Koriolis

Я так понимаю,что банку отказали из-за того,что они Вам не направили вымогу(нет докзательства получения),а не из-за 60 дней,т.к если договор заключен до измений в закон "О Защите прав потребителей" ,то действует старая редакция- 30 дней ждать оплаты и задержка платежа 1 месяц ,а не три. ст 11 п 10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Закон "О ЗПП" ст.10 Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. { Абзац шостий частини десятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 } Кредитный договор был заключен после з-на от 22.09.2011 г.?(или банк и суд лоханулись?) II. Прикінцеві положення (Закон N 3795-VI ( 3795-17 ) від 22.09.2011 ) 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. В старой редакции 30 дней,а не 60.

Огромное Спасибо за эти решения.

Нигде не найду текст этого постановления,только ссылки на него и комментарии.

Вы не отвечаете за предоставление отчетности вашим предприятием.Тем более,что три года назад (до принятия налогового кодекса),отчетность по налогу на доходы физ.иц (форма 1ДФ)вообще не считалась налоговой декларацией.Налоговая осуществляет проверки только в пределах 3-х годичной давности.Следователь не ведет дело о неуплате подоходного налога предприятием и не будет это инициировать.Это не его работа.Отчет бухгалтера в ГНИ не имеет отношения к вашей справке. Кроме того,в отчете могут быть неверные суммы,а перечислено в бюджет верно и в полном объеме.Подоходный перечисляется общей суммой по всем работникам,а не по вам конкретно.Кто теперь проверит?Почему банк решил вдруг,что справка им не нравится?Что значит давят?На вас уже возбудили дело?На основании чего с вами общается следователь?

Бухгалтер мог ошибиться в налоговой отчетности,а реальная з/п была такая,как в справке о доходах. Ну,не доплатило предприятие подоходный налог.Если прошло три года,то уже и не нужно.

[ А решение ВСГУ о том, что "Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", , а не их копии., к делу приобщали? Текст решения здесь: http://vvlas.kiev.ua/component/content/article/418/643.html [/quot А можно,ли ссылаться на решение хозяйственного суда в гражданском деле?Это вопрос к юристам.

Спасибо.У моего поручителя банк взял расписку.В расписке указано,что поручитель согласен с условиями " цього" дополнительного соглашения к кредитному договору.Доп.соглашение о реструктуризации кредита,но увеличивает основное обязательство(тело).В расписке нет ссылки на № и дату дол.соглашения,есть ссылка на кредитный договор.Дата расписки на день раньше доп.соглашения,но банк затер ее корректором и исправил ручкой.Никаких сумм в расписке нет.Оригинал расписки только у банка,в суд они представили только копию.Судья не приняла ходатайство о предоставлении оригинала расписки.Дело в кассации.

Какой должна быть "згода поручителя"? Это обязательно должно быть дополнительное соглашение к договору поручительства или может быть просто расписка? Можно ли ссылаться на. ст.654 ЦКУ Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Или сдесь идет речь только о письменной форме?

Развенчались утверждения скептиков по поводу того,что заключая договора дарения при наличии позовов банка о взыскании задолженности (фактически спасая свое имущество ),такие договоры могут быть признаны недействительными.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2012 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Сімоненко В.М., суддів: Гончара В.П., Олійник А.С., Дербенцевої Т.П., Ступак О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року, в с т а н о в и л а: У березні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 29 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав у кредит 15 тис. доларів США строком до 16 червня 2010 року. 19 червня 2008 року між тими ж сторонами укладено інший кредитний договір на суму 15 тис. доларів США строком до 11 червня 2018 року. Крім того, 16 квітня 2008 року між тими ж сторонами укладено наступний кредитний договір, згідно з яким відповідач отримав у кредит 27 тис. доларів США строком до 10 квітня 2018 року. У зв'язку з неналежним виконанням взятих за кредитним договором зобов'язань у відповідача перед позивачем утворилась кредитна заборгованість, яку на підставі судових рішень від 14 жовтня 2009 року, 10 вересня 2009 року та 25 листопада 2009 року стягнуто у солідарному порядку з відповідачів. Однак у червні 2009 року відповідач ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 належне йому на праві власності нерухоме майно - будівлю магазину АДРЕСА_1, ОСОБА_5. ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що вказаний договір є фіктивним, оскільки не спрямований на досягнення цивільно-правових наслідків та має на меті недопущення опису й арешту вказаного майна, у зв'язку з виконанням судових рішень про стягнення кредитної заборгованості. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2011 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2011 року, позов задоволено. У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушують питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 30 червня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №1208, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 нежитлову будівлю магазину АДРЕСА_1, площею 226, 3 кв.м. У вказаному договорі нотаріусом зазначено, що під забороною відчуження згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна магазин не перебуває. Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №23189476 від 2 липня 2009 року Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на вищевказаний магазин. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2009 року з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором №52/ЭС/2008 в сумі 108 831 грн. 39 коп. 10 вересня 2009 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення, яким із ОСОБА_4 та ОСОБА_9 стягнуто у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №27/МФ/2008 в сумі 121 836 грн. 41 коп. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року з ОСОБА_4, ОСОБА_7 у солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором №19МФ/2008 в сумі 217 355 грн. 06 коп. У відповідності до ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Керуючись вищевказаними нормами матеріального закону, позивач звертався з цим позовом. Задовольняючи позов банку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваний договір дарування було укладено ОСОБА_4 за наявності непогашеного ним, як позичальником, боргу перед кредитором, під час знаходження у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва трьох справ за позовами банку про стягнення з ОСОБА_4 та поручителів заборгованості за кредитними договорами та, що майно відчужено на користь свояка-чоловіка сестри дружини боржника, що вцілому стало підставою для визнання правочину фіктивним у відповідності до ст. 234 ЦК України. Однак, такий висновок апеляційного суду є незаконним з огляду на наступне. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. У відповідності до вимог ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з листом Заводського відділу державної виконавчої служби №21124/1 від 13 жовтня 2011 року державною виконавчою службою проводяться дії з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_4, зокрема, здійснюється реалізація через аукціон транспортного засобу, а також відбуваються підготовчі заходи з реалізації на аукціоні житлового будинку, земельної ділянки, побутових предметів. Ураховуючи, що виконання вищевказаних рішень Заводського районного суду м. Миколаєва триває, остаточно рішення виконавчою службою у виконавчому провадженні не приймалось, магазин у заставу не передавався, а також, виходячи із положення ст. 41 Конституції України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, правильно врахувавши, між іншим, що позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів, які б свідчили про порушення його права згідно зі ст. 3 ЦПК України в результаті укладення договору дарування. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України. Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону. Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2011 року скасувати, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2011 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.М. Сімоненко Судді: В.П. Гончар Т.П. Дербенцева А.С. Олійник О.В. Ступак http://reyestr.court.gov.ua/Review/23929575

Думаю,что с-но ЗУ "Про захист прав споживачів"Стаття 1. Визначення термінів 23) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; Банки не имеют права выдавать потребительский кредит на комиссию за выдачу потребительского кредита,которую сам же и получил в свои доходы. Это не придбання продукції.Сами себе что-то выдали а не споживачу. Интересно за какую сумму расписался заемщик,какая в кредитном договоре?Думаю,что нужно оспаривать на основании того,что сумму на самом деле на руки(на споживчі цілі)получил меньше,чем в договоре. Стаття 1051.ЦКУ Оспорювання договору позики 1. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Тут еще пахнет просрочкой кредитора. Стаття 613. Прострочення кредитора 1. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. 2. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. 3. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. 4. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

згідно п. 3.6. Постанови НБУ №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).Згідно ЗУ «Про захист прав споживачів". Стаття 1. Визначення термінів 23) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; Стаття 11. Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит 1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Згідно ЦКУ Стаття 1054. Кредитний договір 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Стаття 1046. Договір позики 1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Стаття 1047 ЦКУ. Форма договору позики 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Стаття 1048 ЦКУ 2.Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Ст. 536 ЦКУ 1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Непонятен Ваш вопрос.Чей код Вам нужен? Юридического лица или физического лица ? У юриков он восьмизначный у физиков десятизначный.У Вас есть такая справочка из налоговой,если Вы конечно не отказались от кода.

А есть такой закон по которому банки имеют право забирать оригиналы правоустанавлювающих документов на квартиру и хранить их в кредитном деле?

Пусть сначала докажут умысел по ст.190

Спасибо

Сначала Вы сомневались стоит,ли бороться.Теперь всем доказали и показали,что стоит.

А если д договоре написано:" відповідальність поручителя припиняється лише після виконання богових зобов'язань в повному обсязі. Також порука припиняється ,якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не предявить вімоги до Поручителя(п.559 Цивільного кодексу України)" Процитировала дословно.

Судья: ответчик, не называйте истца противной стороной.Суду обе стороны противны.

Может я ошибаюсь,но украинскому заемщику вряд ли помогут юристы из Смоленска.

Если предоставление кредита это финансовая услуга,то почему не оформляется акт приема- передачи финансовых услуг? Если же документом,подтверждающим предоставление кредита(финансовой услуги) может являться расходный кассовый документ или внутрибанковский документ о перечислении кредитных средств на текущий счет клиетна,то было бы логично,что эти документы должны подписывать те же лица, которые подписывали кредитный договор,а не кассиры,операцонисты и т.д.

Если же документом,подтверждающим предоставление кредита(финансовой услуги) может являться расходный кассовый документ или внутрибанковский документ о перечислении кредитных средств на текущий счет клиетна,то было бы логично,что эти документы должны подписывать те же лица, которые подписывали кредитный договор,а не кассиры,операцонисты и т.д.

Виписка совершенно не идентифицирует банк (МФО,название), хозяина счета и валюту счета.Где видно,что она Ваша(ФИО,код)? Где написано,что в правой части франки,а в левой их гривневневый эквивалент?Это не документ,а набор цифр.Печать и подпись в правом углу есть подтверждением только того,что Вам выдали некую бумажку с набором цифр такого-то числа, таким-то операционистом. 5.5. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Обслуживание счета может быть и не бесплатно,но предоставление выписки это их обязанность,т.е отчет о проделанной работе.Они должны очитаться о том,что проделывали с вашим счетом и на 1 января вы своей подписью должны подствердить остаток на счете,даже если там 0.Таким образом происходит защита от злоупотреблений. Если клиент не знает остаток и движение по своему счету,любой клерк может свободно тырить деньги.Эту тему НБУ проверяет и штрафует.За юр.лицами банки просто бегают,что бы те подтвердили остаток.Обидно платить каждый раз по 50 за то,что принадлежит тебе,а не банку.Юр.лица получают выписки ежедневно и бесплатно