KIAV

Возможно, он имел в виду: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Л И С Т 26.12.2008 N 758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії 3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним й тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Наприклад, у випадку суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України - колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.

В моей скарге, составлял юрист, против взыскания банка , была попытка вообще обойти индивидуалку, но апель.суд, тупо не заметил. З винесеним рішенням я,/////////// , погодитися не можу із наступних підстав. 10 грудня 2007 року між мною та позивачем було укладено кредитний договір (на придбання майна) № 050-3900/816-0257 (далі - договір), за яким я зобов’язувався прийняти кредит, а саме грошові кошти в сумі 130 000,0 швейцарських франків та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Але статтею 19 Конституції України (далі - Конституція) встановлено правовий порядок, за яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Після системного аналізу діючого законодавства України я маю цілковиту упевненість у тому що він є незаконним, оскільки: 1) Грошовою одиницею України є гривня (ст. 99 Конституції); 2) Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні (ст. 524 Цивільного Кодексу України – далі ЦК); 3) Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ст. 533 ЦК); 4) Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України (ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за № 15-93 від 19.02.1993 – далі Декрет). Щоправда, Статтею 5 Декрету Національному банку України надається право видавати комерційним банкам та іншим фінансовим установам України індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. У пункті 4 статті 5 Декрету вказується, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тим же пунктом встановлено, що, крім інших, індивідуальної ліцензії потребує така операція як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (підпункт «в» пункту 4 статті 5 Декрету). Але я переконаний, що ця норма не може бути застосована у якості підтвердження законності вимог позивача оскільки: • По-перше, я не володію інформацією про те, чи знаходяться сума кредиту та строки кредиту за договором у межах встановлених законодавством, чи позивачем було отримано індивідуальну ліцензію у випадку перевищення суми і строків кредиту тих самих меж, які встановлено законодавством. І це при тому, що на підставі пункту 2.1 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» за № 168 від 10.05.2007, позивач був зобов’язаний надати мені в тому числі таку інформацію. • По-друге, і це найголовніше, є очевидним що положення Декрету з приводу можливості кредитування та здійснення інших операцій в іноземній валюті на території України протирічать нормам Конституції, ЦК, та навіть Господарського кодексу України, які забороняють виконання зобов’язань в іноземній валюті. А, як відомо, Конституція є основним законом нашої держави і має найвищу юридичну силу. Крім того, Декрет був прийнятий у 1993 році, а Конституція і ЦК у 1996 та 2004 роках відповідно. У Розділі XV ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Конституції прямо вказано, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України. В той же час у ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕННЯХ ЦК зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Як вбачається, нормами даних нормативних актів не передбачено виключень по відношенню до суперечливих із ними норм Декрету. 5) Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (стаття 215 ЦК). З урахуванням вище викладених невідповідностей договору нормам діючого законодавства України, я вважаю його нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06.11.2009, а саме пункту 2, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК. Пунктом 4 даної постанови вказано, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Я думаю, если есть возможность зарубить ипотеку, то это нужно делать, да, арест наложат но это уже не залоговое имущество, на которое имел приоритет банк, может кто то тоже, например еще 3 кредитора нарисуются, арест наложат , а при продаже все поровну, что в итоге получит банк.

Не подскажет кто, если признавать договор ипотеки недействительным или с другой формулировкой, возможно привлечь в качестве ответчика только нотариуса, без привлечения банка.

Налицо, попытка развести поручителя, теперь судьи могут читать и применять первую часть, а скорее вторую часть. 1.Закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, 2.а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання забезпеченого порукою.

Я так же в апель. о взыскании проиграл, но подал кассацию, советовался с юристом по поводу ипотеки, он сказал что напрасное дело, та как в судебном процессе банк заявит что предмет ипотеки, договора кредита, поруки, уже был рассмотрен другим судом и нарушений выявлено небыли, поэтому суд, и рассматривать не будет, все надо было заявлять во встречном иске, не знаю прав он или нет. Как я вижу, один из оптимальных решений, наложить арест от 3 лица на Ваше имущество, ну одолжили вы 2 года назад у знакомого 50тыс.у.е и навернули, он подал на Вас в суд, наложил арест на Ваше имущество, исполнительная ничего сделать не может. Полезное: ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А 06.11.2009 N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними 8. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК ( 435-15 ) тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК ( 435-15 ) не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Норма частини третьої статті 182 ЦК ( 435-15 ) щодо можливості оскарження до суду відмови у державній реєстрації, ухилення від державної реєстрації, відмови від надання інформації про реєстрацію застосовується лише щодо дій (бездіяльності) органів, які здійснюють таку реєстрацію. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК ( 435-15 ). 13. З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК ( 435-15 ). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню. Голова Верховного Суду України В.В.Онопенко Секретар Пленуму Верховного Суду України Ю.Л.Сенін

Вот тоже интересный документ, касается инд.лиц. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ Р О З'Я С Н Е Н Н Я N 1-4/201 від 19.05.2000 м.Київ vd20000519 vn1-4/201 на N 18-216/1287 від 27.04.2000 Першому заступнику Голови правління Національного банку України п.Шаповалову А.В. Щодо застосування окремих положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 року N 5 Шановний Анатолію Васильовичу ! У Верховному Суді України розглянуто Вашого листа щодо застосування окремих положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 квітня 1997 року N 5 ( v0005700-97 ) "Про практику застосування судами законодавства щодо порушення правил про валютні операції". Зазначена постанова передбачала за мету забезпечити однаковий підхід судів до застосування законодавства про порушення правил про валютні операції і, зокрема, кримінальної відповідальності, передбаченої ст.80 КК України ( 2001-05 ) та адміністративної відповідальності, передбаченої ст.162 КпАП України ( 80731-10 ). Даючи судам відповідні роз'яснення, Пленум Верховного Суду України виходив з того, що згідно з диспозиціями ст.ст.80 КК України та 162 КпАП України відповідальність за порушення правил про валютні операції настає в разі вчинення їх без відповідного дозволу - ліцензії у п'яти формах : скуповуванні; продажу; обміні; використанні в якості засобу платежу; використанні в якості застави. Відповідно до п.2 ст.1 Декрету Кабінету Міністрів ( 15-93 ) під терміном "валютні операції" слід, зокрема, розуміти операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій здійснюваних між резидентами у валюті України. Саме цей вид операцій, пов'язаний з переходом права власності на валюту, передбачений диспозиціями ст.80 КК України ( 2001-05 ) та ст.162 КпАП України ( 80731-10 ). А, оскільки, перехід права власності на валюту України в процесі операцій між фізичними особами (резидентами) не входить у це поняття, - не може наступати і кримінальна та адміністративна відповідальність фізичних осіб, як суб'єктів злочину і адміністративного правопорушення. Саме тому судова практика і Пленум Верховного Суду України розглядають предметом злочину і адміністративного правопорушення лише іноземну валюту, відповідні монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах. Отже, валюта України, яка використовується фізичними особами (резидентами) у п'яти зазначених формах операцій, не є предметом злочину, передбаченого ст.80 КК України ( 2001-05 ) чи правопорушення, передбаченого ст.162 КпАП України ( 80731-10 ). Ось чому у постанові Пленуму міститься роз'яснення, що на операції купівлі-продажу, обміну, застави, предметом яких виступає іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах, та відповідні монетарні метали - ліцензія видається лише юридичним особам. Це випливає з представленої Національним банком України копії постанови Правління Національного банку України від 27 вересня 1995 р. N 243 ( va243500-95 ), на яку міститься посилання у нашій постанові. Варто зауважити, що в процесі підготовки і опрацювання проекту постанови Пленуму Верховний Суд України контактував з відповідальними працівниками Національного банку і одержав відповідні зауваження, які були враховані Пленумом. Крім того Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій ( z0373-98 ), на яке міститься посилання у Вашому листі, затверджене після прийняття Пленумом постанови - 6 травня 1998 року. Оскільки Декретом Кабінету Міністрів передбачено застосування Національним банком України відповідних санкцій за порушення вимог п.4 ст.5 Декрету ( 15-93 ) стосовно здійснення валютних операцій з використанням валюти України, - згадана постанова не поширюється на застосування таких санкцій і не звільняє відповідні комерційні банки від одержання індивідуальної ліцензії НБУ і від відповідальності за порушення вимог Декрету. З повагою Заступник Голови Верховного Суду України В.Т.Маляренко

А где найти постанову Верховного суду України від 17.01.2010

ДАЙТЕ, ПОЖАЛУЙСТА ССЫЛКУ, НЕМОГУ НАЙТИ НА САЙТЕ ВР

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 15.08.2007 р. N 31-50-2547 Президенту Української національної іпотечної асоціації Юшку І. Ю. 01033, м. Київ, вул. Гайдара, 22, корпус "А"* Міністерством юстиції розглянуто Ваше чергове звернення і повідомляється наступне. Відповідно до статті 18 Закону України "Про іпотеку", у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.* Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 зазначеного Кодексу, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року N 6/5). Пунктом 3.8 Тимчасового положення встановлено, що після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Таким чином, правовстановлювальними документами, на підставі яких перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (відчуження) та витяг про реєстрацію права власності на це нерухоме майно. Крім того, пунктом 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, передбачено, що договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну реєстрацію прав на це майно. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною правовстановлювального документа. Слід також зазначити, що відповідно до частини шостої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" реєстрація права власності на нерухоме майно повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість. Враховуючи вищезазначене, у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту на придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, одночасно посвідчити договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та договір іпотеки цього майна не вбачається можливим. Одночасно повідомляємо, що Міністерство юстиції не вбачає підстав для внесення змін до пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5. Заступник Міністра Л. В. Єфіменко

Я после апель. подал в ВССУ (такая же, как у Вас ситуация), далее в суд о признании договора ипотеки недействительным, по поручителю поруку, жду, как возьмут в производство, далее судье заяву о приостановлении взыскания.

Гражданин Петров зарабатывает свой хлеб предпринимательством, и зарегистрирован в данном качестве. Так получилось, что задолжал Петров своим контрагентам и они объявили его банкротом через суд. В соответствии с нормами ЗУ "О восстановлении платёжеспособности должника или признании его банкротом" - в процедуре ликвидации - с имущества банкрота снимаются все обременения и аресты. Данное имущество включается ликвидатором в ликвидационную массу банкрота и реализуется на открытых торгах по оценочной стоимости. Кредиторы же ФЛП Петрова могут заявить свои денежные требования в течении 30 дней(ЕСЛИ УСПЕЮТ) после публикации объявления в газете.Указанный закон даёт определение термина "кредитор" и термина "денежные требования". Банк денежных требований к ФЛП Петрову не имеет, соответственно стать его кредитором в процедуре банкротства не может. Денег от продажи имущества Петрова - тоже не может получить (раз уж он не кредитор ему). В итоге, ипотечное имущество выбывает из правоотношений с банком и переходит к новому собственнику, в результате процедуры банкротства.

Киев, [email protected] 2 года борьбы с банком(валютный кредит), 3 проиграных суда,1 вничью. В чем мы друг другу можем помочь?

Банки этот прикол знают, но они остаются за бортом, наблюдателем из 3 очереди, очередей 5, если грамотно проводиться процедура банкротства, то у банка есть два варианта, первый быть наблюдателем в статусе дурака, второй небыть.

Это хороший ход, если исполнительная уже на хвосте, при определенной сноровке скинуть имущество, но решение хоз. суда по физикам стоит денег.

У меня тоже была неприятность с коллекторами, звонили ходили, в том числе и по соседям, вначале посылал, потом узнал что все пишут сволочи, тогда пошел правовым путем, начал собирать компромат на коллекторов, звонки в неурочное время их количество, визиты-фиксация-свидетель, заявления соседей и.т.д.Итог, подача в прокуратуру, и в милицию, далее последовало вызов и подтверждения показаний, на допрос коллекторов тоже вызывали, как оказалось бывшие менты коллеги, поэтому уголовное дело против них не возбудили, но меня оставили в покое, продолжил судится с банком.

Стаття 230. Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману 1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 2. Сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину. Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину 1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Стаття 232. Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною 1. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Ведь и под эти статьи возможно подвести.

Я тоже не юрист, но думаю что договор вы заключали с банком, а не с автосалоном, поэтому должна стоять печать банка, почитайте ЗУ пор банки и банковскую деятельность. У меня похожий случай, банк был переименован, получил новое свидетельство, лицензии, печать, а вот договор подписал нач.отделения на основании доверености от старого банка, и поставил старую печать с другим названием. Готовлю позов, что это был обман, а это дает, если выиграю, двойное взыскание с банка всей суммы кредита.

Хрень не хрень, а когда в суде указываешь на пункт декрета о валютных кредитах, то банк и судья ссылаются что мол нет нормы определения сроков и суммы, поэтому инд.лиц. не нужна, а фокус в том, что это и есть определение чтобы не ограничивать, не ставить потолок суммы, поэтому любая сумма выданного валютного кредита попадает под инд.лиц., я уже не говорю о том ,что еще по договорам банк обязывает оплачивать кредит в ин. валюте.

По поводу трактовки декрета в части кредитования в ин.вал., получил пояснение устное в беседе в НБУ, почему не прописано сроки и сумма, а потому что это не пробел в законодательстве, были дебаты с участием НБУ по принятию этого пункта, все сводится к тому что если бы были прописаны сроки и сумма то это ограничило приток ин.вал. средств, ну и соответственно и кредитования, поэтому сознательно оставили лазейку для без размерности от 0 до бесконечности, поэтому инд.лиц., в любом случае нужна, просто НБУ об этом прекрасно знает и лукавит.

Меня банк пугал по поводу справки о доходах, на что я заметил, что я сразу буду через прокуратуру инициировать проверку всех справок за последние 3 года по которым банк выдавал кредиты, сразу попустились.

Самое смешное что на мой запрос в НБУ, в каких случаях НБУ обязан выдавать инд.лиц., тоже предложили обращаться к специалистам права.На мой взгляд нужно в иске заострять внимание, что инициатором и одержувачом кредита - наличной иностранной валюты является не банк, а заемщик, и следовательно, у агента валютного контроля (банка) должна быть инд.лиц, если доказывать что вы, получив валюту и рассчитались с продавцом(квартиры), банк отморозится и может обвинить в неполучении инд.лиц вас и продавца.

Спасибо за ответ, сегодня поиграл в апелляции "судья "амелин в.и, в апель жалобе и в суде первой инстанции "судья" махлай оболонь, указывал на данное обстоятельство по барабану, но самое грустное по поручителю, и в первом и во втором случае ст.559 ч.1, этим "судьям" не указ, полный игнор, не помогла и ссылка на верховный, как сказал знакомый юрист, в этой стране такая профессия как адвокат-юрист просто не нужна, нужно переквалифицироваться в судью или прокурора. Через 5 дней получу бамагу наруки, и в бой кассация, грустно все это.

По закону согласно ЦК. ст,559 п.1 порука (не путать с договором поруки, иначе суд вас сьест) у Вас была припинена со дня повышения % ставки без согласия поручителя, все остальное не имеет значения. Для точного освещения вашей ситуации смотрите № решения 10528923 от 14.07.2010г., Верховного суда.