Обсуждаем применение валютного законодательства судами

[у.zaporozhskiy]

Это не моему делу решение, я ж написала, что очередные заседания по моим делам в ноябре.

я имел в виду жалобу на судью в ВСЮ, что он столько дело тянет, сейчас еффект может быть...

ведь реалии поменялись...

[Antonina]

я имел в виду жалобу на судью в ВСЮ, что он столько дело тянет, сейчас еффект может быть...

ведь реалии поменялись...

Ну мне пока выгодно, что он тянет.... Авось к лучшему жизнь изменится... А после неправомерного решения будут жалобы по всем пунктам: и сроки, и нерассмотрение заявы по обеспечению исков и т.д. и т.п.

[vekt]

Самсін Р.І.

Господарський суд м. Києва

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10906181

Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

При цьому, відповідно до норм пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

При цьому, відповідно до норм пп. “г” п. 4 ст. 5 Декрету використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

У нормах ст. 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.

Таким чином, зазначеними положеннями законів України встановлено, що уповноважені банки на підставі виданої НБУ банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, мають право використовувати іноземну валюту на території України при здійсненні розрахунків, в тому числі і здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Як слідує з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»діє на підставах положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, тому НБУ видано йому банківську ліцензію № 5 яка зареєстрована 27.09.1991р. за номером 3 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Невід’ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл

[vekt]

Это мой упрек форумчанам, которые увлекаются запретами/НЕзапретами

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-6244/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Тютюник М.С.

Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С.

Приймака В.М.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «УкрСиббанк» в особі відділення № 606 АКІБ «УкрСиббанк», третя особа: Національний банк України в особі управління Національного банку України в Запорізькій області про визнання недійсними договору кредиту та договору застави,

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10913781

Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містить заборони надання кредиту в іноземній валюті, тому надання такого кредиту не є підставою для визнання договору недійсним.

-------------

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10938538

справа № 2-285/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2010 р. КЕРЧЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Кисельова Є.М.

при секретарі - Дробот К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АКІБ "УкрСиббанк" про визнання договорів недійсними, третя особа - Приватний нотаріус ОСОБА_3,

Декрет Кабінету міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містять такої заборони.

[vekt]

Справа № 2-2808/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко Алла Петрівна

з участю секретаря – Косухіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про визнання кредитного договору удаваним та застосування наслідків удаваного правочину,

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10982302

Посмотрите сами как шашкой махать

[у.zaporozhskiy]

Справа № 2-2808/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Сидоренко Алла Петрівна

з участю секретаря – Косухіної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” про визнання кредитного договору удаваним та застосування наслідків удаваного правочину,

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10982302

Посмотрите сами как шашкой махать

тут суд поражает своей лаконичностью

ничего вообще не выяснил

ужас...

указал, отказать, так как отказать

приблизительно такая формулировка.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10913781

Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" не містить заборони надання кредиту в іноземній валюті, тому надання такого кредиту не є підставою для визнання договору недійсним.

а при чем здесь форумчане, если о запрете пишет апеляционный суд

кто виноват, что судьи исковеркывают нормы, не видят, что законодательство не допускает кредитование резидентом в иностранной валюте физ лиц резидентов для потребительских целей.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10938538

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Кредитні договори від 15.04.2008 року і від 18.04.2008 року, а також Іпотечний договір від 15.04.2008 року не відповідають вимогам ч. 5 ст. 203 ЦК України, як правочини, які не спрямовані на реальне правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки відповідач за зустрічним позовом не мав дозволу на укладання договорів в іноземній валюті.

это если бы доллары не были выданы, а здесь их выдали, кто такое пишет в иске, хотя снова таки: суд мог все что угодно написать в решении

не раз в этом убедился.

"Оскільки ОСОБА_1 під час підписання спірних договорів була ознайомлена з їх умовами та наслідками то підстави передбачені ст..ст. 203, 215 ЦК України для визнання договорів недійсними – відсутні."

как всегда вы подписались под заказным убийством, значит все ок, договор соответствует законодательству.

Що стосується відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на операції з надання і одержання кредитів у іноземній валюті, то у даному випадку така індивідуальна ліцензія не потрібна, оскільки письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом КМУ,

это даже комментировать смешно)))

[aline]

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-6244/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Тютюник М.С.

Суддя-доповідач : Денисенко Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.

Суддів: Денисенко Т.С.

Приймака В.М.

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного банку «УкрСиббанк» в особі відділення № 606 АКІБ «УкрСиббанк», третя особа: Національний банк України в особі управління Національного банку України в Запорізькій області про визнання недійсними договору кредиту та договору застави,

однако в реестре я не нашла Ришення от 01.07.2010

хотелось бы посмотреть...

[vekt]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10948675

Приморський районний суд м. Одеси Науменко Андрій Володимирович

Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ст.8- для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.

Таким чином, згідно діючого законодавства України операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.

Представник позивача підтвердив, що позивач має Банківську ліцензію видану НБУ, та дозвіл на здійснення операцій, яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.

Листом № 13-210\7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України роз’яснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання\одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності позивача.

----------------------

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10948678

Приморський районний суд м. Одеси Науменко Андрій Володимирович

Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ст.8- Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют , виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України. Згідно матеріалів справи позивач має Банківську ліцензію за номером 129 видану НБУ 17.10.1991 року, якою зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.

Листом № 13-210\7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України роз’яснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання\одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

--------------------

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10926171

Святошинський районний суд міста Києва Чала Алла Петрівна

Укладаючи договори кредиту, поруки та іпотеки, позивачі діяли в порядку реалізації свого права щодо свободи договору, вільно і в добровільному порядку погодили усі умови цих договорів.

В частині 3 ст.533 ЦК України вказано, що використання іноземної валюти … на території України за зобов*язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

ПАТ «Універсал Банк» (ВАТ «Універсал Банк») має банківську ліцензію Національного банку України №92 від 04.12.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 98), Дозвіл Національного банку України №92-1 від 07.12.2007р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу №92-1 від 04.12.2001р. (а.с. 53-54).

Укладений згідно діючого законодавства договір, є обов*язковим для його виконання сторонами, що закріплено в ст.629 ЦК України.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зазначені в ст.203 ЦК України.

Порушення будь-якої із цих вимог при укладенні позивачами кредитного договору, договору поруки або договору іпотеки судом не встановлено.

----------------------

Вот есть тут, на форуме, НЕспоживачи? СПДешники, та шо ж вы делаете? Ну шо ж вы тулите "в" Декрета?

Господарський суд Львівської області Морозюк А.Я

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10919373

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10919371

Господарський суд Дніпропетровської області Єременко Анна Валеріївна

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10910036

Господарський суд Донецької області Попков Д.О.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10915289

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10906229

Господарський суд м. Києва Пригунова А.Б.

-----------------------

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10918686

Господарський суд Кіровоградської області Змеул О.А.

Начисляют в долларах пеню, проценты, заборгованости по курсу.

И никто про 524-2 и 533-2 не вспоминают, как будто так и положено

Никаких обоснований для применения текщего курса не приведено.

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10948675

Приморський районний суд м. Одеси Науменко Андрій Володимирович

Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ст.8- для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.

Таким чином, згідно діючого законодавства України операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.

Представник позивача підтвердив, що позивач має Банківську ліцензію видану НБУ, та дозвіл на здійснення операцій, яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.

Таким чином, порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності позивача.

----------------------

смешно, а почитать что такое валютный рынок, суд забыл?

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10926171

Святошинський районний суд міста Києва Чала Алла Петрівна

Укладаючи договори кредиту, поруки та іпотеки, позивачі діяли в порядку реалізації свого права щодо свободи договору, вільно і в добровільному порядку погодили усі умови цих договорів.

В частині 3 ст.533 ЦК України вказано, що використання іноземної валюти … на території України за зобов*язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

ПАТ «Універсал Банк» (ВАТ «Універсал Банк») має банківську ліцензію Національного банку України №92 від 04.12.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 98), Дозвіл Національного банку України №92-1 від 07.12.2007р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу №92-1 від 04.12.2001р. (а.с. 53-54).

Укладений згідно діючого законодавства договір, є обов*язковим для його виконання сторонами, що закріплено в ст.629 ЦК України.

Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зазначені в ст.203 ЦК України.

Порушення будь-якої із цих вимог при укладенні позивачами кредитного договору, договору поруки або договору іпотеки судом не встановлено.

----------------------

Судья забыла разобраться в суте законодательства...

Вот есть тут, на форуме, НЕспоживачи? СПДешники, та шо ж вы делаете? Ну шо ж вы тулите "в" Декрета?

Господарський суд Львівської області Морозюк А.Я

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10919373

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10919371

Господарський суд Дніпропетровської області Єременко Анна Валеріївна

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10910036

Господарський суд Донецької області Попков Д.О.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10915289

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10906229

Господарський суд м. Києва Пригунова А.Б.

-----------------------

а почему вы думаете, что виноваты СПД, а не хоз суд им типа объясняет, что по п. в. банки могли творить беспредел?

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10918686

Господарський суд Кіровоградської області Змеул О.А.

Начисляют в долларах пеню, проценты, заборгованости по курсу.

И никто про 524-2 и 533-2 не вспоминают, как будто так и положено

Никаких обоснований для применения текщего курса не приведено.

[aline]

Справа №2-365/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010року м.Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Чаус Л.В.

при секретарі Турчині Ю.О.,

за участю представника позивача - публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

Лупенка Р.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки,

встановив:

Дійсно, ч. 1 ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Але положення ч. 3 ст. 533 ЦК України допускають використання за зобов’язаннями іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Валютними операціями, серед іншого, є операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Таким чином, видача кредиту в іноземній валюті є одночасно кредитною та валютною операцією, оскільки пов’язана з переходом до позичальника права власності на іноземну валюту.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10580295

Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (п.2.) N 279 від 06.07.2000 м.Київ (див. текст) ( В редакції Постанови Національного банку N 10 від 17.01.2005 )

[у.zaporozhskiy]

Справа №2-365/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010року м.Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Чаус Л.В.

при секретарі Турчині Ю.О.,

за участю представника позивача - публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

Лупенка Р.С.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки,

встановив:

Дійсно, ч. 1 ст. 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Але положення ч. 3 ст. 533 ЦК України допускають використання за зобов’язаннями іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Валютними операціями, серед іншого, є операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.

Таким чином, видача кредиту в іноземній валюті є одночасно кредитною та валютною операцією, оскільки пов’язана з переходом до позичальника права власності на іноземну валюту.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10580295

Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (п.2.) N 279 від 06.07.2000 м.Київ (див. текст) ( В редакції Постанови Національного банку N 10 від 17.01.2005 )

это решение еще раз подтверждает, что иск по недействительности нужно подавать отдельно, что бы максимально потянуть время...

[aline]

Это решение подтверждает только то, что заемщик, попавший в скрутне становище даже без специального образования... в законодательстве более подкован, чем некоторые судьи

[aline]

"Частина 3 коментованої статті дозволяє використовувати при здійсненні розрахунків на території України іноземну валюту в порядку та на умовах, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України на сьогодні встановлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 р. N 200, Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. N 520, та іншими документами."

Декрет:

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам

на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для

здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі

операції:

г) використання іноземної валюти на території України як

засобу платежу або як застави;

Стаття 7. Порядок організації розрахунків

у іноземній валюті

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах

торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна

валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені

банки.

Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів

виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.

( Частина друга статті 7 в редакції Закону N 139/95-ВР від

11.04.95 )

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в

межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови

одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Правила використання готівкової іноземної валюти на території України

6. Використання готівкової іноземної валюти

на території України

як засобу платежу або як застави

6.1. Фізичні особи - нерезиденти, а також повноважні

представники юридичних осіб - нерезидентів - суб'єктів

підприємницької діяльності можуть використовувати на територіях

митниць готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі:

а) сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових

платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до

митного законодавства України;

б) сплати дорожніх зборів і оформлення перевезень

негабаритних, великовагових і небезпечних вантажів;

в) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і

транзитних товарів митними органами;

г) сплати консульських зборів для відкриття віз на в'їзд в

Україну;

ґ) оплати послуг, наданих прикордонними

санітарно-карантинними, ветеринарними, фітосанітарними та іншими

службами контролю;

д) оплати послуг з обов'язкового медичного страхування та

обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності

власників наземних транспортних засобів;

е) оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати

мита та податків.

6.2. Фізичні особи - резиденти можуть використовувати на

території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у

випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї

глави.

6.3. Фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та

іноземні представництва можуть використовувати на території

України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати

дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних

держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які

виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

{ Пункт 6.4 глави 6 виключено на підставі Постанови

Національного банку N 241 ( z0816-08 ) від 12.08.2008 }

Стаття 189ГКУ. Ціна у господарських зобов'язаннях

1. Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення

вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти

господарювання.

2. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна

зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних

договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за

згодою сторін.

НЕ ЧЕМ НЕ РАЗРЕШЕНО В КРЕДИТНОМ ДОГОВОРЕ ОБЯЗАТЕЛЬСТВО ВЫРАЖАТЬ В ВАЛЮТЕ!!!

[vekt]

09.08.2010

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10988222

Гірницький районний суд м. Макіївки Безрученко Юлія Олескандрівна

20.08.2010

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10990722

Запорізька область Запорізький районний суд Запорізької області Громова Інна Борисівна

02.08.2010

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10990345

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Мироненко Ірина Петрівна

06.08.2010

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10987627

Центральний районний суд м. Сімферополя Благодатна Олена Юріївна

[Legion - 512 DI]

Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

06.11.2009 N 9

Про судову практику розгляду

цивільних справ про визнання

правочинів недійсними

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є дати судам такі роз'яснення:

1. Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (далі - ЦК), Земельним кодексом України ( 2768-14 ), Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV ( 3161-15 )), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV ( 161-14 ) "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV ( 1211-15 )) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

2. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК ( 435-15 ) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

3. При розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК ( 435-15 ), стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ), далі - ЦПК) в порядку позовного провадження.

4. Судам відповідно до статті 215 ЦК ( 435-15 ) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

5. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

6. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК ( 1618-15 ).

За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб'єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору.

7. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом статті 216 ЦК ( 435-15 ) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК ( 1618-15 ).

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )).

8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3

частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК ( 435-15 ) щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435-15 ).

9. Згідно зі статтею 217 ЦК ( 435-15 ) правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

10. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного

правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК ( 435-15 ) не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК ( 435-15 ).

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК ( 435-15 ) добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у

нього майна. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації,

за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV ( 1952-15 ) "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

11. Судам слід враховувати, що в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК ( 435-15 )).

12. Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547,

719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК ( 435-15 ) тощо. Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК ( 435-15 ) не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

13. З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК ( 435-15 ). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

14. Судам необхідно враховувати, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв'язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати статтю 1257 ЦК, оскільки норми глави 85 ЦК ( 435-15 ) не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

15. Вимоги про визнання правочину недійсним на підставі статей 221 - 223 ЦК ( 435-15 ) можуть заявлятися як батьками (усиновлювачами), опікуном чи піклувальником, а також бабою і дідом (частина друга статті 258 Сімейного кодексу України ( 2947-14 )), так і будь-якою заінтересованою особою, а також самою неповнолітньою особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відповідно до частини другої статті 29 ЦПК ( 1618-15 ).

16. Правила статті 225 ЦК ( 435-15 ) поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК ( 1618-15 ) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК ( 435-15 ) суд відповідно до статті 145 ЦПК ( 1618-15 ) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення

правочину.

17. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК ( 435-15 ) є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

18. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК ( 435-15 ):

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ( 254к/96-ВР )); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15 ) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК ( 435-15 )).

19. Відповідно до статей 229 - 233 ЦК ( 435-15 ) правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ( 435-15 )), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

20. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Норми статті 230 ЦК ( 435-15 ) не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

21. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК ( 435-15 )), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна.

Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

22. Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК ( 435-15 ) необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

23. Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК ( 435-15 ), якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та

інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

24. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

25. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК ( 435-15 )) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК ( 435-15 ) має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК ( 435-15 ), можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

26. Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК ( 435-15 ) відповідно до частини другої статті 35 ЦПК ( 1618-15 ) залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників. Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК ( 435-15 ) до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Недотримання вимог статті 362 ЦК ( 435-15 ) у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця.

Згідно із статтями 1281 та 1282 ЦК ( 435-15 ) вимоги, пов'язані з визнанням правочинів недійсними, можуть пред'являтися також кредиторами спадкодавця до спадкоємців сторони правочину. У цьому разі спадкоємці зобов'язані задовольнити такі вимоги у межах вартості успадкованого майна за умови дотримання норм про пред'явлення вимог (стаття 1281 ЦК).

27. Позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК ( 1618-15 ) за

місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК ( 435-15 ). При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

28. До окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК ( 435-15 )). Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК ( 435-15 ) - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК). Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК ( 435-15 ) до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

29. Судам необхідно враховувати, що в силу частини другої статті 215 ЦК ( 435-15 ) норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними. У зв'язку з цим суди повинні відмовляти у визнанні мирових угод у справах щодо визнання нікчемності правочинів та застосування наслідків як таких, що суперечать закону (частина п'ята статті 175 ЦПК ( 1618-15 )).

У справах про визнання недійсними оспорюваних правочинів та застосування наслідків їх недійсності мирові угоди визнаються судом з урахуванням вимог статті 175 ЦПК ( 1618-15 ).

30. Заяву про поворот виконання рішення суду відповідно до статті 380 ЦПК ( 1618-15 ) в разі скасування рішення суду про визнання правочину недійсним можуть подати лише особи, які беруть участь у справі, а також особи, які набули майно за рішенням суду.

31. У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК ( 1618-15 ) за загальною сумою всіх вимог.

32. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 ( v0003700-78 ) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року N 13 ( v0013700-92 ) та від 25 травня 1998 року N 15 ( v0015700-98 )).

Голова Верховного

Суду України В.В.Онопенко

Секретар Пленуму

Верховного Суду України Ю.Л.Сенін

В БОЛЬШИНСТВЕ СЛУЧАЕВ ВСУ УКАЗАЛ ПУТЬ РЕШЕНИЙ НАШИХ ПРОБЛЕМ...НО МЫ САМИ НАСТУПАЕМ НА ОДНИ И ТЕ ЖИ ГРАБЛИ

ИСКИ НЕОБХОДИМО ПИСАТЬ И ДОКАЗАТЕЛЬСТВА ПРИВОДИТЬ НА СУДЕ С УЧЕТОМ ПОСТАНОВЛЕНИЯ ВСУ...ПО ДРУГОМУ НЕ ПОЛУЧИТСЯ И НА ПОБЕДУ РАСЧИТЫВАТЬ НЕ ПРИЙДЁТСЯ....

[Legion - 512 DI]

06.08.2010

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10987627

Центральний районний суд м. Сімферополя Благодатна Олена Юріївна

Решение просто МРАК, но явно на суде НИКОГО не было....РЕШЕНИЕ ЗАОЧНОЕ

ВЫВОД: НА СУД НУЖНО ИДТИ И НЕ ОДНОМУ, А С НОРМАЛЬНЫМ ЮРИСТОМ...

[vekt]

Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з

наданням клієнтам коштів у тимчасове користування

або

прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов,

а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на "стандартні", "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (п.2.) N 279 від 06.07.2000 м.Київ (див. текст) ( В редакції Постанови Національного банку N 10 від 17.01.2005 )

Ага. Вот чего в супе не хватало. Поехали.

Первое

Банк выступает у нас в двух лицах.

Как получатели кредитов, мы являемся контрагентами БАНКА-КРЕДИТОРА

Как владельцы счетов, мы являемся клиентами ОБСЛУЖИВАЮЩЕГО БАНКА

Мне банк поставил кредит на мой текущий счет - "прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов"

После этого с моего текущего в кассе мне выдали готивку - "наданням клієнтам коштів у тимчасове користування"

Банк совершил аж две последовательных кредитных операции

Этим трактористам только в поле буряками в поле кидаться. Смотрите ж сами:

Сначала кредитор - валютный контролер отправляет на мой счет валюту :angry:

потом обсл.банк - валютный контролер принимает эту валюту на мой счет :angry:

и после этого обсл.банк - валютный контролер еще и выдает мне эту валюту :angry:

ну точно пороблено

Второе

Еще нигде не подтверждено, что как и позика, кредит переходит в собственность (собственность=владение+распоряжение+использование(ЦКУ))

А тут прямо вбито - во временное пользование

(использование=собственность-(минус)владение-(минус)распоряжение)

Следовательно такой кредит ни в коем случае нельзя нести продавать на межбанке,

потому что такая продажа есть валютная операция она же - передача прав собственности на валюту,

а передавать неоткуда

- у нас же только право использовать чужую собственность,

а не отчуждать чужую собственность.

[aline]

да в том то и дело....парят нам то что им выгодно...

честно говоря... мне по началу банковские сотрудники такое наворачивали...а потом когда впомнили что я по образованию финансист (банковское дело)...сразу же решили перейти на язык юриспруденции.... жалко что у меня только 2 курса юрфака ...

ну ничего что нужно наверстаем...

[sofi]

Кредит =(1054ЦК) денежные средства=используемые как платежное средство(192ЦК)

Право собственности на платежное средство есть только у того, кто его эмитирует, т.е. - у НБУ В Украине,

Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з

наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов.

т.е. кошты, деньги могут выполнять в данном случае (использоваться) как средство оборота и как средство платежа и не являются мерой стоимости или средством накопления, и не осуществляется переход права собственности.

также как платежная карта является собственностью банка, хотя с помощью ее мы можем использовать свои средства или средства банка (овердрафт).

каждый раз, используя платежную карту при расчетах в магазине платеж осуществляется, при этом само платежное средство остается собственностью банка ,но в руках собственника карточного счета (денег на счету), При этом, если в магазине принимают только карточки Visa, то платежное средство в виде "mastercard" НЕ ПРОЙДЕТ. Также как нельзя рассчитаться на рынке таким платежным средством, карточкой.

возможно, аналогия не совсем точная, но пытаюсь донести смысл, что кредит - платежное средство и перехода права собственности нет, как и невозможно использовать платежное средство в той системе, где оно не применяется .

потому и не предусмотрены кредиты в валюте на территории где платежное средство гривна,

Собственно, Декрет прямо об этом говорит в ст.1 п.2 - иностранная валюта может быть использована в качестве средства платежа только за пределы Украины (не резиденту)

и п.4 в) ст 5 логично вписывается в генлицензию, если суммы и сроки не установлены, кредиты- то предполагаются с пересечением границы.

на другие валютные операции, не предусмотренные п.2 ст1 Декрета лицензии вообще выдаваться НЕмогут, эти операции запрещены в ст.16 Декрета, как запрещены и разрешенные операции, но без выполнения условий и порядка (лицензий и постанов НБУ)

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та

генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які

підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Все настолько примитивно, что остается подумать, а шо, я самая умная, шо ли?

[aline]

Кредит =(1054ЦК) денежные средства=используемые как платежное средство(192ЦК)

Право собственности на платежное средство есть только у того, кто его эмитирует, т.е. - у НБУ В Украине,

Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з

наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов.

т.е. кошты, деньги могут выполнять в данном случае (использоваться) как средство оборота и как средство платежа и не являются мерой стоимости или средством накопления, и не осуществляется переход права собственности.

также как платежная карта является собственностью банка, хотя с помощью ее мы можем использовать свои средства или средства банка (овердрафт).

каждый раз, используя платежную карту при расчетах в магазине платеж осуществляется, при этом само платежное средство остается собственностью банка ,но в руках собственника карточного счета (денег на счету), При этом, если в магазине принимают только карточки Visa, то платежное средство в виде "mastercard" НЕ ПРОЙДЕТ. Также как нельзя рассчитаться на рынке таким платежным средством, карточкой.

возможно, аналогия не совсем точная, но пытаюсь донести смысл, что кредит - платежное средство и перехода права собственности нет, как и невозможно использовать платежное средство в той системе, где оно не применяется .

потому и не предусмотрены кредиты в валюте на территории где платежное средство гривна,

Собственно, Декрет прямо об этом говорит в ст.1 п.2 - иностранная валюта может быть использована в качестве средства платежа только за пределы Украины (не резиденту

и п.4 в) ст 5 логично вписывается в генлицензию, если суммы и сроки не установлены, кредиты- то предполагаются с пересечением границы.

на другие валютные операции, не предусмотренные п.2 ст1 Декрета лицензии вообще выдаваться НЕмогут, эти операции запрещены в ст.16 Декрета, как запрещены и разрешенные операции, но без выполнения условий и порядка (лицензий и постанов НБУ)

Стаття 5. Ліцензії Національного банку України

1. Національний банк України видає індивідуальні та

генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які

підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Все настолько примитивно, что остается подумать, а шо, я самая умная, шо ли?

+1

[aline]

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого – судді: Хилевича С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.

при секретарі судового засідання за участю представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Матвєєва С.О. та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Костопільського районного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист порушеного права споживача і визнання недійсним кредитного договору №11254950000 від 20 листопада 2007 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Костопільського районного суду від 25 березня 2010 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсним кредитний договір №11254950000 від 20 листопада 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі - відповідно АКІБ «УкрСиббанк» або ПАТ «УкрСиббанк» чи банк) в особі Відділення №461 АКІБ «УкрСиббанк» і позивачем.

Не погодившись із його законністю і обґрунтованістю, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи.

На її обґрунтування вказував про реальність кредитного договору, а саме, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, передбаченому договором. Посилався на вимоги ст. 652 ЦК України щодо зміни чи розірвання договору, внаслідок чого зробив висновок про відсутність таких істотних умов. Вважав, що твердження суду про незаконність укладення кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суперечить ст. 533 ЦК України, Законам України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки Національним банком України відповідачу видано 28 жовтня 1991 року банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, а 24 грудня 2001 року – письмовий дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями. За переконанням апеляційної скарги, банк був управі здійснювати операції з іноземною валютою, в т.ч. операції з надання кредитів у іноземній валюті. Вважав, що посилання суду про необхідність одержання індивідуальних ліцензій сторонами оспорюваного кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, є необґрунтованим.

Так, стаття 193 ЦК України відсилає до закону види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей поряд з іншим віднесено й іноземну валюту, а тому використання іноземної валюти згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» при проведенні банківських операцій, в т.ч. і кредитування, за умови додержання режиму ліцензування і видачі відповідних ліцензії та дозволу Національним банком України передбачено законодавством України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9840146

Вот решение так решение...кредиты оказывается можно и майном получать...

а по поводу индивидуальной лицензии для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу так вообще им начхать....

Почитала все решения аапеляции Рівненськой області... 100% в пользу банков...

[aline]

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ ПОЛОЖЕННЯ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" (п.4) N 87 від 31.03.99 м.Київ

Грошові кошти - готівкові кошти в касі та депозити до запитання.

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА Про затвердження Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України (Інструкція, п.3.5) N 545 від 26.12.2001 м.Київ ( Інструкція про складання річного фінансового звіту банків України втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 518 від 03.12.2003 ) ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови Національного банку N 79 від 17.02.2009 )

Готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Положення, п.1.2) 15.12.2004 N 637

дальше в случае "кошти на рахунках"

Постанова Правління

Національного банку України

12.11.2003 N 492

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

17 грудня 2003 р.

за N 1172/8493

ІНСТРУКЦІЯ

про порядок відкриття, використання і закриття

рахунків у національній та іноземних валютах

7.12. На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних

осіб-резидентів зараховуються:

валюта, перерахована як кредит, позика, фінансова допомога

відповідно до договору за умови отримання у

випадках, визначених нормативно-правовими актами Національного

банку, реєстраційного свідоцтва Національного банку щодо залучення

кредитів, позик в іноземній валюті; ( Абзац пункту 7.12 в редакції

Постанови Нацбанку N 110 ( z0446-05 ) від 04.04.2005, із змінами,

внесеними згідно з Постановою Національного банку N 485

( z0023-06 ) від 21.12.2005 )

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за

розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням

проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється

згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює

переміщення готівки і банківських металів через митний кордон

України;

перерахування коштів для погашення заборгованості за

отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти,

комісійні, неустойка відповідно до законодавства України);

б) у грошовій одиниці України:

виплата готівкою в грошовій одиниці України (купівля

іноземної валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку, що

діє на день здійснення операції).

Т.е. отбросим все сомнения по поводу законности валютных кредитов, вызажения обязательства в валюте...допускаем, что имели право...

но выдавать валюту с моего поточного рахунку в иноземний валюти, т.е. обналичивать ОБЯЗАНЫ БЫЛИ ТОЛЬКО В ГРИВНЕ...

В этом и заключается функция банка как ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЕРА

[sofi]

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого – судді: Хилевича С.В.

суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.

при секретарі судового засідання за участю представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Матвєєва С.О. та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Костопільського районного суду від 25 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про захист порушеного права споживача і визнання недійсним кредитного договору №11254950000 від 20 листопада 2007 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Костопільського районного суду від 25 березня 2010 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволено: визнано недійсним кредитний договір №11254950000 від 20 листопада 2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі - відповідно АКІБ «УкрСиббанк» або ПАТ «УкрСиббанк» чи банк) в особі Відділення №461 АКІБ «УкрСиббанк» і позивачем.

Не погодившись із його законністю і обґрунтованістю, позивач подав апеляційну скаргу, де покликався на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи.

На її обґрунтування вказував про реальність кредитного договору, а саме, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у строк та в порядку, передбаченому договором. Посилався на вимоги ст. 652 ЦК України щодо зміни чи розірвання договору, внаслідок чого зробив висновок про відсутність таких істотних умов. Вважав, що твердження суду про незаконність укладення кредитного договору, предметом якого є іноземна валюта, суперечить ст. 533 ЦК України, Законам України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки Національним банком України відповідачу видано 28 жовтня 1991 року банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, а 24 грудня 2001 року – письмовий дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями. За переконанням апеляційної скарги, банк був управі здійснювати операції з іноземною валютою, в т.ч. операції з надання кредитів у іноземній валюті. Вважав, що посилання суду про необхідність одержання індивідуальних ліцензій сторонами оспорюваного кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, є необґрунтованим.

Так, стаття 193 ЦК України відсилає до закону види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними. Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей поряд з іншим віднесено й іноземну валюту, а тому використання іноземної валюти згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» при проведенні банківських операцій, в т.ч. і кредитування, за умови додержання режиму ліцензування і видачі відповідних ліцензії та дозволу Національним банком України передбачено законодавством України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9840146

Вот решение так решение...кредиты оказывается можно и майном получать...

а по поводу индивидуальной лицензии для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу так вообще им начхать....

Почитала все решения аапеляции Рівненськой області... 100% в пользу банков...

т.е. попутно банк признал что выдал майно та

вказував про реальність кредитного договору , т.е свел к тому, что это Договор позыки ст 1046 ЦКУ., при этом уверял что действовать может только на основании лицензии.

1. Где в банковской лицензии указано, что банк имеет право передавать в собственость валюту, обратившимся к банку за одолжением - кредитом, который банк и суд считает займом. Где вообще разрешение(лицензия) на выдачу займов, тем более в валюте?

в займ дается собственное майно, а не привлеченное из п3 банковской лицензии.

2.если это договор займа, реальный, то переход права собствености в момент передачи майна, то есть зачисления на счет заемщика или получения в кассе наличкой.

Если в том же банке был произведен валютообмен, то майно в ту же секунду было возвращено. и весь договор закрыт., а получено было другое майно, валютная ценность - гривня, которая имеет статус денег в украине. Чего же банк требует возврата того, что уже ему вернули?

3)договор позыки односторонний, так что там можно было погоджувати. Позичальник мог расписку написать, что получил вещь и обязуется ее вернуть в установленный срок.

Причем тогда все остальные условия.

4) а плату,%, за такой валютный займ с какого перепугу в валюте берут?

какой-то полный бред, а не апелляция. Я вчера с дерева слезла в правознавстве, и то уже знаю, что договор кредита - консесуальный, а юристы банка и апеляшкины судьи об этом не знают Судей на мыло!

[sofi]

7.13. З поточного рахунку в іноземній валюті за

розпорядженням фізичної особи-резидента або за його дорученням

проводяться такі операції:

а) в іноземній валюті:

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється

згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює

переміщення готівки і банківських металів через митний кордон

України;

перерахування коштів для погашення заборгованості за

отриманим кредитом в іноземній валюті (у тому числі проценти,

комісійні, неустойка відповідно до законодавства України);

б) у грошовій одиниці України:

виплата готівкою в грошовій одиниці України (купівля

іноземної валюти здійснюється за курсом уповноваженого банку, що

діє на день здійснення операції).

Т.е. отбросим все сомнения по поводу законности валютных кредитов, вызажения обязательства в валюте...допускаем, что имели право...

но выдавать валюту с моего поточного рахунку в иноземний валюти, т.е. обналичивать ОБЯЗАНЫ БЫЛИ ТОЛЬКО В ГРИВНЕ...

В этом и заключается функция банка как ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЕРА

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється

згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює

переміщення готівки і банківських металів через митний кордон

України; - как то двузначно выглядит, хотя по юрлицам точно знаю, что валюта зашедшая на счет из-за границы, продается банком и владельцу зачисляются гривны

[aline]

виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється

згідно з нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює

переміщення готівки і банківських металів через митний кордон

України; - как то двузначно выглядит, хотя по юрлицам точно знаю, что валюта зашедшая на счет из-за границы, продается банком и владельцу зачисляются гривны

да что тут говорить...все законы у нас оказываются двусмысленными...а то и более