Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"14" лютого 2012 р.

 

Справа № 4/388-54/236

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 

Мирошниченка С.В. (головуючий),

Прокопанич Г.К., 

Хрипуна О.О., 

 

розглянув касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"

 

на постановувід 29.09.2011 Київського апеляційного господарського суду 

 

у справі № 4/388-54/236

 

господарського суду міста Києва

 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто"

 

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

 

про визнання недійсними з 30.11.2009 договору поруки від 22.05.2008, договору іпотеки від 22.05.2008 та стягнення 45170,72 грн.

 

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

 

позивача Лупейка О.В.,

відповідача Телющенка П.П.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.2011 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено. Визнано припиненим з 30.11.2009 договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008, укладений ТОВ "Стандарт-Авто" та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк". Визнано недійсним договір іпотеки від 22.05.2008, укладений ТОВ "Стандарт-Авто" та Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області. Скасовано заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 22.05.2008 (запис в реєстрі № 3439). Стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "Стандарт-Авто" 45170,72 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

 

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 (колегія суддів у складі: суддя Сулім В.В. головуючий, судді Дзюбко П.О., Сотніков С.В.), вказане рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

 

У касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 29.09.2011, а рішення господарського суду першої інстанції від 01.07.2011 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

 

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

 

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

 

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 22.05.2008 ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_7 (позичальник) був укладений кредитний договір № 4.77-08-СК (строковий кредит), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 3742000,00 грн. на споживчі потреби на строк до 21.05.2018 з процентною ставкою 20,5% річних шляхом перерахування коштів у валюті на рахунок позичальника.

 

22.05.2008 в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором ТОВ "Стандарт-Авто" та банком укладено договір поруки № 4.77-08-ДП1, відповідно до умов якого сторони визначили, що зобовязання за договором, яке підписано ними, відповідає положенням ст.ст. 553-559 ЦК України.

 

Також, 22.05.2008 позивачем та відповідачем, для забезпечення виконання зобовязань за договором поруки, укладено іпотечний договір ВКО № 277942-277943, за умовами якого було передано в заставу відповідачу майно, яке належить позивачу, а саме приміщення профілакторію площею 1661,9 м2 та приміщення мийки площею 249,8 м2. Іпотечний договір ВКО № 277942-277943 є похідним від договору поруки № 4.77-08-ДП1, так як у його вступній частині при визначенні сторін вказано про те, що іпотекодавець виступає майновим поручителем по зобовязанням боржника ОСОБА_7

 

30.11.2009 відповідачем та ОСОБА_7 було укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 4.77-08-СК від 22.05.2008. Відповідно до п. 3.3 абзацу 3 цього договору процентна ставка за кредитним договором підвищується на 5% (пять) процентів річних в порівнянні з діючою процентною ставкою у випадках невиконання зобовязань, передбачених пунктами 5.3.2, 5.3.3 кредитного договору, яким змінено обсяг відповідальності поручителя у сторону її збільшення. Також, кредитний договір доповнено п. 5.2.7, згідно з яким банк має право приймати рішення про зміну процентної ставки протягом строку дії цього договору у випадках зміни вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних Національного банку України, зміни облікової ставки Національного банку України, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань до "Фонду гарантування вкладів", збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України нормативно-правових актів або рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору. Про збільшення розміру процентної ставки та дати його введення банк повідомляє позичальника шляхом направлення проекту договору про внесення змін до цього договору та листа з повідомленням про вручення або шляхом доставки особисто позичальнику на його адресу, вказану в розділі 10 цього договору або будь-яку іншу адресу, додатково письмово повідомлену позичальником. Позичальник зобовязаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення відповідного повідомлення підписати наданий банком договір про внесення змін до цього договору, надати його в банк та підписати новий графік або у разі незгоди зі зміною розміру процентної ставки, протягом того ж строку достроково погасити отриманий кредит та сплатити всі проценти за чинною процентною ставкою, а також комісії, неустойки тощо.

 

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував його тим, що зміна зобовязань за кредитним договором про збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулася без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що відсутні визначені законом підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними.

 

З такими висновками погодитись не можна.

 

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

 

Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання.

 

Так, згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

 

При цьому, ст. 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

 

Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

 

Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника.

 

Виходячи зі змісту частини першої ст. 548 та частини першої ст. 553 ЦК України порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених частинами 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя.

 

Відтак, чинне законодавство імперативно встановлює обовязкову попередню визначеність основного зобовязання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст. 554 ЦК України.

 

При цьому, можливість збільшення зобовязань поручителя шляхом волевиявлення сторін в основному зобовязанні суперечить встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для завдання шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене збільшення із ним розміру його грошової відповідальності.

 

В свою чергу, положення частини 1 та 5 ст. 203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

 

Частиною 2 статті 19 вказаного Закону України "Про іпотеку" унормовано, що будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобовязанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

 

Вказані вимоги закону судами попередніх інстанцій враховано не було.

 

Крім того, судами, в порушення вимог ст. 11112 ГПК України, не виконано вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011, а саме: не встановлено чи була згода учасників товариства на підписання директором ТОВ "Стандарт-Авто" Блощинським О.О. листа від 30.11.2009 обовязковою, враховуючи п. 9.4 Статуту товариства.

 

Наведене, відповідно до ст. 11110 ГПК України, дає підстави для скасування прийнятих у справі судових рішень.

 

У звязку з цим справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

В ході нового розгляду суду належить врахувати наведені недоліки, на підставі наданих по справі доказів, та з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2011, а також в даній постанові, зясувати фактичні обставини справи, у тому числі, визначити предмет та правові підстави вимог позивача, дослідити і дати правову оцінку наданим по справі доказам і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.

 

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" задовольнити частково.

 

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2011 у справі № 4/388-54/236 скасувати.

 

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Суддя С. Мирошниченко

Суддя Г. Прокопанич

Суддя О. Хрипун

 


Link to comment
Share on other sites

Красивые мотивировки.

Но..Это хозяйка...И заемщик с поручителем разные лица.

В этом случае возможность маневра резко возрастает.

Но у нас, как правило, заемщик-он же-ипотекодатель. А сие есмЪ грустно.

Link to comment
Share on other sites

Красивые мотивировки.

Но..Это хозяйка...И заемщик с поручителем разные лица.

В этом случае возможность маневра резко возрастает.

Но у нас, как правило, заемщик-он же-ипотекодатель. А сие есмЪ грустно.

Это да.

Но тем не менее перелапатил всю практику хозяйственного суду.

ВГСУ выдал более 15 решений о прекращении договора ипотеки.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...