Постановление БП-ВС об административной юрисдикции спора бывшего военнослужащего о взыскании единоразовой помощи в связи с инвалидностью

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 686/24029/14-ц

Провадження N 14-351цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Ситнік О.М.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Уркевича В.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Хмельницький обласний військовий комісаріат (далі - Хмельницький ОВК), Міністерство оборони України (далі - МО України),

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року у складі судді Продан Б.Г. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2017 року у складі колегії суддів Костенка А.М., Грох Л.М., П'єнта І. В.

у справі за позовом ОСОБА_3 до Хмельницького ОВК, МО України про стягнення компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 11 вересня 2008 року Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією йому встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС). Ступінь втрати працездатності - 60 %. Ця обставина підтверджується довідками Медико-соціальної експертної комісії. Вважав, що йому належить виплата одноразової допомоги у зв'язку зі встановленням групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Проте відповідачі у такій виплаті йому відмовили.

Просив стягнути з МО України невиплачену одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням інвалідності II групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 31 642,20 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, що спір є публічно-правовим, тому підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди безпідставно відмовили у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спір є публічно-правовим, оскільки зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, що свідчить про існування цивільно-правових відносин.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 24 квітня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення ОСОБА_3 з цим позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

За змістом пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, вказано, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 15 частини першої статті 3 КАС України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, закріплено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При вирішенні юрисдикційності вказаної справи суд першої інстанції зазначив, що вказаний спір є публічно-правовим, оскільки відповідачем є орган державної влади у особі МО України.

Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині вказав, що спір пов'язаний з проходженням позивачем публічної служби.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і зазначає, що вказаний спір є адміністративним з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовною заявою про стягнення з МО України невиплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 11 вересня 2008 року йому II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 31 642,20 грн.

Посилався на вимоги статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII) та статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - N 2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом N 2011-XII.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).

Згідно зі статтею 41 Закону N 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом N 2011-XII.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону N 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Зазначені статті, із посиланням на які ОСОБА_3 просить зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу, визначають, зокрема, підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року N 1934-XII "Про Збройні Сили України" МО України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

У частині першій статті 2 Закону N 2232-XII (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом) зазначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З аналізу вказаних нормативних актів можна зробити висновок, що відповідач є органом державної влади, який в спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями, а позивач - має також спеціальний статус публічного службовця, оскільки є військовослужбовцем.

Крім того, у КАС України передбачалася можливість звернення до адміністративного суду зазначених осіб, якщо спір стосувався прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби.

З аналізу пункту 2 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) вбачається, що спір є адміністративним не лише у разі перебування особи на публічній службі чи у разі звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Такий спір є адміністративним у будь-якому випадку, якщо позовні вимоги обґрунтовані і пов'язані саме з проходженням позивачем публічної служби, навіть якщо на момент звернення з позовом така особа не перебуває на публічній службі.

Адміністративне судочинство гарантувало позивачу - фізичній особі підвищений захист, що передбачалося у частинах другій та четвертій статті 11 та статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду).

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена статтею 16 Закону N 2011-XIIтa про зобов'язання виплати якої ставить питання ОСОБА_3 у позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому спір належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Доводи ОСОБА_3, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки, на його думку, зміст позовних вимог полягає у стягненні компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, що є сферою цивільно-правових відносин, тобто відповідно до статті 1195 Цивільного кодексу України є відшкодуванням шкоди слід відхилити з огляду на таке.

У своїй позовній заяві сам позивач посилається на спеціальні норми, якими врегульовано питання відшкодування військовослужбовцю, у тому числі звільненому з військової служби, шкоди, спричиненої здоров'ю, якщо така шкода пов'язана з проходженням військової служби. І таке відшкодування пов'язане не лише з наявністю шкоди, а виникає у спеціального суб'єкта - військовослужбовця, і пов'язане з проходженням вказаним суб'єктом публічної служби й не залежить від того, чи перебувала така особа на час звернення до суду на публічній службі.

Відповідачем у справі є орган державної влади, бездіяльність якого оскаржується, а зі змісту позовної заяви вбачається, що вказані вимоги пов'язані з проходженням позивачем публічної служби.

За статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_3 є інвалідом II групи, тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Суддя-доповідач В.С. Князєв О.М. Ситнік Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д.А. Гудима Л.І. Рогач

В.І. Данішевська І.В. Саприкіна

О.С. Золотніков В.Ю. Уркевич

Кібенко О.Р.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что истец в своем исковом заявлении сам ссылается на специальные нормы, которыми урегулирован вопрос возмещения военнослужащему, в том числе уволенному с военной службы, ущерба, причиненного здоровью, если такой ущерб связан с прохождением военной службы. И такое возмещение связано не только с наличием вреда, а возникает у специального субъекта - военнослужащего, и связано с прохождением указанным субъектом публичной службы и не зависит от того, находилась такое лицо на момент обращения в суд на публичной службе.

Ответчиком по делу является орган государственной власти, бездействие которого обжалуется, а по содержанию искового заявления усматривается, что указанные требования связаны с прохождением истцом публичной службы. Таким образом данный спор подведомствен административным судам.