Решение Хозяйственного суда Запорожской области установлено, что Договор поручительства прекаращен

[у.zaporozhskiy]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.11 Справа № 31/5009/2044/11

Суддя Хуторной В.М.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників сторін від позивача –ОСОБА_1, довіреність від 23.08.10 р.; від відповідача –ОСОБА_2, довіреність № 17 від 05.01.11 р.; від третьої особи - ОСОБА_1, договір від 26.05.11 р.;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 31/5009/2044/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожець», смт. Новомиколаївка Запорізької області (скорочено ТОВ «Запорожець»);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків (скорочено ПАТ «УкрСиббанк»);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_3, м. Запоріжжя (скорочено ОСОБА_3.);

про визнання недійсним договору поруки

Ухвалою господарського суду від 20.04.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/2044/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 18.05.2011 р., розгляд справи відкладався до 27.05.11 р.

За клопотанням представників сторін та третьої особи, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

ТОВ «Запорожець»заявлено вимоги про визнання недійсним договору поруки №11155559000/П від 18.05.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поруки №11155559000/П від 18.05.2007 р. укладено з порушенням порядку та форми його укладання. В обґрунтування позовних вимог, ТОВ «Запорожець»посилається на ст. 203 ЦК України, ч. 1, 2 ст. 65, ст. 180 ГК України та ст. ст. 4, 23 Закону України «Про господарські товариства». Крім того, позивач вказує, що договір поруки №11155559000/П суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки ТОВ «Запорожець» не є фінансовою установою. Також позивач звертає увагу, що неодноразово збільшувалась відповідальність поручителя без його згоди щодо суми кредиту в гривневому еквіваленті, графіку платежів, процентної ставки за кредитом.

Заявою про доповнення позовних вимог від 25.05.11 р. ТОВ «Запорожець»просило також припинити правовідношення між ПАТ «УкрСиббанк»та Поручителем, що виникли з договору поруки №11155559000/П.

Вказана заява судом до розгляду не прийнята, оскільки вона не відповідає ст. 22 ГПК України, яка допускає зміну підстав або предмету позову до початку розгляду господарським судом справи по суті, розгляд справи по суті було розпочато 18.05.11 р.

Представник позивача у судовому засідання наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові та поясненнях до нього.

ПАТ «УкрСиббанк», відповідач у справі, у заперечені на позовну заяву не погоджується з доводами, викладеними в позові, оскільки до Банку ТОВ «Запорожець»було надано протокол позачергових зборів № 04/07 з відображенням згоди товариства виступати поручителем за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_3 Вказаний протокол підписано власноруч головою зборів ОСОБА_3, секретарем зборів ОСОБА_4 та скріплений печаткою товариства. Генеральний директор ОСОБА_5 із протоколом №04/07 також ознайомлений. Зазначений протокол не містить будь –яких зауважень чи заперечень, а отже свідчить про згоду всіх учасників товариства з порядком денним та його затвердженням. Крім того, звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Клопотанням від 27.05.11 р. ПАТ «УкрСиббанк»просило залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 Вказане клопотання судом відхилено як процесуально не обґрунтоване, оскільки спірні правовідносини не торкаються прав та охоронюваних інтересів нотаріуса.

Представник відповідача в судовому засіданні не погоджується з доводами позовних вимог, з підстав, викладених у заперечні на позов.

Представник третьої особи підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», згідно п. 1.1 Статуту, зареєстрованого 18.12.09 р. воно є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк») (надалі Банк, Кредитор, відповідач у справі) та ТОВ «Запорожець»(Поручитель, позивач у справі) було укладено договір поруки №11155559000/П (далі Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов’язався перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов’язань перед Кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11155559000 від 18.05.2007 р., укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1 Договору поруки).

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки, Поручителю добре відомі всі умови Основного договору, зокрема: сума Основного договору –77000 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту 317468,84 грн. за курсом НБУ на день укладання Основного договору, при цьому Сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума Основного договору виражена в іноземній валюті; термін виконання основного зобов’язання –17 травня 2017 р., якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов’язання та інші умови Основного договору.

Згідно до п. 1.3 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

У випадку невиконання Боржником своїх зобов’язань за Основним договором Кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов’язковими до виконання Поручителем на 10 –й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (п. 2.2. Договору поруки).

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань Боржника за Основним договором.

Вказаний договір підписано представником Банку та генеральним директором ТОВ «Запорожець»ОСОБА_5

18.05.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(перейменовано на правонаступника - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») (надалі Банк, позивач у справі) та ОСОБА_7 (Позичальник, третя особа у справі) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11155559000 (далі Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов’язується надати Позичальнику кредит в сумі 77000 швейцарських франків, що дорівнює 317468,84 грн. за курсом НБУ, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позичальник у будь – якому випадку зобов’язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), але в будь –якому випадку в строк не пізніше 17.05.2017 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, відповідно до умов цього договору та/або згідно відповідної угоди сторін.

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору, за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 9,99 % річних.

По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору.

Згідно п. 5.2 Кредитного договору, відповідно до законодавства України, зокрема, статті 651 ЦК України Сторони погодили, що Банк згідно умов п. 1.3.1. Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:

а) порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за цим Договором); та/або

б) погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу , що проводиться Банком відповідно до внутрішніх документів на підставі довідки про доходи, тощо, а також даних по виконанню Позичальником кредитної дисципліни, (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами «овернайт»НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; та/або

Сторони погодили, що при настанні будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 п. 5.2. Договору, Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором в наступному порядку, а саме:

- Банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою за адресою Позичальника відповідного рекомендованого листа (далі - Повідомлення Банку);

- такий новий розмір процентної ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору.

У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право: у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні Банку, достроково повернути Банку всю суму кредитних коштів, отриманих за Договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за Договором.

Предметом розгляду по даній справи є визнання недійсним договору поруки №11155559000/П від 18.05.2007 р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність договору поруки № №11155559000/П від 18.05.2007 р., на думку позивача, полягає в тому, що вказаний договір підписано з порушенням вимог п. 9.4. Статуту, а саме одноособово генеральним директором товариства ОСОБА_5, без підпису Голови Товариства –ОСОБА_4, як це передбачено п. 9.4 Статуту ТОВ «Запорожець».

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами абзацу 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами , довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 145 ЦК України, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства .

Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 р. №1576 - ХІІ передбачено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ТОВ «Запорожець»(третя редакція), зареєстрованого 08.12.2006 р., учасниками товариства є: юридична особа ТОВ «ІНВЕКО» та громадянин України –ОСОБА_3

Згідно Протоколу №03/06 від 18.12.2006 р. обрано Головою товариства на строк з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. включно представника учасника товариства ТОВ «ІНВЕКО»- ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності.

За положеннями п. 9.4 Статуту ТОВ «Запорожець», угоди, за якими товариство приймає на себе будь –які фінансові чи майнові зобов’язання, що перевищують суму в розмірі 30000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання, а також зовнішньоекономічних угод (контрактів) та угод щодо розпорядження основними фондами, нерухомим та іншим майном товариства (у тому числі угод про передачу його в оренду (лізинг), безоплатне користування), незалежно від суми таких угод повинні бути підписані двома підписами: генеральним директором (у разі його відсутності іншою уповноваженою особою) та Головою товариства .

Станом на 18.05.2007 р., вартість 1 одного долару США за офіційним курсом Національного банку України складала 5,05 грн., відповідно вартість 30000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України складала 151500 грн. Вартість 1 швейцарського франка за офіційним курсом Національного банку України складала 4,12 грн. станом на 18.05.2007 р., відповідно вартість 77000 швейцарських франків за офіційним курсом Національного банку України складала 317240 грн., що перевищує вартість 30000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України.

В той же час, Договір поруки містить лише один підпис з боку Позивача - Генерального директора. Голова ТОВ «Запорожець»Договір поруки не підписувала, що порушує п. 9.4 Статуту ТОВ «Запорожець»та вимоги ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Наявність протоколу зборів учасників ТОВ «Запорожець»(від 12.04.07 р. про згоду на укладення Договору поруки) не визначено Статутом ТОВ «Запорожець»як допустиму підставу наявності повноважень на укладення угоди, за якими товариство приймає на себе будь –які фінансові чи майнові зобов’язання, що перевищують суму в розмірі 30000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В даному випадку ПАТ «УкрСиббанк»було відомо про зміст п. 9.4 Статуту ТОВ «Запорожець», що ним не спростовано, крім того, реєстраційні документи ТОВ «Запорожець»додавалися Банком до позову по справі № 2-5639/10, що розглядається Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

Таким чином, позов згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України є обґрунтованим, особа, яка вчинила Договір поруки не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Протокол №02/10 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Запорожець»від 22.10.10 р., яким відкликані та скасовані будь-які рішення загальних зборів учасників ТОВ «Запорожець», прийняті у 2007 р. щодо погодження укладання Товариством договору поруки №11155559000/П від 18.07.2007 р., суд до уваги не приймає, оскільки його не існувало на момент укладення оспорюваного правочину.

Доводи позивача з приводу невідповідності Договору поруки Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»є помилковими.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі Закон № 2664) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

ТОВ «Запорожець»не є такою юридичною особою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, воно не внесене до відповідного реєстру фінансових установ, тому здійснювати діяльність по наданню фінансових послуг не має права.

Згідно п. 5 ст. 1 Закону № 2664 фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Статтею 2 Закону № 2664 визначено сферу дію Закону, відповідно до якої Закон № 2664 регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Стаття 5 Закону № 2664 встановлює, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Надана позивачем порука не є фінансовою послугою в розумінні Закону № 2664, ТОВ «Запорожець»не є фінансовою установою у відповідності зі ст. 5 Закону № 2664, такий вид господарської діяльності як надання фінансових послуг не передбачений статутом ТОВ «Запорожець»та не заявлений як виключний вид його діяльності.

Слід також підкреслити, що в даному випадку між позивачем та відповідачем відсутні фінансові правовідносини, відповідач не здійснює фінансову діяльність за відсутності обставин фінансового посередництва та кваліфікації юридичної особи в якості банку або іншої кредитно-фінансової організації. За своєю правовою природою спірні правовідносини виникли з договору поруки, що врегульований нормами цивільного законодавства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить застосувати строк позовної давності, в задоволені позову відмовити.

Стаття 256 ЦК України встановлює поняття позовної давності, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, п еребіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач, як товариство, довідався про порушення його права, яке полягає у невідповідності вимогам оспорюваного правочину з дати його оформлення –18.05.07 р. Позов ТОВ «Запорожець»подано 19.04.11 р., тобто позивачем пропущено загальний строк позовної давності.

Згідно частин 3 та 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Таким чином, суд відмовляє у позові з підстав пропуску строку позовної даності.

Посилання позивча на не розповсюдження позовної давності на вимоги про визнання правочину недійсним є необґрунтованими.

Згідно статті 268 ЦК України, позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Іншими законами не встановлено, що позовна давність не поширються на вимоги про визнання правочинів недійсними.

Разом з тим, оцінюючи спірний Договір поруки, суд встановив, що зобов’язання, що з нього витікають є припиненими на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

За змістом статей 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 598 ЦК України, з обов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності .

В розумінні вказаної правової норми, достатньою зміною зобов’язання є дії Банку з нарахування збільшеної процентної ставки за кредитом.

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору, за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 9,99 % річних.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 06.05.11 р., вбачається, що банком збільшувалась процентна ставка до 19,98 % в різні періоди (не має значення чи це процентна ставка за строковими процентами, чи за простроченими).

Кредитним договором ставка - 19,98 % по простроченим процентам не визначена, тому внаслідок її застосування відповідачем, відбулась зміна умов вказаного договору. Визначення в договорі можливості збільшення процентної ставки не свідчить про відсутність зміни умов договору.

Пунктом 2.1 Договору поруки було чітко визначено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного (Кредитного договору) з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під «згодою поручителя»сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін .

Таким чином, вказаним пунктом Договору поруки передбачено окремий порядок погодження таких змін Кредитного договору, як, в тому числі, процентна ставка, що збільшують відповідальність поручителя. Така умова договору є важливою, поручителю має бути відомо за який розмір процентів по кредиту він відповідає.

Відповідачем не надано письмових доказів (що наведені в п. 2.1 Договору поруки) погодження ТОВ «Запорожець»збільшення процентної ставки до 19,98 %.

Відповідно, відбулась зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, вказане призвело до припинення поруки.

Зміст п. 1.3, п. 5.2 Кредитного договору, та п. 1.1, п. 1.3 Договору поруки, не спростовують висновків суду.

Поручитель погодив ставку за кредитом в розмірі 9,99 % (п. 1.3.1 Кредитного договору).

Дійсно можливість збільшення ставки у випадку порушення умов договору визначена п. 1.3.2 та п. 5.2 Кредитного договору.

Але, розмір процентної ставки –19,98 % ТОВ «Запорожець»не погоджувало, для цього була встановлена гарантія захисту прав поручителя - п. 2.1 Договору поруки, в іншому випадку, банк міг би вимагати від поручителя солідарного стягнення будь-якого розміру процентної ставки, на його розсуд, нарахованого боржнику.

19,98 % не є пенею, оскільки довідкою-розрахунком банку від 06.05.11 р. її розмір за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами визначено окремо на рівні 15,5 %, 17 %, 19,5%, 20,50%.

Зазначення в п. 1.1 Договору поруки про поручительство відповідачем по всіх зобов’язаннях, в тому числі тих, що можуть виникнути у майбутньому (абстрактна норма) не звільняє сторони по даній справі від дотримання приписів п. 2.1 Договору поруки, що передбачає окремо визначений порядок погодження збільшення відповідальності поручителя.

Отже, зобов’язання поруки, яке оформлене договором поруки №11155559000/П, укладеним 18.05.2007 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(ПАТ «УкрСиббанк») та ТОВ «Запорожець»є припиненим з 12.03.08 р., тобто з дати підвищення процентної ставки ПАТ «УкрСиббанк»за Кредитним договором до 19,98%.

Щодо збільшення курсу швейцарського франку (CHF) по відношенню до гривні, та зміни графіка платежів, суд констатує, що сума кредиту та Договору поруки у швейцарських франках не змінилась, а загальна сума за кредитом в сукупності за графіком залишилась в тому ж розмірі, як первинно було визначено Кредитним договором, змінились лише розміри проміжних платежів.

За таких обставин, у задоволенні позову відмовляється з причини пропуску строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 30.05.11 р.


http://reyestr.court.gov.ua/Review/16921701

[у.zaporozhskiy]

А вот так данное решение было отменено

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18548357

Ростислав прошу оставить ссылку на данную апелляцию, так как в другом Постановлении Коллегия Донецкого Апелляционного суда пришла к другому выводу.