yafet

Тобто у Вас в довідка з реєстру речових прав показує 1, 2 чи 3 записи (реєстрація власності , реєстрація заборони, реєстрація іпотеки) чи як?

Якщо в РРП зареєстроване тільки Ваше право власності і більше ніяких чинних записів, то чому б ні. Це ж не я придумав, що Ви втратили старий обєкт, а зараз маєте інший обєкт, а Верховний суд. Перевірте через кабінет адмінстративних послуг. Можете звернутись до нотаріуса і отримаєте реальну відповідь виконавця.

Так і я ж про те саме. Нотаріуси, принаймні активна їх частина - народ читаючий. Багато хто слідкує за позиціями ВСУ. Видно бачать проблему з внесенням змін до старого договору іпотеки і з реєстрацією таких змін в реєстрі речових прав. Давайте постпвимо питання інакше: за актуальними даними реєстру вже після видачі Вам Свідоцтва про право власності на реконструйовану нерухомість, що Вам перешкоджає відчужити Ваш обєкт?

Я не схильний оцінювати практичну перспективу конкретної справи. Тут все доволі добре: кредит виконується, проблем не видно що з іпотечним, що з бланковим. Мова тільки про чисту юриспруденцію. 23-я не про те. Там про перехід права власності на незмінний обєкт нерухомості. Як на мене ВСУ "не до кінця правий" в 6-130, але всі ж люди дорослі й мали б усвідомлювати перспективу. Для початку потрібно дивитись РРП.

"В 2013-2014 г.г. квартира реконструирована" Питання про те, чи вже не припинилась іпотека, неоднозначне. Якщо виходити з точки зору Верховного Суду, то обєкт нерухомості, який виник внаслідок законних чи незаконних будівельних робіт, не є тим обєктом, який був до початку будівельних робіт. ( Про іпотеку. ст.17 Підстави припинення іпотеки Іпотека припиняється у разі: ... знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. ..) 04.12.2013р. ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ (у справі N 6-130цс13) У розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти не є об'єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.

До правової позиції Верховного по цій справі - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43555643, очевидно питання 369 ЦПК, 117 ГПК з підстави припинення обовязку зобовязаної сторони мусять побути в підвішеному стані.

Оппонент не спить. Тут визнання поруки припиненою в 2015 році НЕ СТАЛО ? підставою для припинення стягнення за виконавчим документом 2014 року. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/47711619 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2015 року Справа № 927/1632/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О.(доповідач), Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2015у справі№ 927/1632/13 господарського суду Чернігівської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"до1) товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Грань-трейд", 2) приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону"простягнення 913 960,04 грнза заявоюприватного підприємства "Сузір'я Скорпіону"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза участю представників сторін: від позивача: не з'явилися від відповідача-1: не з'явилися від відповідача-2: Свириденко В.К., наказ № 1 від 28.09.2007 ВСТАНОВИВ: 23.03.2015 приватне підприємство "Сузір'я Скорпіону" звернулося до господарського суду із заявою про визнання наказу господарського суду Чернігівської області від 16.06.2004 у справі № 927/1632/13 в частині "стягнути солідарно з приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону" таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви відповідач зазначав, що його обов'язок, як поручителя та солідарного боржника, зі сплати на користь позивача заборгованості за рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.02.2014 у даній справі, на виконання якого було видано наказ від 16.06.2004, є припиненим у зв'язку з припиненням договору поруки № 30008РЗ2 від 26.03.2008, укладеного між ним та ПАТ "УкрСиббанк", на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 927/1626/14. Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.04.2015 (суддя: Книш Н.Ю.) відмовлено у задоволенні заяви про визнання наказу № 927/1632/13 від 16.04.2014 в частині "стягнути солідарно з Приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону" таким, що не підлягає виконанню. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що прийняття господарським судом рішення у іншій справі не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі, а в матеріалах справи відсутні докази того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обов'язку боржників повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням, не містять матеріали справи і доказів скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких господарським судом Чернігівської області було видано наказ від 16.06.2014 про стягнення солідарно з ТОВ "ВТФ "Грань-трейд" та ПП "Сузір'я Скорпіону" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 775 378,84 грн заборгованості по кредиту, 124 087,82 грн заборгованості по процентам та 17 989,33 грн судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (склад колегії суддів: Шаптала Є.Ю. - головуючий, Самсін Р.І., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу ПП "Сузір'я Скорпіону" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 02.04.2015 - без змін з тих же підстав. В касаційній скарзі приватне підприємство "Сузір'я Скорпіону" просить ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви про визнання наказу господарського суду Чернігівської області від 16.06.2004 у справі № 927/1632/13 в частині "стягнути солідарно з приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону" таким, що не підлягає виконанню. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.02.2014 у даній справі (№ 927/1632/13), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014, стягнуто солідарно з ТОВ "ВТФ "Грань-трейд" та ПП "Сузір'я Скорпіону" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 775 378,84 грн заборгованості по кредиту, 124 087,82 грн заборгованості по процентам та 17 989,33 грн судового збору. 16.06.2014 на виконання вказаних рішення та постанови господарським судом Чернігівської області видано наказ про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Грань-трейд" та приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 775 378,84 грн заборгованості по кредиту, 124 087,82 грн заборгованості по процентам та 17 989,33 грн судового збору. 23.03.2015 приватне підприємство "Сузір'я Скорпіону" звернулося до господарського суду із заявою про визнання наказу господарського суду Чернігівської області від 16.06.2004 у справі № 927/1632/13 таким, що не підлягає виконанню в частині "стягнути солідарно з приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону". В обґрунтування заяви відповідач-2 послався на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 927/1626/14 було скасовано рішення господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 у справі № 927/1626/14 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону" до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та припинено договір поруки № 30008Р32 від 26.03.2008, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ПП "Сузір'я Скорпіону". За твердженням заявника припинення договору поруки на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 927/1626/14 є нововиявленою обставиною, що тягне за собою припинення правовідносин між ПП "Сузір'я Скорпіону" і ПАТ "УкрСиббанк" та припинення його зобов'язань, як поручителя та солідарного боржника, зі сплати на користь позивача заборгованості за рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.02.2014 у даній справі, на виконання якого було видано наказ від 16.06.2004. Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Частинами другою та четвертою статті 117 ГПК України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. У разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Згідно з п. 3.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" стаття 117 ГПК України містить перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Таким чином, вимоги процесуального законодавства передбачають визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, лише у випадках, якщо його видано помилково, якщо зобов'язання виконано та, в тому числі, у разі скасування рішення, на підставі якого його було видано. Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази того, що наказ був виданий господарським судом помилково, а також докази, які б свідчили про припинення обов'язку боржників повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником, поручителем або іншою особою. Не містять матеріали справи і доказів скасування судових рішень у даній справі, на підставі яких господарським судом Чернігівської області було видано наказ від 16.06.2014 про стягнення солідарно з ТОВ "ВТФ "Грань-трейд" та ПП "Сузір'я Скорпіону" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 775 378,84 грн заборгованості по кредиту, 124 087,82 грн заборгованості по процентам та 17 989,33 грн судового збору. Разом з цим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, наведена заявником обставина прийняття господарським судом рішення у іншій справі (в даному випадку постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 927/1626/14) не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі. Зазначена нововиявлена обставина дає право стороні подати відповідну заяву в порядку Розділу ХІІІ ГПК України. Таким чином, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного підприємства "Сузір'я Скорпіону" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 927/1632/13 - без змін. Головуючий О. Кот Судді: Н. Кочерова Н. Дунаєвська

if so girl На сусідній вітці я прочитав, що у Ває є знання в галузі економіки і бухобліку. Можливо буде бажання підключитись до цієї теми: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7397 Міркую, що, якщо виходити з бухобліку, то Ваша ситуація виглядає достатньо просто: кредит в банку на час його продажу в кк реально мав категорію не вище 4 ( сумнівний). Продавали, бо не мали можливості доформувати страховий резерв. Після продажу(відступлення/факторингу) розформували раніше створений (якщо такий був) у гривнях маленький страховий резерв. Що там говорить облікова політика банку невідомо, але швидше за все, актив над яким втрачається контроль списується. Дохід (отримана банком ціна) пішов сходу на 6 клас рахунків, або був пропущений через транзитний (часто 3739). Продавали як заборгованість в гривні між двома резидентами. Кк облікував придбане за ціною придбання в гривні. Сума, яку вимагають від позичальника, в бухобліку кк, як балансова вартість активу, відсутня, там сидить тільки ціна придбання(фактично сплачене фактором клієнту). Кк мав право стягнути фактично придбану заборгованість протягом 3-ох років, але пропустив строк давності і вже списав, або от-от спише. А все інше - від лукавого. Тільки чомусь наша судова система відмовляється бачити процеси через призму обовязкового бухобліку. КК фінансова компанія, бо інакше не було б факторингу, відповідно також має обовязки по формуванню страхових резервів. Контролюється Нацкомісією ринків фінпослуг, яку зараз хочуть ліквідувати від гріха подалі, а фінкомпанії віддати під контроль НБУ. Тоді буде велике відкриття правди народу, але більшість фінкомпаній спокійно помре до того як.

1. Так. Тільки для формальності в шапці свого клопотання/заперечення/пояснення допишіть "... з заявою про застосування строку давності" 2 і 4. Це серйозний факт. Якщо Вам повезе, то строк давності витік в цілому, якщо ні- то в частинках. Потрібно дуже ретельно шукати дату дострокового витребування. 3. Дуже добре. Якщо банк "передав" значить кк "отримав". Будете бачити що там по акту передачі документації. 5. Позов можете запускати. Правова позиція ВСУ цьому сприяє. Я тільки акцентував, що оскільки порушено права дітей, то діти і повинні бути позивачами бо вже досягли повновліття. 6. Арешт двс по укрсоц-порука? На законних підставах тоді, коли формально припините поруку/припините стягнення з поручителя. 7. Якась неповна інформація. Дивіться тут: https://kap.minjust.gov.ua/ Раніше були окремо реєстр заборон і реєстр іпотек, а зараз вся інформація збирається в РРП ("Реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") в одній інформаційній довідці за 20грн. Якщо кк зареєстрували за собою іпотеку, то все формально правильно. По ст.24 Закону про іпотеку кк є Вашим законним кредитором та іпотекодержателем. Принаймні до того часу, поки щось не буде визнане недійсним. Заборона відчуження залишилась на укрсибі бо не було технічної можливості змінити обтяжувача в єдиному реєстрі заборон. Н-да, потрібні серйозні зусилля. Чи не вигідніше з точки зору арифметики затрат у Вашому випадку піти на домовленість з кк, якщо вони виживуть під НБУ?

Хороший аргумент щодо істотних умов. Але до рівня ВССУ включно не сприймається. Якщо маєте щось з цього питання по касаційних чи ВСУ, викладіть, будь-ласка.

Всього не охопиш. 1. Наскільки я розумію кредитних договорів є два: а)валютний укрсиб (іпотечний), який по факторингу пішов в кк ; б) укрсоц, по якому чоловік поручитель. 2. Дати Вам точні відповіді достатньо складно, оскільки ІМХО судова практика (Верховний) ще не визначилась приблизно з половиною питань, які виникли при кредитуванні. 3. Про строк давності потрібно подавати завжди (навіть якщо виходити з постулату: лучше перебдить чем недобдить). Заява звучить просто. Незалежно скільки слів Ви там напишете, має бути в прохальній частині " При вирішенні спору прошу застосувати позовну давність" . 4. Про витребування документів. Питання штучно складне. Але Ви вже можете використати нову Постанову НБУ 467 ( розділ 4 п.5. Банку рекомендується безоплатно забезпечувати боржника, який звернувся до банку у зв’язку з виникненням/можливістю виникнення фінансових труднощів, повною і доступною інформацією щодо розміру його заборгованості, уключаючи всі платежі, передбачені умовами кредитного договору, умов проведення реструктуризації. http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=19694422 ) крім того Ви маєте право звернутись до кредитора для надання розписки про фактично виконане (Стаття 545 ЦК Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.). 5. Загальний строк давності в 3 роки після договору факторингу витік АБО в цілому, АБО в частині окремих платежів. Принциповим є те, чи витребОвував укрсиб кредит достроково ще до передачі в кк . Банки не продавали борги категорією вище третьої. Однозначно це може бути видно ТІЛЬКИ з кредитної справи (або з експертного висновку). Часом багато можна побачити в додатках до дог.факторингу. Принаймні так можна до цієї ситуації ставитись, поки ВСУ чітко не розмежував "цесію" і "факторинг". Існує небезпідставна версія, що при факторингу відступаються тільки і виключно грошові вимоги, обумовлені договором факторингу. Також є рішення Вищого адміністративного, що факторинг щодо споживчих кредитів протизаконний. Тут до твердої ясності судової системи ще не близько. 6. Якщо обтяжень два, то зареєстрованих не може бути три. У Вас напевно зареєстрована, як чинна, іпотека кк і арешт ДВС. Ви краще візьміть витяг з реєстру речових прав. 7. Про дітей: порушені їхні права й інтереси. Тут доцільно їх спитати, як повнолітніх, чи не бажають вони захищатись в тому числі і від Ваших порушень. 8. В нас ніхто не застосовує закон про іпотеку, так як в ньому пише. А там зазначено, що якщо стягувач з нижчим пріоритетом добрався до предмета іпотеки, то іпотекодержатель з вищим пріоритетом повинен рухатись. Тому, ЯКЩО ПО ЗАКОНУ, краще вести справи по обох Ваших кредитах паралельно.

Не хочеться щось говорити без відомостей про деталі справи, тим більше, що у Вас своя стратегія, але: А яка підстава припинення іпотеки? Або яка підстава для скасування запису про реєстрацію іпотеки? Якщо Ви не доведете існування підстави для припинення зобовязання, то все решта (пріоритет, скасування арешту ДВС, виключення з опису, оскарження торгів і т.д. й т.п.) має лише похідний характер. По ст.369 ЦПК розглядаються заяви стосовно кожного виконавчого листа окремо. Виглядає, що у Вашому випадку процесуально одне не перешкоджає іншому.

Так. Я вище згадував про це. Є всяке: 1) відкрите провадження по заяві і зупинене (справу витребувала касація); 2) не відкрите провадження бо справа витребувана в апеляцію; 3) відкрите провадження по заяві , але не призначене засідання ( а тим часом виконавчий лист з ДВС повернений стягувачу), 4) агітація забрати заяву і подати скаргу на ДВС і т.д. Але нема головного: ухвали по-суті саме з цих підстав ні так, ні сяк. Мені в жодній з моїх забавок по часу не піджимає. Головне щоб суди першої дозріли до чогось

Вам потрібно піднятись по вітці і уважно перечитати рішення ВСУ від серпня 2014р. про строк предявлення виконавчого документа. За фабулою: з того регулювання, що є зараз (принаймні поки Верховний суд не переглянув свою правову позицію), строк примусового виконання листа від 21.04.2011р. вже витік. А держвиконавець, традиційно надаючи новий один рік для виконання (з 26.12.2013 по 26.12.2014) також традиційно перевищив свої повноваження. Відповідно: зараз є дискусійним питання чи припиняється зобовязання закінченням строку давності (ну і закінченням строку давності предявлення виконавчого листа до виконання). За діючими нормами - ТАК. Ви вільні від свого цивільного обовязку, а отже зняття арешту тільки питання часу,техніки і зусиль. У Верховному суді цілком може появитись альтернативна точка, на що вказує шатання в рішенні від 24.06.2015 і європейська традиція "рішення, що вступило в силу має бути виконане". Як тільки Ви заворушитесь, укрсоц побіжить поновлювати строк предявлення, а судам не цікаво чи є таке право в банку, чи може ні. Тому, не придумуйте велосипед, а вже подавайте до суду заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. За результатом Ви вийдете і на зняття арешту. "Найкраща практика-це добре продумана теорія"(Ейнштейн) Удачі.

Ну-ну ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗвід 17 липня 2015 року N 107 Про надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень відомостей щодо набрання судовими рішеннями законної силиЗ метою своєчасного і в повному обсязі надсилання до Єдиного державного реєстру судових рішень відомостей щодо набрання судовими рішеннями законної сили та належного виконання спільного наказу Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 26.01.2012 N 12/152/5 "Про затвердження Порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні правопорушення" (зі змінами) в частині наповнення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, судовими рішеннями, що набрали законної сили, наказую: 1. Керівникам апаратів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції забезпечити надсилання: 1.1 до 1 вересня 2015 року до Єдиного державного реєстру судових рішень відомостей щодо набрання судовими рішеннями законної сили, починаючи з 1 січня 2010 року, у справах про адміністративні корупційні правопорушення, пов'язані з корупцією (глава 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення) та корупційні правопорушення, що містять ознаки злочинів, передбачені у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України, а також про притягнення осіб до цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, з метою виконання спільного наказу Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 26.01.2012 N 12/152/5 "Про затвердження Порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні правопорушення" (зі змінами); 1.2 до 28 вересня 2015 року до Єдиного державного реєстру судових рішень відомостей щодо набрання судовими рішеннями законної сили в інших судових справах, починаючи з 1 січня 2010 року. 2. Персональну відповідальність за виконання пункту 1 цього наказу покласти на керівників апаратів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції. 3. Управлінню організаційного забезпечення діяльності Державної судової адміністрації України (Т. Парубченко) в одноденний термін з дня видання цього наказу довести його текст до відома керівників апаратів апеляційних судів та начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України. 4. Начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України в одноденний термін з дня отримання цього наказу довести його текст до відома керівників апаратів місцевих судів. 5. Прес-центру судової влади (на правах відділу) (О. Какауліна) у день видання цього наказу розмістити його текст на офіційному веб-порталі "Судова влада України" у розділі "Нормативно-правова база". 6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою. Голова З. Холоднюк http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SA15025.html

Питання по суті ст.369 ЦПК качнулось в сторону противника. ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ у справі за № 6-608цс15 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на суд», а оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі. Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/45985244 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2015 року м. Київ Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рабмер-Україна» про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року, в с т а н о в и л а : У листопаді 2014 року Австрійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рабмер-Україна» (далі - ТОВ «Рабмер Україна») звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги заявник мотивував тим, що у зв'язку із фактичним закінченням виконавчого провадження 7 березня 2014 року, відкритого на підставі оригіналу виконавчого листа від 23 вересня 2009 року, неможливістю розпочати завершене виконавче провадження знову дублікат виконавчого листа не підлягає пред'явленню до виконання як такий. Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2014 року в задоволенні заяви Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню дублікат виконавчого листа № 2-885/2009 від 17 березня 2014 року, виданого Самбірським міськрайонним судом у справі за позовом ОСОБА_9 до Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про стягнення боргу на виконання рішення Самбірського міськрайонного суду від 9 липня 2009 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_9 повернуто. У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 324, пункту 28-1 частини першої статті 293, частини другої та четвертої статті 369 ЦПК України при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню. Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджаю подальшому провадженні у справі, якщо установить, що воно є незаконним. Відмовляючи у задоволенні заяви Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави, якими боржник обґрунтовує свої вимоги, є безпідставними, оскільки не передбачені статтею 369 ЦПК України. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що відмовляючи у задоволенні заяви боржника по виконавчому провадженню про визнання виконавчого документа, яким є дублікат виконавчого листа, виданий стягувачу ОСОБА_9 17 квітня 2014 року, суд першої інстанції не врахував чинність постанови державного виконавця від 7 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року суд касаційної інстанції, повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_9, керувався тим, що скарга подана на ухвалу, яка не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі. Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2010 року, 7 грудня 2011 року, 7 листопада 2012 року, 30 жовтня 2013 року, 31 липня 2014 року, 10 грудня 2014 року, 17 грудня 2014 року, 24 грудня 2014 року, 20 квітня 2015 року, суд касаційної інстанції приймав до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 324,293 ЦПК України. Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на суд». Ураховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції безпідставно повернув касаційну скаргу ОСОБА_9, подану на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2015 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та постановлено нову про задоволення заяви Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, а тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі. Таким чином, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року суд касаційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 324, 293 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому відповідно до ст. 360-4 ЦПК України зазначену ухвалу слід скасувати і передати справу до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. Керуючись п. 2 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а : Заяву ОСОБА_9 задовольнити. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року скасувати і направити справу до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України. Головуючий Я.М. РоманюкСудді Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема

Стандартно-не розглядають 369 поки нема матеріалів справи. Зі слів - щось там не клеїться з інструкціями по обліку справ. Питанням перевірити не задавався. В моїй 369 (та, про яку останні пости) розглянули, при чому суддя чітко повідомила що справа вже пішла в апеляцію, через що мусив додавати копію ухвали про перегляд заочного. Тут правда є нюанс: заяву про перегляд заочного розглядав інший суддя (система розписала), а на заяву по 369 вже знову суддя, який виносив заочне в 2011р.

Так, при поданні по 369. І про витребування виконавчого від ДВС також. По обох - ігнор. Подав апеляцію. В цій справі вже дві апеляції. Перша(на саме заочне) пішла в апеляцію (по "списку апеляційних справ") через 15 днів. Друга (на ухвалу по 369) вже висить в списку з 09.07.2015. без дати направлення в апеляційний. Окремо, так як "радить суд" подавати про зупинення в цій справі до розгляду апеляції на заочне нема необхідності (принаймні поки-що). Мене цікавить практика на твердому грунті. В цій справі 3 відповідачі: позичальник і 2 поручителі: позичальник отримував повістку, але не прибув,і копію рішення отримав рекомендованим листом; 1-ий поручитель - аналогічно, але отримав рішення на руки ще в 2011; 2-ий поручитель(мій) не отримував ні повісток, ні рішення (до 19.05.2015р.) Дискусія про дату набрання чинності заочним буде цікава. В цілому чи тільки щодо двох? Чи набрало чинності щодо поручителя-2 ?. ЦПК не має винятків коли набирає чинності заочне, якщо навіть один із всіх подав апеляцію. За загальним правилом не може переглядатись в апеляції те, що набрало чинності. Хай трохи розімнуть звивини.

!!! 06.07.2015 Правова позиція (у справі № 6-616 цс15) Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено,порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов’язаньборжника за кредитним договором. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитнимдоговором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредиторомдо поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настаннястроку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день післяспливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов’язання за кредитним договором.

виглядає, що виходимо на рівну дорогу. Тут був виконавчий напис, тобто дострокове витребування мало бути до напису від 15 липня 2011 року. За фабулою позов був у вересні 2013 року. Тобто по всіх платежах по яких договірні строки по серпень 2010р. строк витік. Якщо до вересня 2013 були якісь проплати, то підозрюю, що тут може бути фокус з черговістю: Свед або Вектор, отримавши якісь кошти, повинен був закривати заборгованість наростаючим підсумком, тобто по договірній черговості починаючи від першої прострочки. Він міг закрити очі на пеню і зарахувати на проценти і тіло, і таким чином показати в суді бухгалтерію, де підстав для пропуску строку давності не буде.

Дякую, що зацікавились. По іпотечних: має право вимагати дострокового якщо прострочення по графіку повернення тіла та/або простроченню сплати процентів перевищило 3 місяці (умовних 90 днів). Від моменту виникнення цього права має дати позичальнику строк на добровільне не менше 60 днів. Норми колізійні: 1) перехідні положення про непоширення на старі кредити суперечать ст.58 Конституції про помякшення відповідальності; 2). ст.42 закону про іпотеку дає позичальнику право повернутись в графік 2 рази за весь строк кредитування, але не більше 1 разу в рік, а ст.11 ЗПС дає право провернутись в графік завжди; 3) правова позиція ВСУ каже, що при витребуванні достроково -строк давності обчислюється виходячи з умов дострокового витребування, тобто стає незрозуміло, як застосувати ст.42 про іпотеку в принципі, скільки (фактично прострочене чи вже витребуване достроково) повинен заплатити позичальник, щоб припинити звернення стягнення(фактично дострокове витребування нівелює ст.42). Питання повністю відкрите. Дослівно ЗПС: 10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або {Пункт 1 частини десятої статті 11 в редакції Закону № 3795-VI від 22.09.2011} 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. {Абзац шостий частини десятої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3795-VI від 22.09.2011} http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1023-12

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010600-13 коротко: п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» : « У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.»

Все потребує зусиль. Останній платіж поновлює строк давності 1) якщо такий платіж вчинений в межах строку давності, 2) поновлює тільки в частині структури(складових договірного зарахування) цього платежу наростаючим підсумком. Красиво про це у ВГСУ.

Саме так. Тільки після списання: 1. сума зафіксована у гривні незалежно від валюти кредиту, 2. банк має обовязок продовжити стягнення тільки фактично списаного.

Я не говорю, що просто. Не в Америці живем. По порядку: 1. Це можливо, що буде виданий дублікат і поновлений строк на його предявлення. Через це і рекомендую Вам застовбити місце заявою по 369. Тобто вивернути ситуацію: виконавчий виданий , строк предявлення витік, за поновленням строку в межах цього строку кредитор не звертався, поважних причин непредявлення в межах 3х років нема. Аргументи про "неправильне" оформлення (по ст.18 швидше грають проти Вас-не посилайтесь. Суд їх сам проти себе описувати не захоче). Закінчення строку і відсутність поважної причини непредявлення достатньо. 2. Все-таки форуму маловато. Ви обовязково візміть когось в допомогу по юридичній лінії, щоб вивчив Вашу ситуацію в деталях. Ці капосники з судів всі темні справи роблять на маніпулюванні процесом.