Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора касательно исполнения решения гражданского суда стороной производства

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 461/5045/16-а

Провадження N 11-675апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2016 року (суддя Лялюк Є.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (судді Макарик В.Я., Гуляк В.В., Глушко І.В.) у справі N 461/5045/16-а за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - управління ДВС) про бездіяльність службових осіб та

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до управління ДВС про невиконання статей 32, 34, 40 та 124 Конституції України заступником начальника управління - начальником відділу контролю за виконанням рішень управління ДВС Книшем С.М.

На обґрунтування позову заявники зазначили, що 03 липня 2015 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зореною П.І. (далі - державний виконавець; Галицький ВДВС відповідно) винесено постанову про зупинення виконавчого провадження по виконанню рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2011 року N 2-446/11. До моменту звернення до суду з цим позовом заступник начальника управління - начальник відділу контролю за виконанням рішень управління ДВС Книш С.М. надавав неправдиві відповіді на звернення позивачів, що є порушенням їх прав, гарантованих статтями 32, 34 та 124 Конституції України.

Суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та роз'яснив позивачам право на звернення до Галицького районного суду м. Львова з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із постановленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що позивачі оскаржують бездіяльність посадових осіб відділу контролю за виконанням рішень управління ДВС, а не Галицького ВДВС, тому за правилами частини другої статті 2 та частин другої і третьої статті 17 КАС України такий спір підсудний адміністративному суду. На думку скаржника, та обставина, що спірні відносини виникли у зв'язку з примусовим виконанням судового рішення у цивільній справі, не позбавляє його права оскаржити в порядку адміністративного судочинства дії або бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби, з вини яких це судове рішення не виконується. На підставі викладеного в касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення - про задоволення вимог позивачів.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 травня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 червня 2018 року прийняла цю справу до розгляду та призначила її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, 01 листопада 2011 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист N 2-446/2011 про зобов'язання Львівського міського комунального підприємства "Айсберг" виконати вимогу Закону України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" щодо укладення договору "Про надання послуг з утримання будинку" та укласти договір "Про надання послуг з утримання будинку" з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

28 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 11 статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV), яку скасовано ухвалою Галицького районного суду м. Львова.

13 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Позивачі неодноразово звертались із заявами до управління ДВС щодо невиконання виконавчого листа N 2-446/2011.

Вважаючи, що заступник начальника управління - начальник відділу контролю за виконанням рішень управління ДВС Книш С.М. надав неправдиві відповіді та свідомо вводить позивачів в оману, порушуючи статті 32, 34 та 124 Конституції України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, суддя Галицького районного суду м. Львова, з яким погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, керувався тим, що позивачі оскаржують дії (бездіяльність) посадових осіб управління ДВС, вчинені під час примусового виконання виконавчого листа, виданого Галицьким районним судом м. Львова в цивільній справі, що виключає можливість розгляду заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

На момент звернення позивачів до суду з позовом до управління ДВС особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначалися статтею 181 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

На підставі частини четвертої статті 82 Закону N 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень; далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до адміністративного суду з позовом до управління ДВС про невиконання статей 32, 34, 40 та 124 Конституції України заступником начальника управління - начальником відділу контролю за виконанням рішень управління ДВС Книшем С.М. під час примусового виконання виконавчого листа N 2-446/2011, виданого 01 листопада 2011 року Галицьким районним судом м. Львова у цивільній справі.

Отже, позивачі, які є стороною виконавчого провадження, звернулися до суду з позовом на дії (бездіяльність) посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

За таких обставин, ураховуючи наведені вище положення частини першої статті 181 КАС України, частини четвертої статті 82 Закону N 606-XIV та частини першої статті 383 ЦПК України (у вказаних редакціях), оскарження дій (бездіяльності) заступника начальника управління - начальника відділу контролю за виконанням рішень управління ДВС Книша С.М. під час примусового виконання виконавчого листа N 2-446/2011, виданого 01 листопада 2011 року Галицьким районним судом м. Львова у цивільній справі, має відбуватися шляхом звернення до суду зі скаргою в порядку, визначеному статтею 383 ЦПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене правильним є рішення судді Галицького районного суду м. Львова, залишене без змін оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в адміністративній справі.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу судді Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

В.І. Данішевська О.С. Ткачук

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что истцы, являющиеся стороной исполнительного производства, обратились в суд с иском на действия (бездействие) должностного лица органа государственной исполнительной службы при исполнении судебного решения, принятого в соответствии с ГПК Украины.

При таких обстоятельствах, учитывая положения части первой 181 КАС Украины, части четвертой статьи 82 Закона N 606-XIV и части первой 383 ГПК Украины, обжалование действий (бездействия) заместителя начальника управления - начальника отдела контроля за выполнением решений управления ДВС при принудительном исполнении исполнительного листа выданного Галицким районным судом г. Львова по гражданскому делу, должно происходить путем обращения в суд с жалобой в порядке, определенном статьей 383 ГПК Украины.