Постановление Днепропетровского апелляционного хозсуда и ВХСУ о недействительности договора поручительства между Приватбанком и Верусом

[Dietill]

Поясните люди добрые. Если суд уже признал недействительность этого договора поруки №467 от 12.01.2009 то нужно ли опять подвать на признание его недействительным? Или просто обратить внимание судьи что Постановой .... данный договор признан недействительным?

Приват в своем позове на меня опять основывается на этот договор №467 от 12.01.2009.

[alexburko]

Поясните люди добрые. Если суд уже признал недействительность этого договора поруки №467 от 12.01.2009 то нужно ли опять подвать на признание его недействительным? Или просто обратить внимание судьи что Постановой .... данный договор признан недействительным?

Приват в своем позове на меня опять основывается на этот договор №467 от 12.01.2009.

ЦПК. То что установлено ранее судом в отношении участника процесса, - не нуждается в доказывании. Недействительность - доказана судом, все.

[у.zaporozhskiy]

ЦПК. То что установлено ранее судом в отношении участника процесса, - не нуждается в доказывании. Недействительность - доказана судом, все.

Не так, Договор № 467 признан недействительным между сторонами этого дела по которому вынесено решения ВХСУ, а в иске Привата к Вам он уже ссылается на новый договор поручительства, который касается Вас, поэтому нужно этот договор признавать недействительным.

[у.zaporozhskiy]

А интересно обсуждался ли иск по недействительности в виду отсутствия онной лицензии? Или може где на форуме есть готовая наметка такого иска?

Обсуждалось помойму в Этой тем: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?sho...0&start=420

А вот наметки данного иска нет(

нужно составлять.

[Dietill]

Не так, Договор № 467 признан недействительным между сторонами этого дела по которому вынесено решения ВХСУ, а в иске Привата к Вам он уже ссылается на новый договор поручительства, который касается Вас, поэтому нужно этот договор признавать недействительным.

Как новый договор? Договор с теми же сторонами, с той же датой, с тем же номером. В договоре поруки не указан конкретно я. Договор этот для всех заемщиков, а не для меня персонально.

[batyshka]

Ну и самое главное - видимо у Коломойского с Приватом дела уже совсем плохи в судах, если не смогли решить дело в ВХСУ.

вы ошиблись, у Коломойского все отлично в ВХСУ )) а примером могут служить следующие решения:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р.

№ 30/311-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді

Плюшка І.А.

суддів :

Самусенко С.С.,

Саранюка В.І. –доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп"

на постанову

від

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду

25.01.2011 р.

у справі

№ 30/311-10

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Тіссані груп"

до

1. Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

2. Товариства з обмеженою

відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус"

про

визнання недійсним договору поруки

за участю представників сторін

від позивача

не з'явився

від відповідача 1

від відповідача 2

Труфанова О.С.

не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2010 р. у справі № 30/311-10 ( суддя Н.М. Євстигнеєва) задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп", визнано недійсним договір поруки від 01.04.2010 р., укладений між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (відповідач-2), стягнуто з ПАТ КБ Приватбанк на користь ТОВ "Тісані груп" 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" на користь ТОВ "Тісані груп" 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого-судді Білецької Л.М., суддів Тищик І.В., Верхогляд Т.А.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що сторонами договору поруки від 01.04.2010 р. є поручитель та кредитор (відповідачі у справі), тоді як за наслідками правового аналізу положень статей 520 та 553 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що однією із сторін договору поруки має бути боржник, оскільки такий договір нібито створює для нього обов'язок перед поручителем здійснити відшкодування на користь останнього у випадку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою. При цьому, відповідно до ст. 511 зобов'язання може породжувати для третьої особи лише права щодо боржника та (або) кредитора.

З огляду на зазначене, укладення оспорюваного договору за відсутності волевиявлення на це боржника (позивача у справі), стало підставою для визнання його недійсним відповідно до п. 3 ст. 203 та п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Постанова апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно встановлені фактичні обставини справи, внаслідок чого вони дістали неправильну юридичну оцінку –з порушенням норм матеріального права. Зокрема, відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд зазначив, що укладення договору поруки не має наслідком переведення боргу на поручителя, а є способом покладення на поручителя солідарної відповідальності за невиконання боржником основного зобов'язання.

На підставі аналізу статей 511, 520, 553 та статті 556 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір поруки укладений із додержанням всіх вимог статті 203 ЦК України, права позивача внаслідок укладення даного договору порушені не були, що і стало підставою для скасування рішення місцевого господарського суду як такого, що прийняте внаслідок порушення норм матеріального права та прийняття рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. з підстав порушенням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 09.11.2010 р.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 15 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (на даний час –ПАТ "Приватбанк") в особі директора Горлівської філії закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" (комітент) був укладений договір комісії №0805/4547/impa про відкриття акредитиву, відповідно до п.1.1 якого комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання за плату від свого імені і за рахунок комітента відкрити на користь PETRONCINI IMPIANTI SPA, VIA DEL FANTINO 2/A, 44047 S.AGOSTINO (FE), ITALY далі по тексту –(бенефіціар) безвідкличного документарного акредитиву (далі по тексту - акредитив), а також доручити UniCredit, Italy (далі по тексту –підтверджуючий банк), добавити своє безвідкличне підтвердження до акредитиву. Акредитив відкривається відповідно до заяви на відкриття акредитиву №0805/5457/IMPA від 15.05.2008 року, підписаного з боку комітента, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.3 зазначеного договору комітент також доручає, а комісіонер приймає на себе зобов'язання, від свого імені і за рахунок комітента укласти угоду з підтверджуючим банком про надання відстрочки у погашенні комісіонером його заборгованості перед підтверджуючим банком, яка може виникнути при проведенні таким підтверджуючим банком платежу по акредитиву на користь бенефіціара. Загальний строк відстрочки у погашенні заборгованості має складати 3 (три) роки від дати проведення підтверджуючим банком платежу за акредитивом, періодичність погашення заборгованості –рівними частинами кожні 6 місяців.

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.5.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 28.01.2009 року) зобов'язання комітента за цим договором забезпечуються всіма основними і оборотними коштами комітента, а також заставою майнових прав, заставою житлової нерухомості, відступленням права вимоги згідно з договором відступлення права вимоги (цесії) та договорами поруки: договір поруки № 1 від 15.05.2008 року, договір поруки № 2 від 15.05.2008 року, договір поруки № 3 від 15.05.2008 року, договір поруки № 4 від 15.05.2008 року, договір поруки № 5 від 15.05.2008 року, договір поруки № 6 від 15.05.2008 року, договір поруки № 1 від 26.09.2008 року, договір поруки № 7 від 28.01.2009 року, договір поруки № 8 від 28.01.2009 року.

1 квітня 2010 р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" (поручитель) був укладений договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Тіссані груп" всії своїх обовязків зза договором комісії про відкриття акредитиву №0805/4547/impa від 15.05.2008 р.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України).

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про те, що внаслідок укладення оспорюваного договору поруки на позивача було покладено обов'язки щодо поручителя є таким, що ґрунтується на невірному тлумаченні судом статей 203, 553 та 556 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим, доводи касаційної скарги в цій частині не можна визнати обґрунтованими.

Неправильним слід вважати і застосування місцем господарським судом до спірних правовідносин статті 520 Цивільного кодексу України, якою врегульовано заміну божника у зобов'язанні (переведення боргу).

Так, відповідно до ч. 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а згідно з п. 3 ч. статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Отже, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, може бути зміна кредитора, а не заміна боржника у зобов'язанні.

Враховуючи наведене, висновок місцевого господарського суду про те, що однією із сторін договору поруки має бути боржник і що такий договір повинен укладатися за наявності волевиявлення останнього суперечить статтям 512, 553, 556 Цивільного кодексу України. Невірне тлумачення судом зазначених норм призвело до безпідставного визнання договору поруки від 01.04.2010 р. недійсним відповідно до п. 3 статті 203 та п. 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань скаржника на його неповідомлення як боржника про укладення договору поруки слід зазначити наступне.

Зі змісту статей 555 та 557 Цивільного кодексу України випливає, що боржник повинен знати про наявність поручителя (поручителів) за його зобов'язанням перед кредитором.

Однак, неповідомлення боржника про укладення договору поруки не є підставою для його недійсності, оскільки такі наслідки законом не передбачені. Помилковими слід визнати і доводи заявника касаційної скарги про те, що підставою для визнання недійсним договору поруки від 01.04.2010 р. є його укладення через тривалий час після укладення договору комісії від 12.11.2009 р., оскільки така дія нормами Цивільного кодексу України, якими врегульовано порядок укладення договорів цього виду, не заборонена. Більш того, за загальним правилом, як і інші способи забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання (статті 548 Цивільного кодексу України). Тобто, на момент укладення договору поруки вже має існувати основне зобов'язання, або вони укладаються одночасно.

Необґрунтованими є посилання в касаційній скарзі на те, що оспорюваний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків правочину, а фактично був укладений відповідачами з метою розгляду спору по кредитному договору між позивачем та відповідачем 1 в Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, оскільки відповідно до частини 3 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено обставини справи в їх сукупності та правильно застосовано норми матеріального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів Вищого господарського суду не вбачає.

За таких обставин касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011р. у даній справі - без змін.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіссані груп" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2011 р. у справі № 30/311-10 залишити без змін.

Головуючий - суддя І.А. Плюшко

Судді С.С. Самусенко

В.І. Саранюк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11062257

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2010 року м. Київ

Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Патрюк М.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 6 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов кредитної угоди, визнання недійсним договору поруки,

в с т а н о в и в :

23 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитною угодою і договором про видачу траншу у зв’язку з положеннями ст. 1056? ЦК України та про визнання недійсними абзаців «а» та «в» п.2.3.3. кредитної угоди щодо права банка вимагати від позивальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за угодою у повному обсязі шляхом направлення повідомлення та в односторонньому порядку розірвати договір.

23 липня 2009 року ОСОБА_2 також звернувся до суду із позовом до ЗАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання недійсним договору поруки від 12 січня 2009 року №467, що укладений між ТОВ “Українське фінансове агентство “Верус” та ЗАТ КБ “ПриватБанк” на виконання договірних зобов’язань за кредитною угодою між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ “ПриватБанк” від 7 серпня 2007 року, посилаючись на те, що він не надав згоди на укладення такого договору поруки.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 липня 2009 року вказані позовні вимоги було об’єднано в одне провадження.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 6 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 2 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимогах ОСОБА_2 про визнання недійсними п. 2.3.1, абзаців “а” та “в” п.2.3.3 кредитної угоди від 7 серпня 2007 року та договору поруки №467 від 12 січня 2009 року скасоване, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовлено. У решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк” ставиться питання про скасування судових рішень із ухваленням нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до нього матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частиною 3 статті 328 ЦПК України

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсними умов кредитної угоди, визнання недійсним договору поруки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України М.В. Патрюк

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10528694

[у.zaporozhskiy]

вы ошиблись, у Коломойского все отлично в ВХСУ )) а примером могут служить следующие решения:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10528694

Спасибо, то что у нас по одним и тем же правоотношениям, могут быть совершенно разные решения давно известный факт.

"Выборочное " правосудие

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Интересная интерпретация, но ведь у должника может возникнуть обязанность именно перед Верусом.

А позитивные решения ВСУ в пользу Заемщиков есть?

[soneika]

У кого нибудь есть новости по этой теме?? У нас такой же случай, только поручителем оказался "Акцент-банк", на сумму аж 200 грн.

[sova]

У кого нибудь есть новости по этой теме?? У нас такой же случай, только поручителем оказался "Акцент-банк", на сумму аж 200 грн.

Получили исплонительный лист с Акцент-Банком, придется ехать в Днепр, знакомиться с делом.

еще немаловажное условие по Привату, что в кредитном договоре нет ни слова о существовании Договора поручительства с Верусом

Другие Договора обеспечения четко обозначены в кредитному договоре.

Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

[у.zaporozhskiy]

Получили исплонительный лист с Акцент-Банком, придется ехать в Днепр, знакомиться с делом.

Стаття 548. Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання

1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Данная норма дает право придумывать договор поручительства без отображения в основном обязательстве о существовании такого?

я сомневаюсь

Она просто говорит зобовязання забезпечуються , если это установлено договором.

Договором установлено, какими субсидиарными обязательствами обеспечивается к.д.

А каким законом устанавливается обеспечение кредитного договора между заемщиком и банком, поручительством с Верусом?

[sova]

А каким законом устанавливается обеспечение кредитного договора между заемщиком и банком, поручительством с Верусом?

Данную норму как раз и указал, к тому, что если договор не предусматривает заключения договора поручительства и нет закона, который бы предусматривал обязательное заключение такого договора, то это может служить основанием для признания его недействительности (дополнительно указав еще и доводы ВХСУ).

Только сейчас у Привата уже не Верус, а Акцент банк, который является аффилированной структурой Привата.

[Dimon73]

Если этот договор №467 от 12.01.2009 признан недействительным 15.02.2010 года, а приват подает в суд в апреле 2010 года, то это уже как мошенничество со стороны банка?

[у.zaporozhskiy]

Если этот договор №467 от 12.01.2009 признан недействительным 15.02.2010 года, а приват подает в суд в апреле 2010 года, то это уже как мошенничество со стороны банка?

Под каждый договор было еще приложение.

Ссылки на это решение для Судов Днепропетровска не катят.

Не обращают внимания на них в этих судах

[Dimon73]

Под каждый договор было еще приложение.

Ссылки на это решение для Судов Днепропетровска не катят.

Не обращают внимания на них в этих судах

Интересно конечно получаеться, решение, вступившее в законную силу, признает недействительный именно договор поручительства, а не приложение. Надо натравить на них Ген. прокуратуру.

[у.zaporozhskiy]

Интересно конечно получаеться, решение, вступившее в законную силу, признает недействительный именно договор поручительства, а не приложение. Надо натравить на них Ген. прокуратуру.

Отпишитесь о результатах.

Позже выложу решение Апелляционного суда Днепропетровской области об отказе в удовлетворении иска, хотя ссылались именно на это решение.

[Andry]

я правильно понял?

1)любое физ. или юр. лицо может заключить договор поручительства с кредитором по любому кредитному договору без ведома должника

2)при этом обьем обязательств устанавливается не согласно кредитного договора

3)а в любом количестве, например 1грн.

4)при этом, поручитель, проиграв суд по взысканию долга, может требовать регрес с должника в размере своих обязательств.

[у.zaporozhskiy]

я правильно понял?

1)любое физ. или юр. лицо может заключить договор поручительства с кредитором по любому кредитному договору без ведома должника

2)при этом обьем обязательств устанавливается не согласно кредитного договора

3)а в любом количестве, например 1грн.

4)при этом, поручитель, проиграв суд по взысканию долга, может требовать регрес с должника в размере своих обязательств.

1) да, хотя практика неоднозначная(Я конечно с такой позицией не согласен)

2,3) Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

4) только если выполнит свои обязательства перед кредитором, тоесть отдаст 200 грн. ему, тогда получит право требовать из с Вас.

[Andry]

1) да, хотя практика неоднозначная(Я конечно с такой позицией не согласен)

2,3) Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

4) только если выполнит свои обязательства перед кредитором, тоесть отдаст 200 грн. ему, тогда получит право требовать из с Вас.

в процессе дискусии с друзьями возник вопрос.

"левый поручитель" для подписания договора поручительства или после подписания договора поручительства имеет право ознакомиться с кредитным делом (иначе как он может знать как выполняет свои обязательства должник). но я "против" чтобы кто-то без моего согласия ознакамливался с моим кредитным договором, мало ли что мы там договорились. Не является ли это разглашением банковской и коммерческой тайной - представление кредитного договора лицу, которому я не давал согласие?

[ANTIRAID]

в процессе дискусии с друзьями возник вопрос.

"левый поручитель" для подписания договора поручительства или после подписания договора поручительства имеет право ознакомиться с кредитным делом (иначе как он может знать как выполняет свои обязательства должник). но я "против" чтобы кто-то без моего согласия ознакамливался с моим кредитным договором, мало ли что мы там договорились. Не является ли это разглашением банковской и коммерческой тайной - представление кредитного договора лицу, которому я не давал согласие?

Именно так. Если будет заключен договор поручительства к кредитному договору без Вашего согласия, то жто будет разглашением банковской тайны. Однако в договорах часто указывается о том, что заемщик согласен на передачу информации третьим лицам.

[alexburko]

Именно так. Если будет заключен договор поручительства к кредитному договору без Вашего согласия, то жто будет разглашением банковской тайны. Однако в договорах часто указывается о том, что заемщик согласен на передачу информации третьим лицам.

Так то оно так, только куда ж это разглашение прилепить, на самом деле...

Ответственность же (реальная)... нигде не предусмотрена, вскользь все...

[Dimon73]

Так то оно так, только куда ж это разглашение прилепить, на самом деле...

Ответственность же (реальная)... нигде не предусмотрена, вскользь все...

Почему вскользь?

ст.232 Кримінального кодекса

Розголошення комерційної або банківської таємниці.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Как видите ответственность вполне реальная

[alexburko]

Почему вскользь?

ст.232 Кримінального кодекса

Розголошення комерційної або банківської таємниці.

Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Как видите ответственность вполне реальная

.."Якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності"... Вот.

Результат: "в порушенні карної справи відмовити, оскільки фізична особа не є субєктом господарювання"...

К тому же, надо еще исхитриться и доказать личный умысел и наличие существенного вреда.

И чихать они на нас хотели...

[Dimon73]

.."Якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності"... Вот.

Результат: "в порушенні карної справи відмовити, оскільки фізична особа не є субєктом господарювання"...

К тому же, надо еще исхитриться и доказать личный умысел и наличие существенного вреда.

И чихать они на нас хотели...

Согласен, но статья то есть, хоть и мертвая :angry:

[nameless]

і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, -

Мёртвая....