Условия договора поручительства, Укрсиббанк

[Serji_sun]

Доброе время суток. Прошу совета по договору поручительства с Укрсиббанком, а именно:

- в договоре есть абзац в котором написано "У випадку зміни умов Основного договору Поручитель підписанням цього Договору поруки підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодились, що зміни, які здійснюються не потребують додаткового укладання Сторонами угод щодо внесення змін".

Насколько этот пункт правомочен и делает невозможным признание договора поручительства недействительным, в случае существенного увеличения обязательств по кредитному договору в одностороннем порядке? Заранее всем спасибо!

[Romeo_antibank]

Доброе время суток. Прошу совета по договору поручительства с Укрсиббанком, а именно:

- в договоре есть абзац в котором написано "У випадку зміни умов Основного договору Поручитель підписанням цього Договору поруки підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодились, що зміни, які здійснюються не потребують додаткового укладання Сторонами угод щодо внесення змін".

Насколько этот пункт правомочен и делает невозможным признание договора поручительства недействительным, в случае существенного увеличения обязательств по кредитному договору в одностороннем порядке? Заранее всем спасибо!

Доброго дня. На жаль у моїх клієнтів така ж проблема і нам суд відмовив задоволенні позову про визнання договору поруки припиненим саме на тій підставі, що у договорі поруки є цей клятий п. 2.1. так прямо і написамно упрішенні суду першої інстанції та апеляції. хоча суди визнали факт збільшення обсягу відпоідальності. нонсенс...

[juri_rvn]

Доброе время суток. Прошу совета по договору поручительства с Укрсиббанком, а именно:

- в договоре есть абзац в котором написано "У випадку зміни умов Основного договору Поручитель підписанням цього Договору поруки підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодились, що зміни, які здійснюються не потребують додаткового укладання Сторонами угод щодо внесення змін".

Насколько этот пункт правомочен и делает невозможным признание договора поручительства недействительным, в случае существенного увеличения обязательств по кредитному договору в одностороннем порядке? Заранее всем спасибо!

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

вул. П. Орлика, 4-а, м. Київ, 01043

13.04.2011р.

Головам апеляційних

судів Автономної Республіки

Крим, областей, міст Києва

та Севастополя

Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 360-7 ЦПК України, доводжу до Вашого відома, що Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, прийнято ряд постанов та сформульовано обов’язкові для усіх судів України правові позиції.

Серед них звертаю увагу на такі.

Захист гідності, честі, ділової репутації

та відшкодування моральної шкоди

1. Порушенням ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР) є втручання судів у право редакції газети на свободу вираження поглядів, яке не було необхідним у демократичному суспільстві; не забезпечення балансу між потребою захищати репутацію позивача, який є публічною особою, та правом відповідача – редакції газети – розголошувати інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті виборчих дебатів.

Суди не мали достатніх підстав для того, щоб прирівняти журналіста до редакції газети, котра опублікувала авторське твердження, що дискредитувало іншу особу; не врахували того факту, що оскаржувана інформація була широко розповсюджена до її публікації, подана нейтрально й точно передала у відповідній статті зміст обвинувачення, висунутого відносно позивача під час прес-конференції (постанова від 7.02.2011 р. № 6-3цс10).

Право власності

1. З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше (постанова від 4 квітня 2011 р. № 3-18гс11).

Земельне право

1. Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки (постанова від 22.11.2010 р. № 3-27гс10).

2. З урахуванням положень ст. ст. 116, 124 ЗК України однією із основних умов передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність рішення сесії відповідної ради про надання земельної ділянки в оренду ( п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») (постанова від 22.11.2010 р. № 3-23 гс10 та інші).

3. Законодавча зміна граничного розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Це не є порушенням принципу свободи договору, оскільки передбачено як ст. 632, 651 ЦК України, так і ст. 30 Закону України «Про оренду землі» (постанова від 06.12.2010 р. № 3-50 гс 10 та інші).

Зобов’язання, що виникають з договорів та інших правочинів

1. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки належним виконанням зобов’язання є виконання, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання (ст. 599 ЦК України) (постанова від 20.12.2010 р. № 3-57гс10).

2. Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті (постанова від 21 березня 2001 р. № 6-7цс11).

3. Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Зокрема в договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх виплати, а ця умова стала результатом домовленості сторін, отже, поручитель дав згоду на зміну розміру процентів (постанова від 17.01.2011 р. № 3-62г10).

4. Предметом іпотеки, згідно з положенням ч. 2 ст. 5 Закону України «Про іпотеку», може виступати нерухоме майно, зокрема, якщо його будівництво не завершено, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення (постанова від 29.11.2010 р. № 3-34 гс10).

5. З урахуванням вимог ч. 4 ст. 3, ст. 18 Закону України «Про іпотеку» в іпотечному договорі можуть погоджуватися істотні умови кредитування до укладення в майбутньому кредитного договору, яким будуть встановлені конкретно визначені зобов'язання сторін (постанова від 15.11.2010 р. № 3-15гс10 та інші).

6. Достроково розриваючи договір з посиланням на фінансову кризу, суд не врахував положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки закон пов’язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених цією нормою права, при істотній зміні обставин (постанова від 21 лютого 2011 р. № 3-10гс11).

7. За відсутності визначення договором банківського рахунка розміру процентів за користування банком грошовими коштами клієнта та у разі не прийняття банком вкладів на вимогу (ч. 2 ст. 1070 ЦК України), банк відповідно до вимог ч. 1 ст. 1061 ЦК України зобов'язаний виплатити проценти в розмірі облікової ставки Національного банку України (постанова від 13.12.2010 р. № 3-58г10).

8. Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

У зв’язку з цим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не поширюється (постанова від 15.11.2010 р. № 3-11гс10).

9. Ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв’язку з тим, що такі підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин (постанова від 13.12.2010 р. № 3-53гс10).

10. Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна, зокрема при укладенні договору оренди, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 р. № 3-13г10).

11. У разі невиконання страхувальником без поважних причин обов’язків, передбачених ст. ст. 22, 32 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, визначеному ст. 1194 ЦК України (постанова від 24.12.2010 р. № 6-1цс10).

Суди зобов'язані привести свою судову практику відповідно до судових рішень Верховного Суду України.

В.о. Голови суду М.П. Пшонка

[Serji_sun]

Неужели на этом всё? Печально...

[Alex_85]

Неужели на этом всё? Печально...

У меня такое же дело в суде, и я вот так аргументировал свою позицию, кассательно п. 2.1 договора поручительства. Дословно с позоу: Але, прошу прийняти до уваги, що відповідно до положень Гл. 49 ЦК України, у випадку внесення змін до кредитного договору, наслідком яких є збільшення відповідальності Позивача перед Відповідачем, потрібна обов'язкова згода Позивача на таке збільшення відповідальності.

Більш того на підставі нижчевикладених норм права, вказана згода повинна міститись у письмовому документі, що підписаний Позивачем та Відповідачем:

- відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦКУ, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

- відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦКУ, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

- відповідно до ст. 654 ЦКУ, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

- відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, приймаючи до уваги, що порука є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань та той факт, що договір поруки підписано між Позивачем - фізичною особою та Відповідачем - юридичною особою, то будь-які доповнення або зміни договору поруки, у тому числі і згода на зміну умов кредитування, що має наслідком збільшення відповідальності Позивача, повинні бути викладені виключно у письмовій формі та підписані сторонами.

Крім того, звертаю увагу, що Відповідач та Третя особа мають права вносити будь-які зміни до кредитного договору, на які дійсно не потрібна згода Позивача, але у випадку внесення змін до кредитного договору, в наслідок чого збільшується зобов'язання та відповідальність Позивача перед Відповідачем, в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України, потрібна обов'язкова згода Позивача, оформлена відповідно до законодавства, шляхом підписання відповідного письмового документа.

Насколько вариант пройдет не знаю заседание в июне. Еще дополнительно могу сказать, что видел решение ВХСУ, где указано, "что в договоре поручительства указано, что изменения в договор кредита, в т.ч. и в случае увеличения ответственности поручителя, не требуется согласие поручителя" И решение суда как раз указывается что Поручитель дал добро на изменения в кредитный договор в том числе и в случае увеличения ответственности. у мого клиента указано "пункту 2.1 договору поруки, у випадку змін до Основного договору Поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладання Сторонами угод щодо внесення змін." Т.е таким образом я говорю что в случае увеличения ответственности Поручителя обязательно должно быть допугода к договору поручительства. Понятно, что это моя логика, посмотрим что скажет первая инстанция.

[Serji_sun]

У меня такое же дело в суде, и я вот так аргументировал свою позицию, кассательно п. 2.1 договора поручительства. Дословно с позоу: Але, прошу прийняти до уваги, що відповідно до положень Гл. 49 ЦК України, у випадку внесення змін до кредитного договору, наслідком яких є збільшення відповідальності Позивача перед Відповідачем, потрібна обов'язкова згода Позивача на таке збільшення відповідальності.

Більш того на підставі нижчевикладених норм права, вказана згода повинна міститись у письмовому документі, що підписаний Позивачем та Відповідачем:

- відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦКУ, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

- відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦКУ, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

- відповідно до ст. 654 ЦКУ, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

- відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦКУ, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

- відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, приймаючи до уваги, що порука є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань та той факт, що договір поруки підписано між Позивачем - фізичною особою та Відповідачем - юридичною особою, то будь-які доповнення або зміни договору поруки, у тому числі і згода на зміну умов кредитування, що має наслідком збільшення відповідальності Позивача, повинні бути викладені виключно у письмовій формі та підписані сторонами.

Крім того, звертаю увагу, що Відповідач та Третя особа мають права вносити будь-які зміни до кредитного договору, на які дійсно не потрібна згода Позивача, але у випадку внесення змін до кредитного договору, в наслідок чого збільшується зобов'язання та відповідальність Позивача перед Відповідачем, в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України, потрібна обов'язкова згода Позивача, оформлена відповідно до законодавства, шляхом підписання відповідного письмового документа.

Насколько вариант пройдет не знаю заседание в июне. Еще дополнительно могу сказать, что видел решение ВХСУ, где указано, "что в договоре поручительства указано, что изменения в договор кредита, в т.ч. и в случае увеличения ответственности поручителя, не требуется согласие поручителя" И решение суда как раз указывается что Поручитель дал добро на изменения в кредитный договор в том числе и в случае увеличения ответственности. у мого клиента указано "пункту 2.1 договору поруки, у випадку змін до Основного договору Поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладання Сторонами угод щодо внесення змін." Т.е таким образом я говорю что в случае увеличения ответственности Поручителя обязательно должно быть допугода к договору поручительства. Понятно, что это моя логика, посмотрим что скажет первая инстанция.

А как вариант вызвать в суд свидетелей, которые подтвердят, что договор поручительства типовой и у поручителя не было возможности согласовать его текст либо убрать этот пункт, который нарушает другие нормы права.

[KIAV]

В типовых договорах поруки, как "правильно" заметил "шпонка" как раз есть пункт, порядок и умови виконання договора поруки , и в умовах виконання предусмотрен п.1ст.559 ЦК., а на то что он ссылается это пункт: предмет договора, да и вообще это прямая норма закона, куча решений того же ВСУпо этой статье в пользу поручителя.

В общем, сволочи совсем обнаглели, беззаконие в стране рулит.

[KIAV]

В общем, нужно давать запрос в КСУ, о действии прямой нормы п.1 ст.559, может, хоть там ответят по закону.

[Dmitry_rv]

В типовых договорах поруки, как "правильно" заметил "шпонка" как раз есть пункт, порядок и умови виконання договора поруки , и в умовах виконання предусмотрен п.1ст.559 ЦК., а на то что он ссылается это пункт: предмет договора, да и вообще это прямая норма закона, куча решений того же ВСУпо этой статье в пользу поручителя.

В общем, сволочи совсем обнаглели, беззаконие в стране рулит.

А вот такой пункт:

Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим ДОГОВОРОМ зобов`язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору, змін до кредитного договору та/або до даного договору Кредитором в односторонньому порядку.

Убрать его было нельзя, можем подтвердить в суде.

Что делать в такой ситуации?