Постановление БП-ВС о порядке назначения досрочной пенсии матери ребенка-инвалида

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа N 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016)

Провадження N 11-1060апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В.) від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про визнання незаконною відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Якимівського районного суду Запорізької області з позовом про визнання незаконною відмови в призначенні їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно з Законом України від 05 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон

N 1788-XII)та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Якимівському районі, Управління ПФУ, ПФУ відповідно) призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 08 листопада 2016 року. Також позивачка просила довести до відповідача, що Закон N 1788-XII має вищу юридичну силу по відношенню до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі - Порядок N 22-1), та визнати незаконною вимогу про надання документів, які мали б підтвердити визнання її дитини інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку.

Якимівський районний суд Запорізької області постановою від 22 листопада 2016 року позов задовольнив частково. Визнав незаконною відмову Управління в призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно зі ст. 17 Закону N 1788-XIIтa зобов'язав відповідача призначити ОСОБА_3 таку пенсію з 08 листопада 2016 року. В іншій частині позову відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2017 року задовольнив апеляційну скаргу УПФУ в Якимівському районі, скасував постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року та прийняв нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, 03 квітня 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та просила залишити постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року без змін.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначила, що при постановленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю дослідив та з'ясував усі обставини справи. За позицією скаржниці, Законом України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) не передбачено необхідності при зверненні за призначенням пільгової пенсії як матері інваліда з дитинства подання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

05 травня 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення УПФУ в Якимівському районі про залишення без задоволення касаційної скарги, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, адже для призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підпунктом 8 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону

N 2147-VIII установлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів …, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія … вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 вересня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України у справі N 21-133а14.

У вказаній справі Верховний Суд України дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону N 1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала такі медичні показання до досягнення нею шестирічного віку.

Однак, за позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2014 року у справі N 21-133а14, є помилковим, оскільки абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містить як обов'язкову умову для призначення дострокової пенсії за віком установлення дитині інвалідності до досягнення шестирічного віку, а лише умову виховання дитини до цього віку.

Касаційним адміністративним судом також зроблено висновок, що визначення поняття "інвалід з дитинства" можна зробити з логічного тлумачення норм законів України від 21 березня 1991 року N 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон N 875-XII) та від 16 листопада 2000 року N 2109-III "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" (далі - Закон N 2109-III), а також закріпленого в ст. 6 Сімейного кодексу України поняття "дитина". Отже, інвалід з дитинства - це статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років.

Водночас суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стародуб О.П. висловив окрему думку щодо ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року в цій справі, у якій зазначив про відсутність необхідності відступу від правової позиції Верховного Суду України та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 341 КАСУкраїни передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 31 серпня 1998 року, тобто у віці 12 років визнаний у встановленому порядку інвалідом з дитинства з діагнозом вальгусна деформація правого колінного суглоба.

08 листопада 2016 року позивачка звернулася до УПФУ в Якимівському районі із заявою про дострокове призначення їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

16 листопада 2016 року УПФУ в Якимівському районі відмовило ОСОБА_3 у призначенні їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки позивачкою не було надано відповідачу висновок лікарсько-консультаційної комісії про визнання дитини - ОСОБА_5 інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку на підставі п. 2.18 Порядку N 22-1, і запропонувало позивачці надати висновок лікарсько-консультаційної комісії Якимівської центральної районної лікарні на підтвердження того, що ОСОБА_5 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Однак, ОСОБА_3 не надала Управлінню ПФУ відповідний висновок і звернулася до суду з цим позовом, при цьому не заявила про наявність будь-яких перешкод для отримання такого висновку.

Відмовляючи у задоволенні позову, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 травня 2014 року у справі N 21-133а14, згідно з яким для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства визначальним є факт встановлення інвалідності дитині у відповідному віці до досягнення 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір'ю до цього віку.

Позивачка у цій справі, як і позивачка у справі N 21-133а14, є матір'ю дитини, яку визнано інвалідом з дитинства після досягнення нею шестирічного віку, предметом спору в обох зазначених справах є відмова територіального органу ПФУ у призначенні пенсії на підставі абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV, а правовідносини у цих справах - подібними. Отже, суд касаційної інстанції правильно зазначив, що висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2014 року у справі N 21-133а14, є обов'язковим для Верховного Суду при вирішенні даного спору.

Аналізуючи обґрунтованість підстав для можливості відступлення від висновку Верховного Суду України щодо застосування норми права (призначення дострокової пенсії за віком як матері дитини, яку визнано інвалідом з дитинства після досягнення нею шестирічного віку) у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону).

Відповідно до ст. 17 Закону N 1788-XII (у редакції, чинній на час звернення позивачки до Управління) жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (п. "є" і "ж" ст. 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (ст. 94).

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон N 1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Статтею 1 Закону N 1058-ІVпередбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону N 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Відповідно до абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, що не оспорюється у цій справі). За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства.

Таким чином, встановлення органами Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) інвалідності після досягнення такою дитиною шестирічного віку в певній мірі ставить під сумнів факт виховання матір'ю до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань.

Загальний підхід до змістовного наповнення поняття "особа з інвалідністю" на момент виникнення спірних відносин установлювався ст. 2 Закону N 875-XII, а також ст. 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року N 2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон N 2961-IV). Зокрема, такий статус могла мати особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов?язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону N 2961-IV дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, унаслідок чого держава зобов?язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Велика Палата Верховного Суду наголошує й на тому, що визначення терміну "інвалід з дитинства" не міститься ані в Законі N 875-XII, ані в Законі N 2109-III. При цьому за змісту абз. 2 п. 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року N 1317 (далі - Положення N 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності. Згідно з п. 14 цього Положення причинний зв?язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Зі змісту абзацу 4 п. 3 розд. XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV убачається, що пільга, пов?язана зі зменшенням жінкам пільгового віку та страхового стажу, установлювалася лише тим матерям інвалідів з дитинства та дітей інвалідів до 16 років, які виховували їх за підтвердженого стану інвалідності на момент досягнення дитиною 6 років.

Отже, для призначення пенсії на підставі Закону N 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Непрямим підтвердженням цього є встановлена ч. 6 ст. 179 Кодексу законів про працю України можливість надання жінці в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Натомість, за відсутності медичних показань до догляду за дитиною жінка не матиме можливості перебувати у такій відпустці і має прийняти рішення про вихід на роботу або припинення трудових відносин з роботодавцем.

Відповідно до ч. 12 ст. 7 Закону N 2961-IV положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року N 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Згідно з п. 2.18 Порядку N 22-1 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії, що така дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливістьнастання інвалідності до досягнення особою вісімнадцяти років (висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону N 1058-IV.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що п. 2.18 Порядку N 22-1 не суперечить положенням ст. 17 Закону N 1788-XII та ст. 26, абз. 4 п. 3 розд. VIII "Прикінцеві положення" Закону N 1058-IV, оскільки не встановлює та/або не змінює механізм призначення такого виду пенсії.

Отже, Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2014 року у справі N 21-133а14 висловив обґрунтовану позицію, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону N 1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Велика Палата Верховного Суду вважає недоцільним висновок Касаційного адміністративного суду про тлумачення поняття "інвалід з дитинства" як статус дитини-інваліда, який ця дитина набуває по досягненню нею 18 років, оскільки визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини - інваліда з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття "інваліда з дитинства", а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

Підсумовуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі N 21-133а14.

За таких обставин ОСОБА_3 не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки вона не надала Управлінню ПФУ висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Ураховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до УПФУ в Якимівському районі про визнання незаконною відмови в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства починаючи з 08 листопада 2016 року, є обґрунтованим і законним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349,ст. 350 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

Лобойко Л.М.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что мать ребенка-инвалида имеет право на назначение досрочной пенсии по возрасту, но не ранее чем за 5 лет до достижения пенсионного возраста, предусмотренного ст. 26 Закона N 1058-IV, в том случае, если ребенок, которого она воспитывает, признан ребенком-инвалидом до достижения шестилетнего возраста. Если ребенок признан ребенком-инвалидом после достижения им шестилетнего возраста, или инвалидом с детства после достижения восемнадцатилетнего возраста, мать этого ребенка имеет право на получение указанной пенсии только при наличии заключения врачебно-консультативной комиссии, что ребенок имел медицинские показания для признания его ребенком- инвалидом до достижения шестилетнего возраста.

На мой взгляд решение не справедливое и унизительное.

[Лев]

Это омерзительно. Давняя хотелка ПФУ стала реальностью благодаря выполнению Большой палатой судебного заказа. Если так и дальше, то скоро любая вшивая инструкция в извращенной интерпретации возымеет приоритет над Конституцией.

95-й квартал, одним словом...

[Master+++]

Кто придумал этот критерий - именно 6 лет? Моя дочь болела с рождения, заболевание гипофиза. Несколько лет не могли установить диагноз. Месяцами лежали в Охматдете. От чего только не лечили. Заключение о ее заболевании и как следствие - инвалидность, мы получили, когда дочери исполнилось 6 лет 2 месяца. И вот уже на протяжении 8 лет тысячи гривень идут на лечение, а государство ничем не помогает. Но при этом оказывается мне не положена досрочная пенсия, т.к. справку ВКК дали на 2 месяца позже...

Да, уж. Видно у Большой палаты - только здоровые дети и они далеки от того с чем сталкиваются матери детей-инвалидов.