Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора по отмене регистрационных действий в связи с нарушением прав малолетних

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 826/1656/18

Провадження N 11-1056апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудима Д.А. Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - уповноважена особа Фонду, АТ "Дельта Банк" відповідно) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (у складі колегії суддів Бабенка К.А., Кузьменка В.В., Сорочка Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_13 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича (далі - приватний нотаріус), третя особа - АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду, про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_13 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса, третя особа - АТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 лютого 2016 року N 28325846 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Дельта Банк".

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_13 вказує, що приватний нотаріус під час державної реєстрації об'єкта нерухомого майна повинен витребувати від заявника дозвіл з органу опіки та піклування на вчинення правочину, оскільки такий правочин зачипає інтереси малолітньої дитини. Крім того зазначає, що відповідач при вчиненні реєстраційних дій не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги від АТ "Дельта Банк" про погашення заборгованості за кредитним договором.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції і закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

Закриваючи провадження у справі, Київський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), тобто випливають із договірних відносин і мають вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погоджуючись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у серпні 2018 року уповноважена особа Фонду звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року залишити без змін, оскільки вважає, що цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 вересня 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує судове рішення апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

З матеріалів справи вбачається, що 07 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (далі - ПАТ "Астра Банк"; кредитор) та ОСОБА_13 (позичальник), укладено кредитний договір N 400102032408901, згідно з підп. 1.1. п. 1. якого кредитор надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання кредит у сумі 280 тис. грн на строк з 07 грудня 2011 року по 07 грудня 2021 року включно.

Відповідно до підп. 1.4. п. 1. кредитного договору N 400102032408901 за користування кредитом позичальник сплачує: процентну винагороду щомісячно в розмірі 16,9 % річних за користування кредитом, яка нараховується та сплачується у валюті кредиту, починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за цим договором, та комісійну винагороду одноразово за надання кредиту в розмірі 1,5 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору, а саме 4 тис. 200 грн на рахунок N ОСОБА_14 у ПАТ "Астра Банк".

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Астра Банк" та позивачем укладено іпотечний договір від 07 грудня 2011 року, відповідно до умов якого в іпотеку передано належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Пунктом 2.12 договору іпотеки від 07 грудня 2011 року передбачено, що іпотекодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок предмета у встановлених Законом України від 05 червня 2003 року N 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон N 898-IV) та/або неналежного виконання іпотекодавцем кредитного договору, а згідно п. 2.15 цього договору у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право перевести на себе право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором або продати від свого імені предмет іпотеки.

02 грудня 2013 року ПАТ "Астра Банк" (первісний кредитор) та АТ "Дельта Банк" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору своє право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 07 грудня 2011 року N 00102032408901 та забезпечувальним договором до нього.

25 серпня 2015 року уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_13 про укладання договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами й зазначила, що ним не виконуються зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 28 липня 2015 року утворилась прострочена заборгованість на загальну суму 248 тис. 411 грн 10 коп. При цьому попередила ОСОБА_13, що у разі невиконання цієї вимоги в 30-денний строк АТ "Дельта Банк" має намір розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

18 лютого 2016 року приватний нотаріус на підставі іпотечного договору від 07 грудня 2011 року прийняла рішення N 14560381 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Дельта Банк", про що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис.

Вважаючи таке рішення приватного нотаріуса протиправним і таким, що прийнято з порушенням вимог Закону України від 01 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон N 1952-IV) та Закону N 898-IV за відсутності повного переліку документів, необхідних для здійснення правочину, ОСОБА_13 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. (ст. 1 КАС України; в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судами обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням ОСОБА_13 договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача за наявності реєстрації в цій квартирі неповнолітньої дитини, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 815/6956/15, від 21 березня 2018 року у справі N 802/1792/17-а, від 29 травня 2018 року у справі N 826/19487/14 та від 06 червня 2018 року у справі N 804/3509/17.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове

рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2018 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В. С Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік В.Ю. Уркевич

[ANTIRAID]

Большая палата в очередной раз указала, что если нарушение своих прав лицо видит в последствиях, вызванных неправомерными, по мнению лица, решениями, действиями или бездействием субъекта властных полномочий, и эти последствия привели к возникновению, изменению или прекращению гражданских правоотношений, носят имущественный характер или связаны с реализацией ее имущественных или личных неимущественных интересов, то признание незаконными (противоправными) таких решений является способом защиты гражданских прав и интересов.

С установленных судами обстоятельств дела усматривается, что спорные правоотношения возникли между участниками дела (в основном между истцом и третьим лицом) в связи с невыполнением истцом договорных обязательств и реализации права ипотекодержателя на предмет ипотеки - квартиры истца при наличии регистрации в этой квартире несовершеннолетнего ребенка, а следовательно, существует спор о праве, который исключает возможность рассмотрения этого дела по правилам административного судопроизводства.