Постановление ВСУ по пересмотру о неправомерности взыскания курсовой разницы по договору поставки


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., 
Ємця А.А., 

за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю «Григоріївська міжнародна школа» – Івлєвої М.В., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Григоріївська міжнародна школа» (далі – ТОВ «ГМШ») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року у справі № 908/1138/15-г за позовом приватного підприємства «Шлях-Контракт» (далі – ПП «Шлях-Контракт») до ТОВ «ГМШ» про стягнення 411 782,44 грн, за зустрічним позовом ТОВ «ГМШ» до ПП «Шлях-Контракт» про стягнення 61 770,80 грн,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ПП «Шлях-Контракт» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 березня 2014 року між ним як постачальником і ТОВ «ГМШ» як покупцем укладено договір поставки, який позивачем виконано із простроченням у зв’язку із дією обставин непереборної сили, що підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України (далі – ТПП). Відповідач вчасно, 2 квітня 2014 року, здійснив попередню оплату у розмірі 70 % від ціни договору, решту коштів у розмірі 30 % від загальної ціни договору належало сплатити протягом 10 днів з моменту підписання акта виконаних робіт (підписано 22 серпня 2014 року), що і було відповідачем здійснено вчасно, 28 серпня 2014 року. Оскільки умови договору передбачають коригування остаточної вартості договору у разі змін курсу національної валюти України до євро, ПП «Шлях-Контракт» після виконання робіт і здійснення відповідачем оплати надіслало ТОВ «ГМШ» додатковий рахунок на оплату від 28 серпня 2014 року, в якому здійснено перерахунок усієї суми договору. Оскільки відповідачем цей рахунок отримано 4 вересня 2014 року, проте не оплачено, ПП «Шлях-Контракт» просило стягнути з ТОВ «ГМШ» на свою користь заборгованість за договором (різницю між ціною договору на момент його укладення та перерахованою у зв’язку зі змінами курсу гривні до євро ціною договору станом на 2 лютого 2015 року) у сумі 331 662,11 грн і за період з 12 вересня 2014 року до 2 лютого 2015 року: пеню, нараховану на цю суму, у розмірі 34 947,19 грн, інфляційні втрати, розраховані на підставі цієї суми, у розмірі 41 247,71 грн і 3 % річних, нарахованих на цю суму, у розмірі 3 925,43 грн.

ТОВ «ГМШ» звернулося до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ПП «Шлях-Контракт» здійснило виконання робіт за договором із простроченням у два місяці. Товариство направляло підприємству претензію щодо такого порушення, проте відповіді не отримало, будь-яких документів щодо підтвердження ТПП дії обставин непереборної сили від підприємства також не отримувало. Враховуючи умови договору, ТОВ «ГМШ» просило стягнути з ПП «Шлях-Контракт» неустойку за прострочення виконання договору на 52 дні у сумі 61 770,80 грн. Проти первісного позову заперечувало, посилаючись на те, що договір зі сторони ТОВ «ГМШ» виконано у повному обсязі, про що свідчать здійснені ним платежі та акт звіряння взаємних розрахунків, які підтверджують фіксовану ціну договору; збільшення суми договору не було погоджено постачальником із покупцем, тобто здійснено в односторонньому порядку та після повної сплати покупцем обумовленої договором вартості товару; розрахунок курсової різниці на час складання позовної заяви не відповідає вимогам договору та закону; нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на зобов’язання, яке не виникло, та за відсутності прострочення виконання зобов’язань ТОВ «ГМШ» за договором не відповідає вимогам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2015 року, первісний позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «ГМШ» на користь ПП «Шлях-Контракт» заборгованість з оплати за товар у розмірі 331 662,11 грн, інфляційні втрати у розмірі 34 853,11 грн та 3 % річних у розмірі 3 925,43 грн; у частині позову про стягнення пені у розмірі 41 247,71 грн відмовлено. Зустрічний позов задоволено: стягнуто з ПП «Шлях-Контракт» на користь ПП «ГМШ» суму боргу в розмірі 61 770,80 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ТОВ «ГМШ» просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій у частині задоволення вимог ПП «Шлях-Контракт» до ТОВ «ГМШ» про стягнення заборгованості з сплати за товар у розмірі 331 662,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 34 853,11 грн і 3 % річних в розмірі 3 925,43 грн і прийняти у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 526, 533, 625, 632, 653 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), і невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 3-84гс16 (№ 922/796/15).

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 1 лютого 2011 року у справі № 14/226(1/19), від 13 липня 2016 року у справі № 922/5966/14, від 10 серпня 2016 року у справі № 916/2196/15, правовідносини в яких, на думку заявника, є подібними до правовідносин у справі, що розглядається. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши наведені обставини в межах заяви про перегляд, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що 25 березня 2014 року між ПП «Шлях-Контракт» (постачальник) і ТОВ «ГМШ» (покупець) укладено договір поставки № 20-02-2014 ШК (далі – договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку, на умовах і в строки, передбачені договором, поставити (передати у власність) покупцю та встановити у приміщеннях Григоріївської міжнародної школи, що розташована за адресою: м. Донецьк, пр-т. Б. Хмельницького, 74А, а покупець – прийняти та оплатити меблі, які надалі іменуються «товар», в асортименті, кількості, за цінами та технічними (експлуатаційними) характеристиками, зазначеними у відповідних додатках до договору – специфікаціях (додаток № 1 до договору), які є невід'ємною частиною договору. 

Постачальник зобов’язується поставити товар за договором у строк до 30 червня 2014 року. Встановлення товару здійснюється протягом 14 робочих днів із моменту передачі товару покупцю, за наявності доступу для уповноважених осіб постачальника до готових до монтажу приміщень (п. 2.1).

Згідно з п. 3.1 загальна фіксована ціна товару, який підлягає поставці за цим договором, на момент його підписання становить відповідно до специфікації 989 914,00 грн, крім того ПДВ 20 % – 197 982,80 грн, разом із ПДВ – 1 187 896,80 грн, що еквівалентно 83 115,17 євро за офіційним обмінним курсом НБУ на дату підписання сторонами договору.

За умовами п. 3.3 договору постачальникові сплачується авансовий платіж у розмірі 70 % від загальної ціни товару, зазначеної в п. 3.1 договору (авансовий платіж), а саме 831 527,76 грн, у тому числі ПДВ 20 % – 138 587,96 грн. Авансовий платіж підлягає сплаті протягом 5 робочих днів після підписання сторонами договору та отримання відповідного рахунка постачальника стосовно авансового платежу.

Остаточний платіж за товари у розмірі 30 % від загальної ціни, визначеної у п. 3.1 договору, сплачується покупцем постачальнику протягом 10 робочих днів із моменту підписання сторонами акта виконаних робіт зі встановлення товару. Оплата здійснюється на підставі рахунка постачальника (п. 3.4).

Умовами п. 3.7 договору сторони погодили, що у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу національної валюти України до валюти євро більш ніж на 5 %, за наявності письмової вимоги будь-якої зі сторін сума підлягає перерахунку за такою формулою: С = Вх(К2/К1)грн, де В – несплачена сума в національній валюті на дату підписання цього договору; С – сума в національній валюті України, яка підлягає сплаті відповідно до умов цього договору; К1 – вартість 1 (одного) євро в національній валюті України на дату підписання цього договору, що становить 14,292178 грн за 1 євро; К2 – вартість 1 євро в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу. У випадку зміни ціни договору у порядку, зазначеному вище, оплата покупцем здійснюється за рахунком, виставленим постачальником, виходячи із наведеної формули та курсу євро на дату виставлення рахунка, зафіксованому на сайті.

Згідно з доданим ПП «Шлях-Контракт» до позовної заяви матеріалами, розрахунок відповідно до п. 3.7 договору є таким:

С = Вх(К2/К1), де

В = 1 187 896,80 грн

К1 = 14,292178 грн за євро (на дату підписання договору)

К2 = 18,282570 грн за євро (на 2 лютого 2015 року)

1 187 896,80х(18,282570/14,292178) = 1 519 558,91 грн – сума, яка підлягає сплаті відповідно до договору.

З урахуванням фактично сплачених коштів у розмірі 1 187 896,80 грн різниця, яка підлягає сплаті, на думку підприємства, становить 331 662,11 грн (т. 1, а.с. 7).

Крім того, у п. 6.3 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочки поставки, але не більше 10 % від вартості договору. 

Відповідно до п. 6.5 за порушення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від несплаченої суми товару за специфікацією за кожен день прострочення, але не більше 10 % від ціни договору.

Згідно з п. 7.2 договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань, у письмовій формі впродовж двох робочих днів із моменту настання форс-мажорних обставин повідомляє другу сторону про настання, можливий строк дії та зупинення зазначених обставин. Несвоєчасне повідомлення (неповідомлення) про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому. 

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення про настання дії непереборної сили. 

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Договір підписано обома сторонами і скріплено печатками підприємств.

Авансовий платіж у розмірі 831 527,76 грн (70 % ціни договору) ТОВ «ГМШ» здійснило 2 квітня 2014 року на підставі рахунку ПП «Шлях-Контракт» від 1 квітня 2014 року № 1 (т. 1, а.с. 32, 33, 36, 106). 

3 липня 2014 року ТОВ «ГМШ» направило на адресу ПП «Шлях-Контракт» претензію у зв’язку з порушенням строку поставки товару (т. 1, а.с. 102, 103).

ПП «Шлях-Контракт» здійснило поставку і встановлення меблів 22 серпня 2014 року, що підтверджується видатковою накладною від 22 серпня 2014 року № 1 та актом приймання-передачі товару від 22 серпня 2014 року. Відповідачем за первісним позовом зазначений товар було прийнято без жодних зауважень стосовно його якості чи комплектності. В акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають (т. 1, а.с. 25–31).

У матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків із 1 квітня 2014 року до 26 серпня 2014 року, підписаний і скріплений печатками сторін, у якому зазначено, що заборгованість ТОВ «ГМШ» перед ПП «Шлях-Контракт» за договором поставки становить 356 369,04 грн (т. 1, а.с. 139).

На підставі рахунку ПП «Шлях-Контракт» від 22 серпня 2014 року № 2 на суму 356 369,04 грн ТОВ «ГМШ» 28 серпня 2014 року сплатило решту коштів за договором (т. 1, а.с. 34, 37, 107). 

28 серпня 2014 року ПП «Шлях-Контракт» із посиланням на п. 3.7 договору направлено ТОВ «ГМШ» рахунок № 3 на суму 160 090,54 грн. Зазначений рахунок отримано ТОВ «ГМШ» 4 вересня 2014 року (т. 1, а.с. 35).

18 вересня 2014 року ТОВ «ГМШ» направило на адресу ПП «Шлях-Контракт» лист про розірвання договору з посиланням на повне виконання сторонами зобов’язань за договором і на прострочення постачальником строку поставки (т. 1, а.с. 39, 40).

Частково задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що на виконання умов договору ПП «Шлях-Контракт» поставило ТОВ «ГМШ» товар із простроченням майже на 2 місяці, проте у зв'язку зі зміною курсу гривні до євро більш як на 22 % протягом часу, що минув із моменту здійснення першого платежу за договором та остаточного розрахунку після поставки товару, на підставі п. 3.7 договору підлягають задоволенню вимоги ПП «Шлях-Контракт» про стягнення заборгованості з оплати за товар у розмірі 331 662,11 грн (виходячи із наданого позивачем розрахунку на дату складання позову). Через прострочення грошового зобов'язання зі сплати курсової різниці, зазначеної у рахунку № 3 ПП «Шлях-Контракт», виставленому ТОВ «ГМШ» на суму 160 090,54 грн, також підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 34 853,11 грн і 3 % річних у розмірі 3 925,43 грн, розрахованих, виходячи із суми заборгованості з оплати за товар у розмірі 331 662,11 грн.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням ПП «Шлях-Контракт» своїх зобов'язань зі своєчасної поставки меблів, за відсутності повідомлення постачальником покупця про прострочення внаслідок дії непереборної сили, як це передбачено договором, позовні вимоги ТОВ «ГМШ» про стягнення неустойки у розмірі 61 770,80 грн є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. 

Разом із тим у наданій для порівняння копії постанови у справі № 916/2196/15 за позовом товариства до фізичної особи – підприємця про стягнення орендної плати у гривнях з урахуванням курсової різниці, встановленої на дату платежу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходив із такого. Розмір щомісячної орендної плати за договором визначено у гривні із зазначенням еквівалента у доларах США та передбачено коригування такої плати у разі зміни курсу долару США, при цьому обов’язок перерахунку сплаченої авансової орендної плати покладено на орендодавця. Орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків повністю та вчасно сплачено кошти за договором оренди. На орендаря не покладався обов’язок самостійно перераховувати розмір орендної плати з урахуванням курсу долара США, а орендодавцем надано розрахунок із такими коригуваннями після припинення зобов’язань між сторонами. За наявності доказів своєчасної оплати усіх виставлених орендодавцем рахунків за договором відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.

У справі № 922/5966/14 за позовом постачальника до покупця про стягнення заборгованості за поставлений товар з урахуванням курсової різниці, пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову. Встановивши, що покупець без зауважень і претензій прийняв товар, проте не оплатив його, суди дійшли висновку що сума боргу за поставлений товар підлягає задоволенню з урахуванням курсової різниці, оскільки договором передбачено її сплату у гривні з коригуванням у разі зростання міжбанківського курсу євро до гривні, встановленого згідно зі статистикою торгових сесій на третій банківський день після зарахування оплати на розрахунковий рахунок постачальника від покупця. Водночас, оскільки покупець має сплачувати вартість отриманого товару з урахуванням курсової різниці, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є безпідставними, оскільки фактично сума, що виникає у зв’язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами. Вимоги щодо стягнення суми пені та 3 % річних має бути задоволено частково, оскільки розрахунок цих сум здійснено позивачем із суми заборгованості з урахуванням курсової різниці, розрахованої ним під час провадження у справі, натомість пеня і 3 % річних нараховуються на суму саме невиконаного грошового зобов’язання; оплата за товар відповідно до договору має здійснюватися за графіком і за кожним окремим пунктом мають нараховуватися такі платежі; на момент настання строку кожного конкретного платежу загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення з урахуванням курсової різниці, ще не настала; відтак пеня, розрахована на збільшену суму курсової різниці, стягненню не підлягає, оскільки вона може бути нарахована тільки на вартість неоплаченого обладнання, а 3 % річних слід розрахувати на суму заборгованості без урахування курсової різниці.

У справі № 14/226(1/19) за первісним позовом постачальника до покупця про стягнення боргу з урахуванням курсової різниці за формулою, визначеною договором, інфляційних втрат, 3 % річних і пені; за зустрічним позовом покупця до постачальника про визнання недійсним пункту договору, яким встановлено перерахунок суми оплати з урахуванням курсової різниці за відповідною формулою, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення первісного позову та про повне задоволення зустрічного позову. Такого висновку суди дійшли з огляду на те, що оплата за договором здійснюється етапами на підставі рахунків, виставлених постачальником покупцеві, проте в матеріалах справи немає доказів того, що постачальник виставляв рахунки покупцеві з визначенням сум по кожному з етапів оплати з використанням розрахунку курсової різниці за формулою, передбаченою договором. Отже стягненню підлягає: сума боргу за поставлене, але частково не оплачене обладнання без застосування такої формули; пеня, інфляційні втрати та 3 % річних, розраховані виходячи із цієї суми. Крім того, оскільки умовами договору не визначено ціну (вартість обладнання) у валютному еквіваленті в абсолютній величині та не встановлено обов’язку покупця сплатити вартість обладнання за курсом гривні до євро, встановленим НБУ на дату зарахування платежу, платежі здійснювалися поетапно у гривні, то застосування передбаченої договором формули перерахунку ціни з використанням курсу євро суперечить вимогам ст. 533 ЦК. Акт звірки розрахунків щодо виконання зобов’язань з оплати поставленого обладнання підтверджує борг без перерахунку гривні до євро.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого. 

За змістом положень ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК). 

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що за умовами спірного договору остаточний платіж за товар покупець сплачує протягом 10 робочих днів із моменту підписання сторонами акта виконаних робіт із монтажу поставлених меблів.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце зустрічне виконання зобов’язання, відповідно до якого виконання обов’язку однією зі сторін обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку (ч. 1 ст. 538 ЦК). 

Отже, у покупця – ТОВ «ГМШ» – обов’язок зі сплати остаточного платежу виник після підписання акта виконаних робіт.

Встановивши, що поставку товару здійснено з простроченням, із приводу чого покупець звертався до постачальника з відповідною претензією, суд дійшов помилкового висновку про покладення на покупця обов’язку сплатити курсову різницю за час прострочення виконання зобов’язання постачальником, яке сталося не з вини покупця. 

Крім того, за змістом ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається. 

У справі, що розглядається, покупець – ТОВ «ГМШ» – сплатив остаточну суму на підставі виставлених постачальником – ПП «Шлях-Контракт» – рахунків, які не містили еквівалента ціни в євро. ПП «Шлях-Контракт» виставило рахунок із таким коригуванням після сплати остаточного платежу, тобто після припинення зобов’язань між сторонами. 

Частиною 2 ст. 625 ЦК установлено відповідальність за порушення грошового зобов’язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ураховуючи, що кошти за договором сплачено ТОВ «ГМШ» вчасно, що підтверджується відповідними документами та актом звірки взаємних розрахунків, прострочення грошового зобов’язання не настало, підстав для відповідальності ТОВ «ГМШ» за ст. 625 ЦК немає.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 3-84гс16 (№ 922/796/15) за позовом продавця до покупця про стягнення суми основного боргу і курсової різниці за договором поставки та за зустрічним позовом покупця до продавця про визнання договору поставки і додатків до нього недійсними, в якому зазначено про таке.

За змістом додаткової угоди до договору поставки можливість зміни ціни передбачалася у разі надання покупцеві відстрочки платежу і за умови визначення у специфікаціях до договору поставки відповідної ціни у доларах США. Фактів відстрочення платежів і визначення ціни у доларах США судами не встановлено. Зазначені специфікації містять відомості про ціну у гривнях. Відтак, оскільки у специфікаціях відсутній еквівалент ціни у доларах США, то суди при визначенні боргу правильно виходили із фактично наведених цін у національній валюті України – гривні. Передбачених договором поставки і додатковою угодою до нього умов зміни ціни сторони не дотрималися, а тому підстав для її збільшення за рахунок курсової різниці валют немає.

Ураховуючи викладене та межі оскарження, наведені у заяві у справі, що розглядається, судові рішення першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині вирішення первісного позову ПП «Шлях-Контракт» до ТОВ «ГМШ» про стягнення заборгованості з оплати за товар у розмірі 331 662,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 34 853,11 грн і 3 % річних у розмірі 3 925,43 грн підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. 

У частині зустрічного позову судові рішення не оскаржуються.

Відповідно до ст. 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжними дорученнями від 10 червня 2015 року № 216, від 6 жовтня 2015 року № 351, від 25 січня 2016 року № 15, від 27 жовтня 2016 року № 221 та від 14 листопада 2016 року № 245 ТОВ «ГМШ» сплачено судовий збір у розмірі 3 705,00 грн за подання апеляційної скарги, 8 900,00 грн і 982,77 грн – за подання касаційної скарги, 9 634,00 грн і 1 072,34 грн – за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно.

Таким чином, із ПП «Шлях-Контракт» підлягають стягненню: на користь ТОВ «ГМШ» – витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у сумі 24 294,11 грн. 

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Григоріївська міжнародна школа» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року, постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року у справі № 908/1138/15-г задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 вересня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 23 травня 2016 року в частині вирішення первісного позову про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Григоріївська міжнародна школа» на користь приватного підприємства «Шлях-Контракт» заборгованості з оплати за товар у розмірі 331 662,11 грн, інфляційних втрат у розмірі 34 853,11 грн і 3 % річних у розмірі 3 925,43 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. 

У решті рішення залишити без змін.

Стягнути з приватного підприємства «Шлях-Контракт» (код ЄДРПОУ 34295229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Григоріївська міжнародна школа» (код ЄДРПОУ 38654320) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, касаційної скарги та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у сумі 24 294,11 грн (двадцять чотири тисячі двісті дев’яносто чотири гривні одинадцять копійок).

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК. 

Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді: І.С. Берднік
А.А. Ємець 

Постанова від 22 березня 2017 року № 3-1403гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/ABA95EC889B283C3C22580F3004EC44C

Link to comment
Share on other sites

ВСУ в этом деле исходя из его обстоятельств указал на неправомерность пересчета курсовой разницы т.к. задержка поставки произошла по вине поставщика и таким образом неправомерно возлагать на покупателя данную оплату.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...