Решение Луцкого межрайсуда о признании недействительным кредитного договора и дополнения с КС "Инкомвклад"

[ANTIRAID]

Справа № 2-7231/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі : головуючого –судді Кухтея Р.В.

при секретарі Пилипюк Л.М.

з участю : представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Інкомвклад» про визнання недійсним кредитного договору та додаткового договору, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до КС «Інкомвклад» про визнання недійсним кредитного договору та додаткового договору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.12.2006 р. між ним та КС «Інкомвклад» був укладений кредитний договір №2512/06-01, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлюваної лінії у розмірі 1380000 грн., зі сплатою 17 % річних, з кінцевим терміном повернення до 24.12.2010 р.

31.10.2008 р. між ним та КС «Інкомвклад» було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого була збільшена відсоткова ставка до 23 % річних.

Станом на 01.02.2011 р. залишок боргу складає 972205 грн. Однак, крім основної суми боргу та заборгованості по відсотках, відповідач вимагав стягнути з нього не передбачені договором штраф у розмірі 81417,50 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 50000 грн.

Крім того, КС «Інкомвклад» на момент підписання кредитного та додаткового договорів йому не були надані примірники кожної з угод. Лише в 2010 р. йому були направлені копії кредитного договору та додаткових договорів. Оскільки відповідачем не було надано розрахунків чи розпису загальної вартості кредиту, збільшення відсоткової ставки на 6 %, а не на 2 %, як це передбачене п.4.1.1 кредитного договору, тому вважає, що під час укладання кредитного договору та додаткових договорів до кредитного договору відповідачем було порушено ряд норм законодавства.

На підставі наведеного, просить визнати недійсним кредитний договір від 25.12.2006 р. № 2512/06-01, укладений між ним та КС «Інкомвклад», а також визнати недійсним додатковий договір від 31.10.2008 р. до кредитного договору та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав, наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснив, що ОСОБА_4 був стороною укладеного зі спілкою договору, тому повинен був отримати примірник договору, у зв’язку з цим пропустив строк звернення до суду. Крім того, пояснив, що у відповідності до п.5.1 договору він набуває чинності з моменту видачі коштів позичальнику, які були видані після вступу у спілку та внесення за це коштів. Оскільки на момент фактичного отримання коштів ОСОБА_4 був членом кредитної спілки, тому кредитний договір є дійсним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25.12.2006 р. між КС «Інкомвклад»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надано споживчий кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної лінії у розмірі 1380000 грн., зі сплатою 17 % річних, з кінцевим терміном повернення 24.12.2010 р.

31.10.2008 p. між KC «Інкомвклад»та ОСОБА_4 було укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого відсоткова ставка зросла до 23 % річних.

Згідно п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про захист прав споживачів кредитних послуг від 10.11.2011 р. № 15-рп/2011, положення пунктів 22, 23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно п.3.10 ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору передбачено, що кредитна спілка зобов'язана здійснювати діяльність з надання фінансових послуг, зазначену у відповідній ліцензії на підставі договору, який має відповідати вимогам в тому числі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що умови кредитного договору суперечать ч.ч.2, 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Крім того, згідно вказаної норми, у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.

Відповідачем в судовому засіданні не було доведено належними та допустимими доказами того, що позивача було повідомлено про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту, надано розрахунок або розпис загальної вартості кредиту. З огляду на це кредитний договір не відповідає положенням ч.2 та ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недотримання цього є підставою для недійсності правочину, згідно ч.1 ст.215 ЦК України.

Суд не бере до уваги посилання позивача на ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», яка передбачає, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Позивач не довів, що під час укладення кредитного договору зі сторони кредитної спілки мав місце прояв нечесної підприємницької практики, передбаченої ст.19 цього Закону.

Однак, укладений сторонами кредитний договір підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Стаття 5 цього Закону передбачає, що надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про кредитні спілки»члени кредитної спілки мають право одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членами кредитної спілки відповідно до її статуту.

Виходячи з цього, кредитні спілки надають фінансові послуги виключно своїм членам. Інші особи не мають права отримувати фінансові послуги від кредитної спілки.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про кредитні спілки» встановлює умови набуття членства у кредитній спілці : прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки. Аналогічне за суттю положення міститься в п.14.1 статуту КС «Інкомвклад».

Крім того, згідно ч.5 ст.10 цього Закону, членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов'язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов'язкового пайового внеску.

Аналогічні положення містяться в пунктах 14.2 та 14.3 Статуту КС «Інкомвклад».

Як вбачається з наданої відповідачем банківської виписки від 27.12.2006 р., від імені ОСОБА_4 в цей день сплачено вступний та обов’язковий пайовий внески. Однак оспорюваний кредитний договір було укладено за два дні до цієї дати –25.12.2006 р.

Крім того, п.21.2 Статуту КС «Інкомвклад»визначено, що заява про надання кредиту складається членом спілки за встановленою формою і повинна містити дані про мету отримання кредиту, його забезпечення, строк та джерела його повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про надання кредиту була складена ОСОБА_4 22.12.2006, тобто до того, як він став членом спілки.

Таким чином, в силу положень закону та Статуту, на момент звернення із заявою про надання кредиту та на момент укладення кредитного договору ОСОБА_4 не був членом КС «Інкомвклад», і відповідно не міг користуватися фінансовими послугами цієї спілки. З огляду на це кредитний договір є недійсним відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Таким актом в даному випадку є Закон України «Про кредитні спілки».

Суд не погоджується з твердженням сторони відповідача про дійсність кредитного договору з огляду на п.5.1 договору, яким передбачено, що договір набуває чинності з моменту фактичного надання коштів позичальнику.

Відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення. Отже, зазначене в п.5.1 кредитного договору положення про набуття ним чинності з моменту фактичного надання коштів суперечить вимогам ч.2 ст.631 ЦК України.

Не є зазначене в п.5.1 кредитного договору і відкладальною обставиною.

Згідно ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, відкладальна обставина —це обставина, яка в майбутньому може створити права та обов’язки (наприклад, страховий випадок у відносинах страхування), а не надасть чинності договору. Як зазначалося вище, згідно ч.2 ст.631 ЦК України, чинності договір набирає з моменту його укладення

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Отже, саме за наслідками вчинення правочину, тобто укладення договору, виникають цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вирішуючи питання недійсності правочину, слід виходити з обставин, які мали місце на момент його укладення (підписання сторонами).

Судом встановлено, що на момент підписання договору ОСОБА_4 не був членом КС «Інкомвклад», а тому не мав право укладати кредитний договір та отримувати кредит.

Суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності оскільки, судом було встановлено, що на момент підписання кредитного та додаткового договорів ОСОБА_4 не було надано другий примірник кожної з угод, а наявність факту їх отримання це є лише припущенням представників відповідача. Лише в червні 2010 р. останнім були отримані копії кредитного та додаткового договору. Отже, лише з цього часу ОСОБА_4 мав змогу оспорювати договір.

Крім того, про ту обставину, що ОСОБА_4 не являвся членом спілки на момент укладення спірного договору, позивачу стало відомо лише в червні 2011 року, після надання підтверджуючих на це документів кредитною спілкою. Тому строк позовної давності в даному випадку не є пропущеним.

Керуючись ст.ст.3, 10, 57-60, 208, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.11, 203, 207, 212, 215, 631, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.10 Закону України «Про кредитні спілки», п.1 ч.1 ст.1, ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 2512/06-01 від 25 грудня 2006 року, укладений між Кредитною спілкою «Інкомвклад»та ОСОБА_4.

Визнати недійсним додатковий договір від 31 серпня 2008 року до кредитного договору, укладений між Кредитною спілкою«Інкомвклад»та ОСОБА_4.

Стягнути з Кредитної спілки «Інкомвклад»в користь ОСОБА_4 17 (сімнадцять) грн. сплаченого судового збору та 37 (тридцять сім) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.В.Кухтей

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20735789

[у.zaporozhskiy]

Посмотрим, что скажет на такие доводы апелляционный суд

Они скользкие.

[Abadonna]

Сомневаюсь, что апелляционный суд отменит это решение - нет оснований. Судья довольно грамотно расписал обстоятельства.