Определение апелляционного суда Одесской области, оставившее в силе решение Киевского райсуда г. Одессы о прекращении поручительства с ПАТ КБ "Приватбанк" в связи с односторонним увеличением процентной ставки

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57533681

 

Державний герб України
Номер провадження: 22-ц/785/3569/16

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Артеменко І. А.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2016 року                                        м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого  Артеменка І.А.,

суддів              Черевка П.М.,

                         Сватаненка В.І.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4 про визнання припиненим договору поруки,-

встановила:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просив визнати припиненим договір поруки від 07.09.2007 року, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що внаслідок одностороннього підвищення Банком 01.11.2008 року відсоткової ставки за кредитом з 12,96 % до 15 %, про що позивач не повідомлявся, та на що не надав свою згоду, значно збільшився обсяг його відповідальності як поручителя за кредитним договором № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року, тому просив визнати припиненим договір поруки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_3 за договором поруки, укладеним 07.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_3 такою, що припинена з 01.11.2008 року.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи поруку припиненою, суд першої інстанції виходив з того, що Банком в односторонньому порядку 01.11.2008 року збільшено розмір процентної ставки за кредитним договором без належного повідомлення позичальника та поручителя, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності поручителя.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 07.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 14835,12 доларів США строком до 05.09.2014 року на придбання автомобіля (а.с.8-12).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07.09.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором (а.с.13).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, що був укладений між Банком та ОСОБА_4, вбачається, що з 01.11.2008 року змінилася відсоткова ставка за кредитним договором з 12,96 % до 15,00% (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою щодо надання йому інформації про підвищення відсоткової ставки (а.с.64).

Згідно відповіді на зазначений лист від 02.11.2015 року Банк повідомив, що відсоткова ставка за кредитним договором була збільшена 01.11.2008 року (а.с.66-67).

    Тобто, Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку за кредитним договором, внаслідок чого збільшилася відповідальність поручителя.

Посилання Банку на те, що відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно з цим же п. 2.3.1. кредитного договору зазначено, що Банк надсилає позичальникові письмові повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки.

Крім того, у п. 13 договору поруки зазначено, що зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмову вигляді, шляхом укладання відповідної додаткової угоди (а.с.13).

Банком не було надано до суду докази укладання додаткової угоди та докази належного повідомлення поручителя та позичальника про збільшення розміру відсоткової ставки за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, підставою для припинення поруки є сукупність двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

У п. 22 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року зазначено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та визнав договір поруки припиненим, оскільки Банком не надано жодних доказів на підтвердження виконання п. 2.3.1. кредитного договору щодо направлення позичальнику письмового повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки, та не надано жодних доказів направлення такого повідомлення і ОСОБА_3 як поручителю, не надано доказів отримання таких письмових повідомлень ні позичальником, ні поручителем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_3, оскільки Банком в односторонньому порядку 01.11.2008 року було збільшено розмір процентної ставки за кредитним договором без належного повідомлення позичальника та поручителя, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності поручителя, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

     Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

    Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року залишити без змін.

    Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

                            І.А. Артеменко

                            П.М. Черевко

                            В.І. Сватаненко

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56245463

 

Державний герб України
_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/12141/15-ц

Провадження № 2/520/97/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01.03.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді   Васильків О.В.

при секретарі         - Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк", ОСОБА_2 про визнання припиненим договору поруки, суд, -

в с т а н о в и в :

    31.08.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів, в якому просить визнати припиненим договір поруки 07.09.2007 року, укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 При цьому позивач посилається на те, що внаслідок одностороннього підвищення Банком 01.11.2008 року відсоткової ставки за кредитом з 12,96 % до 15 %, про що позивач не повідомлявся та на що не надав свою згоду, значно збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя за кредитним договором № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року, у зв'язку із чим, змушений звернутися до суду із позовом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. При цьому пояснив, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки про одностороннє підвищення 01.11.2008 року Банком відсоткової ставки йому стало відомо лише у 2015 році після отримання позовної заяви Банку, пред'явленої 02.06.2015 року, про стягнення заборгованості.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні підтримала надані письмові заперечення на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позову. При цьому представник Банку вказала, що згідно п. 2.3.1 Договору кредиту, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, у зв'язку із тим, що ця умова є наслідком домовленості сторін, то поручитель завчасно надав свою згоду на таке збільшення відсотку. Крім того, представник вказала, що при укладанні договорів кредиту та поруки позичальник представляла поручителя як свого цивільного чоловіка, а тому представник вважає, що направлені Банком повідомлення на адресу як позичальника так і поручителя, свідчать що позивачу було достеменно відомо про збільшення банком відсоткової ставки. Також у ході судового засідання представник Банку заявила про пропущення позивачем строку позовної давності, так як зміна відсоткової ставки відбулася ще 01.11.2008 року.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 07.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» /правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк»/ та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № OD42AN121500676, згідно умов якого Банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти на строк з 07.09.2007 року по 05.09.2014 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 14835,12 дол. США /а.с. 8-12/.

У судовому засіданні 01.03.2016 року за участю позивача та відповідача ОСОБА_2, представником Банку було надано для огляду суду оригінал кредитного договору № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року.

З метою забезпечення виконання позичальником зобовязань по кредитному договору, 07.09.2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» /правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк»/ та ОСОБА_1 було укладено договір поруки /а.с. 13/.

Згідно п. 4 вказаного договору, у випадку невиконання Боржником зобовязань за кредитним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

З досліджених судом кредитного договору № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року та договору поруки від 07.09.2007 року вбачається адреса поручителя ОСОБА_2 АДРЕСА_1, а адреса поручителя ОСОБА_1 м. Одеса, пр-т. ОСОБА_4, 3, кв. 96.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» щодо проживання позивача та відповідача ОСОБА_2 однією сім'єю, оскільки судом встановлено, що вони проживають за різними адресами; вказана обставина не визнається позивачем та відповідачем ОСОБА_2, та у ході розгляду справи стороною Банку не надано жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.

Згідно дослідженого судом розрахунку заборгованості за договором № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року станом на 20.05.2015 року, вбачається, що саме 01.11.2008 року змінилася процентна ставка за кредитним договором з 12,96 % до 15,00% /а.с. 14/.

У ході розгляду справи судом досліджено відповідь ПАТ КБ «Приват Банк» від 02.11.2015 року на звернення позивача від 12.10.2015 року, з якої слідує, що відсоткова ставка за кредитним договором № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року була збільшена 01.11.2008 року. Вказано, що згідно умов Договору та відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 було направлено лист /повідомлення/ щодо зміни відсоткової ставки за Договором. Зазначено, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року набрав чинності через 10 днів після його опублікування, а саме 09.01.2009 року. Оскільки, право банку збільшити проценту ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано до набрання чинності вказаного Закону, то Банк діяв відповідно до умов укладеного договору та в рамках чинного законодавства.

Дійсно, згідно п. 2.3.1 кредитного договору № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.

При цьому, вказаним же п. 2.3.1 кредитного договору встановлено, що Банк надсилає позичальникові письмові повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки.

Крім того, п. 13 договору поруки від 07.09.2007 року передбачено, що зміни і доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмову вигляді, шляхом укладання відповідної додаткової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, підставою для припинення поруки в порядку ч. 1 ст. 559 ЦК України є сукупність двох умов внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Положеннями п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таким чином, враховуючи положення п. 22 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, та проаналізувавши п. 2.3.1 кредитного договору та п. 13 договору поруки, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є правомірними та спростовують доводи представника Банку, викладені у запереченнях.

Звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (постанова Верховного суду України від 21.11.2012 року у справі № 6-134цс12).

Крім того, відповідно до постанови Верховного суду України від 21.05.2012 року у справі № 6-69цс11, право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У ході розгляду справи представником відповідача ПАТ КБ «Приват Банк» всупереч положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження виконання Банком п. 2.3.1 Кредитного договору щодо направлення позичальнику письмового повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки, не надано також жодних доказів направлення такого повідомлення і позивачу як поручителю, не надано доказів отримання таких письмових повідомлень ні позичальником, ні поручителем. А саме лише посилання працівника Банку у листі від 02.11.2015 року, та усні пояснення представника Банку у судовому засіданні, що ПАТ КБ «Приват Банк» згідно умов Договору та відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 було направлено лист /повідомлення/ щодо зміни відсоткової ставки за Договором, суд не приймає до уваги, оскільки на підтвердження вказаної обставини Банком з дня пред'явлення позову ОСОБА_1, а саме з 31.08.2015 року, не надано жодних письмових доказів.

При цьому, суд враховує узагальнення Верховного Суду України практики застосування судами законодавства, яке регулює поруку як вид забезпечення виконання зобовязання від 26.12.2014 року, зокрема, що способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом повязане припинення поруки.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки за кредитним договором, суд приходить до висновку, що банком в односторонньому порядку 01.11.2008 року збільшено розмір процентної ставки за кредитним договором без належного повідомлення позичальника та поручителя, внаслідок чого збільшився розмір відповідальності поручителя, що у ході розгляду справи не було спростовано ПАТ КБ «Приват Банк» належними доказами.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Суд погоджується із поясненнями сторони позивача, що ним не пропущено строк позовної давності по даному позову, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, позивачу на момент зміни Банком процентної ставки за кредитним договором не було відомо про таку істотну зміну умов договору, а стало відомо лише після пред'явлення Банком позову про стягнення заборгованості за кредитним договором № OD42AN121500676 від 07.09.2007 року, про що зокрема, свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 20.05.2015 року, складений ПАТ КБ «Приват Банк».

З урахування вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 559 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнати поруку ОСОБА_1 по договору поруки, укладеному 07.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», та ОСОБА_1, такою, що припинена з 01.11.2008 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 243,60 грн. /двісті сорок три гривні 60 копійок/.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя                                           Васильків О. В.

[у.zaporozhskiy]

По данному делу помогал человеку.

Несмотря на то, что подавали иск о прекращении договора поручительства, суд самостоятельно прекратил поручительство.

Кроме этого, решением установлена незаконность повышения процентной ставки, которым нарушены положения п. 2.3.1 договора и ст. 11 ЗУ о ЗПП, что будем использовать при подаче документов от заемщика.

[ais]

С формулировкой "о прекращении договора поручительства" получается - как карта ляжет.С одной стороны хорошо, что суд 1-ой инстанции с апелляцией так решили, а с другой:

А не кажется ли Вам, что суд 1-ой инстанции меняя формулировку в резолюционной части, вышел за рамки требования по иску?

А кассацию подавал банк? А ведь формально было нарушение и банк на этом основании может снести решение апелляции, как мне кажется.
 

[у.zaporozhskiy]

нет, не подавал, я не вижу здесь проблем.

И оснований для отмены.

 

Стаття 338. Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд

1. Підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

2. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

3. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Я сомневаюсь, что снесет, если устоит в ВССУ, то обязательно уведомлю.

Стаття 341. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення

1. Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

 

Единственное ВССУ может принять свое решение и признать договор поручительства прекращенным.

Хотя для меня суть не меняется.

Хоть прекращен договор поручительства.

Хоть поручительство с конкретной даты, взыскание по договору поручительства невозможно.

[Sergey2015]

Всем доброго времени суток. Хотел выразить слова благодарности y.voronizhskiy  

Именно я тот человек который в прошлом году обратился к нему  с этой проблемой.

Воспользовавшись его профессиональной помощью я и получил обсуждаемые здесь решения. Хочу пожелать ему дальнейших успехов на юридическом поприще, красивых побед и всего самого хорошего.

Спасибо Ярослав.

С уважением Сергей.