Решение Жовтневого райсуда о взыскании с Приватбанка незаконно удержанных средств и морального вреда

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 639/1095/13-ц

 

2/639/1026/2013

 

РІШЕННЯ

(Заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 червня 2013 року

 

Жовтневий районний суд м. Харкова

 

в складі: головуючого судді - Труханович В.В.,

за участю секретаря - Черненко К.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 7061,00 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

 

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на його ім'я через ПАТ КБ «Приватбанк» з використанням послуги «PrivatMoney» було перераховано грошові кошти.

 

ОСОБА_1 вказує, що намагався отримати переведені грошові кошти готівкою через касу банку, але працівник банку повідомив, що для того щоб отримати, переведені на ім'я позивача грошові кошти, необхідно відкрити поточний рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк».

 

Відтак, позивач був змушений відкрити поточний рахунок та отримати пластикову картку, щоб отримати грошові кошти, хоча і вказав що йому послуга відкриття поточного рахунку не потрібна.

 

На зазначену пластикову картку було зараховано грошові кошти у сумі 14285 грн.

 

16.06.2012 року через термінал ПАТ КБ «Приватбанк» позивачем було здійснено операції по отриманню грошових кошів у сумі 4000 грн. та сплачена комісія у розмірі 40 грн. також було здійснено оплату у розмірі 984 грн., 19.06.2012 року через банкомат ПАТ КБ «Приватбанк» було отримано грошові коти у розмірі 2000 грн. та сплачена комісія у розмірі 20 грн.

 

Позивач зазначає, що на його рахунку повинні були залишитися грошові кошти у розмірі 7061 грн., але, на день звернення до суду, грошові кошти на рахунку відсутні, однак ніяких операцій з використанням картки позивачем не проводилося, згоди на списання коштів з його картки він не надавав.

 

ОСОБА_1 неодноразово звертався до начальника Харківського Головного Регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням роз'яснити причини списання грошових коштів. На дані листи було отримано відповідь, в якій зазначалося, що грошові кошти були списані відповідно до умов кредитного договору.

 

Позивач вказує, що заборгованості за кредитним договором він не має, а тому вважає, що підстав у ПАТ КБ «Приватбанк» для списання грошових коштів з пластикової картки не було, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом.

 

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 12.02.2013 року, в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечував.

 

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

 

Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 169 та ст.ст. 224-225 ЦПК України, вважає необхідним провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

 

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задовольнити частково, виходячи з наступного.

 

Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» та отримав пластикову картку «VISA Electron» НОМЕР_1 на вимогу банку для отримання грошових коштів, переведених на його ім'я у розмірі 14 285,00 грн.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

 

Як зазначив представник позивача, грошові кошти у розмірі 14 285,00 грн. було зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1

 

Згідно п. 14.1 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України», електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.

 

Згідно п. 30.1 ст. 30 цього ж закону, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

 

Позивач у своїй заяві вказує, що 16.06.2012 року він здійснив дві операції по отриманню грошових коштів через термінал ПАТ КБ «Приватбанк» по вул. Клапцова, б. 52 у м. Харкові у сумі 4000 грн. та сплатив комісію у розмірі 40 грн.

 

Дані обставини підтверджуються відповідними квитанціями. (а.с. 6)

 

Згідно цих квитанцій, залишок на рахунку після першої операції складав 12 085,00 грн., а після другої - 10 065,00 грн.

 

Надалі, як зазначає позивач, 16.06.2012 року ним було здійснено оплату через термінал у розмірі 984,00 грн., та 19.06.2012 отримано через банкомат ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. та сплачено комісію у розмірі 20,00 грн.

 

Отже, станом на 19.06.2012 року, залишок на рахунку ОСОБА_1 мав би складати 7 061,00 грн.

 

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у період з 19.06.2012 року по 06.08.2012 року ОСОБА_1 ніяких операцій з використанням його платіжної картки не здійснював, гроші з рахунку не знімав.

 

06 серпня 2012 року позивач намагався отримати через термінал ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти, які повинні були залишитися на його рахунку, але операцію здійснити не вдалося, оскільки грошові кошти на його рахунку були відсутні. Дана обставина підтверджується відповідною квитанцією. (а.с. 6)

 

10 серпня 2012 року та 14 серпня 2012 позивач звертався до начальника Харківського Головного регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» із заявами про роз'яснення причин списання грошових коштів з його платіжної картки.

 

Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 29.08.2012 року, ОСОБА_1 було повідомлено, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір №НАН2АК00070008@78265, згідно якого позивачу було надано кредит.

 

В даній відповіді вказується, що грошові кошти були списані з рахунку ОСОБА_1 шляхом договірного списання відповідно до умов кредитного договору, тобто на погашення заборгованості за кредитним договором. Також вказується, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами договору та надав згоду на списання коштів з карткового рахунку для погашення заборгованості за користування кредитом. (а.с. 9)

 

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

 

Як в судовому засіданні пояснив представник позивача, ОСОБА_1 ніякої згоди на договірне списання грошових коштів з картки «VISA Electron» НОМЕР_1 ПАТ КБ «Приватбанк» не надавав.

 

Судом встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.09.2012 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про передачу заставленого майна в заклад і звернення стягнення на заставлене майно було відмовлено, та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави рухомого майна недійсним було також відмовлено. (а.с. 10-11)

 

Ухвалою апеляційного суду Харківського області від 17.01.2012 року, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.09.2010 року було залишено без змін.

 

Даною ухвалою встановлено, що суд першої інстанції, розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надав суду точної суми заборгованості за кредитним договором, а тому суд був позбавлений можливості перевірити та переконатися в правильності представленого розрахунку заборгованості, в тому числі на відповідність умовам договору та закону.

 

Також встановлено, що 29.09.2010 року ОСОБА_1 сплатив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 30000 грн. (а.с. 10-11)

 

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

 

Відповідно, до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

 

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

 

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

 

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 розпорядження на списання грошових коштів з його рахунку банку не надавав, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова наявність заборгованості за кредитним договором не встановлена, а тому грошові кошти з карткового рахунку позивача були списані ПАТ КБ «Приватбанк» безпідставно.

 

Позивач, також, просив суд стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на свою користь моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

 

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

 

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

 

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

 

Згідно абз. 2 п. 5 цієї ж постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

 

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

 

Відтак, в судовому засіданні було доведено спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди у зв'язку із безпідставним списанням грошових коштів з його рахунку, яку суд оцінює у розмірі 1000 гривень.

 

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

 

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову частково.

 

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 61, 88, 209-210, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 23, 1066, 1071, 1073, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 14, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р., суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7061,00 грн. (сім тисяч шістдесят одну гривню).

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одну тисячу гривень).

 

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у сумі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок).

 

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

 

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку.

 

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

 

Суддя В.В. Труханович

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31793675