бакал Б.Ф.

9. У заяві про уточнення позовних вимог від 04 вересня 2017 року ОСББ "Домінік", пославшись на положення статей 17, 20, 22, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" і статті 360 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зазначило, що відповідач як власник приміщень будинку повинен сплачувати платежі на утримання будинку та прибудинкової території незважаючи на наявність або відсутність підписаного з ОСББ "Домінік" договору та членства у ньому, а тому висновок судової почеркознавчої експертизи, в якому встановлено, що підпис на договорі від імені ФОП Бакала Б.Ф. виконано не самим Бакалом Б.Ф. а іншою особою, не може бути підставою для відмови у позові.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

11. Рішення мотивоване тим, що позивачем фактично змінено підстави позову без оформлення такої зміни шляхом подання письмової заяви відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і, зважаючи на те, що підставою первісного позову позивачем визначений договір, а висновком експертизи встановлено, що він підписаний з боку відповідача не Бакалом Б.Ф., відмовлено у його задоволенні.

12. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року і прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ФОП Бакала Б.Ф. на користь ОСББ "Домінік" 22 680 грн основного боргу, 7804,09 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 106,45 грн.

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність посилань у первісному позові на положення статей 360, 525-527, 625 ЦК України та статтю 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), які визначають правові засади виконання зобов'язань, не може свідчити, що підставою позову про стягнення заборгованості за надані послуги з комунально-побутового обслуговування приміщення було лише невиконання відповідачем умов договору від 01 липня 2009 року, адже ці положення також відносяться до зобов'язань, що виникли в тому числі з актів цивільного законодавства (статті 11, 509 ЦК України). На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та помилково вважав, що єдиною підставою, якою ОСББ "Домінік" обґрунтовує свої вимоги, є порушення умов договору. Первісна позовна заява містила підстави позову, які в уточненій позовній заяві доповнені й обґрунтовані посиланням на норми матеріального права, зокрема статті 360 ЦК України, якою врегульовано обов'язок співвласника брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність права у господарського суду самостійно визначатися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У грудні 2017 року ФОП Бакал Б.Ф. звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року залишити в силі.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

15. Ухвалою від 15 травня 2018 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

16. Вказану ухвалу суд обґрунтував тим, що ФОП Бакал Б.Ф. оскаржує постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року з підстав порушення судом апеляційної інстанції правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення коштів за надані послуги з комунально - побутового обслуговування приміщення, власником якого є фізична особа - Бакал Б.Ф., а договірні відносини між ФОП Бакалом Б.Ф. та ОСББ "Домінік" відсутні, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і належним відповідачем у даній справі має бути фізична особа - Бакал Б.Ф.

Доводи інших учасників справи

18. У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, посилаючись на дотримання апеляційним господарським судом правил підвідомчості цієї справи, оскільки, незважаючи на те, що власником приміщення нежитлового призначення площею 189,5 кв. м, розташованого у багатоквартирному будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі, є фізична особа - Бакал Б.Ф., проте він здійснює підприємницьку діяльність за цією адресою як ФОП, про що зазначено у свідоцтві платника єдиного податку від 01 червня 2012 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

19. ГПК України у редакції, чинній на час звернення ОСББ "Домінік" з даним позовом та на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, встановлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України (частина перша статті 12).

20. Відповідно до статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

21. Згідно із статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

22. Аналогічно на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

23. За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

24. У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

25. Відповідно до статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

26. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

27. Згідно із частиною четвертою статті 4 цього Закону основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

28. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання (стаття 12 цього Закону).

29. Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частини перша та шоста статті 13 цього Закону).

30. При вирішенні цієї справи судами установлено, що у 1996 році співвласниками жилих і нежилих приміщень будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова в м. Одесі створено ОСББ "Домінік".

31. Громадянину Бакалу Б.Ф. на праві власності належить нежитлове приміщення площею 189,5 кв. м, яке знаходиться у багатоквартирному будинку N 22-а по вул. Генерала Петрова у м. Одесі.

32. Відповідно до положень частини п'ятої статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.

33. Судами також установлено, що всі послуги надавалися спеціалізованими підприємствами на підставі відповідних договорів, виконання робіт за якими підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

34. ОСББ "Домінік" як управитель житлового будинку звернулося до суду з позовом про стягнення ФОП Бакала Б.Ф. заборгованості з оплати фактично спожитих комунальних послуг. Підставами для нарахування ОСББ "Домінік" вартості послуг слугували рішення загальних зборів членів ОСББ "Домінік", які у судовому порядку не визнані недійсними. При цьому договір про надання послуг з ФОП Бакалом Б.Ф. не укладався (як зазначено вище, висновком судово-почеркознавчої експертизи N 6008/01 від 13 червня 2017 року встановлено, що на договорі про надання комунальних послуг від 01 липня 2009 року підпис від імені ФОП Бакал Б.Ф. виконаний не самим Бакалом Б.Ф., а іншою особою, що свідчить про те, що Бакалом Б.Ф. він не підписувався).

35. Позивач вважає, що приміщення використовується Бакалом Б.Ф. у комерційних цілях як фізичною особою-підприємцем, в той час як докази на підтвердження цього у матеріалах справи відсутні.

36. Разом з тим, вказане нежитлове приміщення придбано у приватну власність Бакалом Б.Ф. як фізичною особою, належні докази використання Бакалом Б.Ф. як ФОП для здійснення господарської діяльності, крім зазначення про це у свідоцтві платника єдиного податку (а. с. 210 т. 1), у матеріалах справи відсутні.

37. В період з 24 лютого 1997 року до 10 серпня 2014 року членом ОСББ "Домінік" був Бакал Б.Ф. як фізична особа. Як член ОСББ "Домінік" Бакал Б.Ф. користувався його правами та виконував його обов'язки до подання ним заяви про вихід з членів об'єднання (викладені обставини підтверджені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц).

38. Згідно з пунктом 4 рішення загальних зборів ОСББ "Домінік", оформленого протоколом N 4 від 29 квітня 2002 року, вирішено визначити, що для фінансування статутних цілей ОСББ "Домінік", його членами буде щомісячно вноситься добровільний членський внесок, мінімальний розмір якого дорівнює відповідній частці в експлуатаційних витратах на утримання будинку, а також здійснення статутної діяльності об'єднання, при цьому розмір такої частки власників нежитлових приміщень буде вище, ніж власників житлових квартир, у зв'язку з особливостями експлуатації нежитлових приміщень. Розрахунок розміру частки в експлуатаційних витратах на утримання будинку, а також статутної діяльності об'єднання проводиться правлінням і затверджується на загальних зборах об'єднання, з врахуванням різниці у розмірі часток власників квартир і власників нежитлових приміщень. Встановлено для власників житлових та нежитлових приміщень, які не є членами об'єднання, а також для тих членів об'єднання, які не бажають сплачувати добровільні членські внески в його мінімальному розмірі, щомісячні обов'язкові платежі в розмірі їх частки витрат на утримання будинку та придомової території з урахуванням кількості мешканців, а також особливостей експлуатації нежитлових приміщень, для чого з кожним з них укласти відповідний договір. Тобто, цим рішенням загальних зборів розмежовано питання добровільних членських внесків та їх альтернативу у вигляді щомісячних обов'язкових платежів у розмірі їх частки витрат на утримання будинку та придомової території з урахуванням кількості мешканців, а також особливостей експлуатації нежитлових приміщень.

39. 21 травня 2009 року загальні збори ОСББ "Домінік", розглядаючи питання N 4 порядку денного "Про затвердження членських внесків", вирішили затвердити розрахунки по членським внескам у розмірі на цокольні (нежитлові) приміщення у розмірі три гривні з одного квадратного метра, що оформлено протоколом N 15. 12 червня 2014 року загальні збори ОСББ "Домінік" прийняли рішення, оформлене протоколом N 21, яким з 01 липня 2014 року затверджені тарифи для офісних приміщень у розмірі п'ять гривень з одного квадратного метра.

40. У даній справі ОСББ "Домінік" звернулося з позовом до Бакала Б.Ф. як фізичної особи - підприємця, з яким відсутні договірні відносини щодо надання комунальних послуг.

41. Згідно із статями 6, 15, 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках), які зобов'язані своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні платежі.

42. У рішенні Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц встановлено факт сплати Бакалом Б.Ф. на розрахунковий рахунок ОСББ "Домінік" добровільних членських внесків в сумі 8663 гривні за період з 24 вересня 2011 року по 24 вересня 2014 року, які, як вважав Бакал Б.Ф., сплачені безпідставно внаслідок того, що йому не було відомо про існування рішень загальних зборів ОСББ "Домінік" від 29 квітня 2002 року, оформлених протоколом N 4, від 21 травня 2009 року, оформлених протоколом N 15, та від 12 червня 2014 року, оформлених протоколом N 21, якими встановлена альтернатива сплати добровільних членських внесків та обов'язкових платежів і визначена ставка мінімального добровільного членського внеску у розмірі три гривні та п'ять гривень за 1 кв. м, відповідно.

43. Зважаючи на відсутність договору про надання комунальних послуг з ФОП Бакалом Б.Ф. і визначений законодавцем обов'язок саме власника приміщення, яким є фізична особа-Бакал Б.Ф., сплачувати вартість комунальних послуг, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що Бакал Б.Ф. є фізичною особою-підприємцем та використовує приміщення для здійснення господарської діяльності, про що зазначено лише у свідоцтві платника єдиного податку.

44. Наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання житлово-комунальних послуг.

45. Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

46. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

47. Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

48. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України). Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.

49. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

50. Відповідно до частин першої та третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За приписами частини першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

51. Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

52. Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

53. Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

54. З урахуванням встановлених рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року у справі N 521/17373/14-ц фактів отримання цих послуг Бакалом Б.Ф. як фізичною особою, Велика Палата Верховного Суду вважає передчасними висновки господарських судів попередніх інстанцій у даній справі, які розглянули спір по суті у порядку господарського судочинства. Крім того про підвідомчість цього спору судам цивільної юрисдикції наголошувалось ФОП Бакалом Б.Ф. у відзиві на позовну заяву, подану до місцевого господарського суду 03 серпня 2017 року (а. с. 67 т. 2).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Щодо суті касаційної скарги

55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

56. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 313 ГПК України).

57. Пунктом 5 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

58. З огляду на з суб'єктний склад сторін спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатися у порядку цивільного судочинства, відповідно, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо судових витрат

59. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Висновки щодо правильного застосування норм права

60. Спори про стягнення вартості комунальних послуг за обслуговування приміщень у багатоквартирних будинках підлягають розгляду у порядку господарського судочинства лише у випадках відповідності їх суб'єктного складу вимогам ГПК України.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 14 вересня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2017 року у справі N 916/2791/16 скасувати.

3. Провадження у справі Господарського суду Одеської області N 916/2791/16 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Домінік" до Фізичної особи - підприємця Бакала Бориса Федоровича про стягнення грошових коштів закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О.Р. Кібенко

Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С.В. Бакуліна І.В. Саприкіна

В.В. Британчук О.М. Ситнік

Д.А. Гудима О.С. Ткачук

В.І. Данішевська В.Ю. Уркевич

Н.П. Лященко О.Г. Яновська

Лобойко Л.М.

[ANTIRAID]

Большая палата приняло прямо противоположное решение по юрисдикции споров и указала, что споры о взыскании стоимости коммунальных услуг за обслуживание помещений в многоквартирных домах подлежат рассмотрению в порядке хозяйственного судопроизводства только в случае соответствия их субъектного состава требованиям ГПК Украины.

При этом ввиду отсутствия договора о предоставлении коммунальных услуг с ФЛП и определенная законодателем обязанность именно владельца помещения, которым является физическое лицо, оплачивать коммунальные услуги, Большая Палата Верховного Суда считает ошибочными выводы хозяйственных судов предыдущих инстанций о том, что дело подлежит рассмотрению в порядке хозяйственного судопроизводства только потому , что физическое лицо является физическим лицом-предпринимателем и использует помещение для осуществления хозяйственной деятельности, о чем указано только в свидетельстве плательщика единого налога.

Наличие у ответчика статуса предпринимателя не может свидетельствовать о том, что с момента его государственной регистрации как физического лица - предпринимателя он выступает в таком качестве во всех правоотношениях, в том числе и на получение жилищно-коммунальных услуг.