Постановление БП-ВС о юрисдикции споров с ликвидируемым банком и отсутствии последствий для клиента банка при признании договора ничтожным

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа N 910/17448/16
Провадження N 12-17гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,
судді-доповідача Уркевича В.Ю.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко O. Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Яновської О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" (представник - адвокат Мікітян К.О.),

відповідач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" Кононець Вадим Валерійович (представник - Мірвода А.М.),

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (представники - адвокат Костюченко І.В., Музичук Л.В.),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (представник - адвокат Мікітян К.О.),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Євробанк" (представник - Мірвода А.М.),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу N 910/17448/16 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт", на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк", про визнання недійсним наказу за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року (головуючий Пономаренко Є.Ю., судді Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2016 року (суддя Ващенко Т.М.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" (далі - ТОВ "Транссервіс 2008", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" Кононця Вадима Валерійовича (далі - Фонд, ПАТ "КБ "Євробанк", уповноважена особа Фонду, відповідач відповідно) про визнання недійсним наказу від 22 липня 2016 року N 177/1-ОД "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями" (далі - наказ N 177/1-ОД). Позов заявлено з таких підстав.

2. 29 грудня 2009 року між ПАТ "КБ "Євробанк" (банк) і ТОВ "Транссервіс 2008" (клієнт) укладено договір банківського рахунку N 701-2009/Ю, за яким банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) N 260050251901 у гривнях, доларах США, євро та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку (рахунків) клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України.

3. Також 29 грудня 2009 року між тими ж сторонами укладено договір N 701-2009/КБ про банківське розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк", відповідно до умов якого клієнт доручає, а банк здійснює розрахункове обслуговування клієнта в системі електронних платежів каналами міжкомп'ютерного зв'язку з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк".

4. 29 липня 2009 року між ПАТ "КБ "Євробанк" (банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (далі - ТОВ "Греїн-Експорт") (клієнт) укладено договір банківського рахунку N 509-2009/Ю, за яким банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) N 260050214401 в гривнях, доларах США, євро та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку (рахунків) клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України.

5. 29 липня 2009 року між ПАТ "КБ "Євробанк" (банк) і ТОВ "Греїн-Експорт" (клієнт) укладено договір про банківське розрахункове обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" N 509/2009/КБ, відповідно до умов якого клієнт доручає, а банк здійснює розрахункове обслуговування клієнта в системі електронних платежів каналами міжкомп'ютерного зв'язку з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк".

6. 24 січня 2014 року між ПАТ "КБ "Євробанк" (кредитодавець) і ТОВ "Транссервіс 2008" (позичальник) укладено договір кредитної лінії N ЮЛ-04/2014-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті та згідно з кредитними заявками позичальника окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах, визначених договором.

7. Договорами від 08 серпня 2014 року N 1, від 10 грудня 2014 року N 2, від 23 лютого 2015 року N 3, від 12 березня 2015 року N 4, від 17 вересня 2015 року N 5 та додатковими угодами від 12 березня 2015 року N 1, N 2 і від 17 вересня 2015 року N 3 сторони вносили зміни до кредитного договору від 24 січня 2014 року N ЮЛ-04/2014-КЛ.

8. 20 травня 2016 року ТОВ "Греїн-Експорт" (надавач) і ТОВ "Транссервіс 2008" (отримувач) уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги N 2005/16Ф, відповідно до умов якого товариство надає поворотну фінансову допомогу, а отримувач зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

9. Відповідно до пунктів 2.1, 2.5 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 20 травня 2016 року N 2005/16Ф розмір такої допомоги становить 50 000 000,00 грн. Розділом 9 цього договору визначено реквізити сторін, де вказані відкриті в ПАТ "КБ "Євробанк" рахунки сторін N 260050214401 (ТОВ "Греїн-Експорт") і N 260050251901 (ТОВ "Транссервіс 2008").

10. 17 червня 2016 року рішенням Правління Національного банку України N 73-рш ПАТ "КБ "Євробанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі чого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 червня 2016 року N 1041 розпочато процедуру виведення цього банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць із 17 червня по 16 липня 2016 року, призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Євробанк".

11. 07 липня 2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду N 1183 продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Євробанк" до 16 серпня 2016 року.

12. 22 липня 2016 року уповноваженою особою Фонду видано наказ N 177/1-ОД, згідно з яким під час перевірки на предмет нікчемності правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, було виявлено правочини, які мають ознаки нікчемності в силу приписів пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема:

- здійснений банком 10 червня 2016 року правочин щодо переказу з рахунку N 260050214401 ТОВ "Греїн-Експорт" на рахунок N 260050251901 ТОВ "Транссервіс 2008" коштів як надання безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 111 000,00 грн. вчинений сторонами на підставі договору від 20 травня 2016 року N 2005/16Ф;

- здійснений банком 15 червня 2016 року правочин щодо переказу з рахунку N 260050214401 ТОВ "Греїн-Експорт" на рахунок N 260050251901 ТОВ "Транссервіс 2008" коштів як надання безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 3 347 000,00 грн. вчинений сторонами на підставі договору від 20 травня 2016 року N 2005/16Ф;

- здійснений банком 16 червня 2016 року правочин щодо погашення заборгованості ТОВ "Транссервіс 2008" за кредитом у частині перерахування коштів у сумі 3 458 000,00 грн. вчинений на підставі укладеного між ПАТ "КБ "Євробанк" і ТОВ "Транссервіс 2008" договору кредитної лінії від 24 січня 2014 року N ЮЛ-04/2014-КЛ.

13. На підставі цього уповноваженою особою Фонду видано наказ N 177/1-ОД, а також повідомлено про нікчемність цих правочинів позивача (повідомлення від 26 липня 2016 року N 01-243/2975-БГ).

14. 16 серпня 2016 року рішенням Правління Національного банку України N 215-рш відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Євробанк" та прийнято рішення про його ліквідацію.

15. На виконання зазначеного рішення виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 серпня 2016 року N 1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Євробанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації цього банку із 17 серпня 2016 року по 16 серпня 2018 року, призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Євробанк".

16. У подальшому ТОВ "Транссервіс 2008" звернулося до суду із зазначеним позовом.

17. Позов обґрунтовано тим, що правочини, про які йдеться в оскаржуваному наказі, були вчинені відповідно до приписів законодавства, а наказ було видано з порушенням Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року N 826 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 року за N 863/28993 (далі - Порядок N 826).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 06 грудня 2016 року позов задовольнив повністю і визнав недійсним наказ N 177/1-ОД.

19. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що грошові перекази, про які йдеться в оскаржуваному наказі, сторони вчинили на виконання чинних зобов'язань між ними за рахунок власних коштів, розміщених на їх рахунках, а ПАТ "КБ "Євробанк" лише виконував свої обов'язки щодо розрахунково-касового обслуговування рахунків клієнтів, що не може свідчити про вчинення ними правочинів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а тому не може й указувати на їх нікчемність з підстави, визначеної пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (укладення правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку), і свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків нікчемності правочину.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

20. Київський апеляційний господарський суд постановою від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду задовольнив частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у справі N 910/17448/16 скасував. Виклав резолютивну частину рішення в зміненій редакції, якою провадження у справі в частині вимог ТОВ "Транссервіс 2008" до уповноваженої особи Фонду припинив. Позов ТОВ "Транссервіс 2008" до Фонду про визнання недійсним наказу задовольнив повністю. Визнав недійсним наказ N 177/1-ОД та стягнув з ПАТ "КБ "Євробанк" на користь ТОВ "Транссервіс 2008" судовий збір.

21. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що операції з перерахування коштів, усупереч приписам чинного законодавства, Фонд визнав нікчемними правочинами, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, тому його порушене право підлягає захисту шляхом визнання оспорюваного наказу недійсним. При цьому суд дійшов висновку, що цей спір за своїм предметом підвідомчий господарському суду, проте оскільки саме Фонд забезпечує перевірку правочинів, вчинених банком, а уповноважена особа Фонду є фізичною особою, яка не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин, діє від імені Фонду та в межах делегованих ним повноважень, то провадження у справі в частині вимог до цієї особи підлягає припиненню, а позовні вимоги до Фонду - задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. 12 грудня 2017 року Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій з огляду на неправильне застосування ними норм матеріального та порушення норм процесуального права.

23. У касаційній скарзі Фонд просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2016 року й відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. Мотивуючи касаційну скаргу, Фонд зазначив, що у правочинах, про які йдеться в оскаржуваному наказі, наявні ознаки нікчемності, визначені частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ці правочини є нікчемними самі по собі, а уповноважена особа Фонду лише виявляє або забезпечує виявлення таких правочинів та фіксує відповідний факт шляхом видачі наказу.

25. Також, за твердженням особи, яка подала касаційну скаргу, суди порушили норми процесуального права щодо розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки спори за участю Фонду та уповноваженої особи Фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

26. 20 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення (відзив) ТОВ "Транссервіс 2008" і ТОВ "Греїн-Експорт" на касаційну скаргу, в яких стверджується, що ПАТ "КБ "Євробанк" здійснив спірні перекази коштів були на підставі умов чинних правочинів (договорів), укладених між сторонами, ці перекази не вважаються правочинами в розумінні діючого законодавства України, а тому їх не можна віднести до нікчемних. За таких обставин, за твердженнями позивача і ТОВ "Греїн-Експорт", оскаржуваний наказ N 177/1-ОД суперечить змісту статей 19, 41 Конституції України, частині другій, пунктам 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положенням Цивільного та Господарського кодексів України, статей 1, 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також Порядку N 826, а тому суди правомірно визнали його недійсним.

27. Позивач і ТОВ "Греїн-Експорт" зазначають, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки його учасниками є суб'єкти господарювання, де Фонд, здійснюючи виведення неплатоспроможних банків з ринку на стадії розпорядження майном, є учасником цивільно-правових відносин щодо ліквідації банку - процедури його припинення як юридичної особи, а також оскільки позивач оскаржує рішення, прийняте уповноваженою особою Фонду не як суб'єктом владних повноважень, а як розпорядником майна банку при здійсненні заходів щодо забезпечення збереження його активів, запобігання втраті майна та збиткам банку.

28. Також у запереченні (відзиві) позивач і ТОВ "Греїн-Експорт" зазначили, що Фонд є належним відповідачем у цій справі, оскільки з огляду на приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" він набуває всіх повноважень органів управління та контролю банку з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення, які, в свою чергу делегуються ним уповноваженій особі; крім того, відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 16 цього Закону, згідно з якими позови, подані проти працівників Фонду, вважаються позовами, поданими проти Фонду.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

29. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 04 січня 2018 року поновив Фонду строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2016 року, прийняв касаційну скаргу до провадження та призначив її розгляд на 17 січня 2018 року, а ухвалою від 17 січня 2018 року - справу N 910/17448/16 разом з касаційною скаргою Фонду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що однією з підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій є порушення судами правил суб'єктної юрисдикції.

30. ВеликаПалата Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2018 року справу N 910/17448/16 прийняла та призначила її до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

(1.1) Щодо визначення юрисдикції та належного відповідача у цій справі

31. Доводи Фонду щодо юрисдикції адміністративних судів при розгляді цієї справи ВеликаПалата Верховного Суду вважає безпідставними з огляду на таке.

32. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

33. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

34. Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 1 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

35. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

36. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

37. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Фонд зазначив, що спори за участю Фонду та уповноваженої особи Фонду є публічно-правовими і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з зазначеними доводами скаржника з огляду на таке.

38. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

39. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

40. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

41. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

42. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

43. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

44. Відтак помилковим є застосування статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

45. Водночас структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон N 2121-III), за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

46. Натомість Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

47. Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).

48. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

49. Водночас у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом N 2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

50. За змістом частин першої, третьої, п'ятої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

51. Відповідно до частин першої, другої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

52. Таким чином, із моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

53. Такий правовий статус Фонду, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових відносин. При цьому у приватноправових відносинах, зокрема під час здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

54. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначений статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

55. Оскільки позивач оскаржує дії уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим. При цьому виходячи із суті позовних вимог відповідачем у цій справі фактично є ПАТ "КБ "Євробанк" (в особі уповноваженої особи Фонду), а не сама уповноважена особа Фонду чи Фонд, як помилково вказав суд апеляційної інстанції.

56. Отже, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, наведені в касаційній скарзі доводи Фонду про непідвідомчість цього спору господарському суду Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані, натомість вважає, що суди першої й апеляційної інстанції дійшли правильних висновків про розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.

57. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду господарських й адміністративних справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них Фонду чи його уповноваженої особи на стадії ліквідації чи банкрутства банку), адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

58. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі N 910/8132/17.

(1.2) Щодо розгляду справи по суті

59. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним наказу N 177/1-ОД, суд апеляційної інстанції зазначив, що дії Фонду з прийняття цього наказу мають усі ознаки одностороннього правочину, а тому на нього поширюються загальні вимоги цивільного законодавства, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України.

60. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

61. Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

62. За змістом частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

63. Водночас відповідно до частин першої, другої та десятої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

64. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абзац 2 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

65. Згідно з пунктами 1, 3 розділу II "Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів)" Порядку N 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.

66. За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу II Порядку N 826).

67. Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу II Порядку N 826 встановлено, що уповноважена особа Фонду протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.

68. Беручи до уваги вказані норми чинного законодавства, Велика Палата Верховного Суду вважає, що розпорядчий документ уповноваженої особи Фонду, передбачений абзацом 1 пункту 8 розділу II Порядку N 826, є не правочином у розумінні цивільного законодавства України, а внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

69. Отже, наказ N 177/1-ОД є внутрішнім документом банку, а тому до нього не можна застосовувати правові наслідки недійсності правочину.

(1.3) Щодо обраного позивачем способу захисту

70. За змістом статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності такої сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права (інтересу) відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес і закріплення законом.

71. Оскільки наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), то не можна вважати порушеними будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Звідси права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

72. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що при ухваленні судових рішень у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права щодо встановлення ефективним способом відновлення порушеного права позивача визнання недійсним наказу N 177/1-ОД уповноваженої особи Фонду.

73. Отже, рішення судів про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним оспорюваного наказу є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

75. За таких обставин оскільки під час вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

76. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

77. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

78. Оскільки в цій справі Верховний Суд приймає нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг покладається на позивача у справі.

79. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 31 січня 2017 року N 1496900301 за подання апеляційної скарги ПАТ "КБ "Євробанк" сплатило 1 515,80 грн судового збору, а відповідно до платіжного доручення від 11 жовтня 2017 року N 9333 за подання касаційної скарги Фонд сплатив 1 653,60 грн судового збору.

80. Отже, з позивача потрібно стягнути 1 515,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги на користь ПАТ "КБ "Євробанк" та 1 653,60 грн судового збору за подання касаційної скарги на користь Фонду.

Висновок щодо застосування норм права

81. За змістом статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", справи у спорах між суб'єктами господарювання, де однією зі сторін є банк, повноваження органів управління та контролю якого здійснює Фонд під час процедури виведення такого банку з ринку або його ліквідації, у тому числі в особіуповноваженої особи (осіб) Фонду, відносяться до юрисдикції господарських судів.

82. Виходячи з положень статті 202 Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року N 826 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 червня 2016 року за N 863/28993, розпорядчий документ уповноваженої особи Фонду, передбачений абзацом першим пункту 8 розділу II цього Порядку, є не правочином у розумінні цивільного законодавства України, а внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Керуючись статтями 300-302, 306, 311, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у справі N 910/17448/16 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 35818770) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 33305163) 1 515,80 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс 2008" (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3, код ЄДРПОУ 35818770) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) 1 653,60 грн судових витрат за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 21 травня 2018 року.

Головуючий суддя В.С. Князєв Суддя-доповідач В.Ю. Уркевич Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна Н.П. Лященко В.В. Британчук О.Б. Прокопенко Д.А. Гудима Л.І. Рогач В.І. Данішевська І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Большая палата со ссылкой на ранее принятое постановление указала, что по смыслу статей 1, 2, 12 Хозяйственного процессуального кодекса Украины (в редакции, действующей на момент возникновения спорных правоотношений), с учетом предписаний Закона Украины "О системе гарантирования вкладов физических лиц", дела по спорам между субъектами хозяйствования, где одной из сторон является банк, полномочия органов управления и контроля которого осуществляет Фонд во время процедуры вывода такого банка с рынка или его ликвидации, в том числе в уполномоченного лица (лиц) Фонда, относятся к юрисдикции хозяйственных судов.

Исходя из положений статьи 202 Гражданского кодекса Украины и Инструкции о порядке выявления сделок (в том числе договоров), которые являются ничтожными, а также действий Фонда гарантирования вкладов физических лиц в случае их обнаружения, утвержденной решением исполнительной дирекции Фонда гарантирования вкладов физических лиц от 26 мая 2016 N 826 и зарегистрированного в Министерстве юстиции Украины 15 июня 2016 за N 863/28993, распорядительный документ уполномоченного лица Фонда, предусмотренный абзацем первым пункта 8 раздела II настоящего Порядка, является не сделкой в понимании гражданского законодательства Украины, а внутренним документом банка, принятого лицом, осуществляющим полномочия органов управления и контроля банка, и направленным на сохранение активов и документации банка, и действующим в пределах этого юридического лица.

Таким образом подобное решение не несет никаких последствий для клиента банка и он имеет полное право на проведение зачета либо списание задолженности перед банком в любой другой установленный законодательством способ.