Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс», ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу проведення прилюдних торгів, акта про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності на придбане нерухоме майно за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 4 жовтня 2004 року Дніпропетровська обласна філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (далі – ДП «Спецсервіс») на примусове виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 провела прилюдні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна – S_1 частини будинку АДРЕСА_1, про що державним виконавцем 4 жовтня 2004 року було складено акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета арештованого майна. Переможцем торгів став ОСОБА_2.

Позивач зазначив, що прилюдні торги були проведені з порушенням положень Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), оскільки його не було повідомлено про їх підготовку й проведення та оціночну вартість майна, яка, на думку позивача, суттєво занижена та не відповідає реальній вартості на той час; крім того, не з’ясовано можливості передачі спірного майна стягувачу як співвласнику будинку в рахунок погашення боргу з проведенням відповідного перерахунку тощо.

ОСОБА_1, посилаючись на зазначені обставини та порушення його прав як боржника, просив суд: визнати недійсними і такими, що не відбулись, прилюдні торги з реалізації S_1 частини будинку АДРЕСА_1, проведені ДП «Спецсервіс»; визнати недійсними акт проведення зазначених прилюдних торгів та свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 13 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Апеляційний суд Дніпропетровської області 2 грудня 2015 року рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав недійсними прилюдні торги, проведені ДП «Спецсервіс», з реалізації належного ОСОБА_1 нерухомого майна – S_1 частини будинку АДРЕСА_1, результати яких оформлено протоколом НОМЕР_1 прилюдних торгів з реалізації належного ОСОБА_1 арештованого майна від 14 вересня 2004 року; визнав недійсним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації зазначеного нерухомого майна, що був затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (далі – ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська) 4 жовтня 2004 року; визнав недійсним свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, видане 5 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_2; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17 березня 2016 року відмовив ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У грудні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_2 із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року (№ 6-1504цс16).

У зв’язку із цим ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року й рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська в ході примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 7 квітня 2004 року було складено акт опису та арешту майна, яким описано S_1 частину будинку АДРЕСА_1, після чого державним виконавцем підготовлено пакет документів для подальшого передання арештованого майна на реалізацію (т. 1, а. с. 10 – 11).

Згідно з цим актом опису та арешту майна зазначений будинок прийнято на відповідальне зберігання ОСОБА_6.

Реалізація арештованого майна боржника ОСОБА_1 – S_1 частина будинку АДРЕСА_1 проводилась організатором торгів, а саме ДП «Спецсервіс», за договором НОМЕР_2 про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеним 2 серпня 2004 року з ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська.

Згідно з протоколом від 14 вересня 2004 року НОМЕР_1 ОСОБА_2 визнано переможцем прилюдних торгів, проведених за заявкою ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська, на належну раніше позивачу S_1 частину будинку АДРЕСА_1, за яку сплачено 16 тис. 550 грн (т. 1, а. с. 64).

5 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі акта проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна було видано свідоцтво, відповідно до якого право власності на S_1 частину будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, яку він придбав за 16 тис. 550 грн з прилюдних торгів (т. 1, а. с. 13).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину, тоді як їх недотримання зумовлює визнання правочину недійсним лише за умови наявності порушень, що могли вплинути на результат торгів, зокрема порушень прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

При цьому суд урахував, що ДП «Спецсервіс» не опублікувало інформаційного повідомлення щодо призначення прилюдних торгів, не надіслало повідомлення боржнику про дату, час, місце, а також стартову ціну реалізації майна, що спричинило його необізнаність стосовно проведення торгів, тобто позбавило ОСОБА_1 можливості захисту свого права шляхом участі в торгах.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1504цс16 міститься висновок щодо застосування статті 45 Закону України «Про іпотеку» та пункту 3.11 Тимчасового положення під час звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У справі, за результатами розгляду якої прийнято надану заявником для порівняння постанову, та у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, встановлено різні фактичні обставини.

Підстави для висновку про те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року не відповідає викладеному в указаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді:
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

Постанова від 15 листопада 2017 року № 6-2991цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/177F934C1A52CAC3C22581E60040977F

[ANTIRAID]

ВСУ отказа в пересмотре, не найдя неодинакового применения, при этом согласился с выводами судов низших инстанций признавших торги недействительными в связи с тем, что ГП «Спецсервис" не опубликовало информационное сообщение о назначении публичных торгов, не прислало сообщение должнику о дате, времени, месте, а также стартовую цену реализации имущества, повлекшее его неосведомленность о проведении торгов, то есть лишило лицо возможности защиты своего права путем участия в торгах.