Решение 3-х инстанций о признании недействительным договора ипотеки с ВиЭйБи банком

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Справа № 5011-37/15187-2012 19.12.12

 

За позовом: Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д"

 

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

 

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

 

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи"

2) Публічне акціонерне товариство «Веста-Дніпро»

 

про визнання іпотечного договору № 40 від 25.04.08 р. недійсним

 

Суддя Гавриловська І.О.

 

Від позивача: Кіян А.В. -дов. № б/н від 23.10.2012 р.

Від відповідача: Саланда О.М., дов. № 03/2/908 від 17.12.2012 р.

Від третіх осіб: не з'явились

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

 

На розгляд господарського суду міста Києва передано позов Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 25.04.08 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. під реєстровим номером 1429, укладеного між позивачем та відповідачем.

 

Ухвалою суду від 29.10.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/15187-2012 та призначено її розгляд на 14.11.2012 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи", зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

 

Уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

 

Через відділ діловодства суду 13.11.2012 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що позивачу необхідний додатковий час для виконання вимог ухвали суду від 29.10.2012 р,. з метою дотримання прав учасників судового процесу, а також повного та об'єктивного розгляду справи на підставі всіх необхідних документів та інформації.

 

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив, оскільки у позивача було достатньо часу для підготовки до судового засідання, так як ухвалу про порушення провадження у справі № 5011-37/15187-2012 від 29.10.2012 р. було направлено на адресу позивача за 14 днів до судового засідання, а саме, 01.11.2012 р., про що свідчить відмітка, яка наявна в матеріалах справи.

 

За таких обставин клопотання позивача визнано судом необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

 

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.11.2012 р., яке підтверджує отримання відповідачем 05.11.2012 р. ухвали про порушення провадження у справі, відзиву на позов не надав.

 

Через відділ діловодства суду 12.11.2012 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача не має можливості прийняти участь у даному судовому засіданні, оскільки буде приймати участь в іншому судовому засіданні в Донецькому апеляційному господарському суді у справі № 5009/2090/12, де відповідач є кредитором та апелянтом у справі про банкрутство ТОВ «АПК,ЛТД».

 

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребуваний судом відзив на позовну заяву через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.

 

Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнано судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

 

Представник третьої особи не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.

 

Ухвалою суду від 14.11.2012 р. було відкладено розгляд справи до 28.11.2012 р., у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників сторін та третьої особи у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 29.10.2012 р.

 

У судовому засіданні 28.11.2012 р. представник позивача частково надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.

 

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.

 

Через відділ діловодства суду 28.11.2012 р. від третьої особи надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку з пізнім отриманням інформації про призначення справи до розгляду.

 

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.11.2012 р., яке підтверджує отримання відповідачем 19.11.2012 р. ухвали про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не надав.

 

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Публічного акціонерного товариства «Веста-Дніпро», оскільки згідно з висновками від 02.07.2012 р. перевіркою Ревізійної комісії було встановлено, що нерухоме майно -комплекс будівель та споруд загальною площею 1964,9 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25-а передано в іпотеку ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»в якості забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Веста-Дніпро»за кредитним договором № 2/К-гр від 23.01.2008 р. В результаті проведеної перевірки стало відомо, що 23.01.2008 р. між відповідачем та ТОВ «Промислові Енергетичні Системи»було укладено кредитний договір № 2/К-гр про надання останньому кредиту у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості у розмірі 25 250 000 грн., строком до 21.01.2011 р. та сплатою 16,5 % річних. 25.04.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 40, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М., відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Промислові Енергетичні Системи»за кредитним договором № 2/К-гр від 23.01.2008 р. позивач передав в іпотеку відповідача нерухоме майно. До кредитного договору № 2/К-гр від 23.01.2008 р. вносились численні зміни та доповнення згідно з відповідними додатковими угодами. Зокрема, згідно договору про внесення змін № 13 від 29.12.2010 р., всі права та обов'язки ТОВ «Промислові Енергетичні Системи»за кредитним договором № 2/К-гр перейшли до ПАТ «Веста-Дніпро».

 

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

 

Враховуючи залучення до участі у даній справі третьою особою Публічного акціонерного товариства «Веста-Дніпро», для витребування у позивача додаткових доказів у справі та у зв'язку з повторною неявкою представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання та не виконанням ними вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, то господарський суд визнав за необхідне відкласти розгляд даної справи до 19.12.201 р.

 

У судовому засіданні 19.12.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що між сторонами на даний час тривають перемовини з приводу позасудового вирішення даного спору.

 

Представник позивача вирішення даного клопотання передав на розсуд суду, але повідомив, що про перемовини між сторонами йому нічого не відомо, тому підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

 

Господарський суд, розглянувши заявлене клопотання, його відхилив, оскільки відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження наведених ним обставин, тоді як представник позивача повідомив, що про наміри врегулювати спір позасудовим шляхом йому невідомо.

 

Представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити.

 

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що банку не було відомо про обмеження повноважень керівника позивача на час укладення оспорюваного договору. 

 

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, пояснень по суті спору не надали.

 

У судовому засіданні 19.12.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

 

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, - 

 

ВСТАНОВИВ:

 

Між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк»(надалі за текстом -кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи»(надалі за текстом -позичальник) був укладений кредитний договір № 2/К-гр від 23.01.2008 р. (надалі за текстом -кредитний договір).

 

У відповідності до пункту 1.1. зазначеного кредитного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. При цьому кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 25 250 000, 00 грн., з терміном повернення -21.01.2011 р. включно, процентна ставка за користування кредитом -16,5%.

 

Згідно з підпунктом 1.1.5 пункту 1.1. кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частинами. Кредит надається залежно від оформленої застави: зокрема, серед іншого, застави комплексу об'єктів нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 25А, що належить майновому поручителю АТЗТ «ЦВЕК-Д», загальною оціночною вартістю незалежного експерту 12 723 000, 00 гривень.

 

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава, зокрема, серед іншого, комплексу об'єктів нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 25А, що належить майновому поручителю АТЗТ «ЦВЕК-Д», загальною оціночною вартістю незалежного експерту 12 723 000, 00 гривень.

 

До даного кредитного договору неодноразово додатковими угодами, підписаними між сторонами, вносились зміни та доповнення. Зокрема, згідно з договором про внесення змін № 13 від 29.12.2010 р., усі права та обов'язки ТОВ «Промислові Енергетичні Системи»за кредитним договором № 2/К-гр перейшли до ПАТ «Веста-Дніпро».

 

Відповідно до ч.І ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

 

Згідно з ч. 1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

 

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як одним із видів застави.

 

25.04.2008р. між Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу «ЦВЕК-Д»(іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір № 40 (надалі за текстом -іпотечний договір), який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. за реєстровим №1429.

 

У відповідності до умов іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору № 2/К-гр від 23.01.2008 р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»і ТОВ «Промислові Енергетичні Системи»передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно (будівлі та споруди), яке належить йому на праві власності, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25а, склад якого визначений в пункті 2.1. іпотечного договору.

 

У відповідності до пункту 2.3.1. іпотечного договору, узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 12 723 000, 00 грн.

 

До даного іпотечного договору неодноразово вносились зміни шляхом підписання додаткових угод до нього.

 

Представник позивача пояснив господарському суду, що 02.07.2012 р., на підставі п. 8.5.5. Статуту АТ «ЦВЕК-Д», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 9 від 23.11.2006 р., Ревізійною комісією позивача за власною ініціативою було проведено перевірку порядку використання і збереження належного товариству нерухомого майна.

 

Згідно з висновками від 02.07.2012 р., перевіркою Ревізійної комісії позивача було встановлено, що нерухоме майно -комплекс будівель та споруд загальною площею 1964,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25а, яке належить йому на праві приватної власності, передано в іпотеку ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2/К-гр від 23.01.2008 р. При цьому було встановлено, що іпотечний договір був підписаний Головою Правління позивача на підставі рішення Наглядової Ради АТ «ЦВЕК-Д», оформленого протоколом від 12.12.2007 р.

 

Позивач стверджує, що оскільки в іпотеку відповідачу за оспорюваним договором було передано нерухоме майно, балансова вартість якого складає більше 83% вартості всього майна АТ «ЦВЕК-Д», а ринкова вартість перевищує балансову вартість більше, ніж у 4 рази, то рішення про укладення даного іпотечного договору мало прийматися Загальними зборами акціонерів АТ «ЦВЕК-Д». Проте, на розгляд Загальних зборів акціонерів позивача питання про передачу в іпотеку зазначеного нерухомого майна та укладення відповідного іпотечного договору не виносились, не розглядались та рішення з цих питань не приймались.

 

Враховуючи наведене, позивач вважає, що при укладенні та виконанні іпотечного договору Наглядова рада та Голова правління АТ «ЦВЕК-Д»діяли з перевищенням своїх повноважень, визначених Статутом та законодавством, передача нерухомого майна була здійснена без відповідного рішення Загальних зборів акціонерів, що свідчить про невідповідність іпотечного договору та додаткових угод до нього вимогам законодавства, дії органів управління позивача по укладенню оспорюваного правочину не відповідали волі позивача, яка мала бути виражена лише у формі прийнятого Загальними зборами акціонерів АТ «ЦВЕК-Д»рішення.

 

У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання недійсним іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. під реєстровим номером 1429, укладеного між позивачем та відповідачем.

 

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

 

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

 

В силу ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

 

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

 

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

 

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

 

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

 

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

 

В ході дослідження іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 р. господарським судом встановлено, що з боку позивача його підписано Головою Правління Коржем Іваном Івановичем, який діє на підставі нової редакції Статуту, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Іванчишиною М.А. 26.01.2007 р.

 

Пунктом 8.4.7. Статуту позивача в редакції, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Іванчишиною М.А. 26.01.2007 р., передбачено, що Голова Правління уповноважений без довіреності здійснювати дії від імені товариства, укладати та підписувати від імені товариства договори (угоди), зовнішньоекономічні контракти на суму, що не перевищує 50 000 грн.

 

Згідно з балансом АТ «ЦВЕК-Д»на 31.12.2008 р. (копія фінансового звіту залучена до матеріалів справи), загальна вартість всіх активів позивача станом на 01.01.2008 р. становила 3 746 900 (три мільйони сімсот сорок шість тисяч дев'ятсот) грн.

 

Відповідно до довідки АТ «ЦВЕК-Д»від 11.02.2008 р., станом на 11.02.2008 р. балансова вартість нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору, становила 3 141 207 (три мільйони сто сорок одна тисяча двісті сім тисяч) 35 коп.

 

При цьому, заставна вартість нерухомого майна була визначена сторонами у розмірі 12 723 000 (дванадцять мільйонів сімсот двадцять три тисячі) грн., а ринкова вартість відповідно до звіту про оцінку комплексу об'єктів нерухомого майна від 10.10.2007 р. № 36907 становила 13 994 000 (тринадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі) грн.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

 

Пунктом 7.2. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (переходу до відповідача права власності на предмет іпотеки чи продажу Відповідачем нерухомого майна третім особам від свого імені).

 

При цьому п. 7.3. іпотечного договору визначено, що відповідач на свій розсуд обирає один з вище перелічених способів звернення стягнення на нерухоме майно.

 

Окрім того, пунктом 7.4.1. іпотечного договору встановлено, що позивач підписанням цього договору підтвердив свою згоду на передачу у власність відповідача предмету іпотеки, у разі прийняття ним одностороннього рішення про перехід до нього права власності в порядку задоволення його вимог як іпотекодержателя. Більш того, умовами наведеного пункту також передбачено, що іпотечний договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмету іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів, а також надають відповідачу звернутися з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

 

Таким чином, іпотечний договір містить умови, які при порушенні основного зобов'язання чи самого іпотечного договору передбачають можливість відчуження нерухомого майна на користь відповідача чи третіх осіб.

 

Зважаючи на викладені вище положення Статуту позивача та умови іпотечного договору, господарський суд дійшов висновку, що Голова Правління АТ «ЦВЕК-Д»не вправі був без довіреності укладати та підписувати від імені товариства іпотечний договір.

 

Крім того, варто зауважити, що відповідно до п. 8.4.1. Статуту АТ «ЦВЕК-Д», у товаристві створюється колегіальний виконавчий орган - Правління, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю. Кількісний та персональний склад Правління визначається Загальними зборами акціонерів строком на 3 роки.

 

Рішенням Загальних зборів акціонерів АТ «ЦВЕК-Д», оформленим протоколом № 9 від 23.11.2006 р., затверджено наступний персональний склад Правління: Корж 1.1. (Голова правління), Титаренко С.М., Молчанов В.С.

 

Частиною 2 ст. 99 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчий орган товариства, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, а саме - простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

 

Пунктом 8.4.4. Статуту АТ «Цвек-Д»встановлено, що організаційною формою роботи Правління є засідання, які проводяться за необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Засідання Правління є правомочним за присутності не менше ніж 2/3 його членів. В свою чергу, рішення Правління приймаються більшістю голосів, а в разі рівного розподілу голосів - голос Голови правління є вирішальним.

 

Господарський суд за таких обставин дійшов висновку, що якщо установчими документами товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, то голова не є самостійним органом управління, а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він на підставі ч. 2 ст. 99 та ст. 161 Цивільного кодексу України повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2008 р. у справі № 7/7-08).

 

З пояснень представників позивача та відповідача випливає, що оспорюваний іпотечний договір № 40 від 25.04.2008 р. був укладений з боку позивача на підставі рішення Наглядової Ради АТ «ЦВЕК-Д», оформленого протоколом від 12.12.2007 р., відповідно до якого Наглядовою радою позивача було прийнято рішення про задоволення клопотання ТОВ «Промислові Енергетичні Системи»щодо виступу майновим поручителем останнього перед відповідачем щодо повернення кредитних коштів у розмірі 10 000 000 доларів США, сплати відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та інших платежів та відповідно надання в іпотеку вищезгаданого нерухомого майна, а також щодо надання Голові Правління АТ «ЦВЕК-Д»повноважень щодо укладання відповідного договору і виконання інших дій та процедур, пов'язаних з цим.

 

Підпунктом «к»пункту 8.3.4. Статуту АТ «ЦВЕК-Д»передбачено, що до компетенції Наглядової ради віднесено затвердження договорів відчуження нерухомого майна та інші договори (угоди), укладені на суму, що становить 50 000 грн. і більше.

 

Таким чином, зі змісту Статуту АТ «ЦВЕК-Д» випливає, що до компетенції Наглядової ради акціонерного товариства відноситься затвердження договорів (схвалення умов договору), щодо якого вже існує легітимне рішення колегіального органу -правління, а не надання дозволу на їх укладення.

 

Отже, надаючи дозвіл на майнову поруку позивача перед відповідачем щодо повернення кредитних коштів у розмірі 10 000 000 доларів США, сплати відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та інших платежів та відповідно надання в іпотеку вищезгаданого нерухомого майна, а також щодо надання Голові Правління АТ «ЦВЕК-Д»повноважень щодо укладання відповідного договору і виконання інших дій та процедур, пов'язаних з цим, Наглядова рада підмінила компетенцію Правління щодо прийняття відповідних рішень, оскільки основною функцією Наглядової ради є контроль за виконавчим органом, а не виконання його функцій.

 

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд визнає, що незважаючи на рішення Наглядової ради про дозвіл на укладення оспорюваного договору, для чинності іпотечного договору питання його укладення повинно було розглядатися Правлінням позивача, а, зважаючи на вартість нерухомого майна та приписи частини 2 пункту 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, дане питання мало бути вирішене Загальними Зборами акціонерів.

 

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2008 р. у справі № 7/7-08.

 

Частиною першою та другою статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ѕ голосів, якщо інше не встановлено законом.

 

Таким чином, з системного аналізу норм наведених норм вбачається, що відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків його майна, можливе виключно за наявності попереднього рішення загальних зборів учасників товариства про таке відчуження, а Голова Правління АТ «ЦВЕК-Д»у розумінні частини другої статті 98 ЦК України, пунктів 8.4.5., 8.4.7. Статуту позивача, не має права одноособово приймати рішення про відповідне відчуження.

 

Згідно з частиною четвертою статті 145 Цивільного кодексу України, питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

 

Проте, Правлінням та Загальними зборами акціонерів АТ «ЦВЕК-Д»питання щодо передачі належного нерухомого майна в іпотеку та укладення відповідного іпотечного договору не розглядалося, а відповідні рішення не приймалися.

 

Посилання представника відповідача на те, що йому були не відомі обмеження Голови Правління щодо підписання оспорюваного договору, господарський суд не приймає, оскільки безпосередньо у тексті (преамбулі) іпотечного договору № 40 міститься зазначення, що Голова Правління діє підставі нової редакції Статуту, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Іванчишиною М.А. 26.01.2007 р., і доказів ненадання відповідачу тексту Статуту господарському суду не надано.

 

Таким чином, відповідач знав та міг знати про обмеження повноважень Голови Правління на підписання даного іпотечного договору.

 

Враховуючи викладене, іпотечний договір укладено Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу «ЦВЕК-Д»в особі Голови Правління з перевищенням наданих йому повноважень і всупереч приписам статті 92, частини другої статті 98, статті 145 Цивільного кодексу України та пунктів 8.4.5., 8.4.7. Статуту АТ «ЦВЕК-Д».

 

Отже, іпотечний договір № 40 від 25.04.2008 р., укладений між Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу «ЦВЕК-Д»та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк", підлягає визнанню недійсним.

 

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

 

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 92, 98, 145203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,- 

 

В И Р І Ш И В:

 

1. Позов задовольнити повністю.

 

2. Визнати недійсним іпотечний договір від 25.04.2008 р. № 40, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. за реєстровим №1429, укладений між Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу «ЦВЕК-Д»та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" .

 

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»(вул. Зоологічна, 5, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «ЦВЕК-Д» (вул. Старокодацька, 9, м. Дніпропетровськ, 49000, код ЄДРПОУ 01190273) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

 

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

 

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

 

Суддя Гавриловська І.О.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28255327

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"15" квітня 2013 р.

 

Справа№ 5011-37/15187-2012

 

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О. 

 

За участю представників:

 

від позивача: Кіян А.В. - представник за довіреністю від 23.10.2012 року; Борисенко А.С. - представник за довіреністю від 23.10.2012 року;

від відповідача: Молодюк А.Л. - представник за довіреністю від 26.11.2012 року,

 

від третіх осіб:

1) не з'явились;

2) не з'явились,

 

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

 

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року

 

у справі № 5011-37/15187-2012 (суддя Гавриловська І.О.)

 

за позовом Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «ЦВЕК-Д»

 

до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

 

треті особи

 

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи»

 

2) Публічне акціонерне товариство «Веста-Дніпро»

 

про визнання іпотечного договору №40 від 25.04.2008 року недійсним

 

ВСТАНОВИВ:

 

Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне, комерційне товариство закритого типу «ЦВЕК-Д» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання іпотечного договору №40 від 25.04.2008 року недійсним.

 

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні та виконанні іпотечного договору наглядова рада та голова правління Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «ЦВЕК-Д» діяли з перевищенням своїх повноважень визначених статутом та законодавством, оскільки укладення даного договору повинно було здійснюватись тільки на підставі рішення загальних зборів акціонерів.

 

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-37/15187-2012 позов задоволено.

 

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

 

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що загальні збори акціонерів Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «ЦВЕК-Д» не мають компетенції щодо укладення іпотечного договору №40 від 25.04.2008 року, водночас до компетенції наглядової ради, віднесено затвердження договорів відчуження нерухомого майна та інші договори (угоди), укладених на суму, що становить 50 000 грн. і більше. Відтак, враховуючи, що за даним договором передається в іпотеку майно на суму 12 723 000, 00 грн., голова правління потребує узгодження даного договору з наглядовою радою товариства.

 

Крім цього, апелянт зазначає, що йому не були відомі обмеження голови правління щодо підписання оспорюваного договору.

 

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційна скарга Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «ЦВЕК-Д» по справі №5011-37/15187-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

 

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №5011-37/15187-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року прийнято до свого провадження колегією судців: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 04.02.2013 року.

 

Представник відповідача з'явився у судове засідання 04.02.2013 року, проте через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

 

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2013 року не заперечував проти заявленого клопотання відповідача.

 

Представники третіх осіб у судовому засіданні 04.02.2013 року не з'явились про поважні причини неявки суд не повідомили.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року відкладено розгляд справи до 19.02.2013 року.

 

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, змінено склад суду на: Дідиченко М.А. (головуюча), Скрипка І.М. Руденко М.А.

 

Представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2013 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд задовольнити апеляційну скаргу. Крім того, представник відповідача надав суду Положення про наглядову раду Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «Цвек-Д» та зазначив, що відповідно до даного Положення наглядова рада приймає рішення та затверджує договори відчуження нерухомого майна та інші договори, укладені на суму більше 50 000, 00 грн.

 

Представник позивача у судове засідання 19.02.2013 не з'явився, проте через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю бути присутнім під час розгляду іншої судової справи.

 

Представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2013 року не заперечував проти заявленого клопотання.

 

Представники третіх осіб у судовому засіданні 19.02.2013 року не з'явились про поважні причини неявки суд не повідомили.

 

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року відкладено розгляд справи до 05.03.2013 року.

 

У судовому засіданні 05.03.2013 року представник позивача з'явився, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю надати у дане судове засідання витребуваний договір страхування через відділ документального забезпечення суду.

 

Представник позивача у судовому засіданні 05.03.2013 року не заперечував проти заявленого клопотання відповідача.

 

Представники третіх осіб у судовому засіданні 05.03.2013 року не з'явились про поважні причини неявки суд не повідомили.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року відкладено розгляд справи до 12.03.2013 року.

 

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та підтримав його у судовому засіданні 12.03.2013 року.

 

Представник відповідача у судовому засіданні 12.03.2013 року заперечував проти відкладення справи.

 

Представники третіх осіб у судове засідання 12.03.2013 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року відкладено розгляд справи до 02.04.2013 року.

 

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-37/15187-2012 колегію суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року справу № 5011-37/15187-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуюча - Дідиченко М.А., судді: Скрипка І.М., Пономаренко Є.Ю.

 

У судовому засіданні 02.04.2013 року представник відповідача надав додаткові пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги.

 

Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2013 року надав додаткові пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

 

Представники третіх осіб у судове засідання 02.04.2013 року не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2013 року відкладено розгляд справи до 15.04.2013 року.

 

У судовому засіданні 15.04.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції.

 

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

 

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі - кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 2/К-гр (надалі - кредитний договір).

 

У відповідності до пункту 1.1. зазначеного кредитного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. При цьому кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 25 250 000, 00 грн., з терміном повернення - 21.01.2011 року включно, процентна ставка за користування кредитом - 16,5%.

 

До даного кредитного договору неодноразово додатковими угодами, підписаними між сторонами, вносились зміни та доповнення. Зокрема, згідно з договором про внесення змін № 13 від 29.12.2010 року, усі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» за кредитним договором № 2/К-гр перейшли до Публічного акціонерного товариства «Веста-Дніпро».

 

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає застава, зокрема, комплекс об'єктів нежитлової нерухомості, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 25А, що належить майновому поручителю АТЗТ «ЦВЕК-Д», загальною оціночною вартістю незалежного експерту 12 723 000, 00 грн.

 

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 25.04.2008 року між Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу «ЦВЕК-Д» (надалі - іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (надалі - іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір № 40 (надалі - іпотечний договір), який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. за реєстровим №1429.

 

У відповідності до умов іпотечного договору, іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно (будівлі та споруди), яке належить йому на праві власності, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Погрібняка, 25А, що належить майновому поручителю АТЗТ «ЦВЕК-Д» (пункт 2.1. іпотечного договору).

 

Згідно пункту 2.3.1. іпотечного договору, узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 12 723 000, 00 грн.

 

Пунктом 7.2. іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (переходу до відповідача права власності на предмет іпотеки чи продажу відповідачем нерухомого майна третім особам від свого імені).

 

При цьому п. 7.3. іпотечного договору визначено, що відповідач на свій розсуд обирає один з вище перелічених способів звернення стягнення на нерухоме майно.

 

Відповідно до пункту 7.4.1. іпотечного договору встановлено, що позивач підписанням цього договору підтвердив свою згоду на передачу у власність відповідача предмету іпотеки, у разі прийняття ним одностороннього рішення про перехід до нього права власності в порядку задоволення його вимог як іпотекодержателя. Умовами наведеного пункту також передбачено, що іпотечний договір та письмове рішення іпотекодержателя про придбання предмету іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів, а також надають відповідачу звернутися з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

 

До даного іпотечного договору неодноразово вносились зміни шляхом підписання додаткових угод до нього.

 

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

 

Згідно з ч. 1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

 

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як одним із видів застави.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

 

Відтак, умовами іпотечного договору, сторони передбачили, що з метою забезпечення належного виконання кредитного договору, позивач передав в іпотеку нерухоме майно, узгоджена сторонами вартість, якого становить 12 723 000, 00 грн.

 

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 року, на підставі п. 8.5.5. статуту, ревізійною комісією позивача було проведено перевірку порядку використання і збереження належного товариству нерухомого майна.

 

Згідно із висновками від 02.07.2012 року, даною перевіркою ревізійної комісії позивача було встановлено, що нерухоме майно - комплекс будівель та споруд загальною площею 1964,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25а, яке належить йому на праві приватної власності, передано в іпотеку Приватному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2/К-гр від 23.01.2008 року.

 

При цьому, оспорюваний іпотечний договір був підписаний головою правління Коржем Іваном Івановичем, який діяв у відповідності до нової редакції статуту, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Іванчишиною М.А. 26.01.2007 року (надалі - статут) на підставі рішення наглядової ради позивача, оформленого протоколом від 12.12.2007 року.

 

Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач зазначив, що голова правління не був уповноважений на укладення вищезазначеного іпотечного договору, оскільки відповідно до статуту та чинного законодавства України укладення даного договору повинно було здійснюватись тільки за рішенням загальних зборів акціонерів. Однак, відповідне рішення загальними зборами акціонерів не приймалося, що підтверджується матеріалами справи.

 

Проте, за оцінкою апелянта у відповідності до статуту та чинного законодавства, не потребується скликання загальних зборів акціонерів Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «ЦВЕК-Д» для вирішення питання щодо укладення іпотечного договору, а голова правління обмежений в укладенні договорів, сума по яким перевищує 50 000 грн., і тому вищезазначений договір потребує узгодження з боку наглядової ради товариства.

 

Як зазначалось вище, заставна вартість нерухомого майна була визначена сторонами в іпотечному договорі у розмірі 12 723 000 грн.

 

Пунктом 8.4.7. статуту передбачено, що голова правління уповноважений без довіреності здійснювати дії від імені товариства, укладати та підписувати від імені товариства договори (угоди), зовнішньоекономічні контракти на суму, що не перевищує 50 000 грн.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

 

Підпунктом «к» пункту 8.3.4. статуту передбачено, що до компетенції наглядової ради віднесено затвердження договорів відчуження нерухомого майна та інші договори (угоди), укладені на суму, що становить 50 000 грн. і більше.

 

З наведеного вбачається, що договори укладені на суму до 50 000 грн. укладаються головою правління без довіреності, а на суму більше 50 000 грн. затверджуються наглядовою радою. Затвердження передбачає схвалення вже існуючого договору, що не є тотожним на надання дозволу на його укладення.

 

Водночас, в ході розгляду справи в апеляційному суді, відповідач надав суду копію Положення про наглядову раду Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу «Цвек-Д» та зазначив, що відповідно до даного Положення наглядова рада приймає рішення та затверджує договори відчуження нерухомого майна та інші договори, укладені на суму більше 50 000, 00 грн. (п. 4.1 Положення).

 

Згідно із ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

 

Так, ухвалами суду від 12.03.2013 року та від 02.04.2013 року було зобов'язано позивача надати суду оригінал та належним чином засвідчену копію вищевказаного Положення та оригінал та належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів засновників (акціонерів) № 9 від 23.11.2006 року, яким було затверджено Положенн про наглядову раду.

 

Однак, на вимогу суду сторони не надали вищезазначені документи. Крім того, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання Положення про наглядову раду позивача до суду першої інстанції.

 

Беручи до уваги, що сторони при вирішенні спору в суді першої інстанції не посилалися на Положення про наглядову раду як на доказ, що підтверджує певні обставини, зважаючи, що даний доказ не був поданий до місцевого суду та відповідачем не було обґрунтовано неможливість його подання до суду першої інстанції, враховуючи, що сторони не надали суду оригінали та належним чином засвідчені копії Положення про наглядову раду та протоколу загальних зборів засновників (акціонерів) № 9 від 23.11.2006 року, вказане Положення на підставі ст. 101 ГПК України не приймається апеляційним судом до розгляду.

 

Частиною першою та другою статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

 

Як вбачається з аналізу норм чинного законодавства, відчуження майна в цивільному праві є будь-які дії особи, внаслідок вчинення яких така особа у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що їй належить, а в контексті частини 2 ст. 92 та ст. 509 ЦК України під відчуженням необхідно розуміти і взяття на себе зобов'язання, наслідком невиконання якого буде втрата такого майна.

 

Відтак, у відповідності до вищевказаного, єдиним компетентним органом, який приймає рішення про укладення договорів на суму більше 50 000 грн. є загальні збори товариства.

 

Крім того, відповідно до балансу позивача станом на 31.12.2008 року (копія фінансового звіту залучена до матеріалів справи), загальна вартість всіх активів позивача станом на.01.2008 року становить 3 746 900 грн.

 

Згідно довідки від 11.02.2008 року, станом на 11.02.2008 року, балансова вартість нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору становила 3 141 207, 35 грн.

 

З наведеного випливає, що в іпотеку передано майно, балансова вартість якого складає більше 83% вартості всього майна позивача, а ринкова вартість перевищує балансову вартість більше ніж у 4 рази.

 

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків його майна, можливе виключно за наявності попереднього рішення загальних зборів учасників товариства про таке відчуження, а голова правління позивача у розумінні частини другої статті 98 ЦК України, пункту 8.4.7. статуту, не має права одноособово приймати рішення про відповідне відчуження.

 

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

 

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

 

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

 

Так, відповідно до положень чинного законодавства України, однією з підстав визнання правочину недійсним є відсутність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної правоздатності.

 

Відтак, апеляційний суд приймаючи до уваги вищенаведене, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що іпотечний договір № 40 від 25.04.2008 року, укладений між Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу «ЦВЕК-Д» та Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», підлягає визнанню недійсним, оскільки голова правління позивача не мав відповідних повноважень на укладення даного іпотечного договору.

 

Крім того, колегією суддів не беруться до уваги посилання апелянта на те, що укладення додаткових угод, якими внесено зміни до іпотечний договору є доказом схвалення оспорюваного правочину, і також посилання на те, що відповідачу не були відомі обмеження голови правління щодо підписання оспорюваного договору з огляду на таке.

 

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

 

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

 

Із чинного законодавства вбачається, що доказом дійсності правочину є наступне схвалення правочину органом юридичної особи, який відповідно до установчих документів та закону уповноважений на укладення такого правочину.

 

Як вже було зазначено вище, відповідно до статуту позивача та чинного законодавства, укладення даного іпотечного договору можливо за наявності попереднього рішення загальних зборів учасників товариства.

 

Так, колегія суддів приходить до висновку, для того щоб визнати правочин дійсним, шляхом його схвалення в подальшому, потрібно щоб таке схвалення було здійснено загальними зборами учасників товариства.

 

Проте, в матеріалах справи не міститься докази, які б свідчили ані про прийняття рішення щодо укладення іпотечного договору, ані про схвалення в подальшому додаткових угод учасниками товариства.

 

Відтак, висновок апелянта про те, що укладення додаткових угод є доказом наступного схвалення іпотечного договору не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи не міститься підтвердження схвалення в подальшому додаткових угод учасниками товариства, а сам по собі факт укладення зазначених вище додаткових угод неуповноваженою особою не є належним доказом схвалення оспорюваного правочину.

 

Також відхиляються доводи апелянта про те, що йому не були відомі обмеження голови правління щодо підписання оспорюваного договору, оскільки безпосередньо у тексті (преамбулі) іпотечного договору № 40 міститься зазначення, що голова правління діє підставі нової редакції статуту, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Іванчишиною М.А. 26.01.2007 року, і доказів ненадання відповідачу тексту статуту відповідачем не надано.

 

Отже, відповідач знав та міг знати про обмеження повноважень голови правління на підписання даного іпотечного договору.

 

Таким чином, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-37/15187-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

 

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

 

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року залишити без задоволення.

 

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-37/15187-2012- без змін.

 

3. Матеріали справи № 5011-37/15187-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

 

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Руденко М.А.

Пономаренко Є.Ю.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30697480

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

24 липня 2013 року

 

Справа № 5011-37/15187-2012

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

 

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 р.у справі№ 5011-37/15187-2012 господарського суду міста Києваза позовомАкціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д"доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи"; Публічне акціонерне товариство "Веста-Дніпро" про визнання іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 р. недійсним

 

За участю представників:

позивача:Кіян А.В.;

відповідача:Молодюк А.Л.;

 

третьої особи-1:Не з'явилися;

третьої особи-2:Не з'явилися;

 

ВСТАНОВИВ:

 

Акціонерне проектно-будівельне та експлуатаційне, комерційне товариство закритого типу "ЦВЕК-Д" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання іпотечного договору № 40 від 25.04.2008 р. недійсним.

 

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні та виконанні іпотечного договору наглядова рада та голова правління Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "ЦВЕК-Д" діяли з перевищенням своїх повноважень визначених статутом та законодавством, оскільки укладення даного договору повинно було здійснюватись тільки на підставі рішення загальних зборів акціонерів.

 

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. (суддя Гавриловська І.О.) у справі № 5011-37/15187-2012 позов задоволено.

 

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 р. (судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

 

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

 

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

 

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" (надалі - позичальник) був укладений кредитний договір № 2/К-гр (надалі - кредитний договір).

 

У відповідності до пункту 1.1. зазначеного кредитного договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

 

До даного кредитного договору неодноразово додатковими угодами, підписаними між сторонами, вносились зміни та доповнення. Зокрема, згідно з договором про внесення змін № 13 від 29.12.2010 р.юр., усі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" за кредитним договором № 2/К-гр перейшли до Публічного акціонерного товариства "Веста-Дніпро".

 

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 25.04.2008 р. між Акціонерним проектно-будівельним та експлуатаційним, комерційним товариством закритого типу "ЦВЕК-Д" (надалі - іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (надалі - іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір № 40 (надалі - іпотечний договір), який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М. за реєстровим №1429.

 

Статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як одним із видів застави.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

 

Відтак, умовами іпотечного договору, сторони передбачили, що з метою забезпечення належного виконання кредитного договору, позивач передав в іпотеку нерухоме майно, узгоджена сторонами вартість, якого становить 12 723 000, 00 грн.

 

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2012 р., на підставі п. 8.5.5. статуту, ревізійною комісією позивача було проведено перевірку порядку використання і збереження належного товариству нерухомого майна.

 

Згідно із висновками від 02.07.2012 р., даною перевіркою ревізійної комісії позивача було встановлено, що нерухоме майно - комплекс будівель та споруд загальною площею 1964,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, 25-а, яке належить йому на праві приватної власності, передано в іпотеку Приватному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 2/К-гр від 23.01.2008 р.

 

При цьому, оспорюваний іпотечний договір був підписаний головою правління Коржем Іваном Івановичем, який діяв у відповідності до нової редакції статуту, зареєстрованої державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Іванчишиною М.А. 26.01.2007 р. (надалі - статут) на підставі рішення наглядової ради позивача, оформленого протоколом від 12.12.2007 р.

 

Звертаючись до суду із позовними вимогами позивач зазначив, що голова правління не був уповноважений на укладення вищезазначеного іпотечного договору, оскільки відповідно до статуту та чинного законодавства України укладення даного договору повинно було здійснюватись тільки за рішенням загальних зборів акціонерів. Однак, відповідне рішення загальними зборами акціонерів не приймалося, що підтверджується матеріалами справи.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується Вищий господарський суд України виходили з наступного.

 

Як зазначалось вище, заставна вартість нерухомого майна була визначена сторонами в іпотечному договорі у розмірі 12 723 000 грн.

 

Пунктом 8.4.7. статуту передбачено, що голова правління уповноважений без довіреності здійснювати дії від імені товариства, укладати та підписувати від імені товариства договори (угоди), зовнішньоекономічні контракти на суму, що не перевищує 50 000 грн.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

 

Підпунктом "к" пункту 8.3.4. статуту передбачено, що до компетенції наглядової ради віднесено затвердження договорів відчуження нерухомого майна та інші договори (угоди), укладені на суму, що становить 50 000 грн. і більше.

 

З наведеного вбачається, що договори укладені на суму до 50 000 грн. укладаються головою правління без довіреності, а на суму більше 50 000 грн. затверджуються наглядовою радою. Затвердження передбачає схвалення вже існуючого договору, що не є тотожним на надання дозволу на його укладення.

 

Водночас, в ході розгляду справи в апеляційному суді, відповідач надав суду копію Положення про наглядову раду Акціонерного проектно-будівельного та експлуатаційного, комерційного товариства закритого типу "Цвек-Д" та зазначив, що відповідно до даного Положення наглядова рада приймає рішення та затверджує договори відчуження нерухомого майна та інші договори, укладені на суму більше 50 000, 00 грн. (п. 4.1 Положення).

 

Згідно із ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

 

Так, ухвалами суду від 12.03.2013 р. та від 02.04.2013 р. було зобов'язано позивача надати суду оригінал та належним чином засвідчену копію вищевказаного Положення, оригінал та належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів засновників (акціонерів) № 9 від 23.11.2006 року, яким було затверджено Положення про наглядову раду.

 

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на вимогу суду сторони не надали вищезазначені документи. Крім того, відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість подання Положення про наглядову раду позивача до суду першої чи апеляційної інстанцій.

 

Беручи до уваги, що сторони при вирішенні спору в суді першої інстанції не посилалися на Положення про наглядову раду як на доказ, що підтверджує певні обставини, зважаючи, що даний доказ не був поданий до судів та відповідачем не було обґрунтовано неможливість його подання до суду першої інстанції, враховуючи, що сторони не надали суду оригінали та належним чином засвідчені копії Положення про наглядову раду та протоколу загальних зборів засновників (акціонерів) № 9 від 23.11.2006 р., вказане Положення на підставі ст. 101 ГПК України апеляційним судом вірно було не прийнято до розгляду.

 

Як вбачається з аналізу норм чинного законодавства, відчуження майна в цивільному праві є будь-які дії особи, внаслідок вчинення яких така особа у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що їй належить, а в контексті частини 2 ст. 92 та ст. 509 ЦК України під відчуженням необхідно розуміти і взяття на себе зобов'язання, наслідком невиконання якого буде втрата такого майна.

 

Відтак, судами вірно було встановлено, що у відповідності до вищевказаного, єдиним компетентним органом, який приймає рішення про укладення договорів на суму більше 50 000 грн. є загальні збори товариства.

 

З наведеного вбачається, що в іпотеку передано майно, балансова вартість якого складає більше 83% вартості всього майна позивача, а ринкова вартість перевищує балансову вартість більше ніж у 4 рази.

 

Таким чином, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів, про те що відчуження майна товариства на суму, яка становить п'ятдесят і більше відсотків його майна, можливе виключно за наявності попереднього рішення загальних зборів учасників товариства про таке відчуження, а голова правління позивача у розумінні частини другої статті 98 ЦК України, пункту 8.4.7. статуту, не має права одноособово приймати рішення стосовно відчуження.

 

Отже, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

 

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

 

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення.

 

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 р. у справі № 5011-37/15187-2012 залишити без змін.

 

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32729951

[ANTIRAID]

Какое же тупое решалово.

[Obelix]

Какою мерою меряете, такою и вам будет отмеряно. (с)