Решения 3-ох инстанций об отказе Банку Надра во взыскании задолженности с имущественных поручителей

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38115145

 

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року                  м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і       кримінальних справ у складі:

Головуючого Макарчука М.А., суддів:  Леванчука А.О., Писаної Т.О.,Маляренка А.В., Юровської Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на рішення апеляційного суду Луганської області від 19 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 червня 2006 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 22500 доларів США строком до 09 червня 2016 року.            09 червня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 укладено договір поруки, за яким вона зобов'язалася солідарно відповідати перед банком за зобов'язаннями ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором. Також з метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договір іпотеки. За умовами вказаного договору останні передали позивачу в іпотеку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання не виконав, у нього утворилась заборгованість у розмірі 36 592,91 доларів США, яку банк і просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 27 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 592,91 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 292 468,81 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні вимог ПАТ КБ «Надра» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 19 листопада        2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Рішення суду скасовано у частині солідарного стягнення з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 592,91 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 292 468,81 грн, і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «Надра», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  обговоривши викладені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт невиконання ОСОБА_6, як боржником, та ОСОБА_7, як фінансовим поручителем, взятих на себе договірних зобов'язань. Оскільки солідарна відповідальність божника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена, то заявлені банком вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення зі ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що боржник перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 21 квітня 2008 року, а з 31 жовтня               2008 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом з поручителя банк звернувся 15 червня 2012 року, тобто після спливу шестимісячного строку.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що 09 червня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 22 500 доларів США зі сплатою 11 % річних з кінцевим терміном повернення 09 червня 2016 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 09 червня 2006 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений договір поруки № 1-170/06-00, за яким ОСОБА_7 зобов'язалася відповідати перед банком у повному обсязі солідарно зі ОСОБА_6  

Також з метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання між банком та ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договір іпотеки. За умовами вказаного договору останні передали позивачу в іпотеку належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання не виконав у зв'язку з чим у нього станом на 18 червня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 36 592,91 доларів США.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частиною першою ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5  від 30 березня 2012 року роз'яснено, що суди, при вирішенні спорів за участю майнових поручителів, мають виходити із того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Отже, місцевий суд, з чим погодився й апеляційний суд, правомірно відмовив у задоволенні вимог про солідарне стягнення боргу з майнових поручителів ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Однак, скасовуючи рішення місцевого суду в частині вимог до поручителя та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині апеляційний суд виходив з тих обставин, що порука припинилась в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України, а саме внаслідок непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку чергового платежу.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором утому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу,процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З матеріалів справи вбачається, що сторони встановили як строк дії кредитного договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 09червня 2016 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Також за умовами кредитного договору від 09 червня 2006 року в разі порушення позичальником строків повернення кредиту, встановлених згідно з графіком, та/або сплати процентів за користування кредитом чи інших, передбачених цим договором платежів, у кредитора виникає право пред'явити вимогу про дострокове повне погашення кредиту (п. 4.2.4 кредитного договору).

При цьому відповідно до п. 2.2 договору поруки від 09 червня 2006 року поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобов'язань і необхідності їх виконання поручителем.

ОСОБА_6 не виконує взятих на себе зобов'язань щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом з 21 квітня та 31 жовтня             2008 року відповідно, тому банк мав право звернутися з вимогою до поручителя протягом шести місяців, починаючи з дня порушення позичальником умов кредитного договору, тобто з 21 квітня та 31 жовтня 2008 року відповідно. Встановивши, що надана ОСОБА_7 порука за прострочені місяці припинилася відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, апеляційний суд не дав оцінки тому, що обов'язок виконати кредитні зобов'язання позичальника у поручителя відповідно до п. 2.2 договору поруки наступає не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення від кредитора про необхідність такого виконання. Згідно з наявної у матеріалах справи претензії № 45/8-3834 від 04 травня 2012 року          (а.с. 15) банк вимагав дострокове виконання зобов'язань у тридцяти денний термін.

Крім того, строк дії кредитного договору до 09 червня 2016 року, отже, шість місяців для пред'явлення вимоги до поручителя за ці щомісячні платежі ще не наступили.    

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України         від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Апеляційний суд вказаного не врахував та не перевірив підстави звернення до поручителя з вимогою про дострокове виконання кредитних зобов'язань з урахуванням умов кредитного договору та договору поруки та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, якщо є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної і інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 19 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. МакарчукСудді:            А.О. Леванчук А.В. Маляренко Т.О. Писана Г.В. Юровська
 

[у.zaporozhskiy]

Я категорически не согласен  с определением  ВССУ по отправлению дела на новое рассмотрение в апелляционный суд в части отказа во взыскании задолженности с поручителя.

Хотя есть постановление ВСУ, о котором они говорят, но они не обращают внимание, что есть и другие постановления ВСУ, в которых шестимесячный срок исчисляется с момента получения заемщиком/поручителем требования о досрочному возврате кредита, несмотря на то, что срок основного обязательства заканчивается (2015-2040 годах).

[Олег1964]

Я категорически не согласен  с определением  ВССУ по отправлению дела на новое рассмотрение в апелляционный суд в части отказа во взыскании задолженности с поручителя.

Хотя есть постановление ВСУ, о котором они говорят, но они не обращают внимание, что есть и другие постановления ВСУ, в которых шестимесячный срок исчисляется с момента получения заемщиком/поручителем требования о досрочному возврате кредита, несмотря на то, что срок основного обязательства заканчивается (2015-2040 годах).

Беспредельная коллегия. Был как то у них на заседании.

[andrew2]

И к чему пришла Луганская апелляция?