Постановление ВС-КГС об отказе Приватбанку во взыскании по кредитной карте в связи с пропуском сроков исковой давности

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа N 234/12837/15-ц

провадження N 61-4541 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В.С., Лесько А.О., Пророка В.В. (суддя-доповідач), Фаловської І.М., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач-Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",відповідач-ОСОБА_6,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Краматорського міського суду Донецької області у складі судді Марченко Л.М. від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області у складі суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І., Тимченко О.О., від 22 червня 2016 року.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 26 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір у вигляді Заяви на отримання кредитної картки "Універсальна" з встановленим первісним кредитним лімітом в розмірі 2 250 грн зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник ОСОБА_6 свої кредитні зобов'язання належним чином не виконувала, утворилася кредитна заборгованість яка станом на 31 травня 2015 року загалом становить 26 172 грн 33 коп., від сплати якої в добровільному порядку ОСОБА_6 ухиляється.

На підставі наведеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на користь банку 26 172 грн 33 коп. заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами у справі 26 травня 2006 року, яка складається з: 5 042 грн 13 коп. боргу по кредиту; 19 407 грн 71 коп. боргу по процентам за користування кредитом; 500 грн штрафу (фіксована частина); 1 222 грн 49 коп. штрафу (процентна складова), а також стягнути 261 грн 72 коп. судового збору.

Відповідачем у справі заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог цього позову (а. с. 81).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що останнє погашення по кредитному договору ОСОБА_6 було проведено 28 вересня 2009 року, а банк звернувся до суду з позовом лише 13 серпня 2015 року, тому суд дійшов висновків, що позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості задоволенню не підлягають за спливом строку позовної давності. При цьому суд встановив, що переривання перебігу позовної давності протягом вказаного строку не малося, оскільки самостійних дій на погашення кредиту боржником більше не вчинялося.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2016 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2016 року і ухвалити у справі нове рішення суду про задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з поданням позову, апеляційної та касаційної скарг.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, справа N 6-116цс13, від 03 грудня 2015 року, справа N 6-249цс15, і дійшли безпідставних висновків про відмову в позові в частині вимог про стягнення кредитної заборгованості за нарахуваннями, здійсненими у межах строків позовної давності.

Також, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що позовні вимоги зменшувалися позивачем і банк просив суд стягнути 10 948 грн 37 коп. заборгованості за процентами за період з 27 липня 2012 року по 30 липня 2015 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року крім іншого відкрито касаційне провадження у справі, надано сторонам у справі строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

Правом на подання відзиву (заперечення) на касаційну скаргу сторони у справі не скористалися.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Як зазначено вище, у касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, справа N 6-116цс13, від 03 грудня 2015 року, справа N 6-249цс15, і дійшли безпідставних висновків про відмову в позові в частині вимог про стягнення кредитної заборгованості за нарахуваннями, здійсненими у межах трирічного та річного строків позовної давності.

Так дійсно, висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, справа N 6-116цс13, зводяться до того, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2015 року, справа N 6-249цс15, є аналогічними і зводяться до того, що проценти за кредитом і пеня за процентами підлягають стягненню з відповідача у межах позовної давності.

Разом з тим, для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10 цс 18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року в справі N 6-249цс15, який уможливив стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду. При цьому, Велика Палата Верховного Суду послалась на правильність констатації Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року, справа N 6-900цс16, твердження, що є неправильними та не відповідають нормам матеріального права висновки судів про те, що позовна давність не спливла щодо частини щомісячних платежів за кредитом, право на стягнення яких виникло у межах трьох років до дня звернення банку з позовом до суду.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що банк звернувся до суду із зазначеним позовом з пропуском строку позовної давності та мотивовано відмовили у позові в цілому на підставі положень частини четвертої статті 267 ЦК України.

У касаційній скарзі банк зазначає, що позовні вимоги банку підлягали задоволенню в межах стягнення заборгованості за процентами, які нараховані упродовж останніх трьох років, що передувало зверненню до суду з цим позовом, однак такі посилання є безпідставними з урахуванням висновків про застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, що містяться у розділі 3 (пункти 89-93), постанови від 28 березня 2018 року в справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10 цс 18).

Оскільки посилання касаційної скарги та наявні у матеріалах справи документи не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оспорювані судові рішення без змін як це передбачено статтею 410 ЦПК України.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Судовий збір за розгляд справи судом касаційної інстанції слід віднести на рахунок особи, яка її подала.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Висоцька В.С.

Судді: Лесько А.О.

Пророк В.В.

Фаловська І.М.

Штелик С.П.

[ANTIRAID]

Верховный суд, сославшись на революционную позицию Большой палаты относительно сроков исковой давности и невозможности взыскания после ее окончания пени и процентов, отказал Приватбанку во взыскании задолженности.