Решение Краматорского райсуда и апелляции об отказе Приватбанку во взыскании и выселении и признании неправомерным увеличения ставки

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Справа №2/528/804/2012

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 червня 2012 року місто Краматорськ

 

Краматорський міський суд Донецької області

 

у складі: головуючого судді Кравченко О.Ю.

при секретарі Супруновій І.М.

 

за участю представника позивача-відповідача Бикової М.А.

представника відповідача-позивача ОСОБА_2,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

 

В обґрунтування позову посилається на те, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №КТН3GА0000000036 від 04.08.2008 року, за умовами якого ОСОБА_3 (відповідач-1) отримав кредит у сумі 144400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.08.2023 року. Відповідач-1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, допустив виникнення заборгованості, яка станом на 17.08.2011 року складає 166967,47 грн.

 

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк»та відповідачка ОСОБА_4 (відповідач-2) 04.08.2008 року уклали договір іпотеки №КТН3GA0000000036, відповідно до якого відповідач-2 надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру загальною площею 49,3 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

 

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КТН3GА0000000036 від 04.08.2008 року у розмірі 166967,47 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 49,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №ТН3GА0000000036 від 04.08.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк»з укладанням від імені Відповідача-2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі за адресою АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Віділі по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Донецькій області м.Краматорську; стягнути з відповідача ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1669,67 грн..

 

Відповідачем ОСОБА_3 був наданий зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову відповідач-позивач посилається на те, що відповідно до кредитного договору №КТН3GА0000000036 від 04.08.2008 року він отримав кредит у сумі 124900 грн. на споживчі цілі, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, тобто 20,04 % річних, зі строком погашення до 04.08.2023 року. Банк звернувся до суду з позовом до нього та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В підтвердження позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»посилається на доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, відповідно до якого поточна відсоткова ставка за кредитом складала 20,04% річних, а з 01.02.2009 року склала 24,96% річних. Про зазначене підвищення відсоткової ставки він дізнався лише з позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк». Жодних повідомлень про підвищення відсоткової ставки до цього часу він не отримував. Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом. При цьому банк надсилає позичальникові письмові повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати, коли змінена відсоткова ставка набирає чинності. Банком не виконані умови пункту 2.3.1 кредитного договору та ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо направлення позичальнику письмового повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати, коли змінена відсоткова ставка набирає чинності. Іпотечним договором не забезпечуються виконання зобов'язання по кредитному договору №КТН3GА0000000036, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладав додаткову угоду з іпотекодавцем та позивальником, не надав доказів надання згоди іпотекодавця на збільшення обсягу зобов'язань забезпечених іпотекою.

 

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить суд визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк відносно збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 24,96% річних неправомірними, зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов укладеного договору. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

 

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк»за довіреністю - Бикова М.В. підтримала первісний позов та просила його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити, посилаючись на те, що банком дотримано умови кредитного договору та повідомлено належним чином позичальника про зміну відсоткової ставки.

 

Представник відповідача за первісним позовом -позивача за зустрічним позовом за довіреністю ОСОБА_2 підтримав позов свого довірителя та суду пояснив, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений банком про зміну відсоткової ставки, тому оплата по кредиту проводилась та проводиться ним по ставці, вказаній в кредитному договорі, в якій зміни та доповнення не вносилися. У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк»просив відмовити у повному обсязі.

 

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

 

Вислухав пояснення сторін, перевірив надані докази, суд приходить до висновку, що первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк»не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом.

 

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 

 

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. До відносин за кредитним договором застосовуються положення статей 1046-1052 ЦК України. 

 

Відповідно до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

 

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Судом встановлено, що 04.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»(зараз ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №КТН3G0000000036, за яким ОСОБА_3. отримав кредит на споживчі цілі в сумі 144400 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном погашення до 04.08.2023 року включно (а.с.8-14). 

 

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_4 укладено 04.08.2008 року договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_4 надала у іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13-15).

 

Відповідно до довідки-розрахунку (а.с. 6-7) у ОСОБА_3 виникла заборгованість по кредиту в сумі 166967,47 гривень, яка складається з 124259,85 грн. заборгованість за кредитом; 32812,65 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 532,85- заборгованість по комісії; 1173,19 грн.- пеня, 250 грн. штраф (фіксована частина); 7938,93 штраф (процентна складова).

 

Як вбачається з довідки-розрахунку, з 01.02.2009 року нараховані відсотки за користування кредитом збільшились з 20,04% до 24,96% річних. 

 

Згідно пункту 2.3.1 кредитного договору №КТН3G0000000036 від 04.08.2008 року закріплено право банка в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки. Згідно наведеного пункту Договору, банк повинен надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. 

 

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»(далі - Закон). 

 

Зазначеним Законом ЦК України доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до ч. 2 та ч. 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. 

 

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснив, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

 

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

 

В обґрунтування заперечень проти зустрічної позовної заяви представник банку посилається на те, що позивач був повідомлений про зміну відсоткової ставки належним чином, про що свідчить реєстр поштових відправлень та лист банку.

 

Як вбачається з копії листа ПАТ КБ «ПриватБанк»м.Дніпропетровськ №20.1.3.2/6-35789 від 31.12.2008 року, нова процентна ставка у розмірі 24,96% за кредитним договором набрала чинності з 01 лютого 2009 року (а.с.72). При цьому вказаний лист не містить будь-якого посилання на рішення Банку із зазначенням номеру та дати рішення, за яким було змінено процентну ставку.

 

В обґрунтування належного повідомлення ОСОБА_3 про підвищення відсоткової ставки представник ПАТ КБ «ПриватБанк»надав реєстр поштових відправлень від 08.01.2009 року, за даними якого (пункт 11, лист №9311837) вбачається, що на адресу відповідача-позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) було направлено рекомендований лист (а.с.78).

 

Відповідач-позивач ОСОБА_3 заперечує отримання від ПАТ КБ «ПриватБанк»письмового повідомлення про підвищення відсоткової ставки за кредитом, згоди на підвищення процентів він не давав.

 

Відповідно до листа центру поштового зв'язку №7 м.Краматорська від 18.06.2012 року документи на отримання письмової кореспонденції та вручення письмової кореспонденції за 2008-2009 роки знищені за закінченням терміну зберігання (а.с.76).

 

Належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі. Банк має довести, що він повідомив боржника належним чином.

 

Але умовами Кредитного договору (п.2.3.1) передбачено обов'язок банку повідомити протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, а не з дня прийняття відповідного рішення банком.

 

У судовому засіданні встановлено, що інших поштових відправлень про зміну відсоткової ставки банком на адресу позивача не направлялось. Таким чином, всупереч умовам кредитного договору позивач не був повідомлений належним чином про зміну відсоткової ставки за кредитом з 01.02.2009 року.

 

З розрахунку заборгованості за спірним договором (а.с.6-7) вбачається, що ОСОБА_3 не визнав збільшення процентної ставки, що підтверджується сплатою ним чергових місячних платежів на рівні, передбаченому кредитним договором без врахування збільшеної процентної ставки.

 

Крім того, процентну ставку за кредитом, виданим відповідачу-позивачу на споживчі цілі, підвищено в односторонньому порядку з 01 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України. Оскільки позивач не надавав свою згоду на її зміну, відсоткова ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору. 

 

Суд приходить до висновку, що дії відповідача по підвищенню в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитом є неправомірними, оскільки останнім порушені положення п.2.3.1 Договору, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.3.1 Правил надання банками України інформації споживачу відносно умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року, щодо надання банком інформації споживачу про сукупну вартість кредиту.

 

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 

Позивачем-відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні не надано суду доказів неналежного виконання відповідачем-позивачем ОСОБА_3 умов кредитного договору та наявності заборгованості у сумі 166967,47 грн.

 

З огляду на наведене, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення необхідно відмовити.

 

Згідно ст.653 ЦК України відповідач-позивач ОСОБА_3 має право на відновлення порушеного права, завданого неправомірною зміною договору.

 

З урахуванням викладеного, зустрічний позов ОСОБА_3 слід задовольнити та визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк»відносно збільшення з 01.02.2009 року відсоткової ставки за користування кредитом згідно договору № КТН 3GА0000000036 від 04.08.2008 року з 20,04% річних до 24,96 % річних неправомірними та зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк»провести нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору в розмірі 20,04% річних. 

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,60,88,212-215,223 ЦПК України, ст.ст. 526, 651, 653, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», -

 

ВИРІШИВ:

 

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки -відмовити.

 

Зустрічний позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити.

 

Визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»відносно збільшення відсоткової ставки за користування кредитом згідно договору № КТН 3GА0000000036 від 04.08.2008 року до 24,96 % річних неправомірними.

 

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»здійснити нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору №КТН3GА0000000036 від 04.08.2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 107,30 грн.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

 

Суддя:

 

Рішення ухвалене та надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

 

Суддя:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25042192

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

УХВАЛА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

5 грудня 2012 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Диби В.Г.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами: ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У лютому 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 4 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит на суму 144 400 грн. зі сплатою 20,04 % за користування грошима строком повернення до 4 серпня 2023 року. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 цього ж дня між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. Позичальник прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок має заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_4 не вчинено дій на усунення порушень ОСОБА_3 умов кредитного договору. У зв'язку із цим позивач просив: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 4 серпня 2008 року у розмірі 166 967 грн. 47 коп. звернути стягнення на вищезазначену квартиру шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані і проживають у АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Донецькій області м. Краматорськ.

 

У березні 2012 року ОСОБА_3 пред'явив до ПАТ КБ «ПриватБанк» зустрічний позов, в якому просив визнати дії банку щодо підвищення процентної ставки за користування кредитом до 24,96 % річних неправомірними та зобов'язати банк нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі, установленому кредитним договором (20,04 %). Вимоги мотивував тим, що заборгованість за вказаним договором утворилася з підстав зміни банком в односторонньому порядку його умов, зокрема, збільшення процентної ставки без його повідомлення та без укладення додаткової угоди.

 

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за користування кредитом до 24,96 % неправомірними. Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору від 4 серпня 2008 року. Вирішено питання про судові витрати.

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 166 967 грн. 47 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 4 серпня 2008 року на квартиру НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_4, загальною площею 49,3 кв. м у будинку АДРЕСА_1 заставною вартістю на день укладення договору 175 тис. грн. шляхом реалізації квартири з прилюдних торгів. В іншій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

 

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про повне задоволення своїх позовних вимог.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

 

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що підвищення процентної ставки за кредитним договором банком здійснено з порушенням вимог ст. ст. 641, 642, 1056-1 ЦК України без попереднього погодження такого підвищення з боржником ОСОБА_3; банком не доведено виникнення заборгованості за кредитним договором на суму 166 967 грн. 47 коп. та необхідності у зверненні стягнення на іпотечне майно.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що умовами кредитного договору було передбачено право банку на підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку; ОСОБА_3, укладаючи кредитний договір, погодився на таке підвищення без внесення відповідних змін до кредитного договору. Крім того, такого способу захисту права як зобов'язання сторону виконувати умови договору, законом не передбачено. Задовольняючи частково вимоги банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації його з прилюдних торгів та відмовляючи у виселенні осіб, які проживають у вказаній квартирі, апеляційний суд виходив із того, що зобов'язання за основним договором ОСОБА_3 виконував неналежним чином, унаслідок чого має заборгованість за кредитним договором на загальну суму 166 967 грн. 47 коп., а ОСОБА_4 не застосовано заходів по усуненню цих порушень, тому у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації з прилюдних торгів, оскільки лише при здійсненні звернення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що передбачена умовами договору іпотеки, визначено застереження про право банку на продаж предмета іпотеки будь-якій особі. Банком не дотримано процедури виселення, встановленої ч. ч. 2, 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», відтак, ці вимоги є передчасними.

 

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись на можна.

 

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

 

Судом установлено, що 4 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та

 

ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір на придбання житла на суму 144 400 грн. 40 коп. на строк до 4 серпня 2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,67 % на місяць на суму залишку по кредиту, тобто під 20,04 % річних.

 

4 серпня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49,3 кв.м, заставною вартістю 175 тис. грн.

 

З 1 лютого 2009 року банком підвищено відсотки за користування кредитом з 20,04 % річних до 24,96 % річних.

 

Станом на 17 серпня 2011 року ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 166 967 грн. 47 коп., яка складається з 124 259 грн. 85 коп. заборгованості за кредитом, 32 812 грн. 65 коп. заборгованості за відсотками, 532 грн. 85 коп. заборгованість по комісії, 1 173 грн. 19 коп. пені, 250 грн. штраф - фіксована частина, 7 938 грн. 93 коп. штраф як процентна складова.

 

Згідно з п. 27 вказаного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено у позасудовому порядку або шляхом продажу предмету іпотеки в будь-якій спосіб, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, установленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

 

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржникомосновного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити своївимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення напредмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється напідставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно здоговором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Положеннями ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що кредитор має право продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу від свого імені.

 

Згідно з п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

 

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів, апеляційний суд не врахував, що іпотекодержателем було обрано спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом укладення договору купівлі-продажу з наданням іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки, тобто цей спосіб відповідав способам захисту прав, наданих іпотекодержателю ст. 38 Закону України «Про іпотеку» та п. 27 кредитного договору.

 

Крім того, пунктом 2.3.1 кредитної угоди передбачено, що банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

 

Апеляційний суд при вирішенні спору не звернув уваги на те, що дії кредитора щодо підвищення процентної ставки підлягають оцінці в кожному конкретному випадку в контексті положення ст. 652 ЦК України й Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, згідно з якими банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку та банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом в зв'язку з волевиявленням однієї зі сторін.

 

Із матеріалів справи убачається, що банк при збільшенні процентної ставки посилався на те, що відбулось зростання курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент укладення договору та зміна облікової ставки Національним банком України.

 

Таким чином, розпорядженням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 грудня 2008 року № Э.40.0.0.0/1-20 «Об изменении процентной ставки по действующим кредитам бизнесов» у зв'язку із змінами на світовому фінансовому ринку і для збереження дохідності було прийнято рішення про підвищення процентної ставки по кредитах та затверджено технологію підвищення процентної ставки і банк вважав це підставою для підвищення процентної ставки за кредитною угодою до 24,96 % річних.

 

Крім того, суду слід було також враховувати поведінку ОСОБА_3 після прийняття рішення банком щодо зміни відсоткової ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію треба вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України, оскільки такі фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

 

Установлено, що 8 січня 2009 року банк надіслав ОСОБА_3 листа про підвищення розміру процентної ставки, мотивувавши своє рішення, та зазначив, що в разі незгоди з підвищенням ставки боржник зобов'язаний повністю повернути кредит у встановлений договором строк до 1 лютого 2009 року. У судовому засіданні ОСОБА_3 оспорював відправлення банком та отримання ним вказаного повідомлення, при цьому, як встановлено судом, продовжував сплачувати чергові місячні платежі на рівні, передбаченому кредитним договором без урахуванням збільшеної процентної ставки.

 

У зв'язку із цим суд повинен був дати оцінку тому, чи був повідомлений ОСОБА_3 про зміну процентної ставки та чи вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції, хоча він й не підписував додаткові угоди (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

 

Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув; не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитної угоди; не з'ясував чи був повідомлений відповідач про зміну процентної ставки чи прийняв він пропозицію, як і не врахував того, що банком було обрано спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з наданням йому права на продаж предмета іпотеки.

 

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційні скарги: публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Д.Д. Луспеник 

Судді: Б.І. Гулько

В.Г. Диба

А.О. Лесько

В.А. Черненко

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28177672

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Головуючий першої інстанції Кравченко О.Ю.

Доповідач: Осипчук О.В.

 

Категорія 27

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

„12" лютого 2013 року

 

Апеляційний суд Донецької області у складі:

 

головуючого: Осипчук О.В.,

суддів: Ткачук С.С., Смєлік С.Г.,

при секретарі: Трибраті О.Г.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, зустрічному позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій щодо збільшення відсоткової ставки неправомірними, зобов'язання провадити нарахування відсоткової ставки за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору,

 

в с т а н о в и в:

 

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2012 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

 

Визнано дії публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відносно збільшення відсоткової ставки за користування кредитом згідно договору № КТН ЗGА0000000036 від 04.08.2008 року до 24,96% річних неправомірними.

 

Зобов'язано відповідача здійснити нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору № КТН ЗGА0000000036 від 04.08.2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк».

 

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107 грн. 30 коп.

 

Не погодившись з рішенням суду позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

 

В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на те, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з начебто неправомірним збільшенням в односторонньому порядку відсоткової ставки. Дійсно на момент підвищення процентної ставки були внесені зміни до вимог ст. 1056-1 ЦК України, однак при цьому суд не звернув уваги на те, що такі зміни відбулися після укладання договору кредиту і зворотної сили не мають. Договором кредиту була передбачена можливість збільшення процентної ставки, про що боржник був повідомлений належним чином і тому висновки суду про порушення ними Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим. За вказаних обставин, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції було скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 грудня 2012 року касаційні скарги сторін задоволені частково. Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 серпня 2012 року скасовано і справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

 

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

 

ОСОБА_2 до судового засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки та телефонограми, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 1 за № 2111.

 

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що підвищення процентної ставки за кредитним договором банком здійснено з порушенням вимог ст.ст. 641,642,1056-1 ЦК України без попереднього погодження такого підвищення з боржником ОСОБА_1 та належним його сповіщенням; банком не доведено виникнення заборгованості за кредитним договором на суму 166 967 грн. 47 коп. та необхідності звернення стягнення на іпотечне майно.

 

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

 

При розгляді справи судом встановлено, що 04 серпня 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № KTН3GA0000000036 цільового призначення (придбання житла) на суму 144400 грн. 40 коп. строком до 04.08.2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості, тобто під 20,04% річних. Погашення даного кредиту необхідно було проводити відповідно до складеного графіку, який відповідно до п.8.9 є невід'ємним додатком до даного договору. З додатку № 2 до договору вбачається, що ОСОБА_1 повинен сплачувати кредит щомісяця рівними частками не менше ніж 2708 грн. 84 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором, яка включає заборгованість: по кредиту, відсоткам, винагороді, комісії ( п.8.1 договору).

 

На забезпечення виконання договору кредиту між Банком та відповідачкою ОСОБА_2 в цей же день був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 загальною площею 49,3 кв.м. за початковою вартістю 175000 грн., яка належить останній на праві власності.

 

Пунктом 2.3.1 кредитної угоди передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

 

З 1 лютого 2009 року банком підвищено відсотки за користування кредитом з 20,04% річних до 24,96% річних. 8 січня 2009 року банк надіслав ОСОБА_1 листа від 31.12.2008 року про підвищення розміру процентної ставки, мотивувавши своє рішення зміною кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні.

 

Згідно наданого банком розрахунку станом на 17 серпня 2011 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 166967 грн. 47 коп., яка складає: 124269 грн. 85 коп. - заборгованість за кредитом, 32812 грн.65 коп. - заборгованість за відсотками, 532 грн. 85 коп. - заборгованість по комісії, 1173 грн. 19 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 250 грн. - штраф (фіксована ставка), 7838 грн. 93 коп. - штраф (процентна складова).

 

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі ( постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року ( Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

 

Судом установлено, що рішення про збільшення розміру процентів прийнято банком 31 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» відповідно до якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

 

Відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

 

Судом встановлено, що датою зміни розміру процентів за кредитним договором банком визначено 1 лютого 2009 року і про таку зміну банк направив повідомлення рекомендованим листом ще на початку січня 2009 року, тобто до дати зміни розміру процентів.

 

Апеляційний суд вважає, що висновки суду про недоведеність банком належного повідомлення ОСОБА_1 про підвищення процентної ставки є вірними, виходячи з наступного.

 

В обґрунтування належного повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки за кредитним договором позивач надав суду копію реєстру поштових відправлень від 08.01.2009 року, відповідно до якого ( пункт 11, лист № 9311837) на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 було направлено рекомендований лист. ( а.с.78).

 

В листі банку від 31.12.2008 року про підвищення розміру процентної ставки зазначено, що лист направляється за адресою позичальника, вказаною в анкеті/кредитному договорі. У разі неповідомлення Банку про зміну адреси відповідальність за неотримання листа покладається на позичальника ( а.с.72).

 

З кредитного договору вбачається, що в п. 9.2 зазначено адресу реєстрації позичальника - АДРЕСА_2; місце проживання - АДРЕСА_1

 

Лист банку від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-35789 направлено на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2., що підтверджується і реєстром № 194 ір від 08.01.2009 року, тобто за адресою, яка взагалі не була вказана позичальником у кредитному договорі. За адресою фактичного проживання позичальника - АДРЕСА_1, яка була відома банку, повідомлення про підвищення процентної ставки взагалі не направлялося.

 

Відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17 серпня 2002 року ( в редакції, яка діяла на той час) поштовими відправленнями є - листи, поштові картки, бандеролі, мішки «М», секограми, дрібні пакети, міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі контейнери, оформлені відповідно до цих Правил.

 

Пунктом 114 вказаних Правил передбачено, що адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень ( поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім'ї в абонентську поштову скриньку адресата вкладаються повідомлення про надходження зазначених реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів).

 

Таким чином, позичальник вважається належним чином повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку у тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу позичальника листа про зміну умов кредитного договору, але також доведено факт вручення його адресатові під розписку.

 

ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено отримання ОСОБА_1 поштового відправлення про підвищення процентної ставки відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1155 від 17 серпня 2002 року.

 

ОСОБА_1 оспорює отримання ним від банку повідомлення про підвищення процентної ставки та свою обізнаність про підвищення банком процентної ставки за кредитом і необхідність сплати щомісячних платежів у збільшеному розмірі, який йому і до цього часу невідомий, оскільки банк новий графік погашення кредиту до нього до доводив.

 

Апеляційний суд вважає безпідставним довід апеляційної скарги щодо сплати ОСОБА_1 сум за кредитним договором з урахуванням підвищеної процентної ставки, оскільки ОСОБА_1 оспорює отримання ним від банку повідомлення про підвищення процентної ставки та свою обізнаність про сплату щомісячних платежів у збільшеному розмірі. З наданих суду копій квитанцій, які були звірені з оригіналами, вбачається, що позичальник притримувався розміру суми платежу, визначеного у додатку № 2 до кредитного договору і вносив платежі в межах від 2708,84 грн. до 2725 грн., в серпні 2009, 2010 та 2011 років ОСОБА_1 додатково сплачував 1300 грн., що є сплатою страхового платежу страхування майна та особистого страхування, що передбачено п. 8.1 кредитного договору.

 

В апеляційному суді представник ПАТ КБ «ПриватБанк» підтвердив той факт, що ОСОБА_1 щомісяця вносить платежі по кредиту, але без урахування підвищеної процентної ставки, тому станом на 6 лютого 2013 року у нього існує заборгованість по кредиту у розмірі 210067,88 грн., яка складає 122 142 грн., 46 коп., - заборгованість за кредитом; 180 грн. 90 коп. - прострочене тіло кредиту, 76093 грн.63 коп. - заборгованість за відсотками, в тому числі 74232 грн. 43 коп., - прострочені відсотки; 6527 грн. 30 коп. - заборгованість по комісії, в тому числі прострочена комісія 6527 грн. 30 коп., 5304 грн. 49 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, оскільки банк продовжує нараховувати заборгованість, виходячи із процентної ставки 24,96%.

 

При цьому представник позивача не зміг пояснити суду яку саме суму щомісячного платежу з урахуванням підвищеної процентної ставки позичальник повинен сплачувати.

 

Апеляційний суд вважає, що внесення декілька разів ОСОБА_1 платежів, які перевищували 2708,84 коп. ( максимально до 2725 грн.) не свідчить про прийняття ним пропозиції банку по підвищенню процентної ставки, оскільки він здійснював поточні платежі згідно із передбаченим кредитним договором графіком за 20,04%, а незначне перебільшення суми платежу свідчить про дострокове погашення кредиту. З копій квитанцій вбачається, що позичальник не міг знати про зміну процентної ставки, оскільки в них не зазначається відсоткова ставка.

 

Таким чином ОСОБА_1 не було вчинено будь-яких дій, які б засвідчували прийняття ним пропозиції по збільшенню процентної ставки, що свідчить про відсутність домовленості й у такому випадку слід виходити з умов договору.

 

За вказаних обставин суд першої інстанції з урахуванням наданих сторонами доказів вірно дійшов висновку про відмову у задоволені позову банку та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1

 

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

 

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

 

Керуючись ст.ст. 307,308,313, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

 

У Х В А Л И В:

 

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

 

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 червня 2012 року залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

 

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

Головуючий:

 

Судді:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29873232