Чому банку вигідне зростання курсу долара США або звідки у банку надприбутки?


Recommended Posts

Чому банку вигідне зростання курсу долара США або звідки у банку надприбутки?

Майже чотири роки минуло з початку фінансово-економічної кризи в Україні, а споживачі банківських послуг так і не відчули реального полегшення в ситуації зі своїми кредитами. Доходи більшості суб’єктів економіки зменшилися, а курс гривні до долару США продовжує триматися на рівні 8 грн. за 1 долар США, що на 60,00 % більше порівняно із курсом, який існував до жовтня 2008 року. Допомога держави у справедливому вирішенні питання простроченої заборгованості має, в більшості випадків, рекомендаційних характер, або спрямована на захист інтересів банківського сектору.

Судова система час від часу ставала то на бік споживачів фінансових послуг то на бік банків. Однак, з прийняттям постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року ситуація змінилася кардинально проти споживачів: з березня 2012 року на користь клієнтів не прийнято жодного позитивного рішення.

Здається або споживачі стали в загальному більш неграмотними або у банках з березня 2012 року стали працювати «особливі» юристи.

звідки беруться у банка надприбутки ?

У багатьох споживачів банківських послуг закономірно стало виникати запитання: «Кому це вигідно?», тобто кому вигідний високий курс долара США?. Вищі суду стверджують, що валютні ризики несуть і банки і споживачі, й оскільки клієнт мав можливість передбачити зміну курсу, керуючись попередніми значеннями гривні до іноземної валюти – то підстав для розірвання кредитних договорів не має.

Однак, спробуємо розібратися: чи дійсно банки несуть втрати від значного коливання курсів валют?

Для цього прослідкуємо дії банківського сектору в третьому кварталі 2008 року, коли відбулося підсилення гривні з 5,05 до 4,85 грн. за долар США. Більшість банків одразу відреагували збільшенням відсоткової ставки за кредитними договорами. Отже, посилення гривні має негативний вплив на дохідність більшості банків України. Воно і не дивно – станом на грудень 2008 року банками було видано 734 022, 00 млн. грн. кредитів (у гривневому еквіваленті), в т.ч. 433 801,00 млн. грн. в іноземній валюті. Ситуація і сьогодні не особливо змінилася. Так, станом на вересень 2012 р. питома вага кредитів у іноземній валюті складає 37%.

Якщо банкам не вигідне послаблення іноземної валюти, тоді можемо зробити припущення, що підсилення іноземної валюти буде для банків вигідною ситуацією. Спробуємо дати відповідь на наступні запитання: чи зросли прибутки банківського сектору у зв’язку із зростанням курсу іноземної валюти? Якщо так, то за рахунок чого і наскільки?

Уявімо собі, що банк залучає кредитні ресурси закордоном під 10% відсотків річних у валюті «долар США» і надає за рахунок цих ресурсів кредит споживачу під 16% в «доларах США». Дохід Банку складає 6% річних в доларах США.

Нехай курс на момент видачі кредиту становив 5 грн. за 1 долар, а на дату дослідження складає 8 грн. (зміна курсу 60%). Із зміною курсу вартість обслуговування кредитних ресурсів для банку не зросла і продовжує становити 10% у доларах США, які покриваються за рахунок платежів клієнта у доларах США. Однак, доходи банківські установи України отримують у гривні та витрати (заробітна плата, оренда офісів, платежі за світло тощо) також несуть також у гривні, а тому у гривневому еквіваленті дохід банку через зростання курсу виріс на ті самі 60%.

Отримання банками надприбутків легко пояснити за рахунок зв’язку прибутковості та собівартості кредитної операції. Тому, із зменшенням собівартості – прибутковість кредитної операції зростає.

Таким чином, із зазначеного вище прикладу можемо зробити наступні висновки:

По-перше. При зменшенні курсу долара США банківські установили не залишилися у мінусі, оскільки відкоригували свою дохідність за рахунок зміни відсоткової ставки по кредитам.

По-друге. При збільшенні курсу долара США банки отримують надприбутки, які пов’язані із зменшенням собівартості кредитної операції, а також зростанням відсоткових ставок 2008-2009 років , що не були повернуті до попереднього розміру після зростання курсу іноземної валюти.

По-третє. Через збільшення курсу іноземної валюти банки почали отримувати надприбутки у розмірі, що відповідає приросту курсу, а саме – 60%.

Яка позиція судів із цього приводу? або як судами тлумачиться ст. 652 ЦК?

Всі проблеми щодо зміни курсів були перекладені на плечі позичальників, а держава самоусунулась від врегулювання існуючої проблеми, тому велика кількість споживачів банківських послуг звернулася у суди за захистом своїх прав.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, договір маже бути змінений або розірваний за згодою сторін або в судовому порядку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на листопад 2012 року Вищим спеціалізованим та Верховним судом України переглянуто близько 160 рішень за позовами позичальників до банків про розірвання кредитних договорів по причині різкої зміни курсу гривні до долару США (ст. 652 Цивільного кодексу України). За наслідками перегляду судових рішень не було залишено в силі ні одного рішення на користь споживачів банківських послуг.

Так, відмовляючи позичальникам у позовах на підставі ст. 652 ЦК України Верховний суд України у рішенні від 22.12.2010 року, від 16.02.2011 року, Вищий спеціалізований суд України в ухвалі від 21.09.2011 року та від 15.02.2012 року посилаються на наступні позиції.

По-перше. На думку судів, динаміка зміни курсу гривні з моменту її введення в обіг взагалі виключає можливість посилатися на зміну курсу як на підставу для розірвання договорів. Мовляв, споживач на основі попередньої динаміки мав можливість передбачити зміну курсу і взяти кредит у гривні.

Однак такі висновки судів ґрунтуються на припущеннях і спростовуються наступним.

Для аналізу ситуації на валютному ринку і прогнозування поведінки валютних курсів, використовуються методи фундаментального і технічного аналізу.

Фундаментальний аналіз застосовується для прогнозування курсів валют у довгостроковому періоді та через свою складність та трудомісткість використовується економічними інститутами, але аж ніяк не споживачами банків.

Tехнічний aналіз — це дослідження динаміки ринку в минулому з метою прогнозування майбутнього напрямку руху цін. Використовуються особами, які мають фахову підготовку для роботи у відповідних комп’ютерних програмах, для короткострокового прогнозування курсу валюти. Для цього методу використовуються більш складні показники, ніж як курс гривні до долару США за попередні періоди. Як бачимо технічний аналіз також не під силу звичайному споживачу, окрім того для прогнозування курсів у довгостроковому плані не підходить.

Цікаво, що у своїх рішеннях суди займаються тлумаченням ст. 652 ЦК, яка і не містить обов’язку передбачити зміну курсів на майбутнє, оскільки мова у цій статті йдеться виключно про суб’єктивне ставлення заінтересованої сторони до зміни курсу у вигляді незнання, або нерозуміння, або помилки, або недостатньої обачності, або з іншої причини, або за сукупністю усіх причин.

По-друге. На думку судів, згідно 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту у разі надання кредиту в іноземній валюті усі ризики під час виконання зобов’язань несе позичальник (п.4 ч.2 ст. 652 ЦК України.).

Однак, згідно до ст. 1 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (…).

В постанові правління НБУ від 15.03.2004 р. N 104 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з інспектування банків “Система оцінки ризиків” виділяється такий різновид валютного ризику як трансляційний (ризик перерахунку з однієї валюти в іншу).

Згідно до ст. 44 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк впливає на рівень валютних ризиків в т.ч. шляхом зміни відсоткової ставки.

З вищевикладених норм випливає, що і банки як суб’єкти економічних відносин несуть валютні ризики під час кредитних операцій. Однак у більшості банківських договорів було передбачено право банку змінювати відсоткову ставку (впливати на валютний ризик). На жаль, кредитними договорами не було передбачено аналогічного право для позичальника, що поставило його у нерівні умови по відносно банків.

Судам також слід було б розрізняти поняття кредитного ризику, який банк несе у межах залучених ресурсів, від спекулятивного доходу в результаті зміни курсів

Окрім вищевикладеного, покладаючи валютний ризик виключно на плечі позичальників, суди нівелюють принципи справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, а також додаткові гарантії для споживачів, закріплені ч.1 ст. 18, ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: принцип рівності сторін договору та несправедливість умов договору, які передбачають істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

По-третє. На думку судів, позивачі не доводять наявності одночасно усіх умов згідно ст. 652 ЦК України.

Однак, на нашу думку, не потребує доведення та обставина, що споживачі банківських послуг не могли вплинути на зміну курсі гривні до долару США (п.2 ч.2 ст. 652 ЦК України).

Також видається логічним, що якби позичальник міг передбачити зростання курсу гривні до долару понад 60% він би не брав кредиту в іноземній валюті, а динаміка гривні до підсилення та стабільності з 01.01.2001 р. по 01.10.2008 р. його у цьому переконала (п.1 ч.2 ст. 652 ЦК України).

З огляду на вищевикладене незрозумілим залишається про які саме недоведені обставини з переліку ч.2 ст. 652 ЦК України йдеться у рішеннях Вищих судів?

Чому Вищі суди не конкретизують обставини, які потрібно було довести споживачам для обґрунтованості позову? Оскільки з огляду на вимоги ст. 213 ЦПК України рішення Вищих судів повинні бути також обґрунтованими.

Висновки.

Таким чином, щодо проблематики зміни курсу гривні до долару США існують як мінімум 2 аспекти.

Один із них – юридичний, коли споживачу банківських послуг ніколи не перемогти суд, який підтримує банківський сектор.

Інший – людський, полягає в тому, що проблема валютних кредитів повністю перекладена на плечі позичальників, при цьому, в таких умовах одна із сторін договору отримує надприбутки за рахунок іншої.

Олег Зима для ”ОРД”

http://ord-ua.com/2012/11/12/chomu-banku-v...ibutki/?lpage=1

Link to comment
Share on other sites

Чому банку вигідне зростання курсу долара США або звідки у банку надприбутки?

Майже чотири роки минуло з початку фінансово-економічної кризи в Україні, а споживачі банківських послуг так і не відчули реального полегшення в ситуації зі своїми кредитами. Доходи більшості суб’єктів економіки зменшилися, а курс гривні до долару США продовжує триматися на рівні 8 грн. за 1 долар США, що на 60,00 % більше порівняно із курсом, який існував до жовтня 2008 року. Допомога держави у справедливому вирішенні питання простроченої заборгованості має, в більшості випадків, рекомендаційних характер, або спрямована на захист інтересів банківського сектору.

Судова система час від часу ставала то на бік споживачів фінансових послуг то на бік банків. Однак, з прийняттям постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року ситуація змінилася кардинально проти споживачів: з березня 2012 року на користь клієнтів не прийнято жодного позитивного рішення.

Здається або споживачі стали в загальному більш неграмотними або у банках з березня 2012 року стали працювати «особливі» юристи.

звідки беруться у банка надприбутки ?

У багатьох споживачів банківських послуг закономірно стало виникати запитання: «Кому це вигідно?», тобто кому вигідний високий курс долара США?. Вищі суду стверджують, що валютні ризики несуть і банки і споживачі, й оскільки клієнт мав можливість передбачити зміну курсу, керуючись попередніми значеннями гривні до іноземної валюти – то підстав для розірвання кредитних договорів не має.

Однак, спробуємо розібратися: чи дійсно банки несуть втрати від значного коливання курсів валют?

Для цього прослідкуємо дії банківського сектору в третьому кварталі 2008 року, коли відбулося підсилення гривні з 5,05 до 4,85 грн. за долар США. Більшість банків одразу відреагували збільшенням відсоткової ставки за кредитними договорами. Отже, посилення гривні має негативний вплив на дохідність більшості банків України. Воно і не дивно – станом на грудень 2008 року банками було видано 734 022, 00 млн. грн. кредитів (у гривневому еквіваленті), в т.ч. 433 801,00 млн. грн. в іноземній валюті. Ситуація і сьогодні не особливо змінилася. Так, станом на вересень 2012 р. питома вага кредитів у іноземній валюті складає 37%.

Якщо банкам не вигідне послаблення іноземної валюти, тоді можемо зробити припущення, що підсилення іноземної валюти буде для банків вигідною ситуацією. Спробуємо дати відповідь на наступні запитання: чи зросли прибутки банківського сектору у зв’язку із зростанням курсу іноземної валюти? Якщо так, то за рахунок чого і наскільки?

Уявімо собі, що банк залучає кредитні ресурси закордоном під 10% відсотків річних у валюті «долар США» і надає за рахунок цих ресурсів кредит споживачу під 16% в «доларах США». Дохід Банку складає 6% річних в доларах США.

Нехай курс на момент видачі кредиту становив 5 грн. за 1 долар, а на дату дослідження складає 8 грн. (зміна курсу 60%). Із зміною курсу вартість обслуговування кредитних ресурсів для банку не зросла і продовжує становити 10% у доларах США, які покриваються за рахунок платежів клієнта у доларах США. Однак, доходи банківські установи України отримують у гривні та витрати (заробітна плата, оренда офісів, платежі за світло тощо) також несуть також у гривні, а тому у гривневому еквіваленті дохід банку через зростання курсу виріс на ті самі 60%.

Отримання банками надприбутків легко пояснити за рахунок зв’язку прибутковості та собівартості кредитної операції. Тому, із зменшенням собівартості – прибутковість кредитної операції зростає.

Таким чином, із зазначеного вище прикладу можемо зробити наступні висновки:

По-перше. При зменшенні курсу долара США банківські установили не залишилися у мінусі, оскільки відкоригували свою дохідність за рахунок зміни відсоткової ставки по кредитам.

По-друге. При збільшенні курсу долара США банки отримують надприбутки, які пов’язані із зменшенням собівартості кредитної операції, а також зростанням відсоткових ставок 2008-2009 років , що не були повернуті до попереднього розміру після зростання курсу іноземної валюти.

По-третє. Через збільшення курсу іноземної валюти банки почали отримувати надприбутки у розмірі, що відповідає приросту курсу, а саме – 60%.

Яка позиція судів із цього приводу? або як судами тлумачиться ст. 652 ЦК?

Всі проблеми щодо зміни курсів були перекладені на плечі позичальників, а держава самоусунулась від врегулювання існуючої проблеми, тому велика кількість споживачів банківських послуг звернулася у суди за захистом своїх прав.

Згідно ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, договір маже бути змінений або розірваний за згодою сторін або в судовому порядку.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень станом на листопад 2012 року Вищим спеціалізованим та Верховним судом України переглянуто близько 160 рішень за позовами позичальників до банків про розірвання кредитних договорів по причині різкої зміни курсу гривні до долару США (ст. 652 Цивільного кодексу України). За наслідками перегляду судових рішень не було залишено в силі ні одного рішення на користь споживачів банківських послуг.

Так, відмовляючи позичальникам у позовах на підставі ст. 652 ЦК України Верховний суд України у рішенні від 22.12.2010 року, від 16.02.2011 року, Вищий спеціалізований суд України в ухвалі від 21.09.2011 року та від 15.02.2012 року посилаються на наступні позиції.

По-перше. На думку судів, динаміка зміни курсу гривні з моменту її введення в обіг взагалі виключає можливість посилатися на зміну курсу як на підставу для розірвання договорів. Мовляв, споживач на основі попередньої динаміки мав можливість передбачити зміну курсу і взяти кредит у гривні.

Однак такі висновки судів ґрунтуються на припущеннях і спростовуються наступним.

Для аналізу ситуації на валютному ринку і прогнозування поведінки валютних курсів, використовуються методи фундаментального і технічного аналізу.

Фундаментальний аналіз застосовується для прогнозування курсів валют у довгостроковому періоді та через свою складність та трудомісткість використовується економічними інститутами, але аж ніяк не споживачами банків.

Tехнічний aналіз — це дослідження динаміки ринку в минулому з метою прогнозування майбутнього напрямку руху цін. Використовуються особами, які мають фахову підготовку для роботи у відповідних комп’ютерних програмах, для короткострокового прогнозування курсу валюти. Для цього методу використовуються більш складні показники, ніж як курс гривні до долару США за попередні періоди. Як бачимо технічний аналіз також не під силу звичайному споживачу, окрім того для прогнозування курсів у довгостроковому плані не підходить.

Цікаво, що у своїх рішеннях суди займаються тлумаченням ст. 652 ЦК, яка і не містить обов’язку передбачити зміну курсів на майбутнє, оскільки мова у цій статті йдеться виключно про суб’єктивне ставлення заінтересованої сторони до зміни курсу у вигляді незнання, або нерозуміння, або помилки, або недостатньої обачності, або з іншої причини, або за сукупністю усіх причин.

По-друге. На думку судів, згідно 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту у разі надання кредиту в іноземній валюті усі ризики під час виконання зобов’язань несе позичальник (п.4 ч.2 ст. 652 ЦК України.).

Однак, згідно до ст. 1 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківська діяльність — залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (…).

В постанові правління НБУ від 15.03.2004 р. N 104 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ з інспектування банків “Система оцінки ризиків” виділяється такий різновид валютного ризику як трансляційний (ризик перерахунку з однієї валюти в іншу).

Згідно до ст. 44 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банк впливає на рівень валютних ризиків в т.ч. шляхом зміни відсоткової ставки.

З вищевикладених норм випливає, що і банки як суб’єкти економічних відносин несуть валютні ризики під час кредитних операцій. Однак у більшості банківських договорів було передбачено право банку змінювати відсоткову ставку (впливати на валютний ризик). На жаль, кредитними договорами не було передбачено аналогічного право для позичальника, що поставило його у нерівні умови по відносно банків.

Судам також слід було б розрізняти поняття кредитного ризику, який банк несе у межах залучених ресурсів, від спекулятивного доходу в результаті зміни курсів

Окрім вищевикладеного, покладаючи валютний ризик виключно на плечі позичальників, суди нівелюють принципи справедливості, добросовісності та розумності, які закріплені п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України, а також додаткові гарантії для споживачів, закріплені ч.1 ст. 18, ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: принцип рівності сторін договору та несправедливість умов договору, які передбачають істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

По-третє. На думку судів, позивачі не доводять наявності одночасно усіх умов згідно ст. 652 ЦК України.

Однак, на нашу думку, не потребує доведення та обставина, що споживачі банківських послуг не могли вплинути на зміну курсі гривні до долару США (п.2 ч.2 ст. 652 ЦК України).

Також видається логічним, що якби позичальник міг передбачити зростання курсу гривні до долару понад 60% він би не брав кредиту в іноземній валюті, а динаміка гривні до підсилення та стабільності з 01.01.2001 р. по 01.10.2008 р. його у цьому переконала (п.1 ч.2 ст. 652 ЦК України).

З огляду на вищевикладене незрозумілим залишається про які саме недоведені обставини з переліку ч.2 ст. 652 ЦК України йдеться у рішеннях Вищих судів?

Чому Вищі суди не конкретизують обставини, які потрібно було довести споживачам для обґрунтованості позову? Оскільки з огляду на вимоги ст. 213 ЦПК України рішення Вищих судів повинні бути також обґрунтованими.

Висновки.

Таким чином, щодо проблематики зміни курсу гривні до долару США існують як мінімум 2 аспекти.

Один із них – юридичний, коли споживачу банківських послуг ніколи не перемогти суд, який підтримує банківський сектор.

Інший – людський, полягає в тому, що проблема валютних кредитів повністю перекладена на плечі позичальників, при цьому, в таких умовах одна із сторін договору отримує надприбутки за рахунок іншої.

Олег Зима для ”ОРД”

http://ord-ua.com/2012/11/12/chomu-banku-v...ibutki/?lpage=1

хорошая статья.добавлю в избранное.а вдруг пригодится.хочется надеяться.
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show