Решение апелляционного суда Харьковской области о возврате средств по ничтожному договору с Авто Житло План

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

 

Справа № 2021/3394/2012

Провадження № 22ц/790/983/2013

 

Головуючий 1 інст. - Гришин П.В.

 

Доповідач - Шаповал Н.М.

 

Категорія: захист прав споживачів 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

14 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

 

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Котелевець А.В., Кіпенка І.С.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» про захист прав споживачів, визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, -

 

ВСТАНОВИЛА:

 

24 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авто Житло План» про визнання недійсних договору про надання послуг №041707 з Додатками № 1,2,3 до Договору від 26 травня 2011 року, укладеного між ним та ТОВ «Авто Житло План».

 

Посилався на те, що спірний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позивач став учасником пірамідальної схеми.

 

Відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи.

 

На виконання п.3.2 ст.3 вказаного договору, 26.05.2011 року позивач здійснив реєстраційний платіж в сумі 3000 грн. на рахунок відповідача. Протягом червня - серпня 2011 року ним були сплачені також щомісячні чисті платежі та адміністративні витрати на загальну суму - 3222,87 грн.

 

Коли позивач зрозумів, що його ввели в оману і відповідач не збирається надавати йому кошти або сам сплатити за автомобіль, тоді він припинив сплачувати суми за договором та почав вимагати повернення сплачених ним коштів.

 

Проте відповідач надіслав листа, що вони розривають з ним договір згідно п.п.а п.8.3 та п.8.4 Додатку №2 до договору №041707 від 26.05.2011 року, за умовами яких при розірванні договору відповідач утримує штраф в розмірі трьох чистих платежів, а реєстраційний платіж та адміністративні витрати не відшкодовує. Тому відповідач вважає, що жодних сум він не винен.

 

На підставі викладеного, позивач вважає, що, оскільки відповідач ввів його в оману тим, що застосував пірамідальну схему та не надав обумовлених договором коштів, то вказаний договір є недійсним з моменту підписання, а тому кожна сторона повинна повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

 

Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено в повному обсязі.

 

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Вважає рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.

 

Сторони повторно не з»явилися в судове засідання, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання ними судових повісток.

 

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

 

З урахуванням розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

 

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову за таких підстав.

 

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову районний суд виходив із того, що сторони є вільними при укладенні договору, спірний договір не стосується пірамідальних схем діяльності та позивач не довів, що при підписанні договору він був введений відповідачем в оману.

 

Проте з такими висновками суду погодитися не можна за таких підстав.

 

Судом встановлено, що 26 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ « Авто Житло План» укладений договір про надання послуг з метою придбання транспортного засобу вартістю 60 000 грн.

 

Предметом договору є надання послуг по придбанню транспортного засобу через програму « Авто Житло », базуючись на принципі взаємодопомоги учасників програми.

 

Згідно додатку № 1 від 26. 05. 2011 року ОСОБА_2 став учасником програми по придбанню автотранспортного засобу орієнтованою вартістю 60 000 грн., його щомісячний чистий платіж складає 714, 29 грн., щомісячні адміністративні витрати становлять 360, 00 грн.

 

26. 05. 2011 року ОСОБА_2 при підписанні договору, на виконання п. 3.1 ст. 3 договору сплатив на користь відповідача 3 000 грн. реєстраційного платежу.

 

За змістом п. 4.1 ст. 4 Додатку № 2 до договору відповідач організовує щомісячне проведення розподільчих актів по мірі реєстрації учасників програми « Авто - Житло». А пунктом 4.5 цієї статті передбачено, що кількість учасників програми, яким надається право на отримання товару, відповідає кількості товарів, що можуть бути придбані на кошти фонду учасників, сформованого в поточному місяці. Фонд учасників програми « Авто - Житло» формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками програми.

 

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

 

Відповідно до положень ч. 1, п. 7 ч. З, ч. 6 ст. 19 Закону України від 12 травня 1991 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

 

Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

 

У разі якщо споживач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а суб'єкт підприємницької діяльності без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності відповідної системи, укладений між сторонами договір не є угодою про посередницьку діяльність; діяльність підприємця з реалізації такої системи є такою, що вводить споживача в оману.

 

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 23 травня 2012 p. у справі № 6-35 цс 12, яка згідно зі ст. 360 - 7 ЦПК України є обов'язковою для судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до його рішення. 

 

Таким чином ОСОБА_2 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ « Авто Житло План» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи програми « Авто - Житло».

 

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

 

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

 

Відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного вище Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

 

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

 

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

 

Судова колегія вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнути на його користь з ТОВ « Авто Житло План» суму у розмірі 6222 грн. 87 коп., сплачених ним на виконання умов договору про надання послуг, що узгоджується з вимогами ст. 216 ЦК України.

 

З урахуванням того, що зазначений договір в силу ч. 6 ст. 19 Закону « Про захист прав споживачів» є нікчемний, тому визнавати судом його недійсність не вимагається.

 

А тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити .

 

Оскільки за змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тому на користь позивача слід стягнути з ТОВ « Авто Житло План » 6222 грн. 87 коп. , сплачених на виконання умов договору про надання послуг.

 

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, тому відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ТОВ « Авто Житло План » на користь позивача 6222 грн. 87 коп., сплачених за договором.

 

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

 

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 грудня 2012 року скасувати.

 

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

 

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» на користь ОСОБА_2 6222 ( шість тисяч двісті двадцять дві) гривні 87 коп, сплачених на виконання умов договору.

 

В іншій частині позову відмовити.

 

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

 

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

Головуючий -

 

Судді:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29476329