Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора касательно исполнительного сбора и правомерности его взыскания при закрытии дела по заявлению взыскателя

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа N 821/872/17

Провадження N 11-734апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (суддя Варняк С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (у складі колегії суддів Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравця О.О.) у справі за позовом ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до відділу ДВС, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 23 травня 2017 року ВП N 48969857 про стягнення виконавчого збору у розмірі 1161685,35 грн.

Херсонський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, відмовив у відкритті провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

У липні 2017 року ОСОБА_4 через свого представника звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвал Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року й направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою 02 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 червня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила такі обставини.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в Суворовсьому районному суді м. Херсона розглядалась цивільна справа N 668/14287/14-ц Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Кам'янський" (далі - ПАТ "Кам'янський"), про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2015 року у справі N 668/14287/14-ц скасовано рішення Суворовського районного суду м. Херсона 08 грудня 2014 року та ухвалено нове, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість у розмірі 1161685,53 грн за кредитним договором N 1-0042/13/28-KL від 17 травня 2013 року та у розмірі 1177837,07 грн за кредитним договором N 1-0043/13/28-KL від 17 травня 2013 року.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 16 березня 2015 року у цій же справі стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором N 1-0040/13/28-KL від 17 травня 2013 року в розмірі по 12098434,15 грн.

На підставі виконавчого листа, виданого Суворовським районним судом м. Херсона 14 квітня 2015 року у цивільній справі N 668/14287/14-ц, відділом ДВС 09 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження N 48999494 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором N 1-0042/13/28-KL від 17 травня 2013 року у розмірі 1161685,53 грн.

22 грудня 2016 року за договором про відступлення права вимоги N 0029/16-ВБ/1 ПАТ "Кам'янський" отримало право вимоги за кредитним договором N 1-0042/13/28-KL від 17 травня 2013 року, та на підставі заяви цього товариства Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 02 лютого 2017 року у справі N 668/14287/14-ц замінив сторону у виконавчому провадженні N 48999494, а саме: стягувача ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника ПАТ "Кам'янський".

09 лютого 2017 року ПАТ "Кам'янський" подало до відділу ДВС заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні N 48999494 та заяву про повернення виконавчого документа.

На виконання поданих заяв державним виконавцем 23 травня 2017 року винесено постанови про заміну сторони виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа стягувачу.

Того ж числа державним виконавцем прийнято постанову ВП N 48969857 про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 1161685,35 грн.

Вважаючи дії державного виконавця з прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору протиправними, позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги стосуються визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 23 травня 2017 року ВП N 48969857 про стягнення з позивачки виконавчого збору.

При цьому, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства, оскільки судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист, прийнято в порядку цивільного судочинства, а тому підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Однак, Велика Палата Верховного Суду не поділяє таку правову позицію, з огляду на такі обставини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено зокрема обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України від 07 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічна норма закріплена у Законі України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

На час відкриття виконавчого провадження чинним був Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV), згідно зі ст. 1 якого визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Однак, на час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 23 травня 2017 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII).

Відповідно до п. 6, 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження, а виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону N 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону N 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, зокрема, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 47 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Тобто, якщо виконавче провадження відкрито до набрання чинності Закону N 1404-VIII, то виконавчі дії у виконавчому провадженні до дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (завершення виконавчого провадження) проводяться відповідно до Закону N 606-XIV.

Відкрите 09 жовтня 2015 року виконавче провадження у цивільній справі N 668/14287/14-ц постановою державного виконавця від 23 травня 2017 року було завершено (виконавчий документ повернуто стягувачу).

Отже, оскаржувана постанова про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору від 23 травня 2017 року прийнята державним виконавцем після завершення виконавчого провадження, тобто відповідно до Закону N 1404-VIII.

За нормами ст. 2 Закону N 1404-VIII (в цьому випадку й далі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ст. 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону N 1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону N 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа) (…) якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 ст. 74 Закону N 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз зазначених норм права та обставин справи дає Великій Палаті Верховного Суду підстави вважати, що спір у цій справі з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону N 1404-VIII, є справою адміністративної юрисдикції незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вона видана.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі N 127/9870/16-ц та від 13 червня 2018 року у справі N 307/1451/15-ц.

З огляду на наведене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на продовження розгляду є (…) порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (…) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови направити для продовження розгляду до Херсонського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко Л.М. Лобойко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Читая это постановление не веришь свои глазам. Большая палата рассмотрела спор по сути без открытия судом производства. Я не понимаю, как можно в таком принимать участие. И дело же не политическое, а рядовое.

По сути самого спора Большая палата указала, что согласно ч. 6 ст. 28 Закона N 606-XIV в случае завершения исполнительного производства по основаниям, в частности, предусмотренных п. 1 ч. 1 ст. 47 этого Закона, если исполнительный сбор не взыскано, государственный исполнитель не позднее следующего рабочего дня после завершения (окончания) такого исполнительного производства открывает исполнительное производство по постановлению о взыскании исполнительного сбора.

В части юрисдикции спора, Большая палата указала, что частью 2 ст. 74 Закона N 1404-VIII предусмотрено, что решения, действия или бездействие исполнителя и должностных лиц органов государственной исполнительной службы по выполнению решений других органов (должностных лиц), в том числе постановлений государственного исполнителя о взыскании исполнительского сбора, постановлений частного исполнителя о взыскании основного вознаграждения, расходов исполнительного производства и штрафов, могут быть обжалованы сторонами, другими участниками и лицами в соответствующий административный суд в порядке, предусмотренном законом. Анализ указанных норм права и обстоятельств дела дает основания полагать, что спор по этому делу по поводу обжалования постановления государственного исполнителя о взыскании исполнительского сбора, принятого во время действия Закона N 1404-VIII, является делом административной юрисдикции независимо от того, каким органом, в том числе судом какой юрисдикции, она выдана.