Определение ВССУГУД о признании недействительными договоров ипотеки и залога с Укргазбанком

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Юровської Г.В.

Суддів: Умнової О.В., Ізмайлової Т.Л., Кафідової О.В., Лесько А.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Інкомвклад» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ АБ «Укргазбанк», з участю: прокуратури м. Луцька про визнання договорів іпотеки та застави недійсними, за касаційними скаргами Кредитної спілки «Інкомвклад» на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року, -

в с т а н о в и л а :

9.06.2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки №20-08/02-1, укладений 20.02.2008 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі відділення №2 Рівненської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», згідно якого в іпотеку передана будівля поліграфічного цеху, загальною площею 1107 кв.м та прилегла земельна ділянка, площею 0,1519 га, за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір застави №20-08/02-3, укладений 20.02.2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ АБ «Укргазбанк» в особі відділення №2 Рівненської філії ВАТ АБ «Укргазбанк», згідно якого в заставу передано поліграфічне обладнання у кількості 16 одиниць.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між позивачем КС «Інкомвклад» та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були укладені договори про надання кредитів, а саме: кредитний договір від 27.07.2007 року №2707/07, згідно якого ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 890 000 грн. та кредитний договір від 19.07.2007 року №1907/07, згідно якого ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 1500 000 грн. За даними кредитними договорами виникла заборгованість. Відповідно до умов вказаних договорів, відповідачі не мають права без попередньої письмової згоди позивача відчужувати, передавати будь-якими способами власне майно, надавати його в заставу (іпотеку) оренду, користування третім особам, передавати в статутні фонди юридичних осіб, та інше, бути гарантом або поручителем інших юридичних або фізичних осіб, отримувати кредитні кошти в інших банках. Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов»язань, ОСОБА_5, ОСОБА_6 уклали з ВАТ АБ «Укргазбанк» кредитний договір, договори іпотеки та застави належного їм майна, чим порушили умови укладених з КС «Інкомвклад» кредитних договорів. Вважає, що оспорювані ним договори не відповідають вимогам Закону у зв»язку із чим їх слід визнати недійсними.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 8.12.2010 року вищевказаний позов задоволений у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року апеляційні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк», прокуратури м. Луцька задоволені частково. Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору іпотеки №20-08/02-1 без оформлення заставної від 20.02.2008 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні даних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року апеляційні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк», прокуратури м. Луцька задоволені частково. Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору застави №20-08/02-3 від 20.02.2008 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_5 скасовано і провадження у справі в цій частині закрито.

КС «Інкомвклад», не погоджуючись з даними ухвалою та рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційні скарги, в яких, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвалу та рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи №2-6017/10, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання договору іпотеки №20-08/02-1 від 20.02.2008 року недійсним та ухвалюючи нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні даних вимог апеляційний суд виходив з того, що на час укладання договору іпотеки між ВАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_5 і ОСОБА_6 предмети іпотеки не перебували під зареєстрованими у встановленому законодавством обтяженнями, тому відповідачі мали право укладати відносно них правочини і їх дії є правомірними. Оспорюваний договір іпотеки укладений між сторонами з дотриманням норм чинного законодавства і позивачем не наведено обставин, з якими закон пов»язує недійсність правочину. Позивач не був стороною оспорюваного договору і будь-які його права укладенням цього договору не порушено.

Разом з тим, з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст.627 ЦК України)

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст.628 ЦК України)

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.07.2007 року між КС «Інкомвклад» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №1907/07, відповідно до умов якого останній, на умовах, визначених договором, отримав кредит у сумі 1500000 грн. зі сплатою 18% річних з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

27.07.2007 року між КС «Інкомвклад» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №2707/07, згідно якого останній, на умовах, визначених договором, отримав кредит у сумі 890 000 грн. зі сплатою 18% річних з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Виконання зобов»язань позичальників за даними кредитними договорами забезпечено майном та грошовими коштами позичальника та поручителів, на які у разі порушення умов кредитних договорів буде звернуто стягнення в порядку, визначеному договорами та чинним законодавством України. (пп.2.1 п.2 кредитних договорів)

Пунктами 6.8 кредитних договорів сторонами визначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не мають права без попередньої письмової згоди позивача відчужувати, передавати будь-якими способами власне майно, надавати його в заставу (іпотеку), оренду, користування третім особам, передавати в статутні фонди юридичних осіб, та інше, бути гарантом або поручителем інших юридичних або фізичних осіб, отримувати кредитні кошти в інших банках.

20.02.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6, від імені якого діяла представник ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №20-/08/02, згідно умов якого останні отримали в кредит у розмірі 1400 000 доларів США.

Вказаний договір, укладений між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, як фізичними особами.

В забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором 20.02.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яка діяла по довіреності від імені ОСОБА_6 уклали з ВАТ АБ «Укргазбанк» договір іпотеки №20-08/02-1 без оформлення заставної, згідно умов якого в іпотеку передано: нерухоме майно – цех по виробництву поліграфічної продукції (літ. Г-З), загальною площею 1107 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності; земельна ділянка, площею 0,1519 га., на якій знаходиться вказане нерухоме майно, та належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності.

19.01.2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ВАТ АБ «Укргазбанк» уклали додаткову угоду №1 до договору іпотеки №20-08/02-1 від 20.02.2008 року, якою внесли зміни до п.п.1.1 договору іпотеки.

20.02.2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ АБ «Укргазбанк» був укладений договір застави №20-08/02-3, згідно умов якого ОСОБА_5 передав у заставу ВАТ АБ «Укргазбанк» поліграфічне обладнання у кількості 16 одиниць, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5

19.01.2009 року між ОСОБА_5 та ВАТ АБ «Укргазбанк» була укладена додаткова угода №1 до вказаного договору застави, якою внесено зміни до п.п.1.1 договору застави.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зазначені договори були укладені відповідачами в забезпечення зобов»язань ОСОБА_5, ОСОБА_6 по кредитному договору, укладеного останніми як фізичними особами.

При цьому, застереження в кредитних договорах, укладених з КС «Інкомвклад» щодо відчуження належного позичальникам майна, його передачу будь-якими способами, надання його в заставу (іпотеку), оренду, отримування кредитних коштів в інших банках лише за письмовою згодою кредитора, унеможливлювало укладення позичальниками оспорюваних позивачем договорів іпотеки та застави.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в порушення взятих на себе зобов»язань перед позивачем, за наявності непогашеного боргу перед останнім, уклали оспорювані договори іпотеки та застави з недотриманням вимог пп. 6.8 кредитних договорів, укладених з КС «Інкомвклад», вийшовши при цьому за межі здійснення цивільних прав, визначених ст.13 ЦК України.

Укладення відповідачами вказаних договорів іпотеки та застави порушують права та законні інтереси позивача, оскільки не узгоджується з межами здійснення цивільних прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, встановлених кредитними договорами, укладеними останніми з КС «Інкомвклад», та умовами, за якими надавалися кредити.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позову КС «Інкомвклад» та визнання оспорюваних останнім договорів недійсними.

Суд апеляційної інстанції цих обставин та норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не врахував, помилково скасувавши рішення суду першої інстанції.

Щодо ухвали Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позову КС «Інкомвклад» про визнання недійсним договору застави №20-08/02-3 від 20.02.2008 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_5 і закриття провадження у справі в цій частині, слід зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині вимог та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що даний спір у цій частині підвідомчий господарським судам, в силу положень ч.1 ст. 12 ГПК України, оскільки сторонами у спорі є юридичні особи та фізична особа-підприємець.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

В даному випадку, за своїм змістом оспорюваний позивачем договір застави є способом забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, укладеним між банком та фізичною особою і не стосується діяльності, що підпадає під ознаки господарської.

Спір з приводу визнання такого договору недійсним є цивільно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від його суб»єктного складу.

Суд апеляційної інстанції прийшов до хибного висновку щодо неналежності розгляду даного спору в частині вимог про визнання договору застави недійсним в порядку цивільного судочинства у зв»язку із чим помилково скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

Враховуючи наведене, ухвала та рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст.339 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Кредитної спілки «Інкомвклад» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 1.03.2011 року скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8.12.2010 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Юровська Г.В.

судді

Умнова О.В.

Ізмайлова Т.Л.

Кафідова О.В.

Лесько А.О.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16520276

[у.zaporozhskiy]

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в порушення взятих на себе зобов»язань перед позивачем, за наявності непогашеного боргу перед останнім, уклали оспорювані договори іпотеки та застави з недотриманням вимог пп. 6.8 кредитних договорів, укладених з КС «Інкомвклад», вийшовши при цьому за межі здійснення цивільних прав, визначених ст.13 ЦК України.

Укладення відповідачами вказаних договорів іпотеки та застави порушують права та законні інтереси позивача, оскільки не узгоджується з межами здійснення цивільних прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, встановлених кредитними договорами, укладеними останніми з КС «Інкомвклад», та умовами, за якими надавалися кредити.

Разве такой пункт, может быть препятствием для заключения договора ипотеки?

[shoblavobla]

Считаю, что нет. Получается, что этими пунктами договора ограничивается право собственности (владения, пользования, распоряжения). Чегойто я должен согласовывать с некой КС свое намерение взять под ипотеку кредит (или, например, поручиться своим имуществом)?

Нужно было раньше подумать об имуществе и обипотечить его. А так - кто раньше встал - того и тапки))

Думаю, таки стимульнули (или принципиальный сособственник вверху сидит). Ведь в ипотеку передали госбанку...

[у.zaporozhskiy]

Считаю, что нет. Получается, что этими пунктами договора ограничивается право собственности (владения, пользования, распоряжения). Чегойто я должен согласовывать с некой КС свое намерение взять под ипотеку кредит (или, например, поручиться своим имуществом)?

Нужно было раньше подумать об имуществе и обипотечить его. А так - кто раньше встал - того и тапки))

Думаю, таки стимульнули (или принципиальный сособственник вверху сидит). Ведь в ипотеку передали госбанку...

Я тоже считаю такой пункт ничтожным.