Решение Саксаганского райсуда о недействительности кредитного договора с Райффайзен Банк Аваль

[vekt]

Справа № 2-1819/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі – Горбуновій Л.С.

за участю представника позивачів – ОСОБА_1

за участю представників відповідача – Колісниченка Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору недійсними, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”(далі за текстом “Банк”), в якому початково просили: визнати кредитний договір № 014/3651/148977/82 від 29 травня 2008 р. укладений між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", недійсним; розірвати кредитний договір №014/3651/148977/82 від 29 травня 2008 р. укладений між ОСОБА_3 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"; визнати договір іпотеки укладений 29 травня 2008 р. за № 014/08/04-01/055/08 між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" недійсним; розірвати договір іпотеки від 29 травня 2008 р. за № 014/08/04-01/055/08 між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль"; зобов'язати ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" перерахувати суму кредиту в розмірі 23977 доларів США вказану в п. 1.1. ст. 1. Кредитного договору в національну валюту України за курсом на дату підписання Договору за даними з офіційного сайту НБУ: цей курс становив на той час 4,85 грн. за 1 долар США; зобов'язати ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” від імені якого діє Криворізьке регіональне відділення Дніпропетровської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" зробити перерахунок сплачених коштів.

Неодноразово уточнивши позов, остаточно просить: визнати кредитний договір від 29 травня 2008 р., укладений між ОСОБА_3 та ВАТ “Райффайзен Банк Аваль" недійсним.

В обґрунтування позову наважить наступне. 29 травня 2008 р. між ОСОБА_3 та Банком укладений кредитний договір №014/3651/148977/82, відповідно до якого були надані кошти в розмірі 37215 доларів США до 29.05.2018 р. під 14,0% річних. Перед укладанням договору, попереджала представників відповідача про те, що кредит потрібен на споживчі цілі і витрачати кошти буде в національній валюті України - гривні.

Однак, при укладенні договору; представники відповідача пояснили, що в умовах стабільності національної валюти України не має значення, зазначена в договорі національна валюта України, чи долари США, так як погашати кредит та проценти за його користування позивач буде в національній валюті України. Однак, якщо в кредитному договорі будуть вказані долари США, то процентна ставка за користування кредитом буде: в гривні - то більша. Тому, в момент укладання договору вважала, що ці положення кредитного договору на її користь і не є завідомо невигідними.

Відповідно до умов договору, розрахунок повинен був проводиться в валютній формі, розрахунок з відповідачем відповідно до умов договору дійсно проводився в валютній формі. Вважає що пропонуючи укласти договір в іноземній валюті відповідач розраховував на те що суттєва зміна обставин не наступить, не буде порушено співвідношення майнових інтересів сторін і співвідношення долару до курсу Національного банку України не зміниться, але фактично істотні умови настали, в Україні при всій турботливості та обачності сторін настала криза яку офіційно визнали Національний Банк України та інші гілки влади, що фактично є істотними обставинами для розірвання договору.

Відповідно до досягнутої домовленості між сторонами, взяла кредит в розмірі 37215 доларів США що на той час при курсі (4,85 гри. за 1 долар США.) становило 180492грн. 75 коп. а на теперішній час при курсі 8 грн. 20 коп. за 1 долар СІЛА складає. 30516Згрн.30 коп., борг виріс рівно в півтори рази завдавши значної майнової шкоди.

Укладаючи договір сторони відповідно до правил ст.632 ЦК України визначили ціну кредитного договору яка на момент отримання склала 180492грн. 75 коп. Однак, після значного підвищення восени 2008р. курсу національної валюти України по відношенню до долара США, відповідач став вимагати здійснювати платежі в доларах США, що призвело до неможливості з боку позивачки своєчасно виплачувати кредит та проценти за його користування, а ціна кредитного договору суттєво збільшилася і суттєво змінилися обставини при яких керувалися сторони укладаючи договір.

З наведеного очевидно, що відповідач, надавиш кредит в іноземній валюті, переклав ризики, пов'язані із знеціненням національної валюти на неї, позивачку, тобто включив у договір положення, які завідомо є невигідними.

Крім того, у відповідності до статей 610 - 613,638 Цивільного кодексу України, одного із основних принципів права -справедливості, договір повинен містити, як міру відповідальності боржника, так і міру відповідальності кредитора за неналежне виконання зобов'язань по договору. Кредитний договір містить положення лише про відповідальність боржника (позивача, позичальника,) за неналежне виконання зобов'язань по кредитному договору, а відповідальність кредитора (відповідача) взагалі відсутня. За описаних обставин, позивач має вимагати визнання договору недійсним в зв'язку з грубим порушенням наступних положень Закону. Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України е гривня. Статтею 651 ЦК України передбачені підстави розірвання договору. Статтею :%; ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Тобто відповідно до ст.524 ЦК України допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті. Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню у національній валюті. За приписами ст.35 Закону України “Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Стаття 3 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Стаття 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", визначає, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Статті б, 7 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами) іноземної валюти, як засобу платежу у розрахунках на території У країни. Таким чином, оскільки іноземна валюта між резидентами всередині України не може бути засобом платежу, то при укладенні спірного кредитного договору, сторони грубо порушили вимоги закону в частині порядку надання споживчих кредитів фізичним особам банками України. Визнавши в пункті 1.1. Договору предметом кредитування долар США, відповідач надав товарний кредит, а не споживчий. Договір укладений сторонами з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої кредитором для будь-яких клієнтів - фізичних осіб. На даний час, прийшла до висновку, що при укладанні спірного кредитного договору сторони порушили вимоги закону, а сам договір, текст якого складений відповідачем, передбачає відповідальність лише позивачки та захищає інтереси лише відповідача, що є несправедливим. Крім того, відповідач включив у договір пункти, які значно погіршують становище позивачки, переклав всі фінансові ризики, які пов'язані з різким коливанням курсу долара США та можливі свої збитки. Дії відповідача є способом зловживання правом, що категорично заборонено Законом (ч. З ст.13 ЦК України). Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення право чину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу й визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Наявність у відповідача генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов'язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", про що зазначає частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

В судовому засіданні в якості правонаступника відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” залучено публічне акціонерне товариство “Райффайзен банк Аваль”.

У судовому засіданні представник позивачів позов підтримав повністю та надав пояснення, які відповідають змісту позову. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, подавати додаткові докази не бажає.

Представник відповідача банку у судовому засіданні, позов не визнав повністю. При цьому, заперечуючи проти задоволення позову зазначив наступне. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути осягнуто згоди. Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України. За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №014/3651/148977/82 від 29.05.2008 р., відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у сумі 37215,00 дол. США строком на 120 місяців. Валюта кредиту визначена у п. 1.1.1 кредитного договору - долар США. Відповідно до п.7.1 кредитного договору позивачка зобов'язаний забезпечити повернення кредиту та сплату нарахованих процентів. Заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість, що включає проценти за кредит та основну заборгованість за кредитом) погашається позичальником у відповідності до графіка погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток до цього договору) щомісяця. Суми до погашення у графіку погашення кредиту визначені у доларах США. Відповідно до ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 17.1 спірного кредитного договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, комісій, процентів за користування кредитом, штрафів, пені). Таким чином виходячи зі змісту ст. 1054, 1055, 572 ЦК України, сторони кредитного договору узгодили всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду. Від ОСОБА_3 не надходило будь-яких пропозицій щодо внесення додаткових умов до кредитного договору чи договору застави, і вона підписала договір на запропонованих Банком умовах. Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_3 достовірно знала, що вона зобов'язується сплачувати кредитні платежі та проценти у доларах США. Протягом з травня 2006 року по листопад 2009 року ОСОБА_3 вносила платежі на погашення кредиту та сплачувала проценти у валюті кредиту. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд с цим, “Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів”, затверджене постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначає, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за кредитним договором (перш за все позичальник) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором. Таким чином, зміна курсу гривні по відношенню до долара США не є той обставиною, істотну зміну якої не могли передбачити сторони. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. 4.2 цієї ж статті: іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до положень ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у п.3-7 ч.2 ст.47 цього Закону, у тому числі розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківський операцій. В розумінні ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті або їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені кошти як у національній, так і в іноземній валюті. Статті 47,49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Діючим законодавством не передбачено будь-яких заборон або обмежень на видачу кредитів в іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті). Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти як у національній та і в іноземній валюті. Банк має право надавати кредити (розміщувати залучені ним кошти) незалежно від виду валюти. Основним законодавчим документом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання є Декрет КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відповідно до ст. З Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", на яку посилається ОСОБА_3, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, яким приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. А цим же самим Декретом, його ч.1 ст. 5, передбачено, що на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштовому зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Посилання позивача на п. "г" ч.4 ст. 5 ДКМУ вважає безпідставним, тому що мова йде про використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави. До спірних правовідносин підлягає застосуванню п. "в" ч.4 ст. 5 цього Декрету, відповідно до якого індивідуальною ліцензії потребують операції з надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання та одержання кредитів в іноземній валюті, що підтверджується Листом НБУ від 07.12.2009 року. Тому операції з надання баками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Чинне законодавство передбачає можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання. Національним банком України видано банківську ліцензію № 10 від 11.10.2006 р., якою передбачено право на здійснення банківських операцій у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, та дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 року, де передбачено право Банку на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку. Що стосується використання іноземної валюти як засобу платежу, то згідно “Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483, то п.1.5 цього Положення передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або утримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями); у випадках передбачених законами України. У Банка є відповідний дозвіл та дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 року, де передбачено право Банку на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: кредитний договір(а.с.7-9), договір іпотеки(а.с.10-13), ліцензія(а.с.26), дозвіл з додатком(а.с.27-28), довідка(а.с.76).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні встановлені наступні факти та обставини.

27 березня 1992 року банком отримана ліцензія на здійснення банківських операцій, передбачених п.5 -11 частини другої стаття 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, що встановлено ліцензією(а.с.26).

11 жовтня 2006 року банком отриманий дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1 – 4 та частиною четвертою стаття 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, що встановлено дозволом(а.с.27-28).

29 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про надання кредиту у сумі 37215,00 доларів США зі строком погашення до 29 травня 2018 року зі сплатою 14% річних. Вказані обставини визнаються сторонами, встановлені договором(а.с.7-9).

На підставі договору позивачці банком було надано 37215,00 доларів США. Вказана обставина визнається сторонами, встановлена довідкою(а.с.76).

29 травня 2008 року у забезпечення зазначеного вище кредитного договору, між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, що встановлено договором(а.с.14).

Позивачка станом на 28 вересня 2009 року внесла до банку на виконання своїх зобов’язань по кредитному договору погашено: за тілом кредиту –727,74 долари США, за процентами – 11522 ,70 доларів США доларів США, що встановлено довідкою(а.с.76).

Встановленим фактам та обставинам відповідають такі правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Законом України “Про банки та банківську діяльність”, Законом України “Про Національний банк України”.

Відповідно до ч.5 ст.4 ЦК України інші органи державної влади України можуть видавати нормативно – правові акти лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Згідно ст.2 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк України є особливим органом державного управління. Як встановлено ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. У відповідності до ст.56 Закону України “Про Національний банк України”, Національний банк видає нормативно – правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які видаються у формі постанов Правління Національно банку, вони не можуть суперечити законам України.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, в якій визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, сторони можуть визначити грошовій еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Стаття 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачає, що документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Судом встановлено, що на час укладення договору банк мав банківську ліцензію та дозвіл.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. “Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких є зокрема неторговельні операції з валютними цінностями.

Відповідно до п. 1.5 “Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу”, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк. Ініціатором та отримувачем за валютною операцією з надання кредиту була позивачка, а не банк, тому, відповідно до зазначеного пункту Положення на здійснення кредитування позивачки була потрібна індивідуальна ліцензія, яка у банка була відсутня.

Згідно ч.1 ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, чинений без відповідно дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. За відсутності у банку індивідуальної ліцензії суд вважає, що кредитний договір є недійсним.

Як передбачено ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину, кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На виконання договору позивачка отримала від банку 37215,00 доларів США, що у гривнях, виходячи з курсу, опублікованого в газеті “Урядовий кур’єр” за 29 травня 2009 року( 1 долар США = 4,85 грн.) дорівнювало 180492 грн. 75 коп. Зазначену суму позивачка повинна повернути банку. На даний час позивачка повернула банку усього 2972,62 доларів США, залишок, визначений в іноземній валюті, який підлягає поверненню дорівнює 34242,38 доларів США, що у гривнях, виходячи з курсу, опублікованого в газеті “Урядовий кур’єр” за 29 травня 2009 року дорівнювало 166075 грн. 54 коп.

Таким чином з позивачки належить стягнути 166075 грн. 54 коп. в якості виконання обов’язку, який випливає із змісту частини першої ст.216 ЦК України.

Суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності зі ст.ст. 15,16 ЦК України звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави: держмито - в сумі 1260 грн. 71 коп.

Керуючись ст.ст.19,99 Конституції України, ст.ст.4,11,15, 192,203,215,216,227,524,1054 ЦК України, ст.ст.2,47,49 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, ст.ст. 2,56 Закону України “Про Національний банк України”, ст. ст. 8, 10, 11, 88, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” - задовольнити повністю.

Кредитний договір від 29 травня 2008 року за № 014/3651/148977/82 укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" – визнати недійсними.

Стягнути в якості реституції на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” з ОСОБА_3 - 126071 грн. 40 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” судові витрати: 120 грн. 00 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 грн. по сплаті державного мита.

Стягнути на користь держави з публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” державне мито в сумі 1260 грн. 71 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12225188

[nameless]

Опять эти "инициаторы" - причём тут индивидуалка между резидентом и нерезидентом, и причём тут безнальные расчёты по текусчим счетам, которых НЕТ?

[vekt]

Когда стороны читают и подписывают договор у них нет никаких взаимных прав и обязанностей. Пока они не подписали договор, ни у кого нет ни права ни обязанностей использовать валюту.

В момент чтения и подписания договора нет взаимных прав и обязанностей, установленных договором. Ну нет же.

Нет ни прав ни обязанностей использовать валюту.

Есть только текст договора.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

А в момент подписания ничего нет кроме текста (змиста) договора

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вот правовой статус банка в момент подписания договора:

Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав

1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Но право подписать именно такой договор банку дано не этим же договором, блин, который еще не подписан,

следовательно чем? "актами цивільного законодавства"

И напоследок. В момент составления, чтения и подписания, каким актом законодавства обмежено право банка подписать, а перед этим прочитать, а перед этим еще и составить так, чтобы обязательство было выражено

ПРАВИЛЬНО?

Настаиваю: не выполнено,

а - составлено, прочитано и подписано!!! Не забываем про момент вчинення правочину.

ПРАВО

ПОДПИСАТЬ

ТАКОЙ

ДОГОВОР

Среди прочих может ли в банке ВООБЩЕ находиться этот вариант кредитного договора?

Среди прочих вариантов имеет ли банк право пропонувати к подписанию такой вариант кредитного договора?

[Йивгеней]

Опа, Прасолов...Он и меня "судил" по штрафу ГАИ...я выиграл

[resso]

Опа, Прасолов...Он и меня "судил" по штрафу ГАИ...я выиграл

Значит есть порядочные судьи!!!!!!!!!!! Что очень радует.

В решении чуть с цифрами непонятно: процентов указано 11 т, сумма кторая уплачена банку 2900. Это опечатка или это в решении так??

[resso]

Позивачка станом на 28 вересня 2009 року внесла до банку на виконання своїх зобов’язань по кредитному договору погашено: за тілом кредиту –727,74 долари США, за процентами – 11522 ,70 доларів США доларів США, що встановлено довідкою(а.с.76).

На виконання договору позивачка отримала від банку 37215,00 доларів США, що у гривнях, виходячи з курсу, опублікованого в газеті “Урядовий кур’єр” за 29 травня 2009 року( 1 долар США = 4,85 грн.) дорівнювало 180492 грн. 75 коп. Зазначену суму позивачка повинна повернути банку. На даний час позивачка повернула банку усього 2972,62 доларів США, залишок, визначений в іноземній валюті, який підлягає поверненню дорівнює 34242,38 доларів США, що у гривнях, виходячи з курсу, опублікованого в газеті “Урядовий кур’єр” за 29 травня 2009 року дорівнювало 166075 грн. 54 коп.

Таким чином з позивачки належить стягнути 166075 грн. 54 коп. в якості виконання обов’язку, який випливає із змісту частини першої ст.216 ЦК України.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп. та 120 грн. 00 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також на користь держави: держмито - в сумі 1260 грн. 71 коп.

Стягнути в якості реституції на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” з ОСОБА_3 - 126071 грн. 40 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_3 з публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” судові витрати: 120 грн. 00 коп. по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 грн. по сплаті державного мита.

[Алексашка]

"зміна курсу гривні по відношенню до долара США не є той обставиною, істотну зміну якої не могли передбачити сторони. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. ч. 2 цієї ж статті: іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті."

От уже банк фокусник. В запереченнях одной строкой пишет что "Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті." А уже в следующей строке делает оригинальный вывод что "Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті"

Но ведь на самом то деле Цивільним кодексом передбачено можливість визначення лише еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а не можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті.

А это помоему совершенно разные вещи.

[КомпаньонЪ]

Честно, удивил меня господин Прасолов! Не ожидал я от него положительного решения по такому вопросу.

Вообще-то он достаточно вредный дядька.

За то, теперь пусть только примет мне решение в пользу банка ....

[Алексашка]

Плохо что взыскивают сумму по современному курсу. Ведь недействительный договор недействителен с момента подписания. Почему не взыскали по курсу 5.05

[nameless]

Ибо по ЦК - вернуть нада внатуре. Или по цене натуры на момент возврата.