Решения 3-ох инстанций об отказе банку Надра во взыскании задолженности с поручителя

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39933377

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року                               м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів:      Євграфової Є.П.,   Іваненко Ю.Г., Журавель В.І.,   Касьяна О.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 15 грудня 2005 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 8/2005/840-к/507-А, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 14 462,30 доларів США зі сплатою 10 % річних строком до 20 грудня 2010 року. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором станом на 16 січня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 938 475 грн 07 коп., яку банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як з поручителя відповідно до договору поруки від 15 грудня 2005 року № 507/1.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від  20 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 15 грудня 2005 року № 8/2005/840-к/507-А у розмірі              333 570 грн 10 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 107 958 грн 09 коп., заборгованість за відсотками - 70 785 грн 37 коп.; пеня - 100 449 грн 78 коп., штраф - 11 559 грн 72 коп., комісія - 42 817 грн 14 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог до                   ОСОБА_7 та у частині стягнення пені, і ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити повністю.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Задовольняючи позов частково, апеляційний суд керувався тим, що кінцевий термін повернення кредиту - 20 грудня 2010 року, з позовом до суду ПАТ «КБ «Надра» звернулося 30 січня 2013 року, тобто у встановлений законом трирічний строк позовної давності. Погоджуючись із судом першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 за ч. 4               ст. 559 ЦК України, апеляційний суд вказав, що банк звернувся з вимогою до поручителя з пропуском шестимісячного строку.

Із такими висновками апеляційного суду повністю погодися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом у повному обсязі не дотримано.

Встановлено, що 15 грудня 2005 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_6 укладений кредитний договір № 8/2005/840-к/507-А, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 14 462,30 доларів США на придбання автомобіля марки Volkswagen Passat, 1999 року випуску, строком до                       20 грудня 2010 року зі сплатою 10 % річних та комісії за управління кредитом щомісячно у розмірі 0,5 % від розміру кредиту (т. 1, а.с. 6−7).

15 грудня 2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 507/1, за умовами якого останній зобов'язався відповідати за належне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і основний боржник (т. 1, а.с. 8).

15 грудня 2005 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 укладено договір застави № 507/І, згідно з умовами якого остання на забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором передала у заставу банку належний їй автомобіль Volkswagen Passat,                1999 року випуску (т. 1, а.с. 172−173).

Банком надано суду розрахунок, згідно з яким станом на 16 січня  2013 року за ОСОБА_6 утворилася заборгованість у розмірі 117 412,12 доларів США, що за курсом Національного Банку України еквівалентно 938 475 грн 07 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 13 506,58 доларів США, що еквівалентно 7958 грн 09 коп., заборгованість за відсотками - 8855,92 доларів США, що еквівалентно 70 785 грн 37 коп., комісія -              5356,83 доларів США, що еквівалентно 42 817 грн 14 коп., пеня - 705 354 грн 75 коп., штраф - 11 559 грн 72 коп.

Стягуючи з ОСОБА_6 заборгованість у розмірі 333 570 грн 10 коп, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13.

На вказані вимоги закону апеляційний суд уваги не звернув.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У частині відмови у позові рішення судів є законними і обґрунтованими, оскільки у кредитному договорі зазначено строк його дії - до 20 грудня 2010 року.

У ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Банк звернувся до суду 31 січня 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку. Доказів направлення поручителю письмової вимоги щодо виконання зобов'язань, за кредитним договором відповідно до вимог  п. 2 договору поруки позивачем не надано.

Апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення апеляційного суду у частині задоволення позову належить скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року у частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.

Головуючий:                               О.М. Ситнік                               Судді: Є.П. Євграфова  В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.П. Касьян
 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37455576

 

Державний герб України

          АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  Провадження № 22-ц/774/1376/14                                                            Головуючий в 1-й інстанції  - Колесніченко О.В.

Категорія  -   27                                                                                           Доповідач   -  Болтунова Л.М.

                                                                                        

                                                      Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року  Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого             - Болтунової Л.М.

суддів                              - Макарова М.О., Романюк М.М.

при секретарі                    - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -  

в с т а н о в и л а:

30  січня 2013   року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду із зазначеним позовом,  посилаючись на те, що 15 грудня 2005 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8/2005/840-к/507-А, відповідно до умов якого відповідачка отримала 14462,30 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% на рік з кінцевим терміном повернення до  20 грудня 2010 року.  Однак свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує, а тому станом на 16 січня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 938475,07 грн., яку банк просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як з поручителя відповідно до договору поруки № 507/1 від 15 грудня 2005 року.  

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 926915,35 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 107958,09 грн., заборгованості по відсоткам - 70785,37 грн., заборгованості по комісії - 42817,14 грн., заборгованості по пені - 705354,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.(а.с.35-37)

Ухвалою цього ж суду від 29 липня 2013 року вищевказане  заочне рішення було скасовано, справу призначено до розгляду  в загальному порядку.(а.с.95-96)

У подальшому, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було відмовлено.( т.1 а.с.219-223)

З таким рішенням не погодилось ПАТ «КБ «Надра», подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, неправильне визначення спірних правовідносин та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів судовий збір за подання апеляційної скарги. ( т.1 а.с.251-256)          

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що  рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

               Ухвалене рішення  не в повному обсязі відповідає вказаним вимогам закону.

          Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2005 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8/2005/840-к/507-А, за умовами якого банк надав позичальнику кошти в сумі 14 462,30 доларів США строком до 20 грудня 2010 року на придбання    автомобіля марки Volkswagen Passat, 1999 року випуску, зі сплатою за користування коштами 10,00% річних та комісії за управління кредитом щомісячно в розмірі 0,5% від розміру кредиту.

За умовами кредитного договору відповідачка   зобов'язалася використати кошти за цільовим призначенням, здійснювати повернення кредиту, сплату відсотків та комісійних платежів у передбачені договором строки, здійснюючи таке повернення щомісячно не менш ніж 353,00 долара США до 20 числа поточного місяця.( т.1 а.с.6-7)

15 грудня 2005 року ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2  укладено договір поруки № 507/1, за умовами якого останній зобов'язався відповідати за належне виконання позичальником зобов'язань, що витікають з кредитного договору у тому ж розмірі, що і основний боржник (з повернення основної суми боргу, сплати відсотків, пені, штрафів, сплати відшкодування за дострокове погашення кредиту) та у випадку невиконання ним зобов'язань за договором погасити усю суму заборгованості.( т.1 а.с.8)

Окрім того, цього ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір застави № 507/1, за умовами якого остання для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором передала в заставу належний їй автомобіль Volkswagen Passat, 1999 року випуску.( т.1 а.с.172-173)

Однак своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачка не виконує у зв'язку з чим станом на 16 січня 2013 року виникла заборгованість в сумі 117 412,12 доларів США, що ( за курсом НБУ 1 долар США дорівнює 7,993 грн.) еквівалентно 938 475,07 грн., яка складається із заборгованості: за сумою кредиту в сумі 13 506,58 доларів США, що еквівалентно 107 958,09 грн., заборгованості по відсоткам 8855,92 доларів США, що еквівалентно  70 785,37 грн., комісії 5 356,83 доларів США, що еквівалентно  42 817,14 грн., пені  705 354,75 грн., штрафів - 11559,72 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки, у строк та у порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частинами першими статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання зобов'язання.  

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка достроково виконала в повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором,  до того ж позов було пред'явлено  банком після спливу строку позовної давності, а тому прийшов до висновку про відмову в позові.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши в повному обсязі дійсні обставини справи, без перевірки доводів і заперечень сторін та без належної оцінки доказів.

Відповідно до вимог ст. 10,60 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з листа УДА ГУМВС України в Дніпропетровській області, 22 липня 2013 року, автомобіль ОСОБА_1  був 22 травня 2006 року знятий з обліку для реалізації, а на  довідці-рахунку № 360270 від 14 грудня 2005 року був поставлений штамп «погашено Дніпропетровський МРЕВ №2 УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області».

Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на вказану довідку-розрахунок, як  на належний та допустимий доказ погашення заборгованості за кредитом є помилковим.

Відповідачами не надано жодних доказів, в розумінні ч.2 ст. 59 ЦПК України, на підтвердження факту повного їх погашення кредиту, так само, як і відсутні  такі докази в матеріалах справи.  

За вимогами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови.

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції не звернув уваги на розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий банком і, не спростований відповідачами.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної даності за зверненням до суду  з позовом до ОСОБА_1, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 3.4.4. кредитного договору передбачено, що кінцевий термін повернення кредиту - 20 грудня 2010 року.

З матеріалів справи видно, що з позовом до суду ПАТ «КБ «Надра»  звернулось 30 січня 2013 року, тобто у встановлений законом трирічний строк позовної давності. (т. 1 а.с.2-4)

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, право вимагати дострокового повернення позики є правом, а не обов'язком позикодавця. А тому  посилання районного суду на те, що перебіг позовної давності розпочався з часу виникнення заборгованості за кредитним договором, а саме  - з вересня 2006 року є помилковим.

Між тим, за вимогами ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути пеню  за весь період заборгованості за кредитним договором, а саме  - з  2006  по 2013 р.р.  у  сумі 705 354, 75 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає за можливе зменшити вказаний розмір пені до 100 449,78 грн., за наданим позивачем розрахунком, з урахуванням річного терміну позовної давності.

Враховуючи наведене, судова колегія  приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог  про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, за яким на користь ПАТ «КБ «Надра» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 333 570,10 грн., яка складається з  заборгованості: за  кредитом в сумі 13506,58 доларів США, що еквівалентно 107 958,09 грн., по сплаті відсотків 8855,92 доларів США, що еквівалентно  70 785,37 грн., комісії 5356,83 доларів США, що еквівалентно  42 817,14 грн., пені - 100 449,78  грн. та штрафів - 11559,72 грн.

Щодо позовних вимог ПАТ «КБ Надра» про стягнення заборгованості за договором кредиту з ОСОБА_2, як поручителя, то в цій частині колегія суддів погоджується  з судом першої інстанції, яким в позові позивачу було відмовлено.

Згідно п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. У разі, якщо такий термін не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки кінцевим строком сплати кредиту є 20 грудня 2010 року, банк мав право пред'явити вимоги до поручителя протягом шести місяців.

Між тим, банк звернувся до суду лише 31 січня 2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку. Доказів направлення позивачеві письмової вимоги щодо виконання зобов'язань, що витікають із кредитного договору відповідно до вимог п.2 договору поруки позивачем також не надано.

У зв'язку з викладеним, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_2 з підстав  пропуску позивачем строку позовної давності, відповідає вищезазначеним вимогам закону та підтверджується доказами, яким дана судом належна оцінка.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України  та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» слід стягнути судовий збір у розмірі  3441 грн.

Отже, колегія суддів приходить  до висновку, що  рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" до  ОСОБА_1 підлягає скасуванню  на підставі п.4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення в цій частині про часткове задоволення позову. В іншій частині рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому залишається в силі. Апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - задовольнити частково.

           Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати та ухвалити   нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2005/840-к/507-А від 15 грудня 2005 року станом на 16 січня 2013 року в сумі 333 570,10 грн., яка складається із заборгованості за сумою кредиту  - 107 958,09 грн., за відсотками - 70785,37 грн.; пені - 100 449,78  грн.,  штрафів - 11 559,72 грн., по комісії - 42 817,14 грн., а також витрати по сплаті  судового збору в сумі  3441 грн.  В решті позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та  може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з цього часу.

                   Судді: