Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров по пересчету денежного содержания судьи в отставке

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 757/70264/17-ц

Провадження N 14-360 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Гудими Д.А.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі також - ВСС України, відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - третя особа), про визнання визначеного до виплати розміру суддівської винагороди неправомірним, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року, постановлену суддею Батрин О.В., і постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Кулікової С.В., Кравець В.А. та Лапчевської О.Ф.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 22 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 5 липня 2016 року Верховна Рада України прийняла постанову N 1434-VIII про звільнення позивача з посади судді ВСС України. На час звільнення його заробітна плата складалася з посадового окладу та доплати за вислугу років за стаж роботи понад двадцять п'ять років у розмірі 60 % посадового окладу. А після звільнення позивачу було призначене і виплачувалося з 6 липня 2016 року довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді.

2. Вказує на те, що 14 листопада 2017 року звернувся до відповідача за довідкою про розмір грошового утримання працюючого судді через підвищення з січня 2017 року мінімальної заробітної плати до 3 200 грн.

3. У відповідь на вказане звернення позивач отримав довідку про суддівську винагороду від 16 листопада 2017 року N 177, згідно з якою розмір посадового окладу (19 200 грн. і після 1 січня 2017 року обчислювався на підставі мінімальної заробітної плати у сумі 1 600 грн.

4. Вважає, що посадовий оклад судді ВСС України згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року мав складати 38 400 грн. а винагорода судді, стаж роботи якого складає понад 25 років, з урахуванням доплати за вислугу років 60 % посадового окладу - 61 440 грн.

5. Стверджує, що відповідач порушив його право на перерахунок довічного грошового утримання.

6. Просив:

6.1. Визнати неправомірним визначений до виплати у виданій відповідачем довідці від 16 листопада 2017 року N 117 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання розмір суддівської винагороди у сумі 30 720 грн. з яких 19 200 грн - посадовий оклад, а 11 520 грн - доплата за вислугу років.

6.2. Зобов'язати відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, в якій вказати, що суддівська винагорода, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді ВСС України, який перебуває на відповідній посаді, після 1 січня 2017 року складає 61 440 грн. у тому числі посадовий оклад - 38 400 грн і доплата за вислугу років - 23 040 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. 22 листопада 2017 року Печерський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження на тій підставі, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

8. Мотивував тим, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а спір пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби на посаді судді. З огляду на приписи пункту 15 частини першої статті 3, пункту 2 частини другої статті 17, пункту 1 частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на той час, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. 26 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року.

10. Мотивував тим, що відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, дії якого щодо визначення розміру суддівської винагороди, що підлягає виплаті, оскаржує позивач. Апеляційний суд вважав необґрунтованими доводи позивача про те, що спір виник за період після його звільнення з посади судді та після припинення публічної служби, а позовні вимоги не мають безпосереднього стосунку до його роботи на посаді судді. На думку суду апеляційної інстанції, вказані обставини не впливають на порядок вирішення спору щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. 28 березня 2018 року позивач звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою. Просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

12. 1 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

13. Мотивував тим, що позивачоскаржує ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі позивач вказує на порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права. Мотивує тим, що відповідач у правовідносинах, пов'язаних із невірним розрахунком розміру суддівської винагороди, не виступав як орган державної влади, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, а спірні правовідносини не пов'язані зі здійсненням відповідачем правосуддя. Відтак, спір не є публічно-правовим і має розглядатися за правилами цивільної юрисдикції.

15. Вважає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів самої лише наявності у його сторони ознак суб'єкта владних повноважень недостатньо. Обов'язковою умовою має бути виконання таким суб'єктом у цих правовідносинах владних управлінських функцій на основі чинного законодавства України, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Позиції інших учасників справи

16. Відповідач та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час ухвалення оскарженої ухвали судом першої інстанції, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних і трудових відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

18. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України у редакції чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та Великою Палатою Верховного Суду).

19. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у редакції, чинній на час ухвалення оскарженої ухвали судом першої інстанції, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

21. Перелік категорій справ, що належать до адміністративної юрисдикції, був наведений у статті 17 КАС України у вказаній редакції, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширювалася на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої зазначеної статті) та спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби (пункт 2 частини другої тієї ж статті). Близькі за змістом приписи передбачені у пунктах 1-2 частини першої статті 19 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та Великою Палатою Верховного Суду.

22. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час ухвалення оскарженої ухвали судом першої інстанції).

23. КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та у Великій Палаті Верховного Суду, включив у зміст поняття "публічна служба" також службу у державних колегіальних органах і патронатну службу в державних органах (пункт 17 частини першої статті 4).

24. Тобто, зміст поняття "публічна служба" згідно з КАС України як у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, так і в редакції, чинній з цієї дати, охоплює професійну діяльність суддів.

25. Суд першої інстанції встановив, що позивач є колишнім суддею.

26. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у конкретних правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу (у розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час ухвалення оскарженої ухвали судом першої інстанції, чи пункту 17 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції та Великою Палатою Верховного Суду), а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір.

27. На час звільнення позивача діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (далі - Закон), відповідно до частини першої статті 52 якого суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

28. Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді з посади є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

29. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку (частина п'ята статті 120 Закону).

30. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 141 Закону, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

31. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія (частина друга статті 141 Закону).

32. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 141 Закону).

33. Спір між сторонами виник щодо права позивача, який був звільнений з посади судді у зв'язку з виходом у відставку, на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, встановленому Законом.

34. Оскільки звільнення судді у зв'язку з виходом у відставку наділяє його правом на отримання щомісячного довічного грошового утримання, розмір якого визначається у відсотковому відношенні до суддівської винагороди працюючого судді відповідного суду, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, пов'язані з визначенням розміру суддівської винагородита щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби. А тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду.

35. Аргументи касаційної скарги про те, що у спірних правовідносинах відповідач не діяв як орган державної влади, що здійснює владні управлінські функції, а тому не може вважатися суб'єктом владних повноважень, спростовуються висновком про те, що спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби.

36. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі та звільненням з неї, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

37. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду, який, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, вважав, що єдиною підставою для віднесення цього спору до юрисдикції адміністративного суду є те, що він пов'язаний з оскарженням дій відповідача як суб'єкта владних повноважень.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

38. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

39. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. А відповідно до частини другої цієї статті не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).

41. Апеляційний суд залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи виключно тим, що спір виник з суб'єктом владних повноважень, не врахувавши, що спір пов'язаний з проходженням і звільненням позивача з публічної служби, як мотивував ухвалу суд першої інстанції. Враховуючи те, що вказане не призвело до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для зміни постанови апеляційного суду.

42. Отже, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року - залишити без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

43. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

(3) Висновки щодо застосування норм права

44. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

45. Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої зазначеної статті).

46. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (частина перша статті 17 КАС України у вказаній редакції). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1-2 частини другої зазначеної статті).

47. Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових або індивідуальних актів), дій чи бездіяльностісуб'єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір.

48. Спори, пов'язані з визначенням розміру суддівської винагородита щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби. А тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду.

49. Якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

З огляду на наведене, керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А. Гудима Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко В.І. Данішевська Л.І. Рогач О.С. Золотніков І.В. Саприкіна О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв Повний текст постанови підписаний 21 листопада 2018 року.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что споры по поводу принятия гражданина на публичную службу, ее прохождения или освобождение, в отличие от споров по обжалованию решений (нормативно-правовых или индивидуальных актов), действий или бездеятельности субъекта властных полномочий, должны рассматриваться по правилам административного судопроизводства независимо от того, осуществляет орган, с которым возник спор, в правоотношениях с истцом властные управленческие функции. Для определения юрисдикции спора по поводу принятия гражданина на публичную службу, ее прохождения или освобождения суд должен установить, проходила лицо публичную службу, а также, в связи с чем - принятием, прохождением или увольнением - возник спор.

Споры, связанные с определением размера судейского вознаграждения и ежемесячного пожизненного денежного содержания и их выплатой являются, связанными с прохождением и увольнением с публичной службы. А потому на них распространяется юрисдикция административного суда.

Если спор возник после увольнения публичного служащего с должности, однако связан с решением вопросов, касающихся его деятельности на государственной службе, такой спор должен рассматриваться по правилам административного судопроизводства, несмотря на то, что спорные правоотношения фактически возникли после прекращения публичной службы, а орган, в котором лицо находилось на этой службе, не совершал в отношении него публично-властные управленческие функции в спорных правоотношениях.