Постановление ВСУ по пересмотру о необходимости определения нарушения не только законодательства при проведении публичных торгов

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів Лященко Н.П., Романюка Я.М.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» ОСОБА_1 та представника публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють у своїх інтересах та інтересах своїх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Печерський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та виселення; за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства «Нива-В.Ш.», треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, товариство з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна», про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, свідоцтва про право власності на квартиру, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права користування спірною квартирою за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» (далі – ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що воно в порядку виконання рішення суду набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, якими вказана квартира здана в оренду та використовується як нежиле приміщення, ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» просило суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, виселити та зняти їх з реєстраційного обліку.

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, посилаючись на те, що 29 вересня 2010 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року про стягнення в солідарному порядку з неї та ОСОБА_9 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), суми боргу в розмірі 1 млн 35 тис. 86 грн 70 коп. На виконання зазначеного рішення суду приватне підприємство «Нива-В.Ш.» (далі – ПП «Нива-В.Ш.») 4 червня 2012 року провело прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 на праві власності. Позивачка зазначала, що під час підготовки та проведення прилюдних торгів були порушені норми чинного законодавства, що призвело до порушення майнових прав її малолітніх дітей, які є користувачами спірної квартири, оскільки не було отримано згоди органу опіки та піклування. Зокрема, торги були проведені за участю одного покупця, копію акта опису майна не було направлено боржнику, технічні характеристики квартири, зазначені в акті, не відповідають дійсності, порушено порядок проведення оцінки майна, вартість якого значно занижена. Крім того, позивачка не була повідомлена про проведення торгів.

Позивачка просила визнати недійсними результати прилюдних торгів, проведених 4 червня 2012 року, свідоцтво про право власності від 22 серпня 2012 року, видане ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» як переможцю торгів, скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнати дійсним договір купівлі-продажу від 7 березня 2007 року, укладений між нею та ОСОБА_10, визнати право користування спірною квартирою малолітніми ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до досягнення ними повноліття.

Печерський районний суд м. Києва рішенням від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року, в позові ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» відмовив, позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнив частково: визнав недійсними результати прилюдних торгів, проведених 10 філією ПП «Нива-В.Ш.», з реалізації квартири АДРЕСА_1; визнав недійсним протокол від 4 червня 2012 року НОМЕР_1 проведення прилюдних торгів з реалізації вказаної квартири; визнав недійсним свідоцтво про право власності від 22 серпня 2012 року, видане ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна»; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 липня 2015 року касаційні скарги ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилила, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року залишила без змін, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на проведення прилюдних торгів без попередньої згоди органу опіки та піклування.

21 червня 2016 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 44, 52 і 54 Закону України «Про виконавче провадження», статті 45 Закону України «Про іпотеку» та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник послається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 і 30 березня та 13 квітня 2016 року, а також постанови Верховного Суду України від 30 березня, 6, 13 та 27 квітня 2016 року.

У зв’язку із цим ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» просить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року й рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «КМД - Трейдінвест Україна» ОСОБА_1 та представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 7 березня 2007 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кошти в сумі 120 тис. доларів США з терміном погашення кредиту до 6 березня 2027 року зі ставкою 14 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір від 7 березня 2007 року, за яким позивачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належала їй на праві власності згідно з договором купівлі-продажу від 7 березня 2007 року.

29 вересня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу в розмірі 1 млн 35 тис. 86 грн 70 коп.

На виконання зазначеного рішення суду ВДВС Печерського РУЮ у

м. Києві 4 червня 2012 року організовано та проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) – квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3.

Переможцем прилюдних торгів визнано ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» як єдиного учасника торгів за ціною продажу 439 тис. 164 грн.

22 серпня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна посвідчено, що спірна квартира належить на праві власності ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна».

12 червня 2013 року право власності ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» на зазначену квартиру зареєстроване Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

Суд також установив, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх неповнолітні діти ОСОБА_6 й ОСОБА_5.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи в позові ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що в разі проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості та без звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса правовідносини з організації та проведення прилюдних торгів регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням, а не Законом України «Про іпотеку», тому порушення вимог пунктів 4.2, 7.1 Тимчасового положення є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Суди дійшли висновку про те, що під час організації та проведення прилюдних торгів був порушений встановлений законом порядок їх проведення, зокрема: прилюдні торги проведені за участі одного покупця; докази належного повідомлення про проведення прилюдних торгів ОСОБА_3 та членів її сім’ї, які проживають у спірній квартирі, відсутні; публікація оголошення про проведення прилюдних торгів не може вважатись належним повідомленням про їх проведення; товариство не спростувало доводів про порушення порядку проведення прилюдних торгів.

Разом з тим суд касаційної інстанції виключив з мотивувальних частин судових рішень судів попередніх інстанцій посилання на порушення вимог закону щодо проведення публічних торгів без попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири, посилаючись на те, що така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо діти мають право користування предметом іпотеки або право власності на нього, а не в разі виконання рішення суду та проведення прилюдних торгів.

Надані для порівняння ухвали від 23 і 30 березня та 13 квітня 2016 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справах рішення та передав справи на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушення норм права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини справ, які мають значення для правильного вирішення спорів.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України містяться такі висновки:

- відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстави недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою – третьою та частинами п’ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв’язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи були порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи були порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (постанова від 6 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16);

- сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними (постанова від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15);

- відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (постанови від 13 квітня 2016 року у справі№ 6-349цс16; від 27 квітня 2016 року у справі № 6-54цс16; від 30 березня 2016 року у справі № 6-3004цс15);

 - до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною (постанова від 27 квітня 2016 року у справі № 6-103цс16;).

Отже, існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення цієї невідповідності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 

Оскільки відчуження майна з прилюдних торгів належить до правочинів купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним у судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину. 

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». 

За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності – на об’єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Положення цього Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

З огляду на зазначене у справі, яка переглядається, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою можна провести торги за наявності одного учасника.

Крім того, за змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, розглядаючи питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто встановити не тільки недотримання норм закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 45 Закону України «Про іпотеку», пункту 3.11 Тимчасового положення, викладені у постановах від 30 березня, 13 та 27 квітня 2016 року.

У справі, яка переглядається, суди установивши, що боржник був неналежно повідомлений про проведення прилюдних торгів, не з’ясували наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, і не вказали, які саме права й законні інтереси особи, яка оспорює прилюдні торги, порушено неналежним повідомленням боржника про проведення прилюдних торгів; не застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про іпотеку»; крім того, суди не вирішили питання про наявність підстав для виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно до заявлених позовних вимог ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна».

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили зазначених обставин, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355, 3602 ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі.

Тому судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року й рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді:
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-1504цс16

Положення норм Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

До спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою можна провести торги за наявності одного учасника.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних прилюдних торгів) спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Розглядаючи питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто встановити не тільки недотримання норм закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 12 жовтня 2016 року № 6-1504цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D19DC7D99153B5C0C22580530040CAF3

[ANTIRAID]

ВСУ обнародобвал очередной абсурдный вывод в котором указал, что неуведомление о публичных торгах в нарушение законодательства не является основанием для признания их недействительными. Для этого необходимо определить наличие нарушенных прав лица оспаривающего публичные торги. Даже если это имущество принадлежит этому лицу.