Решение Оболонского райсуда об отказе Универсалбанку в принудительном выселении из жилого помещения

[ANTIRAID]

Державний герб України

02.06.2017

Справа № 756/14267/15-ц
Унікальний № 756/14267/15-ц

Справа № 2/756/221/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Васалатія К. А.
при секретарі Приходько І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Універсал банк» до ОСОБА_1, яка діє інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, 3 особа - ОСОБА_3, служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про примусове виселення з житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.03.2008 р. між ПАТ «Універсал Банк» та 3 особою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 053-2008-934, відповідно до умов якого, позичальник - 3 особа отримав кредит у сумі 129800 дол. США строком до 10.03.2038 р. зі сплатою 12,45% річних за користування кредитом.

Як вказано у позові, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та 3 особою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 27.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований за № 1509. У відповідності до договору іпотеки, 3 особа - іпотекодавець передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме кв. АДРЕСА_1, яка складається з 2 жилих кімнат, загальна площа відчужуваної квартири становить м., жила площа - 31,10 кв.м., у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

У відповідності до рішення Оболонського р/с м. Києва від 13.02.2015 р. було задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме АДРЕСА_1, що має дві кімнати, загальною площею 51,40 кв.м., житловою площею 31.10 кв.м., яка належить відповідачу на праві власності.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2015 р. позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_7, 3-і особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про примусове виселення з житлового приміщення було задоволено та вирішено виселити ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири, що є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 із зняттям з реєстраційного обліку.

Як вказує позивач, у відповідно до довідки форми № 3 від 19.08.2015 р. виданою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва», за адресою: АДРЕСА_3, без згоди та відома іпотекодержателя - позивача по справі 05.06.2015 р. було зареєстровано ще двох осіб: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідача, яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4

Тому представник позивача просить суд виселити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 із АДРЕСА_4.

У судове засідання представник позивача надіслав заяву щодо слухання справи у його відсутність та можливість винесення заочного рішення, так як він підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення щодо не визнання позову та оновлену довідку форми № 3 щодо мешканців спірної АДРЕСА_5.

Третя особа № 1 ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надіслав свою заяву.

Представник 3 особи - служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації у судове засідання з'явився та заперечив проти задоволення позову та наголосив, що вказана квартира є єдиним житлом відповідачів, рішення про задоволення позову порушуватиме права неповнолітньої особи, яка проживає у спірній квартирі.

Суд, заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, з'ясував наступне.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як було встановлено у судовому засіданні, дійсно 07.03.2008 р. між ПАТ «Універсал Банк» та 3 особою ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 053-2008-934, відповідно до умов якого, позичальник - 3 особа отримав кредит у сумі 129800 дол. США строком до 10.03.2038 р. зі сплатою 12,45% річних за користування кредитом.

При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та 3 особою ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 27.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О.С. та зареєстрований за № 1509. У відповідності до договору іпотеки, 3 особа - іпотекодавець передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме кв. АДРЕСА_1 яка складається з 2 жилих кімнат, загальна площа відчужуваної квартири становить м., жила площа - 31,10 кв.м., у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Як з'ясовано судом, рішенням Оболонського р/с м. Києва від 13.02.2015 р. було задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності.

У подальшому рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.05.2015 р. рішення Оболонського р/с м. Києва від 13.02.2015 р. було скасовано та вирішено виселити ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири, що є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 (як вказано у рішенні) із зняттям з реєстраційного обліку (а.с. 43-47).

У відповідності до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р. ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку І загального добробуту в демократичному суспільстві (п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.).

При цьому Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 8) гарантує кожні й особі окрім інших прав, право поваги до її житла. Воно охоплює право займати житло, не бути висоленою чи позбавленою свого житла. П. 2 ст. 8 Конвенції мітко визначає підстави, з яких втручання /держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом І необхідним в демократичному суспільстві, а також здійснюватись в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Як зазначав Європейський суд з прав людини, втрата житла є найбільш крайнього формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2003 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, і_цо перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно Із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 399-48/06, п. 47).

При цьому, вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., серед багатьох інших джерел, рішення ВІД 12. червня 2008 р. у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner V. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергово знамення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01 п 82). Враховуючи, що виселення е серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд має звернути особливу увагу процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner V. Austria п. 60),

Як вбачається із ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 41 Конституції України, передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як з'ясовано судом, у відповідності до з ч. 3 ст. 109 ЖК України, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається із позову та не заперечується сторонами, за адресою: АДРЕСА_3, без згоди та відома іпотекодержателя - позивача по справі, 05.06.2015 р. дійсно було зареєстровано ще двох осіб ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідача, яка діє в інтересах ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та саму малолітню ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4

Судом також з'ясовано, що у відповідності до довідки форми № 3 від 01.02.2017 р. (а.с. 112) у вказаній квартирі зареєстровані тільки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто жодного відповідача по справі у спірній квартирі не має.

Зважаючи на той факт, що позивач - Пат «Універсал банк» не має права власності на квартиру, а власником без реєстрації залишається ОСОБА_3 - 3 особа по справі, то суд приходить до висновку, що позовна вимога про виселення є безпідставною та такою, що втручається в права власника вільно та на власний розсуд здійснювати належне йому право власності.

Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ПАТ «Універсал банк», а тому залишає їх без задоволення.

Керуючись ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 р., ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст. 10, ст. 67, ст. 68, ст. 116, ст. 156, ст. 157 ЖК Української PCP, ст. 38-40 Закону України "Про іпотеку", ст. 10 ст. 58-60, ст. 212-215, ст. 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Універсал банк» - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з отримання копії рішення.

Суддя К.А. Васалатій

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66882296

[ANTIRAID]

Это наше решение. Суд со ссылкой на ст. 12 Всеобщей декларации прав человека 1948 г., Ст. 8 Конвенции о защите прав человека и основных свобод 1950 г., П. 1 ст. 17 Международного пакта о гражданских и политических правах 1966 г., Ст. 1 Протокола № 1 Конвенции о защите прав человека и основных свобод указал на неправомерность выселения лиц зарегистрированных в квартире. Кроме того, суд указал на возможность регистрации любых лиц собственником квартиры на которую обращено взыскание, но которого не лишено права собственности на нее.

Кроме того, как оказалось в ходе рассмотрения дела, банк подал иск о снятии с регистрации лиц не зарегистрированных в квартире на момент обращения с иском в суд.

[Obelix]

Видно у хозяина квартиры много  родственников и друзей ))