Определение Апелляционного суда Полтавской области об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37049782

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/1429/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/513/14                       Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В.

Доповідач Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.  

Суддів :  Панченка О.О., Пікуля В.П.

При секретарі : Нестеренко А.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,  

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що банком не пропущено строки позовної давності, оскільки Умовами та Правилами надання банківських послуг встановлено необмежений строк дії карткового рахунку, так як після закінчення терміну дії картка продовжується на новий строк, шляхом видачі клієнту картки з іншим строком дії.

Апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального  та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 20 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала  в  ПАТ КБ "Приватбанк" кредитну картку "Cоld»,  з кредитним лімітом  11000  грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з базовою відсотковою ставкою 2,5% щомісячно, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та 30 денним строком пільгового  періоду.

Своїм підписом в заяві позичальник підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами  надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку.

В зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 31 грудня 2012 року заборгованість позичальника перед банком становила 33545 грн. 51 коп., з яких:

- 10666,81 грн. заборгованість за кредитом,

- 18403,18 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом,

- 500 грн. штрафу (фіксована частина),

-  1585,50 грн. штрафу ( процентна складова).

До суду за захистом порушеного права  банк звернувся 11 лютого 2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції,  встановивши неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, відмовив в задоволенні позову в зв'язку з пропуском банком строку позовної давності, оскільки в самому договорі від 20 серпня 2008 року  сторони не визначили строк дії картки, яка могла видаватись як на 3, 6 так і на 12 місяців. Останній раз відповідач скористалась карткою при знятті готівкових коштів 4 травня 2009 року, які повинна  була повернути  відповідно до строку дії пільгового ліміту через місяць. Проте кошти повернуті нею не були, що свідчить про  порушення зобов'язань, а відтак - і про порушення прав кредитора, які підлягали захисту шляхом пред'явлення відповідного позову впродовж трьох років.

Одночасно суд висловив сумнів щодо правильності наданих позивачем розрахунків, оскільки сам договір між сторонами був укладений 20 серпня 2008 року, проте з наданих банком розрахунків та виписки з карткового рахунку НОМЕР_1  (номер пластикової картки НОМЕР_1, яку ОСОБА_1 отримала 20 серпня 2008 року)  вбачається, що банк нарахував останній  заборгованість з 25 червня 2008 року.

З вказаним висновком  погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Згідно ст. 509 ч.1 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено обов'язковість виконання зобов'язання  належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).            Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язань в обумовлений сторонами  строк.

Згідно  ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного 20 серпня 2008 року кредитного договору  відповідачу було видано пластикову картку НОМЕР_1.

Згідно до наданих позивачем доказів - станом на 22 серпня 2008 року на вказаній картці  банком вже був зарахований борг, який обліковувався на попередній кредитній картці НОМЕР_3, яка була в користуванні позичальника з 25 червня 2008 року. При цьому, як на картці НОМЕР_3, так і на картці НОМЕР_1  станом на 22 серпня 2008 року рахувався борг в розмірі 6615 грн.( в серпні 2008 року позичальником по картці НОМЕР_3 було сплачено в рахунок повернення кредиту 1000 грн., які з невстановлених судом причин банком були зараховані на карту НОМЕР_1, після чого  борг склав 6615 грн.).

Крім того, банк в липні 2011 року вже звертався  до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості  по кредитній картці НОМЕР_3, виданій 26 червня 2008 року. У зв'язку з чим  Октябрським районним судом м. Полтави 11 грудня 2012 року постановлено рішення про стягнення з позичальника заборгованості станом на 11 лютого 2011 року, в тому числі і заборгованості за кредитом - 11130 грн.60 коп., тобто і тієї заборгованості, яка була банком зарахована на нову картку відповідача, отриману нею в серпні 2008 року.

Встановивши зазначені обставин, суд обґрунтовано поставив під сумнів вірність наданих позивачем розрахунків заборгованості по кредитному договору від 20 серпня 2008 року.

Крім того, відповідає матеріалам справи висновок суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності, що стало підставою для відмови в позові.

Так, з наданої позивачем виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній раз нею здійснено користування пластиковою карткою для зняття готівки  4 травня 2009 року. З урахуванням дії пільгового кредиту - вказані кошти підлягали поверненню  впродовж місяця, тобто до 4 червня 2009 року.

Таким чином,  неповернення  боржником кредитних коштів в строк, передбачений умовами договору (в даному випадку - до 6 червня 2009 року), призвело до порушення прав кредитора, що свідчить про виникнення в нього права на позов.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись  про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України  передбачений початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, який починається зі спливом строку виконання.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання в обумовлений сторонами строк, у кредитора виникло право на позов, який останній мав пред'явити впродовж трьох років, тобто до липня 2012 року, фактично позов був пред'явлений в лютому 2013 року, що свідчить про пропуск позовної давності, що згідно п.4 ст. 267 ЦК України є окремою підставою для  відмови в позові.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що позов пред'явлено  в межах позовної давності,  з посиланням на положення п.3.1.3. Правил користування платіжною карткою, яким передбачено продовження дії платіжної  картки шляхом надання клієнту  картки з новим строком дії, не приймається до уваги колегією суддів,  оскільки апелянтом ототожнюється поняття «строк дії платіжної картки», з поняттям «строк (термін) виконання зобов'язання».

В даному випадку боржником допущено прострочення виконання зобов'язання у вигляді не повернення у визначений умовами договору пільговий кредитний період отриманих  готівкових коштів.

За вказаних обставин  колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального  права.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317  ЦПК України,  колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити

Рішення  Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2013 року залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого  суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом 20 днів.

           С У Д Д І  :              

З оригіналом згідно.

 

Наш суд