Постановление КАС о взыскании с Приватбанка депозита

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 757/75443/17

Головуючий в суді І інстанції Цокол Л.І.

Провадження № 22ц-824/1341/19

Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Лисиці Ю.С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договорами,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з АТКБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти за договором №SAMDN25000734447036 від 09.04.2013р. у розмірі 8 104,85 дол. США, за договором №SAMDN25000735422117 від 24.05.2013р. у розмірі 22 932,3 дол. США, за договором №SAMDN25000735594789 від 01.06.2013р. у розмірі 34 968,32 дол. США, а також за договором №SAMDN25000736330879 від 09.07.2013р. у розмірі 14 748,15 дол. США.

Обґрунтовує позов тим, що між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» були укладені вищевказані депозитні договори, та 08 грудня 2017 року вона звернулася до банку з письмовою заявою, в якій просила видати грошові кошти, які були внесені за вищезазначеними договорами банківського вкладу, але відповіді від банку до цього часу так і не було отримано, що, на її думку, є неналежним виконанням ПАТ КБ «Приватбанк» своїх договірних зобов'язань із своєчасного і належного повернення банківських вкладів, сум нарахованих відсотків, та порушенням умов цих договорів і норм законодавства України, через що змушена звернутися до суду із цим позовом.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року позов задоволено, стягнуто з АТКБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у загальному розмірі 80 753, 62 доларів США за договорами банківського вкладу, а також стягнуто з відповідача в дохід держави 8000, 00 грн. судових витрат.

Не погодившись із цим рішенням, представник АТКБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка довела факт укладення між сторонами депозитного договору, подавши до суду копію договорів на оформлення депозитного вкладу та копії квитанції про поповнення депозитних рахунків, а також надала суду оригінали вказаних документів, на підставі яких обґрунтовувала заявлені вимоги, то позовні вимоги про стягнення суми банківського вкладу та відсотків ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» 09.04.2013 р. укладено договір банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті № SAMDN25000734447036 «Стандарт на 12 міс.» із сумою вкладу 6000,00 доларів США.

Окрім того, у подальшому між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» 24.05.2013 р. укладено договори банківського строкового вкладу (депозиту) в іноземній валюті № SAMDN25000735422117 «Стандарт на 12 міс.» із сумою вкладу 17000,00 доларів США, № SAMDN25000735594789 «Стандарт на 12 міс.» із сумою вкладу 25 000,00 доларів США, № SAMDN25000736330879 «Стандарт на 12 міс.» із сумою вкладу 11 000,00 доларів США.

На підтвердження своїх вимог позивачка надала копії цих договорів та квитанції банку про внесення цих коштів на депозит, а також надала для огляду судді оригінали цих документів (а.с.13-20).

Із матеріалів справи вбачається, що 08.12.2017 р. ОСОБА_3 звернулася до банку з письмовою заявою, в якій просила видати грошові кошти, які були внесені за вищезазначеними договорами банківського вкладу та дана заява залишилась без реагування, свої зобов'язання банк щодо повернення вкладу зі сплатою процентів за договорами № SAMDN25000734447036, № SAMDN25000735422117, № SAMDN25000735594789, № SAMDN25000736330879.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (частина перша статті 1060 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Згідно з пунктом 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Також пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а у банку - відповідний обов'язок. Із договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або з іноземній валюті, які розмішені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1066 ЦК України Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

На підставі викладеного місцевий суд дійшов правильного висновку, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами факт внесення грошових коштів на депозитні рахунки за договорами, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів, а відповідач на вимогу вкладника не повернув вклад та нараховані відсотки. Крім того, відповідачем не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на спростування наявності між сторонами грошових зобов'язань.

Посилання апелянта про те, що відповідно до положень ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіянної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, при цьому договір було укладено із ПАТ КБ «Приватбанк» як юридичною особою, що зареєстрована станом на час укладання договору за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, та його діяльність регулюється нормативно-правовими актами України, а позивачка у свою чергу є власником наявних у нього на рахунках грошових коштів, як встановлено судом, і яке є непорушним в силу приписів ст. 41 Конституції України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79218815

[ANTIRAID]

Это наше решение. Апелляция оставила в силе решение первой инстанции и взыскала с Приватбанка вклад крымского вкладчика. При этом суд указала, что ссылка апеллянта о том, что в соответствии с положениями ч. 6 ст. 5 ЗУ «Об обеспечении прав и свобод граждан и правовой режим на временно оккупированной территории Украины» возмещения материального и морального вреда, причинение вследствие временной оккупации государстве Украина, юридическим лицам, общественным объединениям, гражданам Украины, иностранцам и лицам без гражданства, в полном объеме возлагается на Российскую Федерацию как на государство, осуществляет оккупацию, коллегия судей считает безосновательными, поскольку банк отвечает по своим обязательствам всем своим имуществом в соответствии с законодательством, при этом договор был заключен с ПАО КБ «Приватбанк» как юридическим лицом, зарегистрированным по состоянию на момент заключения договора по адресу: г.. Днепропетровск, ул. Набережная Победы, 50, и его деятельность регулируется нормативно-правовыми актами Украины, а истица в свою очередь является владельцем имеющихся у него на счетах денежных средств, как установлено судом, и которое незыблемо в силу предписаний ст. 41 Конституции Украины.