Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции иска Фонда соцстраха от несчастных случаев на производстве относительно составления акта по несчастному случаю

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа N 2а-2555/11/2670 (К/9901/20707/18)

Провадження N 11-833апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року у справі за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві до територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву, треті особи: Комунальне підприємство "Плесо", ОСОБА_3, про скасування актів про розслідування нещасного випадку та про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві (далі - УВД ФСС НВ у м. Києві, Управління) звернулося до суду з позовом до територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву (далі - ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву), у якому просило: скасувати акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 12 листопада 2010 року та акт про розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12 листопада 2010 року комісії спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3.

На обґрунтування позовних вимог Управління зазначило, що комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною Наказом ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву від 13 травня 2010 року N 116-Р, не виявлено достовірних обставин, за яких стався нещасний випадок з ОСОБА_3., і які можуть пов'язувати цей нещасний випадок з виробництвом. На думку позивача, акти за формою Н-5 та Н-1 є безпідставними і підлягають скасуванню.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10 серпня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року, відмовив у задоволенні позову УВД ФСС НВ у м. Києві, оскільки управління не відноситься до осіб, які за законом мають право оскаржувати спірні акти.

Вищий адміністративний суд України ухвалою 29 листопада 2016 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року.

Не погодившись з таким рішенням суду касаційної інстанції, 10 серпня 2017 року Управління подало до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року з підстав, установлених п. 2 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду).

Верховний Суд України ухвалою від 18 вересня 2017 року відкрив провадження в цій справі за заявою УВД ФСС НВ у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року в порядку ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на постановлення ухвали суду).

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Згідно з підп. 1 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На підставі розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року N 20/0/19-18 вказані заяви разом зі справою передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 липня 2018 року зазначену адміністративну справу передав на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на ч. 2 ст. 241 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) та на підп. 2 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАСУкраїни (у редакції Закону N 2147-VIII).

За приписами підп. 2 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції

Закону N 2147-VIII) якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Оскільки справа за заявою Управління згідно із ч. 2 ст. 241 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) підлягала розгляду на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України в адміністративних та цивільних справах, то її відповідно до підп. 2 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду, який за приписами підп. 1 п. 1 зазначеного розділу КАС України здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 вересня 2018 року прийняла до розгляду заяву УВД ФСС НВ у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року і призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в заяві доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

13 травня 2010 року Комунальне підприємство "Плесо" (далі - КП "Плесо") повідомило ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву, що цього ж дня (13 травня 2010 року) на території рятувальної станції N 14 у воді поруч з дебаркадером знайдено тіло матроса-рятувальника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував з КП "Плесо" у трудових відносинах.

Наказом ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву від 14 травня 2010 року N 116-Р для проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 13 травня 2010 року о 10 год. 15 хв. з матросом-рятувальником КП "Плесо" ОСОБА_3., призначено комісію зі спеціального розслідування.

Цією комісією складено акт спеціального розслідування нещасного випадку від 12 листопада 2010 року форми Н-5, яким установлено: випадок трапився з матросом-рятувальником ОСОБА_3., 28 квітня 1979 р. н., який помер 13 травня 2010 року внаслідок "потоплення у воді"; нещасний випадок стався за адресою: м. Київ, затока "Галерна", у воді з правого берегу від дебаркадеру рятувальної станції N 14, що належить КП "Плесо". У цьому акті зазначено, що причиною нещасного випадку з ОСОБА_3. є утоплення через потрапляння у воду при нез'ясованих обставинах.

На підставі п. 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року N 1232, комісією в акті зазначено, що цей нещасний випадок із смертельним наслідком вважається пов'язаним із виробництвом, про що 12 листопада 2010 року складено акт про нещасний випадок на підприємстві, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, і взято КП "Плесо" на облік.

Вважаючи помилковими та безпідставними висновки, які зроблені комісією в оскаржуваних актах, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду) підставою перегляду Верховним Судом України судових рішень у адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Підставою звернення із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року до суду УВД ФСС НВ у м. Києві зазначило про її невідповідність висновкам, викладеним ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2010 року у справі N К-11643/09, 14 жовтня 2010 року у справі N К-892/10 та 17 травня 2017 року у справі N К/9991/66611/12, а також в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2013 року у справі N 6-1593св13 та 04 червня 2014 року у справі N 6-10430св14, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

За позицією заявника, касаційними судами в зазначених вище судових рішеннях зроблено висновок, що справи про оскарження актів розслідування нещасних випадків й хронічних професійних захворювань підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Натомість, у цій справі суди всіх інстанцій помилково розглянули позов Управління за правилами, визначеними КАС України.

При цьому заявник зазначає, що оскарження актів форми Н-1 та Н-5 здійснюється на підставі ст. 55 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), оскільки спірні акти в сукупності з іншими необхідними документами підтверджують право потерпілого на відшкодування шкоди.

У судових рішеннях, які надані Управлінням на підтвердження наведених у заяві доводів (ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2009 року у справі N К-23293/07; від 04 лютого 2010 року у справі N К-11643/09; від 17 травня 2017 року у справі N К/9991/66611/12, а також ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2013 року у справі N 6-1593св13 та від 04 червня 2014 року у справі N 6-10430св14) у справах з тотожними правовідносинами та за аналогічних обставин і однакого нормативно-правового регулювання суди касаційної інстанції дійшли висновку, що заявлені позовні вимоги (про скасування актів про визнання нещасного випадку пов'язаним із виробництвом форми Н-1 та Н-5) мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Натомість, розглядаючи цю справу в порядку адміністративного судочинства та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказали про правомірність висновків комісіі, що нещасний випадок стався на території підприємства, до фактичного передання зміни потерпілим зміннику, а тому нещасний випадок слід вважати таким, що пов'язаний з виробництвом. При цьому, УВД ФСС НВ у м. Києві не належить до переліку суб'єктів, які мають право оскаржити зміст актів форми Н-5 та Н-1. Складання актів та встановлення фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не стосуються та не порушують прав Управління. Тобто, за позицією судів попередніх інстанції, з даним позовом до суду звернувся неналежний позивач.

Однак, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вирішення даного спору по суті в порядку, визначеному КАС України, не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на таке.

У справі, що розглядається, спір стосується оскарження акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 12 листопада 2010 року та акту про розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12 листопада 2010 року, які складені комісією спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

За приписами п. 1 та 7 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) установлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У той же час, згідно зі ст. 35 Закону N 1105-XIV акт про розслідування нещасного випадку є одним з документів, необхідних для розгляду Фондом соціального страхування від нещасних випадків справ про страхові виплати.

Згідно зі ст. 55 Закону N 1105-XIV спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

При цьому, процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, визначено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112.

Відповідно до п. 10 та 11 зазначеного Порядку роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Також, виходячи зі змісту вказаного Порядку, в акті (форми Н-5) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась), зазначаються відомості про потерпілого (потерпілих), характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія), обставини, за яких стався (сталася) нещасний випадок (аварія), причини нещасного випадку (аварії), заходи щодо усунення причин виникнення нещасного випадку (аварії), висновок комісії.

В акті ж про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), вказуються дані і відомості про дату і час настання нещасного випадку, найменування підприємства, працівником якого є потерпілий, про потерпілого, проведення навчання та інструктажу з охорони праці, проходження медичного огляду, обставини, за яких стався нещасний випадок, причини нещасного випадку, діагноз потерпілого, осіб, що допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, свідків нещасного випадку, заходів щодо усунення причин нещасного випадку.

Як убачається з матеріалів справи, до складу комісії, яка проводила розслідування нещасного випадку, що стався 13 травня 2010 року з ОСОБА_3. на території КП "Плесо", увійшли: головний держаний інспектор з охорони праці відділу з розслідування нещасних випадків і аварій на виробництві та організації управління охороною праці ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву - Ботвиненко С.В. ; страховий експерт з охорони праці відділу по роботі зі страхувальниками та потерпілими Шевченківського району УВД ФСС НВ у м. Києві - Хоменчук М.О. ; заступник директора КП "Плесо" з кадрових питань та побуту - Карасевич І.І. ; провідний спеціаліст відділу з питань охорони праці та безпечної життєдіяльності населення Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві - Хоніна Л.Л. ; заступник голови профкому, начальник рятувально-водолазної станції N 1 КП "Плесо" - Бородавко С.І. ; начальник служби охорони праці та техніки безпеки КП "Плесо" - Герасимчук А.А., тобто не лише представники органів державної влади, але й інші особи.

При цьому, комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що 12 листопада 2010 року склала відповідні акти за формами Н-5 та Н-1, які не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі N 805/3980/15-а, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від таких висновків.

Таким чином, за суб'єктним складом сторін та характером спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди всіх інстанції помилково розглянули справу за позовом УВД ФСС НВ у м. Києві до ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву про скасування актів розслідування нещасного випадку та про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до підп. "б" п. 1 ч. 2 ст. 243 КАС України суд задовольняє заяву за наявності підстав, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, і має право скасувати судові рішення і закрити провадження в адміністративній справі.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 241, 242, 243 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду), підп. 1, 2 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2011 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві до територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву, треті особи: Комунальне підприємство "Плесо", ОСОБА_3, про скасування актів розслідування нещасного випадку та про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

О.С. Золотніков О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что по субъектному составу сторон и характером спорных правоотношений, это дело подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства, в связи с чем суды всех инстанции ошибочно рассмотрели дело по иску УВД ФСС НВ в г. Киеве ТУ Госгорпромнадзора по Киевской области и Киеву об отмене актов расследования несчастного случая и о несчастном случае, связанном с производством, в порядке административного судопроизводства.