Постановление ВСУ по пересмотру об отмене исполнительного сбора

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 січня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого: Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Шицького І.Б.,

 

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 847 793,32грн,

 

встановила:

 

24 жовтня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі – Підприємець) звернувся до суду з вимогою визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції та визнати недійсною постанову від 10 жовтня 2013 року, винесену начальником відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції про стягнення з Підприємця виконавчого збору в розмірі 24 077,03 грн.

 

Вимоги Підприємця обґрунтовано наступним, 26 червня 2013 року господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 2 квітня 2013 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 5 червня 2013 року якими стягнуто з Підприємця 864 749,19 грн.

 

Постановою Вищого господарського суду України від 8 серпня 2013 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 5 червня 2013 року скасовано в частині стягнення 623 978,91 грн. У цій частині у позові відмовлено. В частині стягнення 240 770,28 грн постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 5 червня 2013 року залишено без змін.

 

9 вересня 2013 року господарським судом Хмельницької області видано наказ на підставі постанови Вищого господарського суду України від 8 серпня 2013 року.

 

26 вересня 2013 року відділом державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу від 9 вересня 2013 року про стягнення 223 814,41 грн неустойки та 16 955,87 грн судового збору, всього – 240 770,28 грн.

 

10 жовтня 2013 року відділом державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про стягнення з Підприємця 24 077,03 грн виконавчого збору.

 

Згідно з платіжними дорученнями від 10 та від 11 жовтня 2013 року відповідачем на рахунок позивача сплачено 221 292,90 грн.

 

16 жовтня 2013 року до відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції надійшла письмова заява позивача про повне виконання Підприємцем виконавчого документа в сумі 240 770,28 грн. 

 

21 жовтня 2013 року відділом державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, виділено в окреме виконавче провадження постанову від 10 жовтня 2013 року про стягнення виконавчого збору.

 

З огляду на викладене Підприємець вважав, що самостійно виконав рішення господарського суду Хмельницької області від 2 квітня 2013 року у справі № 924/205/13, сплативши кошти без застосування державною виконавчою службою примусових заходів виконання.

 

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року відмовлено у задоволенні скарги Підприємця про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 10 жовтня 2013 року про стягнення виконавчого збору в сумі 24 077,03 грн та про визнання недійсною відповідної постанови.

 

Ухвалу обґрунтовано тим, що рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, у зв’язку з чим виконавчий збір при наступних пред’явленнях до виконання виконавчого документа стягується виключно із суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

 

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2014 року ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року скасовано. Визнано неправомірною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції 10 жовтня 2013 року про стягнення 24 077,03 грн виконавчого збору.

 

Постанову обґрунтовано відсутністю доказів вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

 

Постановою Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2014 року скасовано в частині визнання недійсною постанови відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції від 10 жовтня 2013 року про стягнення з Підприємця виконавчого збору в сумі 21 932,93 грн. У цій частині залишено без змін ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17 грудня 2013 року. В частині визнання недійсною постанови відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції про стягнення з Підприємця 2 144,10 грн виконавчого збору, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21 березня 2014 року залишено без змін. 

 

Постанову обґрунтовано тим, що самостійна сплата боржником на рахунок відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції 30 липня 2013 року 21 440,63 грн боргу позбавляє відділ державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції права на стягнення виконавчого збору з цієї суми. А тому слід визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Нетішинського міського управління юстиції в частині стягнення з Підприємця 2 144,10 грн виконавчого збору.

 

Підприємцем у порядку ст. 11119 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. 

 

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 грудня 2014 року у справі № 924/205/13-г вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, що підтверджено наданою заявником копією постанови Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2014 року у справі № 14/83, в якій висловлено правову позицію про те, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника, в такому випадку необхідно ще вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання.

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

 

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. 

 

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися. 

 

Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

 

Вищий господарський суд України не врахував наведених положень матеріального закону, не взяв до уваги, що судами не встановлено факту вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. 

 

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа – направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

 

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г задовольнити.

 

Постанову Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року у справі № 924/205/13-г скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В.П. Барбара

Судді

І.С. Берднік

В.С. Гуль

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

І.Б. Шицький

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/937D325ABCC1B259C2257DE9004E7FE5

[poi1]

Шикарное решение, спс.

я как раз искала сегодня