Определение ВССУ об отказе Укрэксимбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки

[у.zaporozhskiy]

Державний герб України

 

Ухвала 

іменем україни

 

26 вересня 2012 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого: Дьоміної О.О., 

суддів: Коротуна В.М., Євтушенко О.І., Червинської М.Є., Штелик С.П., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погашення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі АТ «Укрексімбанк» про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними кредитних договорів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 1 грудня 2011 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У вересні 2009 року ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16 червня 2007 року між ним та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори від 16 червня 2007 року та 07 грудня 2007 року про надання кредиту в розмірах 230 тис. доларів США та 150 тис. доларів США зі строком їх повернення до 01 лютого 2016 року.

 

07 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання укладено договір іпотеки. Позичальник умов кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру загальною площею 303 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1.

 

У квітні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що при проведенні розрахунків має застосовуватися тільки грошова одинця України - гривня. Просили визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсним. 

 

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у сумі 4 335 139 грн. 97 коп. шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру, загальною площею 303 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 та на приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 01 грудня 2011 року, рішення суду першої інстанції в частині встановлення суми заборгованості змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортно банк України» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 548 589,46 доларів США (як суму заборгованості по тілу кредиту, проценти за неотримані банком доходи, пеню за несвоєчасне погашення сум кредиту та проценти за кредитом) та 1 283 грн. 24 коп. (як суму непогашеної комісії за управління кредитом та пені за несвоєчасне погашення комісії) шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру загальною площею 303 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 та на приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати ухвалені судові рішення та справу направити на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

 

Судами встановлено, що між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори від 16 червня 2007 року та 07 грудня 2007 року про надання кредиту в розмірах 230 тис. доларів США та 150 тис. доларів США зі строком їх повернення до 01 лютого 2016 року. 7 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання з ним укладено договір іпотеки, предметом якого стала восьмикімнатна квартира № 14/5, яка розташована за адресою: по АДРЕСА_1 та приміщення автостоянки (гараж) за цією ж адресою. 

 

Зобовязання за вказаними кредитними договорами позичальником порушувалися, що призвело до утворення заборгованості.

 

Задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 

 

Проте, повністю з такими висновками погодитися не можна.

 

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

 

У порушення вимог зазначеної норми Закону, суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

 

Крім того, у порушення вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

 

Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), а апеляційним судом вказана помилка не виправлена.

 

Також, відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як ст. 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатися: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

 

Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обв'язки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

 

Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), а апеляційним судом вказана помилка не виправлена.

 

Такі порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

 

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 01 грудня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: В.М. Коротун 

О.І. Євтушенко 

М.Є. Червинська

С.П. Штелик 

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/26425400